Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.07.2023 року у справі №748/490/21
Постанова КЦС ВП від 06.07.2023 року у справі №748/490/21

Постанова

Іменем України

06 липня 2023 року

м. Київ

справа № 748/490/21

провадження № 61-7295св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: територіальна громада, в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Чернігівська районна державна нотаріальна контора Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції України (м. Суми),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., Шарапової О. Л., від 27 березня 2023 року, і виходив з наступного.

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до територіальної громади, в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Чернігівська районна державна нотаріальна контора Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції України (м. Суми), про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом.

2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що після смерті її чоловіка ОСОБА_4 відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Відповідно до свідоцтва про право особистої власності від 22 липня 1991 року, виданого виконкомом Чернігівської районної ради народних депутатів, та інформаційної довідки від 23 грудня 2020 року № 504, померлий ОСОБА_4 був головою колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Позивачка зазначала, що вона зареєстрована та проживає в зазначеному будинку з 13 листопада 1987 року. В установлений законом шестимісячний строк не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а спадкова справа, що містить всі необхідні для оформлення її спадкових прав документи, заведена лише в січні 2021 року у Чернігівській районній державній нотаріальній конторі. Нотаріус не може видати їй свідоцтво про право на спадщину на вказаний будинок, оскільки у документі, що посвідчує право власності спадкодавця на спірне майно, вказано, що будинок відноситься до категорії колгоспного, інформація про інших членів двору відсутня, в цьому будинку разом з померлим проживали й інші особи, які також мають право на частку у майні колгоспного двору.

4. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області

від 05 вересня 2022 року, з урахуванням ухвали Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2022 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

6. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з них на 1/4 частину як за спадкоємцем за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_4 та на 1/2 як частку у майні колишнього колгоспного двору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щофакт перебування позивачки у зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_4 підтверджено належними доказами. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 станом на дату прийняття Закону України «Про власність» мали рівне право на майно колгоспного двору, тобто по 1/2 частині кожен.

8. Оскільки до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини звернулись дружина спадкодавця ОСОБА_1 та його донька - відповідачка ОСОБА_2 , то позивачка має право на 3/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (з яких на 1/4 - як спадкоємиця за законом після померлого чоловіка та на 1/2 - як власниця частки у майні колишнього колгоспного двору), а право на 1/4 частину спірного домоволодіння в порядку спадкування після смерті батька має ОСОБА_2 , яка не позбавлена можливості звернутись до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 березня

2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 вересня

2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачі

ОСОБА_2 (донька спадкодавця) і ОСОБА_2 (син спадкодавця) не мають права на спадщину, що відкрилася після смерті їх батька

ОСОБА_4 , оскільки цю спадщину прийнято ОСОБА_1 , а від імені ОСОБА_2 і ОСОБА_2 до нотаріуса не було подано в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини заяву про її прийняття.

11. ОСОБА_1 належить 1/2 частина спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по закону, а 1/2 його частина

ОСОБА_1 належить в порядку спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_4 . Визнавши за позивачкою право власності на 1/2 частину спірного будинку з тієї підстави, що вона була членом колгоспного двору, до складу якого входив цей будинок, суд самостійно змінив підставу позовних вимог.

12. Апеляційний суд вказував, що зазначені у листі нотаріуса мотиви й підстави відмови у видачі їй свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину спірного будинку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 є незаконними. Отже свідоцтво про право власності на 1/2 частину будинку й надвірних будівель та споруд, про які йдеться, позивачка може отримати у нотаріуса.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

13. 10 травня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 березня 2023 року, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

14. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вказавши на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Заявниця зазначає, що в позовній заяві та в судовому засіданні позивачка стверджувала, що вона ніби являється дружиною її покійного батька на підтвердження чого надала не дійсне свідоцтво про шлюб, оскільки ОСОБА_6 ніколи не виїжджав до м. Ленінград. Наявність шлюбу між спадкодавцем та позивачкою спростовується повідомленням Відділу записів актів цивільного стану Кіровського району м. Санкт-Петербурга від 27 квітня 2021 року та від 24 вересня 2021 року про відсутність актового запису цивільного стану між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

16. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірне господарство належало до суспільної групи колгоспний двір, а ОСОБА_4 та позивачка мали рівне право на майно колгоспного двору. Спірне домоволодіння не належить до майна колишнього колгоспного двору, оскільки будинок ОСОБА_4 придбано 23 серпня 1980 року у ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу в період перебування у шлюбі з матір`ю відповідачів ОСОБА_8 , що підтверджується копіями відповідних договору і свідоцтва, однак суд не надав оцінки цим доказам, надавши перевагу доказам позивачки.

17. Позивачка стверджує, що при вирішенні спору апеляційний суд неповно з`ясував обставини цієї справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

18. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанцій. Зазначає, що суди правильно встановили, що до складу спадщини, що відкрилася після смерті

ОСОБА_4 , входить лише 1/2 частина будинку та надвірних будівель і споруд, про які йдеться, а інша 1/2 їх частина є власністю ОСОБА_1 ОСОБА_1 вказує, що нею надано достатньо доказів на підтвердження факту перебування у зареєстрованому шлюбі із спадкодавцем, які були належним чином досліджено судами попередніх інстанцій.

19. У доданому до відзиву клопотанні ОСОБА_1 порушує клопотання про продовження строку на подання відзиву, посилаючись на те, що копію ухвали Верховного Суду від 29 травня 2023 року про відкриття касаційного провадження та касаційної скарги вона отримала 16 червня 2023 року.

20. З огляду на наведені відповідачкою обставини враховуючи положення статей 120 127 395 ЦПК України, колегія суддів вважає, що встановлений ОСОБА_1 судом строк на подання відзиву на касаційну скаргу підлягає продовженню до дати його подання - 21 червня 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. Відповідно до копії дубліката договору купівлі-продажу будинку

від 23 серпня 1980 року, посвідченого виконавчим комітетом Боромиківської сільської ради депутатів трудящих Чернігівського району Чернігівської області й зареєстрованого в книзі для запису нотаріальних дій під № 19, ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_4 придбав жилий будинок в с. Боромики, Чернігівського району Чернігівської області, жилою площею 28 кв. м. Цей договір підлягав реєстрації у виконкомі Боромиківської сільської ради депутатів трудящих на протязі шести місяців з дня його посвідчення.

22. 20 травня 1989 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення ними шлюбу серії

НОМЕР_1 від 20 травня 1989 року, виданого відділом ЗАГС Кіровського району м. Ленінграда.

23. Згідно з повідомленням Комітету у справах записів актів цивільного стану Кіровського району міста Санкт-Петербурга від 26 травня 2021 № 823 (наданого ще у порядку Конвенції про правову допомогу та правові відносини по цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року), 20 травня 1989 року відділом ЗАГС Кіровського району м. Ленінград проведено державну реєстрацію укладення шлюбу спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 1038, у зв`язку з чим видано свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 20 травня 1989 року. Відповідно до письмового розпорядження уряду міста Санкт-Петербург, надання копії актових записів, в тому числі і про шлюб, для відправки в іншу країну заборонено.

24. Рішенням виконавчого комітету Боромиківської сільської ради народних депутатів Чернігівського району Чернігівської області

від 28 червня 1991 року № 18 схвалено матеріали для оформлення права особистої власності на будинки та домоволодіння, що належать громадянам на праві особистої власності та для реєстрації свідоцтв на право власності на ці об`єкти, які знаходяться в тому числі на території Боромиківської сільської ради, на підставі даних погосподарських книг та перевірки на місці. Рішенням виконкому Чернігівської районної ради народних депутатів від 13 липня 1991 року № 166 затверджено рішення виконкомів сільських рад народних депутатів, зокрема, і Боромиківської сільської ради № 18

від 28 червня 1991 року, про оформлення права особистої власності на будинки і домоволодіння згідно з додатком № 1, в якому вказано також і ОСОБА_4 та його адреса: АДРЕСА_1 .

25. Згідно з копією свідоцтва про право приватної власності на жилий будинок, виданого виконавчим комітетом Чернігівської районної ради народних депутатів 22 липня 1991 року, власником будинку

АДРЕСА_1 є голова колгоспного двору ОСОБА_4 . Право власності

ОСОБА_4 на підставі цього свідоцтва в цілому зареєстровано в Чернігівському районному бюро технічної інвентаризації станом на 01 січня 2013 року та станом на 23 грудня 2020 року, що підтверджується написом у згаданому свідоцтві, копією листа комунального підприємства «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації» Чернігівського району Чернігівської області від 23 грудня 2020 року № 793 та копією виданої цим же підприємством інформаційної довідки з архівної справи матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомості № 504 від 23 грудня 2020 року.

26. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

27. Згідно з довідкою Боромиківського старостинського округу Киселівської сільської ради від 12 січня 2021 року № 01-23/24,

ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою:

АДРЕСА_1 , і разом з ним за цією адресою була зареєстрована та проживала ОСОБА_1 , останні вели спільне господарство. Згідно з довідками Боромиківського старостинського округу Киселівської сільської ради від 05 лютого 2021 року № 01-23/59, від 16 лютого 2021 року № 01-23/75 та від 26 лютого 2021 № 01-23/99, станом на 01 липня 1990 року за цією адресою були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 , 1950 року народження (голова колгоспного двору), ОСОБА_1 - дружина, 1957 року народження; згідно з погосподарськими книгами ОСОБА_1 з 13 листопада 1987 року по цей час зареєстрована за вказаною адресою.

28. Від попереднього шлюбу спадкодавець ОСОБА_4 має двох дітей - відповідачів у цій справі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження.

29. Згідно з копією спадкової справи № 453/2020, заведеної Чернігівською районною державною нотаріальною конторою Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_4 , 04 листопада 2020 року ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька, мотивовану тим, що на дату його смерті вона була малолітньою; 02 лютого 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка, мотивовану тим, що вона спадщину прийняла шляхом постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини; свідоцтво про право на спадщину, що відкрилася після смерті спадкодавця ОСОБА_4 нікому не видано.

30. Листом державного нотаріуса Чернігівської районної державної нотаріальної контори від 01 грудня 2020 року № 2114/02-14 ОСОБА_2 повідомлено, що у зв`язку з відсутністю документа, який посвідчує право власності спадкодавця на об`єкт нерухомості - житловий будинок АДРЕСА_1 , видати свідоцтво про право на спадщину на них немає можливості.

31. У листі цього ж нотаріуса від 12 лютого 2021 року № 241/02-14 ОСОБА_1 зазначено, що видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_4 на житловий будинок

АДРЕСА_1 немає можливості у зв`язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності ОСОБА_4 на майно, в якому була б визначена частка житлового будинку, належна особисто спадкодавцю. Так, ОСОБА_1 для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначене майно надано свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок від 22 липня 1991 року, видане виконкомом Чернігівської районної ради народних депутатів Чернігівської області на ім`я ОСОБА_4 згідно з рішенням виконкому Чернігівської районної ради народних депутатів Чернігівської області № 166 від 13 липня 1991 року, зареєстроване Чернігівським обласним виробничим об`єднанням технічної інвентаризації 22 липня 1991 року і записане в реєстрову книгу № 1 під реєстровим № 38. В ньому зазначено, що спадковий будинок належить голові колгоспного двору ОСОБА_4 , а за даними довідки Боромиківського старостинського округу Киселівської сільської ради станом на 01 липня 1990 року в цьому будинку разом з головою колгоспного двору ОСОБА_4 (до майна якого відкрилася спадщина) були зареєстровані та проживали й інші особи. Якщо в документі, що посвідчує право власності на майно, вказано, що житловий будинок належить колгоспному двору, при цьому зазначено лише голову колгоспного двору (після смерті якого і відкривається спадщина), а інформація про інших членів двору відсутня, а за даними органу місцевого самоврядування або будинкової книги на житловий будинок вбачається, що в житловому будинку разом з померлим проживали і інші особи, які також мають право на частку в майні колгоспного двору, то оформити спадщину на підставі такого документа не вбачається за можливе.

Позиція Верховного Суду

32. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

33. Згідно з положеннями пункту 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

34. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

36. Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

37. Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

38. Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту є порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права.

39. При вирішенні спору, суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

40. Відповідно до пункту 4, абзацу першого пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

41. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

42. З огляду на викладене, спірні правовідносини щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , регулюються положеннями ЦК Української РСР.

43. Колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.

44. Його створення і діяльність врегульовувалось положеннями

статей 120-127 ЦК Української РСР, спадкування майна колгоспного двору регулювалося статтею 563 ЦК Української РСР.

45. Так, згідно з частиною першою статті 120 ЦК Української РСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

46. Частиною другою статті 123 ЦК Української РСР передбачено, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

47. Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, вирішуються за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

48. Всі члени колгоспного двору, які були такими станом на

15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

49. Подібних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові

від 18 листопада 2015 року у справі № 6-350цс15.

50. Відповідно до статті 563 ЦК Української РСР в разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору застосовуються правила цього розділу. Особисте майно членів колгоспного двору після їх смерті переходить до спадкоємців на загальних підставах.

51. 06 січня 1994 року набрав чинності Закон України від 16 грудня

1993 року № 3718-XII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключено з ЦК Української РСР статті 120-127, які врегульовували створення та діяльність колгоспного двору, і статтю 563, якою врегульовано питання спадкування майна колгоспного двору.

52. Водночас у пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист прав приватної власності» зазначено, що згідно зі статтею 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

53. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне будинковолодіння належало до суспільної групи господарств - колгоспний двір, що зокрема підтверджено свідоцтвом про право власності на будинок від 22 липня 1991 року. Господарство за адресою: АДРЕСА_1 мало статус колгоспного двору, в якому станом на 14 квітня 1991 року перебувало тільки двоє його членів: позивачка ОСОБА_1 і спадкодавець ОСОБА_4 .

54. На дату смерті спадкодавця і спадкодавець, і ОСОБА_1 мали по 1/2 (кожен) у праві власності на майно колгоспного двору, членами якого вони були (в тому числі й на спірний будинок та надвірні будівлі і споруди).

55. Відповідачка ОСОБА_2 не надала належних доказів на підтвердження того, що вона на момент смерті ОСОБА_4 проживала разом з ним, була членом колгоспного двору.

56. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після його смерті відкрилася спадщина.

57. Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

58. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (частина перша статті 529 ЦК Української РСР).

59. Згідно зі статтею 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

60. Частиною другою статті 549 ЦК Української РСР передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив у володіння або управління спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

61. Якщо позивач вступив в управління та володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно.

62. За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

63. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

64. Суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим доказам, дійшов обґрунтованого висновку, що спірне нерухоме майно належить позивачці. Сама позивачка не оскаржує постанову суду апеляційної інстанції про відмову у позові.

65. Матеріалами справи не підтверджується порушення прав на спірне ОСОБА_2 . Відповідачка ОСОБА_2 (донька спадкодавця) не довела факту прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її батька ОСОБА_4 у 1992 році. Спадщину було прийнято лише ОСОБА_1 шляхом вступу у фактичне володіння спадковим домогосподарством, що не спростовано ОСОБА_2 .

66. Відповідачкою або ж її законними представниками після відкриття спадщини не було подано у передбачений законом строк до нотаріальної контори заяви про її прийняття.

67. Також судами встановлено, що згідно з витягом з погосподарської книги по колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_4 , ОСОБА_8 (мати відповідачів) разом з обома неповнолітніми на той час дітьми (відповідачами) 15 жовтня 1985 року вибули з нього в інше село. Станом на 31 грудня 1987 року ОСОБА_1 стала членом колгоспного двору (т. 1,

а. с. 175-178).

68. Заявницею не наведено обґрунтованих підстав порушення її прав на спірне майно, як спадкоємиці після смерті батька, а також, як члена колгоспного двору.

69. При вирішенні спору судами також встановлено, що 20 травня

1989 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення ними шлюбу серії НОМЕР_1

від 20 травня 1989 року, виданого відділом ЗАГС Кіровського району

м. Ленінграда. Достовірність вказаного свідоцтва підтверджується повідомленням органу у справах записів актів цивільного стану від 26 травня 2021 року № 823.

70. Вказані обставини відповідачкою не спростовано, а доводи касаційної скарги, які є подібними доводам апеляційної скарги, зводяться до переоцінки доказів у справі та не спростовують правильних по суті висновків апеляційного суду.

71. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

72. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм матеріального і процесуального права.

73. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

74. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович