Історія справи

Постанова

Іменем України

06 червня 2019 року

м. Київ

справа № 212/2904/17

провадження № 61-16729св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі судді Колочко О. В., від 26 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П., 11 жовтня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 23 січня 2002 року з його батьком - ОСОБА_2 під час виконання трудових обов`язків гірничого робітника підприємства стався нещасний випадок, внаслідок якого він загинув, про що складено акт форми Н-1 від 07 лютого 2002 року, яким вказаний нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Із урахуванням зазначеного, посилаючись на те, що внаслідок смерті батька йому завдано моральної шкоди, суттєвих незворотних негативних змін, які відбулися у його особистому житті, просив суд стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 614 400, 00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану смертю батька на виробництві, у розмірі 80 000, 00 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із смертю ОСОБА_2 в результаті нещасного випадку при виконанні трудових обов'язків його сину - позивачу по справі - завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, на підставі статті440-1 ЦК Української РСР. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню у рахунок відшкодування моральної шкоди, суд виходив з конкретних обставин справи, характеру та ступеню моральних страждань, враховуючи принципи розумності і справедливості.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Кривбасзалізрудком» відхилено, а рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції вірно встановив характер спірних правовідносин сторін та правову норму, яка підлягає застосуванню, виходячи з чинності цих норм на час виникнення спірних правовідносин. Суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції об'єктивно визначено розмір моральної шкоди, який розраховано з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та ступеню моральних страждань.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У жовтні 2017 року ПАТ «Кривбасзалізрудком» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області 11 жовтня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно встановлено характер спірних правовідносин та визначено правову норму, яка підлягає застосуванню. Положення частини першої статті 440-1 ЦК Української РСР не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки ними було передбачено загальні підстави відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянину або організації діями іншої особи, яка порушила їх законні права, а правовідносини сторін виникли з приводу відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок смерті. ЦК Української РСР, чинний на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачав відшкодування моральної шкоди членам сім`ї потерпілого, а тому суди дійшли передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

03 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 212/2904/17 передано судді-доповідачеві.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с. 6).

За життя ОСОБА_2 працював гірничим робітником на шахті «Гвардійська» відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком».

23 січня 2002 року при виконанні трудових обов`язків з ОСОБА_2 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер, про що підприємством складений акт № 4 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 07 лютого 2002 року (а. с. 18-22).

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Відповідно до статті 5 ЦК Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, внаслідок яких у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди та які стали підставою для звернення до суду з указаним позовом, мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги у цій справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСРморальна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначала її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 24 Закону України «Про захист прав споживачів», стаття 12 Закону України «Про охорону праці» (у редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин). Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді цієї категорії справ зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР містить загальну норму, що регулює деліктні правовідносини. Моральна шкода, завдана позивачу у зв`язку зі смертю у 2002 році його батька в результаті нещасного випадку на виробництві, за наявності для цього підстав повинна відшкодовуватися особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції Україниабо випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Зазначений висновок узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 212/7779/17 (провадження № 14?39348св18).

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтовано висновку про наявність правових підстав для покладення на ПАТ «Кривбасзалізрудком» обов`язку з відшкодування позивачу, як сину загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника відповідача, завданої моральної шкоди з підстав, визначених статтею 440-1 ЦК Української РСР.

При визначені розміру моральної шкоди судами враховано характер та обсяг моральних страждань позивача, пов`язаних зі смертю його батька, що сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Доводи заявника про те, що норма матеріального права, що передбачає право члена сім`ї потерпілого на відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю, була введена лише у ЦК України 2004 року та підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли з 01 січня 2004 року, є безпідставними, оскільки відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу у зв`язку зі смертю його батька в результаті нещасного випадку на виробництві, проводилось відповідно статті 440-1 ЦК УРСР 1963 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, а доводів щодо відповідальності за завдану моральну шкоду інших осіб (органів) касаційна скарга не містить.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Судами правильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 440-1 ЦК УРСР 1963 року із урахуванням обставин цієї справи.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. Судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи).

Враховуючи наведене, встановивши в межах доводів касаційної скарги відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області 11 жовтня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович