Історія справи

Постанова

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа № 138/594/17-ц

провадження № 61-27331св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представник відповідача - ОСОБА_7,

третя особа - ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 25 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., Медвецького С. К.,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_8, про зміну способу та розміру стягнення аліментів.

На обґрунтування свої вимог посилався на те, що перебував із відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 13 листопада 2012 року з нього на користь відповідача стягуються аліменти на утримання їхньої спільної дитини в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Зазначав, що 05 червня 2015 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 і від шлюбу народилась дитина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Посилаючись на зазначені обставини і на те, що з 01 березня 2017 року він не працює і його матеріальний стан значно погіршився, просив змінити спосіб та розмір стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_9 та стягувати з нього аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 квітня 2017 року позов задоволено частково.

Змінено спосіб та розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 листопада 2012 року у справі № 2-919/2012 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 жовтня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття, на 850 грн щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у позивача змінився матеріальний стан та народилася ще одна дитина, а тому вважав, що існують підстави для зменшення розміру аліментів, визначеного рішенням суду на підставі статі 192 СК України.

Додатковим рішенням Могилів-Подільського міськрайоннного суду від 18 травня 2017 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 640 грн.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 25 вересня 2017 року рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 квітня 2017 року та додаткове рішення Могилів-Подільського міськрайоннного суду від 18 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд, встановивши, що звільнення позивача відбулось з його власної ініціативи, дійшов висновку про те, що погіршення позивачем власного матеріального становища, не є обставиною у розумінні статті 192 СК України для зменшення розміру аліментів.

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно досліджено всі обставини справи, не взято до уваги доводи та докази позивача у справі та неправильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

19 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру аліментів, позивач посилався на те, що він не працює, його доходи є такими, що він не спроможний виплачувати аліменти у присудженому судом розмірі та на його утриманні перебуває дружина і дитина, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина 3 статті 181 СК України).

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (частина 1 статті 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до статті 183 та статті 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи і вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року, встановивши, що звільнення позивача відбулось з його власної ініціативи, враховуючи те, що непрацевлаштування саме по собі не є підставою для зміни способу стягнення та зменшення розміру аліментів за відсутності доказів щодо погіршення майнового стану платника аліментів, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів, виходячи з того, що позивач не довів обставин, на які посилався як на обґрунтування своїх вимог, які б давали підстави вважати, що його майновий стан погіршився.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судоми апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом було дотримано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 25 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П.Курило

М. Є.Червинська