Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.04.2019 року у справі №752/4094/17

Постанова

Іменем України

06 червня 2019 року

м. Київ

справа № 752/4094/17

провадження № 61-6496св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Київська міська рада, ОСОБА_1 ,

треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду

від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів Гаращенка Д. Р.,

Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до Київської міської ради, треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішень Київської міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та про затвердження проекту землеустрою, скасування свідоцтва про право власності.

Позовна заява мотивована тим, щовона успадкувала після смерті батька ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,31 га, по АДРЕСА_1 , яка була надана останньому Чапаєвською сільською радою у 1947 році разом з будинком, побудованим у 1920 році.

У подальшому, із загальної площі земельної ділянки 0,31 га - 0,10 га було нею приватизовано, а решта земельної ділянки залишилася у її користуванні.

У 2012 році вона надала дозвіл ОСОБА_3 на те, щоб він звернувся до Київської міської ради із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки, площею 0,10 га по АДРЕСА_2 із земельної ділянки, яка на законних підставах знаходиться у її користуванні.

У червні 2012 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до Київського міського голови, у якій просив передати йому у власність земельну ділянку, площею 0,10 га по АДРЕСА_2 , але відповіді не отримав.

18 вересня 2014 року Київська міська рада ухвалила рішення № 205/205 про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3 , орієнтовною площею 0,10 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади м. Києва), у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд згідно із планом-схемою.

Відповідно до зазначеного плану-схеми та проекту землеустрою передбачалося відведення ОСОБА_2 частини земельної ділянки по АДРЕСА_3 , яка фактично перебувала у її користуванні та мала адресу:

АДРЕСА_2.

Зазначала, що відповідачеві було відомо про те, що рішення Київської міської ради від 18 вересня 2014 року № 205/205 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою оскаржується у судовому порядку, проте рішенням Київської міської ради від 08 жовтня 2015 року № 155/2058 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_4 . Передано ОСОБА_2 , за умови виконання пункту 3 цього рішення, у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0832 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_4 із земель комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Вважала, що рішення Київської міської ради від 08 жовтня 2015 року

№ 155/2058 прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, яке регулює питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і одночасно цим рішенням порушено охоронювані законом її права та інтереси.

Ураховуючи викладене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради

від 18 вересня 2014 року № 205/205 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» проекту землеустрою та від 08 жовтня 2015 року № 155/2058 «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_4 » та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 47952987 від 19 листопада 2015 року, а саме земельну ділянку у АДРЕСА_4 , кадастровий номер НОМЕР_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,08732 га, власник ОСОБА_2 , оскільки вона нею користувалась.

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що він є власником

земельної ділянки загальною площею 0,0832 га кадастровий номер НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_4 . Право власності на спірну земельну ділянку він отримав в порядку та у спосіб визначений чинним законодавством.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 просив суд визнати протиправними дії ОСОБА_1 щодо створення йому перешкод

ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_4 ; зобов`язати ОСОБА_1 протягом одного місяця після набрання чинності рішенням суду усунути перешкоди

у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 (площею 0,0832 га у відповідності до координат зовнішніх меж земельної ділянки, що зазначені у проекті землеустрою) за адресою АДРЕСА_4 , яка згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 47952987 від 19 листопада 2015 року НОМЕР_7 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речових прав та їх обтяжень індексний номер 47953625 від 19 листопада 2015 року

ЕКМ № 281234 належить ОСОБА_2 , шляхом знесення самочинно збудованого паркану (інших будівель і споруд) та приведення до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Протокольною ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва

від 18 вересня 2017 року зустрічний позов ОСОБА_2 до

ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою прийнято до спільного розгляду з первісним позовом

ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішень Київської міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та про затвердження проекту землеустрою, скасування свідоцтва про право власності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року

в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 володіє земельною ділянкою площею 0,1 га (приватна власність), тобто використала своє право на приватизацію у встановленому законодавством розмірі. Вона фактично використовує (разом з іншими особами, які отримали її згоду щодо приватизації землі) більше ніж 0,31 га землі (що обнесені зовнішньою огорожею). Документально підтверджено, що позивач розпорядилася більше ніж 0,31 га землі (приватизувала 0,1 га + 0,2555 га - надала згоду щодо приватизації), отже, її права не порушені.

ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку з числа земель комунальної власності територіальної громади м. Києва (вільну від забудови). Надана йому земельна ділянка межує з землями, що не надані у власність чи користування, та землями загального користування. Перетин вказаних земельних ділянок неможливий, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 березня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, оскільки належними та допустимими доказами підтверджено, що права позивача не порушені,

а земельна ділянка передана ОСОБА_2 є власністю Київської міської ради, тому вважав, правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення

в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження

у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 752/4094/17 із Голосіївського районного суду м. Києва.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не надали належної оцінки тим обставинам, що на час розгляду заяви ОСОБА_2 Київська міська рада не врахувала, що земельна ділянка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , перебуває за огорожею, крім того була спірною, оскільки на той час існував спір про право, у зв`язку із чим до вирішення судом цього спору по суті, вирішення цього питання повинно було бути відкладеним.

Вважала, що вказана довідка КО «Інститут генерального плану м. Києва» не може бути належними та допустимим доказом у справі, оскільки не встановлено, яким чином вона виготовлялась, на підставі чого ця довідка була видана, чи розглядалась спірна земельна ділянка перед складанням цієї довідки, чи може бути вона законною з огляду на те, що на момент її складання спірна земельна ділянка фактично перебувала у користуванні та була обнесена багаторічним парканом, чому не було враховано рішення Чапаєвської сільської ради від 1947 року на підставі якого земельна ділянка площею 0,31 га була передана у користування ОСОБА_5 .

Зазначала, що Київській міській раді на час ухвалення рішення (08 жовтня 2015 року) було відомо, що існує судовий спір, щодо вказаної земельної ділянки, а, отже, і не мала право ухвалювати оскаржуване рішення.

Також вважала, що неправильним є висновок суду стосовно того, що вона самовільно зайняла земельну ділянку. Межа земельної ділянки була визначена та встановлена ще її батьком, нею не змінювалась та не переносилась.

Відзив на касаційну скаргу

08 травня 2019 року до Верховного Суду Прохоренком С . Д. було подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

05 червня 2019 року до Верховного Суду Департаментом земельних ресурсів Київської міської ради було подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що рішення Київської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 прийнято

в межах повноважень, які не суперечать нормам законодавства та у спосіб, що передбачений ЗК України, тому просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з архівною довідкою Державного архіву Київської області

від 13 квітня 2006 року за № 06-27/Д-11 у документах архівного фонду «Чапаївська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області» у погоспордарських книгах виробничих показників господарств колгоспників за 1847-1949 року значиться колгоспне господарство

ОСОБА_5 , за яким числилось всього присадибної зелі 0,32 (одиниця виміру не зазначена) і будинок побудований у 1920 році.

У сімейному стані зазначена дочка ОСОБА_7 , 1940 року народження, позивач по справі (а.с. 15 т. 1)

Відповідно до довідки Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації Рада громадського територіального самоврядування

мкр Чапаєвка від 11 жовтня 2004 року зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1

та користується присадибною земельною ділянкою за вказаною адресою

у розмірі 0,34 га, яка була надана радгоспом «Хотівський», зареєстрована

у земельно-шнуровій книзі інд № 29, згідно інвентаризації у 1969 році та

у 1993 році.

На підставі рішення Київської міської ради від 15 березня 2007 року

№ 345-5/1006 ОСОБА_1 отримала державний акт від 01 червня

2012 року НОМЕР_8, що посвідчує її право власності на ділянку

з кадастровим номером НОМЕР_2 , площею 0,1 га.

Згідно зі свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння

від 01 березня 1989 року ОСОБА_1 на праві власності належить домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Відповідно до заяви від 13 жовтня 2014 року ОСОБА_1 надала свою згоду на відведення земельної ділянки у власність під забудову із лишків земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 із виходом на АДРЕСА_2 ОСОБА_3 (а.с. 18 т. 1).

ОСОБА_3 звернувся до Київського міського голови 01 червня

2012 року про передачу у приватну власність земельну ділянку безоплатно 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 26 листопада

2014 року, складеного на підставі скарги ОСОБА_8 від 31 жовтня 2014 року, в ході обстеження встановлено, що земельна ділянка за адресою:

АДРЕСА_1 , огороджена металевим парканом, на ділянці розміщені будівлі та споруди. Орієнтовна площа огородженої земельної ділянки 0,27 га.

Відповідно до даних міського земельного кадастру частина огородженої земельної ділянки площею 1661,06 кв. м обліковується за ОСОБА_1 , ділянка площею 341,54 кв. м обліковується як землі не надані у власність

чи користування. Решта вказаної земельної ділянки орієнтовно площею 0,07 га, згідно земельного кадастру, не обліковується і не зареєстрована.

Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність (користування) рішень

не приймала, документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою не зареєстровані.

Згідно з довідкою з державно статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями

від 21 квітня 2015 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_2

від 07 квітня 2015 року щодо відведення земельної ділянки за адресою

АДРЕСА_4 для будівництва

та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, згідно даних державної статистичної звітності про наявність земель

та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями вказана земельна ділянка обліковується як землі не надані у власність або постійне користування у межах населених пунктів.

Документи, що посвідчують право власності/користування на вказану земельну ділянку юридичним та фізичним особам у порядку встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року за № 1021 Головним управлінням Держкомзему у м. Києві до 01 січня 2013 року не реєструвалось.

26 червня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Київської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по

АДРЕСА_3 .

Рішенням Київської міської ради від 18 вересня 2014 року № 205/205 ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,10 га для будівництва

і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 .

28 липня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Київської міської ради з заявою про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0832 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по

АДРЕСА_3 .

Київська міська рада, розглянувши клопотання про надання дозволу

на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 та додані документи, керуючись рішенням від 18 вересня 2014 року № 205/205 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 , орієнтовною площею 0,10 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади м. Києва) у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно з планом-схемою (додаток до рішення) (К-21253).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня

2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року, Київську міську раду зобов`язано розглянути на пленарному засіданні заяву ОСОБА_2

від 30 травня 2012 року вх. П-1052/14.

Відповідно до довідки Комунальної організації «Інститут генерального плану

м. Києва» від 20 червня 2012 року № 03-663 ділянка за адресою:

АДРЕСА_3 відноситься до міських земель, не наданих у власність чи користування (а.с. 92 т. 1).

Згідно з довідкою Головного управління Держземагенства у м. Києві

від 21 квітня 2015 року № 31-26-0.22-5862/2-15 документи, що посвідчують право власності/користування на вказану земельну ділянку юридичним та фізичним особам у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 Головним управлінням Держземагенства у м. Києві до 01 січня 2013 року не реєструвалися

(а.с. 91 т. 1).

08 жовтня 2015 року Київська міська рада, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийняла рішення

№ 155/2058 «Про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_4 », яким затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_4 (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа № А-21625) та передала ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0832 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по

АДРЕСА_4 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва» (а.с. 12 т. 1)

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року задоволено позов Київської міської ради до ОСОБА_9 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Вказаним рішенням зобов`язано ОСОБА_9 звільнити земельні ділянки за адресою:

АДРЕСА_5 , площею 0,021 га 0,0013 га та 0,02736 га та повернути їх Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан, шляхом звільнення їх від будівель і споруд у місячний термін з дня набрання рішенням законної сили.

На підставі звернення ОСОБА_2 від 26 листопада 2015 року, який є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено перевірку земельних ділянок на АДРЕСА_5, за результатами якої складено акти від 24 грудня 2015 року № 70/01, № 71/01 та № 72/01.

Під час перевірок встановлено, що ОСОБА_9 використовує земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_5 , а саме площею 0,021 га для влаштування твердого покриття, розміщення частини навісу та обслуговування на суміжній земельній ділянці житлового будинку, що належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 19 вересня 2008 року (акт від 24 грудня 2015 року № 70/01); площею 0,0013 га для обслуговування на суміжній земельній ділянці житлового будинку (акт від 24 грудня 2015 року № 71/01); площею 0,0273 га для розміщення частини навісу та обслуговування на суміжній земельній ділянці житлового будинку (акт від 24 грудня 2015 року № 72/01).

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства

від 30 січня 2015 року № 3/07, складеного Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради проведено перевірку земельної ділянки по АДРЕСА_1 (код ділянки НОМЕР_9 ), яка використовується

ОСОБА_3 , ця земельна ділянка огороджена металевим парканом, на земельній ділянці розміщені будівлі та споруди, які використовуються ОСОБА_3 .

Відповідно до даних міського земельного кадастру частина огородженої земельної ділянки, площею 1661,06 кв. м обліковується за ОСОБА_1 .

Відповідно до витягів Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради з додатками з кадастровими номерами земельних ділянок у маштабі 1:500, де опис меж, відстані між межовими знаками тощо. Вбачається, що належна ОСОБА_2 земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 знаходиться поряд з північною стороною земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5 , опис меж якої встановлює, зокрема, що відтинок від пункту Г до пункту А межує з міськими землями, не наданими у власність чи користування. У витягу з ДЗК про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_6 так само опис меж встановлює, що відтинок від пункту В до пункту Г межує з міськими землями, не наданими у власність чи користування. Таким чином, перетин земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_9 неможливий, тому відповідне погодження не потрібно.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під

час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені

в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель

і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Формування земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 79-1 ЗК України.

Відповідно до частини четвертої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Підстави для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера передбачені статтею 21 зазначеного закону.

Ураховуючи встановлені обставини та вказані вимоги закону, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки остання володіє земельною ділянкою площею 0,1 га (приватна власність), тобто повністю використала своє право на приватизацію у встановленому законодавством розмірі, а прийнятими відповідачем оскаржуваними рішеннями права останньої не порушені.

При цьому судами також було враховано, що земельна ділянка

по АДРЕСА_1 , яка використовується ОСОБА_3 , огороджена металевим парканом, на ділянці розміщені будівлі та споруди, які використовуються останнім. Згідно міського земельного кадастру частина огородженої земельної ділянки, площею 1661,06 кв. м обліковується за ОСОБА_1 Частина огородженої земельної ділянки, площею 341,54 кв. м, обліковується як землі, не надані у власність чи користування, та земельна ділянка, орієнтовною площею 0,07 га, згідно міського земельного кадастру не обліковується та не зареєстрована, в чому вбачається самовільне зайняття земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га. ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку з числа земель комунальної власності територіальної громади м. Києва (вільну від забудови), а надана йому земельна ділянка межує з землями, що не надані у власність чи користування, та землями загального користування.

Оскільки перетин вказаних земельних ділянок неможливий, тому правильним також є висновок судів про те, що права ОСОБА_1 не порушено.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович