Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року

м. Київ

справа № 755/14995/18

провадження № 61-14356св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватний нотаріус Швець Руслан Олегович,

треті особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Державна іпотечна установа,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року в складі судді Галагана В. І. та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року в складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Немировської О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р. О., в якому просив визнати протиправним рішення відповідача від 29 вересня 2016 року про реєстрацію за Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») права власності на квартиру АДРЕСА_1 , а також скасувати таку реєстрацію.

На обґрунтування позову зазначав, що 29 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. О. на підставі іпотечного договору від 12 грудня 2007 року здійснено заміну одного власника квартири АДРЕСА_1 на іншого - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». На день здійснення заміни власника квартира перебувала під арештом, у зв'язку з чим нотаріус не мав правових підстав на реєстрацію права власності на нерухомість за банком.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року частково задоволено позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», в рахунок погашення боргу за кредитним договором звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 .

Станом на день проведення оспорюваної реєстрації квартира перебувала під арештом та були відсутні правовіпідстави длязміни власника нерухомості. Вирішення приватним нотаріусом як державним реєстратором питання переходу права власності на спірну квартиру у спосіб, не передбачений судовим рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, є порушенням вимог закону.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що приватний нотаріус є неналежним відповідачем у справі, в той час як належним відповідачем у справах про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності має бути особа, за якою зареєстроване право власності на спірне майно.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16 та від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18, які застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також оскаржив судове рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Постановляючи ухвалу про поновлення провадження у справі, суддя Галаган В. І. безпідставно скасував діючу ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду м. Києва.

27 грудня 2023року справа № 755/14995/18 надійшла до Верховного Суду.

АТ КБ «ПриватБанк» направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 12 грудня 2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» уклало з ОСОБА_1 договір про іпотечний кредит № KIL0G40000002300, за умовами якого кредитор зобов`язувався надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 694 882,50 грн, а позичальник зобов`язувався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним в розмірі 15,00 % річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, а також сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором в цей же день банк уклав з позивачем іпотечний договір № KIL0G40000002300, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передає в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .

23 травня 2008 року між Державною іпотечною установою та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір відступлення права вимоги № 930/08, за умовами якого банк передав, а Державна іпотечна установа прийняла всі права за договорами, вказаними у додатку №1 до цього договору, зокрема, щодо іпотечного договору № KIL0G40000002300 від 12 грудня 2007 року, укладеного з ОСОБА_1 .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року у справі № 755/12686/13, яке набрало законної сили, в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки банком з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем.

29 вересня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р. О. як державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ПАТ КБ «ПриватБанк». Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно підставою виникнення права власності є іпотечний договір № KIL0G40000002300 від 12 грудня 2007 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Згідно статті 51 ЦПК України належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі.

Отже, позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру не може бути звернена до державного реєстратора, якого позивач визначив відповідачем. Державний реєстратор зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, чи не був залучений.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19).

Враховуючи, що спір щодо державної реєстрації права власності на спірну квартиру у позивача виник з ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо порушення його права власності на це нерухоме майно, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р. О., оскільки він є неналежним відповідачем у цій справі.

Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги з підстави, визначеної у пункті 2 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник має навести належне обґрунтування існування такої підстави.

Проте, ОСОБА_1 у касаційній скарзі не наводить належних аргументів, які б переконливо доводили необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16 та від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про безпідставне скасування судом першої інстанції діючої ухвали про зупинення провадження у справі, оскільки суд першої інстанції, встановивши усунення обставин для її зупинення, керуючись статтею 254 ЦПК України, обґрунтовано постановив ухвалу про поновлення провадження у справі.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко