Історія справи

Постанова

Іменем України

6 червня 2018 року

м. Київ

справа № 2-1173/12

провадження № 61-3971 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ПророкаВ. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представник відповідача - ОСОБА_7,

відповідач - ОСОБА_8,

треті особи: Чернівецька міська рада, Чернівецьке міське комунальне підприємство «Проектний інститут «Містопроект»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 2 березня 2016 року в складі судді Піхало Н. В. та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 6 червня 2016 року в складі суддів: Яремка В. В., Перепелюк І. Б., Чупікової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2011 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8, треті особи: Чернівецька міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області (далі - Інспекція ДАБК у Чернівецькій області), Чернівецьке міське комунальне підприємство «Проектний інститут «Містопроект» (далі - КП «Проектний інститут «Містопроект»), про усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що позивач та відповідачі є власниками незавершеної будівництвом будівлі торгово-виставкового комплексу, розміщеної по АДРЕСА_1. За цією ж адресою також розміщується двоповерхова будівля магазину, що належить ОСОБА_4 на праві власності. Проектна документація на незавершену будівництвом будівлю та дозвіл ДАБК на виконання будівельних робіт отримала ОСОБА_6, яка без погодження з іншими співвласниками в умовах щільної забудови поряд існуючого магазину, без отримання проекту організації будівництва та проекту виконання робіт здійснює будівництво торгово-виставкового комплексу, що викликало нерівномірне просідання фундаменту, наскрізні тріщини в цоколі будівлі і вище на стінах магазину. Зазначає, що будівництво торгово-виставкового комплексу є самочинним, з істотним відхиленням від проекту та порушенням будівельних норм та правил, таким, що блокує протипожежний вихід з 2 поверху магазину, а форма та конструкцією даху відводить опади безпосередньо на належну позивачу будівлю.

Обґрунтовуючи цим порушення права власності на будівлю магазину, з урахуванням уточнень позовних вимог ОСОБА_4 просила усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом демонтажу частини торгово-виставкового комплексу, зобов'язати ОСОБА_6 замовити та виготовити в ліцензованій проектній організації проект на його перебудову (демонтаж частини будівлі) і стягнути з відповідача відшкодування майнової шкоди у сумі 267 137 грн та відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000 грн.

У жовтні 2011 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, третя особа - Чернівецька міська рада, про усунення перешкод у завершенні будівництва та зобов'язання вчинити дії.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що на замовлення ОСОБА_4 розроблялась проектна документація для реконструкції існуючого належного їй магазину з метою будівництва поряд торгово-виставкового комплексу. До 21 травня 2010 року ОСОБА_4 була власником незавершеного будівництвом торгово-виставкового комплексу та отримала дозвіл на виконання будівельних робіт. 21 травня 2010 року вона продала ОСОБА_6 71/100 ідеальної частки, ОСОБА_8 - 9/100 ідеальної частки незавершеної будівництвом будівлі. Крім того, ОСОБА_4 продала ОСОБА_6 земельну ділянку, на якій здійснюється будівництво торгово-виставкового комплексу. Вважала, що після переоформлення на себе дозволу на виконання будівельних робіт та погодження проекту будівництва торгово-виставкового комплексу будівництво не може вважатись самочинним.

Посилаючись на те, що відповідач за зустрічним позовом перешкоджає продовженню будівництва першої черги торгово-виставкового комплексу, не допускає будівельників до реконструкції даху магазину, ОСОБА_6 просила визнати дії (бездіяльність) ОСОБА_4 такими, що порушують її права та законні інтереси, зобов'язати її не чинити перешкод у закінченні будівництва торгово-виставкового комплексу та забезпечити доступ будівельників для проведення реконструкції магазину.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 2 березня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 відшкодування майнової шкоди у сумі 267 137 грн та відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 2 946,97 грн та витрат на проведення судової експертизи у сумі 13 500 грн. У решті позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні зустрічного позову.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги у частині усунення перешкод у користуванні ОСОБА_4 нерухомим майном (магазином) шляхом демонтажу частини незакінченої будівництвом будівлі, а також зобов'язання замовити в ліцензованій проектній організації проект на таку перебудову є недоведеними. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 у частині відшкодування майнової шкоди, суд виходив з того, що вартість відновлювальних (ремонтних) робіт для усунення пошкоджень будівлі магазину, що виникли у результаті будівництва торгово-виставкового комплексу підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи, відповідач визначений експертом розмір майнової шкоди не спростував. Відшкодування моральної шкоди суд обґрунтував вимогами розумності та справедливості.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 6 червня 2016 року змінено рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 відшкодування майнової шкоди у сумі 133 568,5 грн та відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 1 473,49 грн та витрат на проведення судової експертизи у сумі 6 750 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що пошкодження будівлі магазину мало місце унаслідок влаштування ОСОБА_4 фундаменту торгово-виставкового комплексу та самочинної добудови ОСОБА_6 трьох поверхів будівлі комплексу. За таких обставин суд дійшов висновку щодо презумпції рівності такого впливу двох факторів та відшкодування позивачу 50 % від вартості заподіяної майнової шкоди.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення у частині вирішення вимог, у задоволенні яких судами відмовлено та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, та скасувати рішення суду апеляційної інстанції у частині зміни судового рішення та залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд неправильно тлумачив висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи та вважав демонтаж незавершеної будівництвом будівлі її знесенням. Також ОСОБА_4 зазначає, що змінюючи рішення суду у частині відшкодування шкоди, суд апеляційної інстанції помилково визначив ступінь вини відповідача у 50 % від завданої шкоди, оскільки позивач письмової чи усної згоди на будівництво торгово-виставкового комплексу не давала. Крім того, у серпні 2010 року ініціювала відкликання дозволу на будівництво та вимагала від ОСОБА_6 припинити роботи на об'єкті. Зазначає, що роботи з будівництва торгово-виставкового комплексу з першого до п'ятого поверхів проводились відповідачем без згоди інших співвласників та відповідно до висновку судової інженерно-технічної експертизи від 30 травня 2014 року зведення п'яти поверхів будівлі з відхиленням від проекту призвело до погіршення експлуатаційного стану магазину. Також зазначає, що зверталась до суду апеляційної інстанції з клопотанням про призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи для з'ясування, які роботи щодо реконструкції (перебудови) торгово-виставкового комплексу необхідно виконати для уникнення негативного впливу на існуючий магазин, яке суд відхилив.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом пунктів 4, 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням володіння.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд установив, що ОСОБА_4 є власником будівлі магазину, що знаходиться по АДРЕСА_1.

21 травня 2010 року ОСОБА_4 продала ОСОБА_6 71/100 ідеальної частки незавершеної будівництвом будівлі торгово-виставкового комплексу будівельною готовністю 8 % та земельну ділянку площею 0,0273 га (кадастровий номер НОМЕР_1) по АДРЕСА_1, на якій здійснюється будівництво.

Спір, що виник у справі, стосується зведення відповідачем п'ятиповерхової незавершеної будівництвом будівлі торгово-виставкового комплексу і можливого у зв'язку з цим негативного впливу на належну позивачу будівлю магазину.

Суд установив, що будівництво торгово-виставкового комплексу здійснювалось поряд з існуючим магазином, що призвело до появи тріщин, погіршення експлуатаційних властивостей та зниження надійності і довговічності конструкцій будівлі магазину.

Судовий експерт Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз у висновку від 30 травня 2014 року повторної інженерно-технічної експертизи, що проводилась у справі, зазначив, що причиною виникнення тріщин на фасаді магазину (діагональні та горизонтальні тріщини, тріщини у віконних проходах та дверних перемичках) є розташування нового будівництва у безпосередній близькості до існуючого магазину без розробки особливих заходів, вкладених у зниження впливу роботи ґрунту під існуючими фундаментами, додатковими навантаженнями від нового будівництва, що призвело до нерівномірного осідання ґрунту під існуючою будівлею магазину. Також проект будівництва торгово-виставкового комплексу передбачав реконструкцію магазину (зміна нахилу даху) та влаштування впритул до існуючих фундаментів армобетонних колодязів для захисту та закріплення ґрунтової основи.

Під час проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 4 грудня 2015 року судовий експерт Лещишин В. В. надав оцінку вартості майнової шкоди та визначив вартість відновлюваних ремонтно-будівельних робіт, які необхідно провести в магазині для усунення пошкоджень, у сумі 267 137 грн.

За таких обставив суд встановив причинний зв'язок між пошкодженням існуючої будівлі магазину та проведенням будівництва торгівельно-виставкового комплексу і дійшли обґрунтованого висновку, що завдана ОСОБА_4 шкода підлягає відшкодуванню.

Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині вирішення вимог щодо відшкодування позивачу шкоди, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_6 не може відповідати у повному обсязі за заподіяння позивачу майнової шкоди, оскільки саме ОСОБА_4 замовляла проектну документація на будівництво торгово-виставкового комплексу по АДРЕСА_1, отримувала у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю дозвіл на виконання будівельних робіт та мала усвідомлювати настання можливих негативних наслідків без проведення реконструкції існуючої будівлі магазину.

Зазначені обставини спростовують доводи касаційної скарги про те, що позивач письмової чи усної згоди на будівництво торгово-виставкового комплексу не надавала, враховуючи, що саме ОСОБА_4 розпочала будівництво торгівельно-виставкового комплексу в умовах ущільненої забудови.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо усунення перешкод у користуванні власністю, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що перебудова незавершеного будівництвом торгово-виставкового комплексу як об'єкта спільної часткової власності можлива лише за погодженням з іншими співвласниками.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи, є безпідставними, оскільки зазначене клопотання фактично зводилось до зобов'язання судового експерта виготовити проект реконструкції (перебудови) незавершеної будівництвом будівлі торгово-виставкового комплексу, що не ґрунтується на вимогах ЦПК України 2004 року.

Не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги щодо анулювання дозволу на будівництво торгово-виставкового комплексу, який надався ОСОБА_4, оскільки зазначена обставина не є предметом доказування у справі та не спростовує висновків суду.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачу має бути відшкодовано вартість проведених у справі експертиз є безпідставними, оскільки зазначені витрати розподілені судом правильно пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною першою статті 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій частині та рішення суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 2 березня 2016 року у незміненій частині та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 6 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:С. Ю. Мартєв В. В. Пророк І. М. Фаловська С. П. Штелик