Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.09.2019 року у справі №522/6826/19

Постанова

Іменем України

03 червня 2021 року

м. Київ

справа № 522/6826/19

провадження № 61-3778св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Виконавчий комітет Одеської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Комлєвої О. С., Сегеди С. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням медико-соціальної експертизи його визнано інвалідом війни 2 групи безстроково, що дає йому право на пільги, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Він разом з матір'ю ОСОБА_2 та бабою ОСОБА_3 починаючи з 15 травня 2006 року перебуває на квартирному обліку у секторі обліку та розподілу житла Приморської районної адміністрації Одеської міської ради з правом позачергового надання житла і станом на 01 січня 2019 року черга складає № 167; у списках сім'ї загиблих воїнів черга рахується за № 10; з 24 лютого 2011 року його сім'я включена до списків інвалідів війни, черга за № 42.

11 березня 2019 року він звернувся до Одеської міської ради з проханням забезпечення його сім'ї житлом, однак 22 березня 2019 року отримав від Приморської районної адміністрації Одеської міської ради відповідь, в якій вказано, що питання забезпечення його та його сім'ї житлом буде розглянуто при підході черги по мірі надходження житла для розподілу.

Одночасно в позовній заяві ОСОБА_1 послався на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, якою закрито провадження у справі за його адміністративним позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - Виконком Одеської міської ради) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та роз'яснено право звернутися до суду за правилами цивільного судочинства.

Позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність Виконкому Одеської міської ради щодо незабезпечення його позачергово житловою площею у межах відповідної норми та ненадання житла в порушення вимог пункту 18 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також просив суд зобов'язати Виконком Одеської міської ради позачергово забезпечити його житловою площею, та надати йому благоустроєне житлове приміщення у вигляді окремої квартири в м. Одесі у межах норми житлової площі на три особи, що відповідає встановленим санітарним і технічним нормам, відповідно до вимог та строків, передбачених пунктом 18 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як особі яка має переважне право перед всіма іншими категоріями позачерговиків на забезпечення житлом, згідно з частиною 1 статті 46 ЖК Української РСР.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2019 року під головуванням судді Науменко А. В. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконкому Одеської міської ради про визнання дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що юридичний механізм забезпечення житлом реалізується саме через видачу ордеру на право вселення, що входить до повноважень районних адміністрацій, тому Виконком Одеської міської ради не є належним відповідачем у даній справі по заявленим вимогам.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2019 року під головуванням судді Науменко А. В. виправлено описки у вступній та резолютивній частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2019 року наступним чином:

- у резолютивній частині рішення вказати: "цивільна справа";

- в останньому абзаці мотивувальної частині рішення вказати: "Керуючись статтями 12, 13, 76, 77, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України";

- у першому абзаці резолютивної частині рішення вказати: ""цивільного позову";

- замість другого та третього абзаців у резолютивній частині рішення вказати:

"Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно частини 1 статті 354 ЦПК України."

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2019 року під головуванням судді Науменко А. В. виправлено описки у повному тексті рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2019 року наступним чином:

- у вступній частині рішення вказати: "цивільна справа";

- у першому абзаці описової частині рішення вказати: "цивільним позовом";

- в останньому абзаці мотивувальної частині вказати: "Керуючись статтями 12, 13, 76, 77, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України";

- у першому абзаці резолютивної частині рішення вказати: "цивільного позову";

- у останніх двох абзацах резолютивної частини рішення вказати: "Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно частини 1 статті 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 25 липня 2019 року.".

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року під головуванням судді Цюри Т. В. апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто без розгляду.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 оскаржує рішення у справі, яке ухвалено в порядку адміністративного судочинства та подає апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду, тобто з порушенням порядку її подання, тому вона підлягає поверненню без розгляду для подання до належного суду.

Постановою Верховного суду від 18 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Передаючи справу для продовження розгляду до апеляційного суду, суд касаційної інстанції виходив з того, що він не може погодитися з висновками апеляційного суду щодо повернення без розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на тій підставі, що розгляд зазначеної апеляційної скарги підвідомчий суду апеляційної інстанції в адміністративних справах, оскільки таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов передчасно, не надавши оцінку ухвалам Приморського районного суду м.

Одеси від 22 квітня 2019 року та від 20 серпня 2019 року, які знаходяться в матеріалах справи.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2019 року, про виправлення описки у вступній та резолютивній частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2019 року задоволено.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2019 року, про виправлення описки в вступній та резолютивній частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2019 року скасовано.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2019 року, про виправлення описки в рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2019 року задоволено.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2019 року, про виправлення описки в рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2019 року скасовано.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2019 задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2019 скасовано та прийнято постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Скасовуючи ухвали про виправлення описок від 20 серпня 2019 року у вступній та резолютивній частині рішення та рішенні місцевого суду від 17 липня 2019 року суд апеляційної інстанції виходив з того, що в цьому випадку місцевий суд припустився не описки, а помилково розглянув справу в порядку адміністративного судочинства чим безпідставно змінив юрисдикцію спору попри те, що ухвалою від 22 квітня 2019 року було відкрито провадження у справі саме в порядку цивільного судочинства.

Скасовуючи рішення місцевого суду по суті позовних вимог та ухвалюючи своє рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивач хоча і включений в списки на позачергове житло, що дає йому право на позачергове отримання житла, однак статтею 46 ЖК Української РСР не встановлено переважного права особи на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків для членів сім'ї загиблих ветеранів війни, а тому позивач підлягає забезпеченню житлом в порядку черговості після того, як будуть забезпечені житлом особи, які були раніше включенні до списку осіб, які мають право на позачергове одержання житла, що відповідатиме положенням статті 43 ЖК Української РСР.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі заявник вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та не врахував правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 203/1784/16-ц.

Посилається на те, що відповідачем було порушено норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та норми ЖК Української РСР, якими визначено переважне право на отримання житла осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них перед всіма іншими категоріями позачерговиків.

Вважає, що судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки поясненням позивача з приводу того, що Одеською міською радою під час розгляду справи № 420/607/19 надано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що повноваження щодо прийняття рішень про забезпечення житлом громадян, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, належать Виконавчому комітету Одеської міської ради, відповідно до рішень якого райдержадміністрацією видається особі/особам ордер на вселення у житлові приміщення.

Вважає, що оскільки Виконавчим комітетом Одеської міської ради жодних рішень щодо забезпечення заявника житлом не приймалось, місцева державна адміністрація не може самостійно забезпечити його житлом, хоча він має на те право як інвалід війни другої групи.

Заявник також вказує, що судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, які полягали в тому, що розгляд його апеляційної скарги відбувся 12 лютого 2021 року без його участі. Судове засідання було призначене на 11 год. 15 хв. 11 лютого 2021 року.

Вказує, що розпорядженням голови Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року доступ учасників процесу до приміщення суду був обмежений, а тому у зв'язку із тим, що у нього відсутня технічна можливість участі у судових засіданнях за допомогою програмного забезпечення "EASYCON" участі у судовому засіданні він не брав.

Усвідомлюючи всю важливість розгляду справи для себе, ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив відкласти судове засідання призначене на 11 лютого 2021 року на іншу дату після закінчення карантинних заходів.

Апеляційний суд у задоволенні заяви про відкладення розгляду справи відмовив, чим грубо порушив його процесуальні права.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому до Верховного Суду у травні 2021 року відзиві на касаційну скаргу представник Виконавчого комітету Одеської міської ради просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Представник відповідача вказує, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм як матеріального так і процесуального права. Вважає, що права позивача не порушені, адже він перебуває на пільговій черзі для отримання житла.

Житлові приміщення надаються відповідно до черговості, яка визначається часом постановлення на облік.

Одночасно у відзиві на касаційну скаргу заявлено клопотання про поновлення Виконавчому комітету Одеської міської ради строку для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1.

Клопотання мотивоване тим, що у зв'язку із введенням та території Одеської області червоного рівня епідеміологічної небезпеки з 12 березня 2021 року у виконавчих органах Одеської міської ради було запроваджено дистанційну роботу, тому обробка документів, які надходили на її адресу займала значно більше часу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Приморського районного суду м.

Одеси.

01 квітня 2021 року цивільна справа № 522/6826/19 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що позивач має статус ветерана війни - інваліда війни, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 30 січня 2015 року правлінням соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси департаменту праці і соціальної політики Одеської міської ради.

ОСОБА_3 перебуває на квартирному обліку при районній адміністрації, складом родини із 3-х осіб (вона, дочка - ОСОБА_2, онук - ОСОБА_1), з правом позачергового отримання житла (пільга - сім'я загиблого (померлого) ветерана війни) з 18 травня 2006 року (розпорядження районної адміністрації від 18 травня 2006 року № 1080).

Розпорядженням від 23 квітня 2010 року № 370, згідно особистої заяви та документів, які підтверджують пільги, до квартирно-облікової справи були внесені зміни та врахована пільга - інвалід армії 2 групи, що дає право на позачергове отримання житла.

Розпорядженням від 24 лютого 2011 року № 184, зарахована зазначена пільга.

Розпорядженням від 29 січня 2018 року № 27 в квартирно-обліковій справі врахована ще одна пільга ОСОБА_4, а саме: "вдова ветерана військової служби", відповідно до заяви, стаття 6, підпункти 6, 7, 8, 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 9 ЖК Української РСР передбачено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно до статті 31 ЖК Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, статті 31 ЖК Української РСР та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.

Відповідно до частини 1 , 3 , 4 статті 43 ЖК Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень).

Частиною першою статті 46 ЖК Української PCP визначено перелік осіб, яким жилі приміщення можуть бути надані поза чергою, зокрема, до таких віднесено осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.

Відповідно до частини третьої статті 46 ЖК Української PCP громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.

Пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що учасники бойових дій мають право на першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Порядок надання жилих приміщень громадянам, які перебувають на квартирному обліку, врегульовано Правилами обліку громадян, потребуючих покращення житлових умов, та надання їм жилих приміщень, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професіональних союзів № 470 від 11 грудня 1984 року, відповідно до пункту 23 яких громадяни, взяті на квартирний облік, вносяться до книги обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень. З числа вказаних громадян складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Відповідно до підпункту 1 пункту 39 зазначених Правил жилі приміщення надаються в порядку загальної черги, за винятком осіб, маючих право першочергового отримання цих приміщень.

Підпунктом 3 пункту 38 Правил встановлено, що черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття осіб, які потребують поліпшення житлових умов, на облік (включенням до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Отже, забезпечення житлом таких осіб можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством.

Іншого порядку, ніж дата взяття на облік у формуванні черговості забезпечення житлом осіб, які користуються певним правом (мають однакові пільги) в черговості одержання таких приміщень діючим законодавством не встановлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд правильно виходив із того, що позивач має право на позачергове отримання житла, проте забезпечення позивача житлом можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством. Позивачем не надано суду доказів наявності переважного права на отримання житла, відмінного від інших осіб, які за часом взяття на облік у цьому списку передують позивачу.

Позивач має право на забезпечення житлом лише за умови надходження його черги на отримання житла. Враховуючи, що попереду позивача у черзі знаходиться значна кількість осіб, які потребують поліпшення житлових умов, порушення черговості є порушенням норм чинного законодавства та прав цих осіб, а отже правові підстави для задоволення позову відсутні.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у схожих за змістом правовідносинах у постановах від 12 березня 2018 року у справі № 676/1707/17-ц (провадження № 61-3775св18), від 30 січня 2020 року у справі № 335/3599/18 (провадження № 61-11670св19), від 24 лютого 2020 року у справі № 725/3605/19 (провадження № 61-575св20), від 03 квітня 2020 року у справа № 344/8248/17-ц (провадження № 61-40928св18), від 22 травня 2020 року у справі № 522/16805/17 (провадження № 61-37786св18), від 28 січня 2021 року у справі № 328/1568/19 (провадження № 61-9805св20).

Вищенаведеним також спростовуються доводи касаційної скарги про те, що відповідачем було порушено норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та норми ЖК Української РСР, якими визначено переважне право на отримання житла осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них перед всіма іншими категоріями позачерговиків.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 31 березня 2020 року Одеським апеляційний судом винесено ухвалу про призначення справи до розгляду на 21 травня 2020 року на 11 год 35 хв. (а. с. 149)

Цього ж дня на адресу позивача апеляційним судом було надіслано судову повістку, яку було отримано ним 10 квітня 2020 року (а. с. 150-151).

20 травня 2020 року від ОСОБА_1 на адресу Одеського апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із поширенням пандемії COVID-19.

21 травня 2020 року розгляд справи було відкладено на 26 листопада 2020 року на 11 год. 20 хв.

Цього ж дня на адресу позивача апеляційним судом було надіслано судову повістку, яку було отримано ним 30 травня 2020 року (а. с. 157,164).

26 листопада 2020 року від ОСОБА_1 на адресу Одеського апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із карантинними заходами введеними в апеляційному суді.

26 листопада 2020 року розгляд справи було відкладено на 11 лютого 2021 року на 11 год. 15 хв.

Цього ж дня на адресу позивача апеляційним судом було надіслано судову повістку, яку було отримано ним 19 січня 2021 року (а. с. 174-175).

09 лютого 2021 року від ОСОБА_1 на адресу Одеського апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із карантинними заходами введеними в апеляційному суді та відсутністю у нього технічної можливості брати участь у судовому засіданні із застосуванням програмного забезпечення "EASYCON".

11 лютого 2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була розглянута Одеським апеляційним судом.

11 лютого 2021 року секретарем судового засідання Одеського апеляційного суду було складено довідку про те, що фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вказане відповідає частині 2 статті 247 ЦПК України, якою передбачено, що фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень частині 2 статті 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За правилами частини 4 та 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, з урахуванням того, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення - 12 лютого 2021 року, а тому вищезазначені доводи касаційної скарги колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97" проти України" № 19164/04 від 21 жовтня 2010 року).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" № 3236/03, від 03 квітня 2008 року).

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі "Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції", рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі "Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії").

Оцінюючи доводи касаційної скарги про обмеження заявника у доступі до правосуддя, Верховний Суд врахував, що ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційний перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2019 року при цьому під час апеляційного перегляду справи тричі ініціював відкладення розгляду справи, а тому відсутні підстави вважати, що заявник був обмежений у доступі до правосуддя.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що апеляційним судом при вирішенні спірних правовідносин не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 203/1784/16-ц враховуючи наступне.

Так, предмет спору, сторони у справі, фактичні обставини у справі, на яку посилається позивач суттєво відрізняються між собою, отже не є подібними.

Посилання на обставини, що встановлені в конкретній справі (зобов'язання забезпечення житлом сім'ї інваліда, членами якої також є інваліди, які проживають в орендованому за власний рахунок житлі тривалий час), як на підставу для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову не заслуговують на увагу.

Також колегія суддів зазначає, що звернувшись із цією касаційною скаргою заявник просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю, проте доводів стосовно помилковості висновків апеляційного суду про скасування ухвал про виправлення описок від 20 серпня 2019 року не містить, а під час касаційного перегляду підстав для їх скасування не встановлено.

ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційні скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо клопотання представника Виконавчого комітету Одеської міської ради

У травні 2021 року представник Виконавчого комітету Одеської міської ради у поданому відзиві на касаційну скаргу просив поновити відповідачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховним Судом відхиляються вказане клопотання про поновлення строку, оскільки встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Тобто, встановлений судом процесуальний строк міг бути продовжений відповідачеві за його заявою лише в разі подання такої заяви до закінчення цього строку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення цього клопотання.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника Виконавчого комітету Одеської міської ради про поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький