Історія справи

Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 308/11610/17-ц

провадження № 61-36944 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4;

представник позивача - ОСОБА_5;

відповідач - Закарпатський обласний клінічний онкологічний диспансер;

представник відповідача - Дрюченко ОлександрСергійович;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру на постанову апеляційного суду Закарпатської області у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кондора Р. Ю., Джуги С. Д., від 02 травня 2018 року,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру про скасування наказу.

Позовна заява мотивована тим, що з 01 квітня 2016 року він обіймає посаду виконуючого обов'язки завідувача абдомінального відділення Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру. 31 жовтня 2017 року головним лікарем Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру Русином А.В. було видано наказ № 290/к «Про заборону оперативних втручань», згідно з яким головний лікар заборонив йому проводити оперативні втрачання у зв'язку із повідомленням старшого слідчого Ужгородського відділення поліції головного управління національної поліції в Закарпатській області про початок досудового розслідування за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 140 КК України.

Позивач вважав, що вказаний наказ є безпідставним та необґрунтованим, виданий головним лікарем внаслідок особистих неприязних відносин до нього, оскільки повідомлення про початок досудового розслідування не свідчить про наявність правопорушень з його боку. Зазначений наказ головного лікаря порушує його право на працю, ставить під сумнів його професіоналізм, фактично відсторонює його від здійснення основної професійної діяльності та створює загрозу життю пацієнтів, яким заплановано проведення операцій.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив суд скасувати наказ головного лікаря Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру від 31 жовтня 2017 року № 290/к «Про заборону оперативних втручань».

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у складі судді Деметрадзе Т. Р. від 17 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право позивача на працю не порушено, оскільки він працював у повному обсязі згідно табелю відпрацьованого часу та отримував заробітну плату, а головний лікар несе відповідальність за професійну підготовку кадрів та ефективність робити персоналу і мав право на видання такого наказу.

Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 02 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, від імені якого діє адвокат ОСОБА_5, задоволено. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ головного лікаря Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру від 31 жовтня 2017 року № 290/к «Про заборону оперативних втручань». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що оспорюваний наказ порушує професійні права позивача, оскільки він виданий керівником установи передчасно та без належного вмотивування і посилання на норми трудового законодавства України. Позивач є лікарем хірургом-онкологом і оперативне втручання є основним видом його діяльності, легітимна мета видання такого наказу не доведена.

У касаційній скарзі представник Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру Дрюченко О. С., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно дослідив обставини справи внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позову. Оспорюваний наказ головного лікаря був виданий у повній відповідності до вимог трудового законодавства України та Статуту Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру. Його видання було зумовлено високою післяопераційною летальністю пацієнтів, що є неприпустимим у плановій хірургічній допомозі, яка надається медичною установою. Твердження позивача про нібито істотне порушення його конституційного права на працю та професійного права медичного працівника спростовується довідкою № 119 від 12 грудня 2017 року, Посадовою інструкцією завідувача абдомінального відділення Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру, оскільки позивач працював у повному обсязі та отримував заробітну плату згідно штатного розпису і табелю відпрацьованого робочого часу.

У липні 2018 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначав, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Оспорюваний наказ був виданий головним лікарем на підставі повідомлення слідчого про досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 140 КК України. Разом з тим досудове розслідування було розпочато за заявою про вчинення злочину самого головного лікаря Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру Русина А. В., який і видав оспорюваний наказ. Статтею 154 КПК України встановлено, що відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Проте ухвали слідчого судді про відсторонення позивача від посади не існує. Таким чином, вбачається безпідставність наказу про заборону оперативних втручань, що по суті є перешкодою позивачу у здійсненні його професійних обов'язків та забезпечення права на працю, яке включає в себе, окрім одержання роботи з оплатою праці, й право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Позивач працює на посаді лікаря хірурга-онколога, а, відтак, виходячи зі специфіки даної професії, здійснення оперативного втручання є основним видом професійної діяльності позивача, який свідчить про його професіоналізм та створює йому позитивну ділову репутацію.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що ОСОБА_4 за фахом є лікарем хірургом-онкологом та працює на посаді виконуючого обов'язки завідувача абдомінального відділення Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру.

31 жовтня 2017 року головним лікарем Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру Русином А. В. було видано наказ № 290/к «Про заборону оперативних втручань», згідно з яким головний лікар заборонив ОСОБА_4 проводити оперативні втрачання у зв'язку із повідомленням старшого слідчого Ужгородського відділення поліції головного управління національної поліції в Закарпатській області про початок досудового розслідування за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 140 КК України.

Оцінюючи вищезазначене повідомлення слідчого, на підставі якого головним лікарем Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру Русином А. В. було видано оспорюваний наказ, апеляційний суд вірно зазначив, що відповідно до статті 214 КПК України слідчий зобов'язаний прийняти будь-яку заяву про вчинення злочину та внести відомості про це до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Тобто, слідчий зобов'язаний вчинити такі дії, в будь-якому разі не даючи при цьому оцінки обґрунтованості такої заяви, а тому, саме по собі прийняття та реєстрація заяви про вчинення злочину загалом не має самостійного правого значення.

Саме по собі повідомлення слідчого про прийняття та реєстрацію заяви про вчинення злочину не давало відповідачеві достатніх правових підстав для винесення оспорюваного наказу, оскільки позивачу не було пред'явлено повідомлення про підозру у порядку, передбаченому статтями 276-278 КПК України, та не було відсторонено від посади слідчим суддею у порядку, передбаченому статтею 154 КПК України.

Таким чином, вбачається безпідставність наказу про заборону оперативних втручань, що по суті є перешкодою позивачу у здійсненні його професійних обов'язків та забезпечення права на працю, яке включає в себе, окрім одержання роботи з оплатою праці, й право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Позивач працює на посаді лікаря хірурга-онколога, а, відтак, виходячи зі специфіки даної професії, здійснення оперативного втручання є основним видом його професійної діяльності, який свідчить про його професіоналізм та створює йому позитивну ділову репутацію.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що оспорюваний наказ порушує професійні права позивача, оскільки виданий керівником установи передчасно та без належного вмотивування.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не дав оцінки всім аргументам заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року) не заслуговують на увагу, оскільки судове рішення апеляційного суду достатньо мотивоване виходячи із конкретних обставин справи, на всі суттєві аргументи сторін надано обґрунтовану відповідь, що є виконанням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням наведеного вище рішення Європейського суду, так і рішень цього ж суду у справі «Трофимчук проти України» від 28 січня 2011 року, «ГарсіяРуїз проти Іспанії» від 21 січня 1999 року, а також враховано Висновок № 11 (2008 рік) Консультативної ради Європейських суддів (пункти 34-35) про якість судового рішення у контексті його вмотивування.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність постанови апеляційного суду не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу та залишити постанову апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Закарпатської області від 02 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк