Історія справи

Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа №1527/13896/12

провадження № 61-1055св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: відкрите акціонерне товариство «Одеський домобудівельний комбінат», Управління капітального будівництва при Одеській міській раді, дочірнє підприємство «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу дочірнього підприємства «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» на рішення апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року в складі колегії суддів Калараш А. А., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівельний комбінат» (далі - ВАТ «ОДБК»), Управління капітального будівництва при Одеській міській раді, дочірнього підприємства «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» (далі - ДП «БУ №2» ВАТ «Одестрансбуд») про визнання недійсними договору підряду, акта приймання-передачі та протоколу розподілу квартир, визнання права власності на квартиру та вселення.

В обґрунтування позовних вимог указував, що 11 липня 2005 року він, ВАТ «ОДБК» та дочірнє підприємство «Жилбуд» ВАТ «ОДБК» (далі - ДП «Жилбуд» ВАТ «ОДБК») уклали договір про співпрацю по інвестуванню будівництва жилих будинків, відповідно до якого він зобов'язувався здійснити інвестування будівництва квартири АДРЕСА_1 (будівельна адреса).

Зазначав, що свої зобов'язання за договором виконав.

Посилаючись на те, що майнові права на його квартиру за актом приймання-передачі та протоколом розподілу квартир передано ДП «БУ №2» ВАТ «Одестрансбуд» в рахунок оплати робіт з будівництва будинку, в якому знаходиться його квартира, й відповідач відмовляється передати йому квартиру у власність, просив про задоволення позову.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2015 року в складі судді Гудіної Н. І., позов задоволено. Визнано недійсним протокол розподілу загальної площі квартир за 2010 рік, укладений Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ВАТ «ОДБК» в частині розподілу квартири АДРЕСА_1; визнано недійсним договір підряду в капітальному будівництві від 16 серпня 2010 року, укладеного Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ДП «БУ №2» в частині передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із наявності підстав для його задоволення.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір підряду в капітальному будівництві від 16 вересня 2010 року, укладений Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ДП «Будівельне управління №2» в частині передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та обґрунтовано задовольнив позов у частині визнання недійсним договору підряду, укладеного Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ДП «Будівельне управління №2» в частині передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, однак дійшов помилкового висновку про визнання недійсним протоколу розподілу загальної площі квартир за 2010 рік, складеного Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ВАТ «ОДБК», в частині розподілу спірної квартири, оскільки зазначений документ не впливає на права та обов'язки позивача. Задовольняючи позов про визнання права власності на спірну квартиру, апеляційний суд указав, що суд першої інстанції, обґрунтовано визнавши право власності на квартиру за позивачем, неправильно зазначив її адресу. Оскільки після введення в експлуатацію будинку будівельна адреса змінена, а саме: АДРЕСА_1. Відмовляючи у задоволенні позову щодо вселення позивача, апеляційний суд вважав недоведеною позивачем наявність перешкод у його вселенні у спірну квартиру та спору між сторонами щодо вселення.

У січні 2018 року ДП «БУ №2» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що ДП «Жилбуд» ВАТ «ОДБК» не мало права укладати з ОСОБА_4 договір про співпрацю по інвестуванню будівництва житлових будинків, оскільки засновником цього підприємства є ВАТ «ОДБК», яке не уповноважувало ДП «Жилбуд» ВАТ «ОДБК» укладати будь-які угоди з третіми особами.

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

19 січня 2018 року від ДП «БУ №2» до Верховного Суду надійшли пояснення до касаційної скарги, в яких викладені обставини, зазначені в касаційній скарзі.

31 січня 2018 року справа надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

06 березня 2018 року від ОСОБА_4 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, який мотивований тим, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає відхиленню.

16 березня 2018 року до Верховного Суду надійшли заперечення на відзив на касаційну скаргу, які мотивовані тим, що апеляційний суд не врахував обставини, які свідчать про неможливість укладення договору про співпрацю по інвестуванню будівництва житлових будинківміж позивачем та ДП «Жилбуд» ВАТ «ОДБК».

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що 05 травня 2003 року Управління капітального будівництва Одеської міської ради як замовник та ВАТ «ОДБК» як генеральний підрядник уклали інвестиційно-підрядний договір про співробітництво у будівництві та інвестуванні жилого будинку будівельний номер 14а на житловому масиві Котовського у м. Одесі (в подальшому номер будинку змінено на 19).

Згідно з пунктом 5.1.16 зазначеного договору після закінчення будівництва та введення в експлуатацію об'єкта, замовник видає підряднику акт приймання-передачі на квартири для подальшого оформлення їх інвесторам.

09 листопада 2004 року голова правління ВАТ «ОДБК» видав довіреність директору ДП «Жилбуд» ВАТ «ОДБК» строком на три роки, відповідно до якої йому надано право укладати договори інвестування квартир у зазначеному будинку з третіми особами.

11 липня 2005 року ОСОБА_4, ВАТ «ОДБК» та ДП «Жилбуд» ВАТ «ОДБК» уклали договір про співпрацю по інвестуванню будівництва двокімнатної квартири № 3 у зазначеному будинку.

Згідно з пунктом 2.2.2 цього договору після введення в експлуатацію жилого будинку генеральний підрядник зобов'язується передати у власність інвестору спірну квартиру.

На протязі одного календарного місяця з моменту введення в експлуатацію будинку генеральний підрядник зобов'язується передати інвестору для оформлення права власності на спірну квартиру акт приймання-передачі квартири (пункт 2.2.3 цього договору).

Згідно з квитанціями до прибуткового касового ордера ОСОБА_4 протягом 2005-2006 років сплатив повну вартість спірної квартири.

Постановою господарського суду Одеської області від 28 листопада 2006 року ДП «Жилбуд» ВАТ «ОДБК» ліквідовано.

16 серпня 2010 року Управління капітального будівництва Одеської міської ради як замовник та ДП «БУ №2» ВАТ «Одестрансбуд» як підрядник, уклали договір підряду у капітальному будівництві, відповідно до якого ДП «БУ №2» ВАТ «Одестрансбуд» зобов'язувалось добудувати незавершений будівництвом жилий будинок АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 13 зазначеного договору майнові права на квартиру № 3 у зазначеному будинку передані ДП «БУ №2» ВАТ «Одестрансбуд» в рахунок сплати за виконані роботи.

Ураховуючи те, що ОСОБА_4 сплатив повну вартість за спірну квартиру на підставі укладеного між ним, ВАТ «ОДБК» та ДП «Жилбуд» договору про співпрацю по інвестуванню будівництва від 11 липня 2005 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про неправомірну передачу Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради ДП «БУ № 2» ВАТ «Одестрансбуд» спірної квартири в рахунок сплати за виконані роботи, що є підставою для визнання недійсним укладеного Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ДП «БУ № 2» ВАТ «Одестрансбуд» договору підряду в частині передачі майнових прав на спірну квартиру.

Оскільки рішення апеляційного суду в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до статті 410 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін.

Суди також встановили, що згідно з декларацією від 11 січня 2012 року будинок АДРЕСА_1 вважається закінченим будівництвом об'єктом та готовим до експлуатації.

Згідно з актом приймання-передачі квартир від 15 жовтня 2012 року та на підставі інвестиційно-підрядного договору про співробітництво у будівництві та інвестуванні жилого будинку АДРЕСА_1 від 05 травня 2003 року комунальне підприємство «Капітальне будівництво міста Одеси» Управління капітального будівництва Одеської міської ради передало ВАТ «ОДБК» квартиру № 3 для подальшого оформлення у власність інвесторам.

За змістом частини п'ятої статті 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Зазначена норма ЦК України не передбачає можливості виникнення права власності на новостворене нерухоме майно за рішенням суду.

Порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкту до експлуатації на час укладення сторонами договору про співпрацю по інвестуванню будівництва, порядку управління коштами регулювалися Законами України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19 червня 2003 року № 978-IV та «;Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року № 1560-XII.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» для проведення державної реєстрації права власності на закріплений за довірителем об'єкт інвестування забудовник та довіритель підписують складений забудовником акт прийняття-передачі об'єкта інвестування.

Апеляційний суд, установивши, що будинок, в якому знаходиться спірна квартира, введений в експлуатацію та вона за актом приймання-передачі передана ВАТ «ОДБК» для подальшого оформлення її у власність інвестору, дійшов помилкового висновку про неможливість оформлення позивачем зазначеної квартири у власність.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміні рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Враховуючи, що за результатом вирішення спору по суті апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд скасовує рішення апеляційного суду в частині позовних вимог про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині у зв'язку з безпідставністю цих вимог.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівельний комбінат», Управління капітального будівництва при Одеській міській раді, дочірнього підприємства «Будівельне управління №2» відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Одестрансбуд» про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовити.

В іншій частині рішення апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В. М. Коротун

В.І. Крат