Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.07.2018 року у справі №755/19453/17
Ухвала КЦС ВП від 26.11.2018 року у справі №755/19453/17

Постанова

Іменем України

05 грудня 2018 року

місто Київ

справа № 755/19453/17

провадження № 61-45403св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_3,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року у складі судді Арапіної Н. Є. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 01 січня 2014 року між ОСОБА_3 та солідарно ОСОБА_4, ОСОБА_6 укладено договір позики на суму 43 200, 00 дол. США на строк до 31 грудня 2014 року, що підтверджується письмовою розпискою. Позичальники не виконують свої зобов'язання за договором позики, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 53 785, 73 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 13 грудня 2017 року становило 1 461 358, 28 грн. Оскільки відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, то позивач просив про солідарне стягнення з подружжя суми боргу за договором позики.

Під час розгляду справи позивач звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження майна ОСОБА_5, а саме: транспортного засобу марки - CHERY AMULET Al 5, тип кузова - легковий седан - В, рік виготовлення - 2007, об'єм двигуна - 1596, № кузова - НОМЕР_3; земельної ділянки (кадастровий номер - НОМЕР_4, загальна площа - 0,1574 га), що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Пухівка, та належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Журавською В.В. 30 липня 2008 року; машино-місце в підземному автопаркінгу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, належить ОСОБА_5 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу КирилюкомО.О. 14 травня 2011 року, реєстровий № 213; житлової споруди у розмірі 1/7 частки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 23 травня 2006 року; квартири АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ТкачукомМ.В. 07 жовтня 2011 року, реєстровий № 6110.

Заява про забезпечення позову обґрунтовувалась тим, що нерухоме майно ОСОБА_4 вже знаходиться під арештом, внаслідок того, що органами Державної виконавчої служби неодноразово приймались постанови про арешт майна, а саме: постанова від 08 жовтня 2014 року про арешт усього нерухомого майна в межах суми 30 752 204, 32 грн, постанова від 31 березня 2015 року про арешт усього нерухомого майна, постанова від 14 вересня 2015 року про арешт усього нерухомого майна, а тому існує необхідність забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження майна його дружини ОСОБА_5, яке не перебуває під арештом. Наведені обставини щодо арештів заявник підтверджував інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12 лютого 2018 року № 113624753. На підтвердження наявності у відповідача ОСОБА_5 майна заявник надав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12 лютого 2018 року № 113626162. Орієнтовна вартість майна, на яке позивач просить накласти заборону на відчуження, складає 685 800, 00 грн і не перевищує розміру ціни позову, яка становить 1 461 358, 00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року в задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалась тим, що заявник не надав доказів, якими підтверджується, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, постановлено нове судове рішення, яким задоволено заяву про забезпечення позову.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо. Враховуючи можливість відчуження відповідачем зазначеного майна, а також ціну позову, апеляційний суд вважав обґрунтованим припущення позивача, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, наведену постанову апеляційного суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Мотивами направлення справи на новий апеляційний розгляд слугувало те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження того, що зазначене в довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від

12 лютого 2018 року майно належить ОСОБА_5, яка є відповідачем у справі, не ідентифікував осіб (ОСОБА_5.), зазначених у цих довідках.

Під час нового апеляційного розгляду Апеляційний суд міста Києва постановою від 20 вересня 2018 року ухвалу суду першої інстанції

від 23 лютого 2018 року залишив без змін.

Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходив із того, що заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що існує реальна загроза невиконання ймовірного рішення суду про задоволення позову. Крім того, ОСОБА_3 не підтверджено тієї обставини, що нерухоме та рухоме майно, на відчуження якого він просить накласти заборону та відомості про яке міститься у довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, належить саме відповідачу у цій справі ОСОБА_5, а не іншим особам із ідентичними прізвищем, ім'ям та по батькові.

У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Заявник зазначає, що суди не дослідили ту обставину, що між сторонами дійсно виник спір, не з'ясували обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, проігнорували той факт, що вартість майна, на яке позивач просить накласти заборону на відчуження, більш ніж в 2 рази менша за суму, що стягується за договором позики.

За твердженнями заявника, та обставина, що на усе нерухоме майно ОСОБА_4 накладено арешт в межах суми 30 752 204, 32 грн, а у власності його дружини перебуває майно, яке не обмежене будь-якими обтяженнями, свідчить про можливість вчинення ОСОБА_5 дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду у разі задоволення вимог позову, а саме: реалізацію майна, укладення договорів застави для створення штучних обтяжень майна.

На переконання заявника, висновки апеляційного суду про те, що позивачем не підтверджено той факт, що нерухоме майно, на яке він просить накласти заборону, належить саме відповідачу ОСОБА_5 є безпідставними, оскільки у параметрах запиту інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12 лютого 2018 року № 113626162 зазначено не тільки прізвище, ім'я, по батькові, а й реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_5, який є головним ідентифікатором будь-якої особи, а тому такий параметр пошуку виключає можливість накладення заборони на відчуження майна не конкретно ідентифікованої особи. Аналогічно безпідставними є висновки стосовно рухомого майна.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 22 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

ОСОБА_5 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та справедливості, що підтверджується постановою Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у цій справі.

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Позов забезпечується забороною вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої статті 150 ЦПК України).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Під час оцінки такої співмірності необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні бути реалізовані лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Інструмент забезпечення позову насамперед призначений бути заходом проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Відповідно до повідомлення Головного сервісного центру МВС України

від 01 лютого 2018 року № 31/64аз, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 12 лютого 2018 року, за особою, названою ОСОБА_5, зареєстровано право власності на: транспортний засіб марки - CHERY AMULET Al 5, тип кузова - легковий седан - В, рік виготовлення - 2007, об'єм двигуна - 1596, № кузова - НОМЕР_3; земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_4, загальна площа - 0,1574 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Журавською В.В. 30 липня 2008 року; машино-місце в підземному автопаркінгу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею14, 80 кв. м, на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком О.О. 14 травня 2011 року, реєстровий № 213; 1/7 частину житлової споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, загальна площа - 860,20 кв. м, на підставі рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 23 травня 2006 року; квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 31, 0 кв. м, житловою площею 17, 2 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ТкачукомМ.В. 07 жовтня 2011 року, реєстровий № 6110.

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12 лютого 2018 року № 113624753 на все нерухоме майно ОСОБА_4 накладено арешт за низкою виконавчих проваджень, зокрема постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт майна боржника

від 07 жовтня 2014 року на все нерухоме майно в межах суми заборгованості 30 752 204, 32 грн.

Обставина існування обтяжень, накладених на усе нерухоме майно ОСОБА_4 в межах суми 30 752 204, 32 грн у низці виконавчих проваджень, свідчить про існування реальних ризиків ухилення ОСОБА_5 від виконання вірогідного рішення суду про задоволення позовних вимог про стягнення з неї в солідарному порядку заборгованості за договором позики, укладеним її чоловіком. Побоювання зі сторони позивача щодо можливості вчинення ОСОБА_5 дій, спрямованих на створення штучних обтяжень належного їй майна, є цілком виправданими.

Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12 лютого 2018 року № 113626162 зазначено не тільки прізвище, ім'я по батькові, а й реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_5, що дає змогу достеменно ідентифікувати особу відповідача, оскільки у цій довідці параметром пошуку зазначено про часткове співпадіння, а за жодним із об'єктів нерухомого майна не міститься актуальної інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків його власника.

Також поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилося те, що згідно із повідомленням Головного сервісного центру МВС України

від 01 лютого 2018 року № 31/64аз відповідно до бази даних Єдиного державного реєстру МВС за ОСОБА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстровано транспортний засіб марки - CHERY AMULET Al 5, тип кузова - легковий седан - В, рік виготовлення - 2007, об'єм двигуна - 1596, № кузова - НОМЕР_3.

Згідно з наданими позивачем документами середня вартість подібного транспортного засобу становить 72 200, 00 грн, що не перевищує ціни позову, яка становить 1 461 358, 28 грн та свідчить про відсутність підстав стверджувати про порушення принципу співмірності виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, заявленим позовним вимогам.

Суди першої та апеляційної інстанцій на зазначені обставини уваги не звернули, зробили помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

Враховуючи можливість відчуження відповідачем зазначеного рухомого майна, а також ціну позову, Верховний Суд вважає обґрунтованим припущення позивача, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а тому заява підлягає частковому задоволенню шляхом накладення заборони на відчуження майна ОСОБА_5, а саме: транспортного засобу марки - CHERY AMULET Al 5, тип кузова - легковий седан - В, рік виготовлення - 2007, об'єм двигуна - 1596, № кузова - НОМЕР_3.

За змістом частини сьомої статті 153, частини шостої статті 154 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд вирішує питання зустрічного забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Перелік випадків, у яких суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення, визначений у частині третій статті 154 ЦПК України та є вичерпним.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом (частина четверта статті 154 ЦПК України).

Враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачу чи третім особам, а також відсутність обставин, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України, Верховний Суд робить висновок про те, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.

За приписами частин першої-другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти заборону на відчуження майна ОСОБА_5, а саме: транспортного засобу марки - CHERY AMULET Al 5, тип кузова - легковий седан - В, рік виготовлення - 2007, об'єм двигуна - 1596, № кузова - НОМЕР_3.

Дані про учасників справи:

Стягувач:

ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2;

Боржник:

ОСОБА_5, місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Строк пред'явлення цієї постанови до виконання становить три роки, до 05 грудня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді В. О. Кузнєцов

С.О.Погрібний

О.В.Ступак

Г.І.Усик