Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.10.2022 року у справі №405/6320/19

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 405/6320/19

провадження № 61-3437св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: Кіровоградська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 січня 2022 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Дуковський О. Л., Мурашко С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кіровоградської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (далі - ГУ НП в Кіровоградській області), Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що слідчим відділом прокуратури Кіровоградської області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42013120000000044 за частиною другою статті 364 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 01 серпня 2013 року лише на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17 липня 2013 року.

Слідчим відділом Кропивницького відділу поліції ГУ НП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420115120010000098, внесеного до ЄРДР 20 листопада 2015 року на підставі її заяви.

Стверджувала, що посадовими особами прокуратури та поліції неодноразово виносилися незаконні постанови про закриття кримінальних проваджень, які в подальшому були скасовані судами.

Зокрема, постанови про закриття кримінального провадження № 42013120000000044 були скасовані судами дев`ять разів, постанови про закриття кримінального провадження № 420115120010000098 - три рази.

Наголошувала, що за період із 22 вересня 2005 року до 11 квітня 2007 року судом було скасовано сім постанов прокуратури Кіровського району міста Кіровограда про відмову в порушенні кримінальної справи за її заявами; кримінальне провадження № 42013120000000044, внесене до ЄРДР через вісім років, № 420115120010000098 - через десять років; до цього часу не виконана постанова Кіровського районного суду міста Кіровограда від 09 червня 2006 року.

Замість прокурорського реагування на її заяви та скарги, прокуратурою і поліцією порушені процесуальні строки на слідчих дій, передбачені статтями 28 114 116 219 КПК України, умисно не виконуються вказівки та рекомендації судів, досудове розслідування проводиться неефективно, недбало і направлене на приховування факту насильницької смерті її сина.

Неповнота досудового слідства прокуратурою не усунута і на момент звернення до суду з цим позовом ніяких процесуальних дій по розслідуванню зазначених кримінальних проваджень не проводиться.

Наведене вважала моральним знущанням над матір`ю загиблого сина і людиною похилого віку.

Прокуратура і поліція своїми діями та бездіяльністю завдали і продовжують завдавати їй моральної шкоди.

ОСОБА_1 просила:

- визнати дії прокуратури Кіровоградської області, ГУ НП в Кіровоградській області такими, що завдали їй моральної шкоди через бездіяльність їх підлеглих підрозділів та працівників при досудовому розслідуванні кримінальних проваджень від 01 серпня 2013 року № 42013120000000044 та від 20 листопада 2015 року № 420115120010000098;

- стягнути зі спеціального рахунку ДКС України компенсацію моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 25 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалами слідчих суддів було встановлено факт протиправності дій слідчих та прокурора при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013120000000044, відкритого 01 серпня 2013 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 364 КК України, та кримінального провадження № 420115120010000098, відкритого 20 листопада 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 384 КК України, що свідчить про наявність підстав для відшкодування компенсації моральної шкоди на користь позивачки.

Враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивачки, глибину душевних страждань, яких вона зазнала внаслідок протиправності дій та бездіяльності слідчих та прокурора при проведенні досудових розслідувань та розгляду її клопотань у кримінальних провадженнях № 42013120000000044 та № 420115120010000098, значну кількість звернень до органів поліції та прокуратури, тривалість і глибину душевних страждань, суд першої інстанції, посилаючись на засади розумності, виваженості та справедливості, визначив розмір компенсації моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивачки із держави Україна, у розімірі 15000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 січня 2022 року апеляційну скаргу ГУ НП в Кіровоградській області залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Мотивувальну та резолютивну частини рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 25 травня 2021 року змінено у частині розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 .

Мотивувальну та резолютивну частини рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 25 травня 2021 року змінено шляхом виключення інформації про рахунок та орган, через який мають перераховуватись грошові кошти, а також у частині розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 .

Стягнуто із держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн.

В іншій частині рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 25 травня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

- ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено неправомірність бездіяльності та рішень посадових осіб ГУ НП у Кіровоградські області під час досудового розслідування кримінального провадження № 42015120010000098, то відповідно до статті 1174 ЦК України ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, що виразилась у душевних стражданнях, завданих такою бездіяльністю та рішеннями посадових осіб ГУ НП в Кіровоградській області;

- разом з тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не у повній мірі врахував відповідну практику ЄСПЛ, принципи розумності, виваженості та справедливості щодо тривалості кримінальних досудових розслідувань. Зокрема, кримінальне провадження № 42015120010000098 триває починаючи з 20 листопада 2015 року і на момент розгляду справи як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, у визначеному відповідним процесуальним законом порядку не завершене. Така ситуація породжує віру у безкарність посадових осіб слідства та прокуратури, підриває авторитет органів державної влади. Унаслідок таких дій посадових осіб позивачка відчувала стрес, душевні страждання, хвилювання, розлади здоров`я, зміни психоемоційного стану, вона вимушена відволікатися від своїх звичайних справ, докладати додаткових зусиль та витрачати час для встановлення об`єктивної істини щодо обставин смерті свого єдиного сина;

- беручи до уваги вимоги розумності і справедливості, а також зважаючи на те, що відшкодування моральної шкоди не може використовуватися потерпілою стороною як засіб для збагачення, колегія суддів дійшла висновку, що стягненню на користь позивачки підлягає компенсація моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн.

Аргументи учасників

Короткий зміст доводів касаційної скарги та клопотань

У квітні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити постанову апеляційного суду у частині визначення розміру компенсації моральної шкоди, а саме збільшити його до 1 000 000,00 грн.

У касаційній скарзі та її уточненій редакції ОСОБА_1 зазначає, що:

- при визначенні розміру компенсації моральної шкоди апеляційний суд належним чином не врахував характер та обсяг її страждань, які вона зазнала у зв`язку з бездіяльністю посадових осіб органу досудового розслідування у частині невиконання своїх службових обов`язків, що призвело до надмірної тривалості кримінальних проваджень (понад 16 років), які досі тривають;

- апеляційний суд не в повній мірі врахував положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- визначений розмір моральної шкоди 30 000,00 грн не відповідає засадам розумності та справедливості, не компенсує завданих їй страждань тривалістю досудового слідства.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується у частині визначення розміру компенсації моральної шкоди, а саме в частині незадоволених вимог. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається.

Крім того, ОСОБА_1 подала клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі; витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачену пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

08 липня 2005 року ОСОБА_1 звернулась до прокуратури Кіровського району міста Кіровограда із заявою про відкриття кримінального провадження у відношенні ОСОБА_2 та інших працівників Кіровоградського обласного наркологічного диспансеру за ознаками статей 139 143 КК України; визнання її потерпілою. Також просила витребувати медичну карту швидкої допомоги від ІНФОРМАЦІЯ_1 на ОСОБА_3 і медичну документацію з другого відділення Кіровоградського обласного наркологічного диспансеру на ім`я ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ; провести ексгумацію тіла ОСОБА_5 і провести судово-медичну експертизу для встановлення дійсної причини смерті ОСОБА_5 та наявності ознак вилучення внутрішніх органів.

У вказаній заяві про кримінальне правопорушення вона зазначила короткий виклад обставин, які, на її переконання, можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення медичним персоналом Кіровоградського обласного наркологічного диспансеру. Так, за доводами заявниці, ІНФОРМАЦІЯ_1 її сина ОСОБА_5 після надання першої невідкладеної допомоги лікарем бригади швидкої допомоги було доставлено та госпіталізовано до Кіровоградського обласного наркологічного диспансеру, де останній близько 12 години того ж дня помер. Медичний персонал наркодиспансеру до тіла сина її не допустив. Перебуваючи у стресовому стані, за наполегливим проханням лікаря - нарколога Кіровоградського обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_2 заявниця написала заяву про відмову від розтину тіла. Згодом вона дізналася, що до моргу Кіровоградської обласної лікарні тіло сина відвозив особисто лікар ОСОБА_2 . Зважаючи на поведінку медичного персоналу закладу та, зокрема, лікаря-нарколога ОСОБА_2 , у неї виникла підозра, що її сину була надана неналежна медична допомога, а їй була повідомлена неправдива інформація про його смерть, насправді ж сина було використано як донора внутрішніх органів (т. 1, а. с. 14-15).

У ході перевірки обставин за заявою ОСОБА_1 від 08 липня 2005 року прокуратурою встановлено, що ОСОБА_5 перебував на диспансерному обліку обласного наркодиспансеру з 1999 року, проходив лікування, однак продовжував зловживати спиртними напоями; зі змісту карти виїзду швидкої медичної допомоги від ІНФОРМАЦІЯ_1 № 38526, пояснень старшого лікаря та фельдшера станції швидкої медичної допомоги щодо виклику за адресою: АДРЕСА_1 , з`ясовано, що медичною бригадою швидкої допомоги під час огляду ОСОБА_5 травм не виявлено, хворому надано медичну допомогу, необхідну під час алкогольної інтоксикації та госпіталізовано до Кіровоградського обласного наркологічного диспансера; відповідно до медичної карти НОМЕР_1 стаціонарного хворого ОСОБА_5 від ІНФОРМАЦІЯ_1 та пояснень лікаря Кіровоградського обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_2 останнім було встановлено діагноз хворого «ППРВВ алкоголю. Синдром залежності. Постійне вживання. Набряк головного мозку? Хронічна алкогольна кардіоміопатія. Хронічно-алкогольна гематодистрофія. Алкогольне сп`яніння», хворому призначена відповідна терапія, під час проведення реанімаційних заходів констатована смерть ОСОБА_5 . Прокуратурою були відібрані пояснення у медичного персоналу відділення № 2 Кіровоградського обласного наркологічного диспансеру, санітарки моргу Кіровоградської обласної лікарні, досліджено акт службового розслідування Кіровоградського обласного наркологічного диспансеру від 26 липня 2005 року, а також 05 серпня 2005 року у присутності помічника прокурора, судово-медичного експерта, двох понятих та заявниці проведена ексгумація тіла ОСОБА_5 . Того ж дня тіло було направлене до Кіровоградського обласного бюро СМЕ, яким складено акт судово-медичного дослідження від 14 вересня 2005 року № 897. Відповідно до зазначеного акту судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_5 прокуратурою встановлено, що всі внутрішні органи на час дослідження були в наявності та займали місце згідно свого анатомічного розташування, смерть настала внаслідок отруєння алкоголем.

За результатами перевірки за заявою ОСОБА_1 по факту смерті її сина ОСОБА_5 постановою старшого помічника прокурора Кіровського району міста Кіровограда від 22 вересня 2005 року відмовлено у порушенні кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю події злочину (т. 1, а. с. 74).

Постановами старшого помічника прокурора Кіровського району міста Кіровограда від 09 лютого 2006 року, від 14 квітня 2006 року відмовлено у порушенні кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_5 в Кіровоградському наркодиспансері у зв`язку з відсутністю події злочину відповідно до пункту 1 статті 6 КПК України; відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно лікаря Кіровоградського обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_2 за статтею 140 КК України у зв`язку з відсутністю у його діях складу злочину відповідно до пункту 2 статті 6 КПК України (т. 1, а. с. 75-77).

Відповідно до постанови Кіровського районного суду міста Кіровограда від 09 червня 2006 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; скасовано постанову старшого помічника прокурора Кіровського району міста Кіровограда про відмову в порушенні кримінальної справи від 14 квітня 2006 року, матеріали справи повернуто прокурору Кіровського району міста Кіровограда для проведення додаткової перевірки; у іншій частині вимог скарги відмовлено (т. 1, а. с. 6-9).

Постановою старшого помічника прокурора Кіровського району міста Кіровограда від 31 жовтня 2006 року відмовлено у порушенні кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_5 у Кіровоградському наркодиспансері у зв`язку з відсутністю події злочину відповідно до пункту 1 статті 6 КПК України; відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно лікаря Кіровоградського обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_2 за статтею 140 КК України у зв`язку з відсутністю у його діях складу злочину відповідно до пункту 2 статті 6 КПК України (т. 1, а. с. 78-78а).

Відповідно до постанови старшого помічника прокурора Кіровського району міста Кіровограда від 11 квітня 2007 року відмовлено у порушенні кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю події злочину відповідно до пункту 1 статті 6 КПК України; відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно лікаря Кіровоградського обласного наркодиспансеру ОСОБА_2 за статтею 140 КК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину відповідно до пункту 2 статті 6 КПК України; відмовлено у притягненні до кримінальної відповідальності експертів Кіровоградського обласного бюро судово-медичої експертизи за відсутності в їх діях складу будь-якого злочину, передбаченого КК України (т. 1, а. с. 29-32).

Постановою старшого слідчого прокуратури міста Кіровограда про відмову в порушенні кримінальної справи від 15 листопада 2007 року, яка залишена без змін постановою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 25 грудня 2008 року та ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2009 року, відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно лікарів Кіровоградського обласного наркологічного диспансеру у зв`язку з відсутністю в їх діях ознак складу злочинів, передбачених статтями 139-140 143 КК України, та за фактом смерті ОСОБА_5 на підставі пункту 1 статті 6 КПК України у зв`язку з відсутністю події злочину, передбаченого статтею 115 КК України.

10 лютого 2010 року прокуратурою Кіровоградської області прийнято постанову, залишену без змін постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 жовтня 2011 року та ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2011 року, про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі пункту 2 статті 6 КПК України за відсутністю в діях прокурора Кіровського району міста Кіровограда ОСОБА_6 , старшого помічника прокурора Кіровського району міста Кіровограда ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ознак складу злочинів, передбачених статтями 364 365 366 КК України.

ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Генеральної прокуратури України зі скаргами на неправомірні дії та бездіяльність прокуратури Кіровоградської області та прокуратури Кіровського району міста Кіровограда, вчинення кримінальних правопорушень працівниками органів прокуратури Кіровоградської області, судовим експертом Кіровоградського обласного бюро СМЕ ОСОБА_9 при встановленні обставин смерті ОСОБА_5 , відомості про які просила внести до ЄРДР та розпочати досудове розслідування, на які отримувала відповіді про відсутність підстав для внесення повідомлених нею відомостей до ЄРДР. Зокрема, 07 червня 2013 року вона звернулась до Генерального прокурора України із заявою про вчинення кримінальних правопорушень посадовими особами прокуратури Кіровоградської області, експертом обласного бюро СМЕ ОСОБА_9, відомості з якої просила внести до ЄРДР та відповідно до статті 214 КПК України провести повне, всебічне та неупереджене досудове розслідування, дослідивши всі обставини, зазначені в заяві.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 липня 2013 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо невнесення відомостей до ЄРДР задоволено частково, зобов`язано компетентних посадових осіб Генеральної прокуратури України внести відповідні відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 07 червня 2013 року, направлену до Генеральної прокуратури України; у задоволенні інших вимог скарги - відмовлено (т. 1, а. с. 16).

01 серпня 2013 року на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17 липня 2013 року начальником слідчого відділу слідчого управління прокуратури Кіровоградської області Чеботарьовим Є. Є. внесені відомості до ЄРДР № 42013120000000044 за фактом вчинення кримінального правопорушення службовими особами правоохоронних органів у вигляді невнесення відповідних відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 07 червня 2013 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 364 КК України (т. 1, а. с. 122).

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Кіровограда від 20 листопада 2013 року скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 07 серпня 2013 року, винесену слідчим з ОВС СВ слідчого управління прокуратури Кіровоградської області, якою кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42013120000000044 від 01 серпня 2013 року, закрито на підставі пункту частини другої статті 283, пункту 1 частини першою статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 364 КК України за участю службових осіб правоохоронних органів (т. 1, а. с. 17-22).

Згідно з ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Кіровограда від 28 січня 2014 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ прокуратури області від 27 грудня 2013 року, якою відмовлено у визнанні її потерпілою у кримінальному провадженні № 42013120000000044 (т. 1, а. с. 119-121).

Відповідно до ухвали слідчого судді Ленінського районного суду міста Кіровограда від 03 березня 2014 року скасовано постанову від 30 січня 2014 року про закриття кримінального провадження № 42013120000000044 (т. 1, а. с. 23-26 ).

Постановою старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Кіровоградської області від 04 липня 2014 року скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури області від 30 травня 2014 року про закриття кримінального провадження № 42013120000000044, матеріали кримінального провадження направлено начальнику СВ прокуратури області для організації досудового розслідування.

Відповідно до постанови старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Кіровоградської області від 02 грудня 2014 року скасовано постанову слідчого СВ прокуратури області від 30 жовтня 2014 року про закриття кримінального провадження № 42013120000000044, матеріали кримінального провадження направлено начальнику СВ прокуратури області для організації досудового розслідування.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2015 року постанову слідчого Барабаш В. А. про закриття кримінального провадження від 26 грудня 2014 року № 42013120000000044 скасовано, матеріали кримінального провадження направлено начальнику СВ прокуратури Кіровоградської області для організації досудового розслідування (т. 1, а. с. 102-103).

Відповідно до ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 лютого 2016 року постанову старшого слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області від 28 липня 2015 року про закриття кримінального провадження № 42013120000000044 скасовано, матеріали кримінального провадження направлено прокурору Кіровоградської області для організації проведення досудового розслідування (т. 1, а. с. 97-99).

Згідно з ухвалою слідчого судді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2016 року постанову старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області 10 травня 2016 року про закриття кримінального провадження № 42013120000000044 скасовано, матеріали кримінального провадження направлено прокурору Кіровоградської області для організації проведення досудового розслідування (т. 1, а. с. 95-96).

Ухвалою слідчого судді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2016 року постанову старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області від 31 жовтня 2016 року про закриття кримінального провадження № 42013120000000044 скасовано (т. 1, а. с. 93-94).

24 квітня 2018 року слідчим суддею Ленінського районного суду міста Кіровограда скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області від 10 лютого 2018 року про закриття кримінального провадження № 42013120000000044, про що винесено відповідну ухвалу (т. 1, а. с. 91-92).

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Кіровограда від 01 листопада 2019 року скасовано постанову слідчого ОВС СВ прокуратури Кіровоградської області від 30 травня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42013120000000044 (т. 1, а. с. 172-173).

На підставі відомостей, внесених 20 листопада 2015 року до ЄРДР, Кропивницьким ВП ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420115120010000098 за фактом внесення експертом Кіровоградського обласного бюро СМЕ завідомо неправдивих відомостей до акту судово-медичного дослідження від ІНФОРМАЦІЯ_1 № 897 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 384 КК України.

Постановою ВП ГУНП в Кіровоградській області від 26 листопада 2015 року ОСОБА_1 залучена та визнана у якості потерпілої у кримінальному провадженні № 420115120010000098 (т. 1, а. с. 243).

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 23 серпня 2016 року скасовано постанову слідчого СВ Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області від 20 квітня 2015 року про закриття кримінального провадження № 420115120010000098 з попередньою правовою кваліфікацією за частиною третьою статті 364 КК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (т. 1, а. с. 86).

Відповідно до ухвали слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 вересня 2018 року скасовано постанову слідчого Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області про закриття кримінального провадження № 42015120010000098, а матеріали повернуто до Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області для досудового розслідування (т. 1, а. с. 87-88).

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14 березня 2019 року скасовано ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 19 лютого 2019 року та постанову від 21 грудня 2018 року слідчого Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області про закриття кримінального провадження № 42015120010000098, матеріали кримінального провадження направлено для організації подальшого досудового розслідування до Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області (т. 1, а. с. 89-90).

Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015120010000098 наразі триває.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі (стаття 1167 ЦК України). Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень (стаття 1174 ЦК України) виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року у справі № 201/4408/17 (провадження № 61-9713св21) зазначено, що:

«шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173 1174 ЦК України)»;

«застосовуючи статті 1173 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Як свідчить тлумачення статей 23 1173 1174 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю органу державної влади (посадової особи) відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про доведеність факту завдання позивачці моральної шкоди, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено неправомірність бездіяльності та рішень посадових осіб ГУ НП у Кіровоградські області під час досудового розслідування кримінального провадження № 42015120010000098, та з урахуванням вимог розумності та справедливості визначив позивачці грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн. Підстав вважати, що розмір відшкодування моральної шкоди визначений судом неправильно, немає.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17 (адміністративне провадження №К/9901/17533/18) вказано, що «визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди».

Як свідчить аналіз оскарженої постанови при визначенні розміру компенсації моральної шкоди апеляційний суд врахував засади розумності, виваженості та справедливості. За таких обставин висновки апеляційного суду у справі, що переглядається, не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17 (адміністративне провадження №К/9901/17533/18).

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина перша статті 410 ЦПК України).

Щодо клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції

Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що попередній розгляд справи у суді касаційної інстанції проводиться без повідомлення учасників справи.

Тому у задоволенні клопотань про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції потрібно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року у справі № 201/4408/17 (провадження № 61-9713св21), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскарженій частині - без змін.

Керуючись статтями 7 400 409 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотань ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 січня 2022 року в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар