Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.03.2019 року у справі №563/482/16

Постанова

Іменем України

06 квітня 2020 року

м. Київ

справа №563/482/16-ц

провадження №61-4130св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - виробничий кооператив «Корецьпобутсервіс»,

відповідач (відповідач за зустрічним позовом) - Корецька міська рада Рівненської області,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу виробничого кооперативу «Корецьпобутсервіс» на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 25 вересня 2018 року у складі судді Кулика Є. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі колегії суддів Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М., Шимківа С. С.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року виробничий кооператив «Корецьпобутсервіс» (далі - ВК «Корецпобутсервіс») звернулося до суду до Корецької міської ради Рівненської області (далі - Корецька міська рада), ОСОБА_1 , з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив: визнати недійсним рішення Корецької міської ради №41 від 19 листопада 2015 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 22 січня 2016 року, укладений між Корецькою міською радою та ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , здійснену 05 лютого 2016 року державним реєстратором Корецького районного управління юстиції Дем`янчук Т. В.

Позов мотивовано тим, що рішенням Корецької міської ради №41 від 19 листопада 2015 року ОСОБА_1 затверджено технічну документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі у АДРЕСА_1 .

Згідно висновку технічної експертизи від 07 липня 2016 року відстань від межі вказаної земельної ділянки до стіни гаражу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить на праві власності ВК «Корецьпобутсервіс», коливається в межах 0,16 - 0,23 метри, що не відповідає вимогам пункту 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування і забудова міських і сільських поселень».

Недотримання вказаних вимог законодавства при затвердженні технічної документації порушує права ВК «Корецпобутсервіс», оскільки кооператив позбавлений можливості обслуговувати стіну гаража, який знаходиться у його власності.

У травні 2018 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ВК «Корецьпобутсервіс», Корицької міської ради, в якому просила: визнати незаконним рішення Корецької міської ради за № 321 від 19 жовтня 2011 року про визнання за ВК «Корецьпобутсервіс» права власності на гараж, розташований у АДРЕСА_2 , та визнати незаконним свідоцтво про право власності на вказаний гараж, яке видане ВК «Корецьпобутсервіс» на підставі рішення Корецької міської ради №321 від 19 жовтня 2011 року.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ВК «Корецьпобутсервіс» незаконно побудовано гараж на АДРЕСА_2 , який розташований безпосередньо на межі земельної ділянки, яка належить на праві власності Корецькій міській раді та використовується на правах оренди з 2004 року позивачем.

Рішенням Корецької міської ради №321 від 19 жовтня 2011 року визнано за ВК «Корецьпобутсервіс» право власності на гараж, розташований у АДРЕСА_2 .

Вказане рішення Корецької міської ради є незаконним, оскільки гараж побудовано самочинно, на земельній ділянці, яка не виділялась ВК «Корецьпобутсервіс», в порушення пункту 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування і забудова міських і сільських поселень», а також у міської ради були відсутні повноваження для прийняття такого рішення.

Рішенням Корецької міської ради №321 від 19 жовтня 2011 року порушуються права ОСОБА_1 , оскільки визнання права власності за кооперативом на гараж надало йому право вимагати від неї усунення перешкод в користування цим майном.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 25 вересня 2018 року у задоволенні позову ВК «Корецьпобутсервіс» відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним рішення Корецької міської ради № 321 від 19 жовтня 2011 року про визнання за ВК «Корецьпобутсервіс» права власності на гараж розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано незаконним свідоцтво про право власності на гараж за адресою: АДРЕСА_2 , видане ВК «Корецьпобутсервіс» на підставі рішення Корецької міської ради № 321 від 19 жовтня 2011 року.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову мотивовано тим, що при укладанні договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , сторони цього договору Корецька міська рада та ОСОБА_1 не зобов`язані були керуватися вимогами пункту 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування і забудова міських і сільських поселень», оскільки вимоги цієї статті державних будівельних норм не регулюють правовідносини з приводу оренди земельної ділянки, а регулюють питання будівництва капітальних будівель.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову мотивовано тим, що рішення Корецької міської ради за № 321 від 19 жовтня 2011 року не відповідає вимогам пункту 81 «Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року, оскільки в ньому не конкретизовано, з яких правових підстав міська рада визнала за кооперативом право власності на гараж, розташований у АДРЕСА_2 .

Постановою Рівненського апеляційного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу ВК «Корецьпобутсервіс» задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив, що вимогами пункту 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування і забудова міських і сільських поселень» не регулюються правовідносини з приводу оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсними рішення Корецької міської ради №41 від 19.11.2015 року та договору оренди земельної ділянки від 22.01.2016 року, укладеного між Корецькою міською радою та ОСОБА_1 , а також скасування державної реєстрації вказаного договору оренди.

Будівельні норми передбачають розміщення будівель та споруд відносно меж земельної ділянки, а не встановлюють право користування земельною ділянкою та її розмір у разі набуття права власності на розміщений на ній об`єкт нерухомого майна.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову та відмовляючи у задоволенні вимог позову у цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено, а судом не встановлено, яке саме її право, як землекористувача порушене оформленням за ВК «Корецьпобутсервіс» права власності на гараж в АДРЕСА_2 , набутого у власність в складі майна цілісного майнового комплексу за договором купівлі - продажу від 02 червня 1994 року та яким чином можливо саме прийняттям судового рішення про визнання незаконними рішення Корецької міської ради за №321 від 19 жовтня 2011 року та свідоцтва про право власності на гараж відновити становище, що існувало до такого порушення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ВК «Корецьпобутсервіс», не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції в частині відмови у задоволенні вимог первісного позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення в оскаржуваній частині та задовольнити вказані вимоги.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що при укладенні договору оренди земельної ділянки сторони цього договору не зобов`язані були керуватися вимогами п. 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування і забудова міських і сільських поселень», оскільки вимоги цієї статті не регулюють правовідносини з приводу оренди земельної ділянки, а регулюють питання будівництва капітальних будівель.

З матеріалів проведеної у справі будівельно-технічної експертизи вбачається, що згідно обмірів відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни гаражу коливається в межах 0,16 - 0,23 м, що не відповідає вимогам п.3.25 ДБН 360- 92 «Містобудування, Планування і забудова міських і сільських поселень».

З наведеного вбачається, що при розробленні технічної документації не дотримано вимоги до п. 3.25 Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92», відповідно до яких для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м.

Рішенням Корецької міської ради №1751 від 18 квітня 2013 року ВК «Корецьпобутсервіс» надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 10 років орієнтовною площею 0,0073 га для індивідуального гаражного будівництва в АДРЕСА_2 , за рахунок земель житлової та громадської забудови. Проте, після розроблення технічної документації її затвердження є неможливим, оскільки вказана земельна ділянка накладалася із земельною ділянкою, наданою Корецькою міською радою у 2012 році в оренду ОСОБА_1 , технічна документація на яку була затверджена у 2015 році.

Тобто, вказане рішення міської ради позбавило ВК «Корецьпобутсервіс» можливості доступу до стіни належного на праві власності гаражу для її обслуговування, а також виготовити правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на який він знаходився.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються виключно в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, у зв`язку з чим, Верховний Суд переглядає оскаржувані рішення у касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, третьою статті 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Надання у користування земельної ділянки в здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (стаття 123 ЗК України).

Відповідно до статті55 Закону України «Про землеустрій»встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

При виготовленні та затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка передається в оренду, наведеними вище нормами не передбачено врахування вимог ДБН 360- 92 «Містобудування, Планування і забудова міських і сільських поселень».

Положення ДБН 360-92 «Містобудування, Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17 квітня 1992 року, поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України.Ці норми обов`язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.

Будівельні норми передбачають розміщення будівель та споруд відносно меж земельної ділянки, а не встановлюють право користування земельною ділянкою та її розмір у разі набуття права власності на розміщений на ній об`єкт нерухомого майна, у зв`язку з чим, при укладенні договору оренди земельної ділянки сторони цього договору не зобов`язані були керуватися вимогами п.3.25 ДБН 360-92 «Містобудування і забудова міських і сільських поселень», що спростовує доводи позивача про безпідставність таких висновків судів попередніх інстанцій.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що вимоги п. 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування і забудова міських і сільських поселень» не регулюють правовідносини з приводу оренди земельної ділянки, а отже відсутні підстави, за наведених позивачем обставин, для визнання недійсними рішення Корецької міської ради №41 від 19 листопада 2015 року та договору оренди земельної ділянки від 22 січня 2016 року, укладеного між Корецькою міською радою та ОСОБА_1 , а також скасування державної реєстрації вказаного договору оренди.

ВК «Корецьпобутсервіс» не позбавлено права на звернення до Корецької міської ради чи ОСОБА_1 з приводу встановлення сервітуту для користування частиною, переданої останній в оренду земельної ділянки, для обслуговування належного ВК «Корецьпобутсервіс» приміщення гаражу в АДРЕСА_2 . Проте таких вимог позивачем не заявлялось.

За наведених обставин, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів і встановлених на їх підставі обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК Українизнаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів в оскаржуваній частині не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу виробничого кооперативу «Корецьпобутсервіс» залишити без задоволення.

Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 25 вересня

2018 року у нескасованій апеляційним судом частині, та постанову Рівненського апеляційного суду від 30 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська