Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 591/5911/17

провадження № 61-41860св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Державна казначейська служба Україна,

треті особи: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Сумська місцева прокуратура,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Державної казначейської служби України та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2018 року у складі судді Кривцової Г. В. та постанову Апеляційного суду Сумської області від 04 липня 2018 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Левченко Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, треті особи: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Сумська місцева прокуратура, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у червні 2011 року слідчим слідчого відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі - СВ УМВС України в Сумській області) відносно позивача порушено справу за ознаками складу злочинів, передбачених частиною 2 статті 198, частиною 3 статті 190, частиною 3 статті 357 Кримінального кодексу України (далі - КК України). 15 червня 2011 року позивачу обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2012 року ОСОБА_1 засуджено до трьох років шести місяців позбавлення волі.

Грошові кошти в сумі 3 887,00 грн, які вилучені у засудженого ОСОБА_1 зараховано в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

06 листопада 2012 року вирок суду першої інстанції залишено в силі, однак ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ (далі - ВССУ) касаційну скаргу захисника ОСОБА_1. задоволено, скасовано вирок Ковпаківського районного суду м. Суми, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 жовтня 2014 року кримінальну справу відносно обвинувачуваного ОСОБА_1 повернуто прокурору м. Суми на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства.

01 листопада 2016 року Сумською місцевою прокуратурою закрито кримінальне провадження за частиною 2 статті 198, частиною 3 статті 190, частиною 3 статті 357 КК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. 06 червня 2017 року Сумською місцевою прокуратурою закрито кримінальне провадження за частиною 1 статті 355 КК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

Посилаючись на довідку про звільнення, позивач вказує, що відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 15 червня 2011 року по 04 вересня 2013 року, звідки був звільнений за хворобою.

У позові зазначає, що пробув під вартою 24 повних місяці, був позбавлений можливості на отримання заробітної плати, поніс збитки, що із врахуванням мінімального розміру заробітної плати становлять 37 937,73 грн.

Зазначає, що в період з 15 червня 2011 року по 26 червня 2017 року, тобто 72 повних місяці, перебував під слідством, незаконно був засуджений та поміщений до виправних установ, у зв'язку з чим порушеного його звичайне життя та організація діяльності, такі події створили моральний, психічний, виробничий та побутовий дискомфорт, підірвано його ділову репутацію. Вказує, що лише виходячи з обрахування розміру мінімальної заробітної плати, сума відшкодування повинна становити не менше 230 400,00 грн, але дійсний розмір завданої йому моральної шкоди позивач оцінює в 1 500 000,00 грн.

Таким чином, просив стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України з Державної казначейської служби шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 500 000
грн, та в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 37 939,73 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Сумської області від 04 липня 2018 року позов задоволено частково; стягнуто з держави Україна на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 37 939,73
грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 500 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; вирішено питання про розподіл судових витрат

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що незаконні дії органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, суду, завдали моральної шкоди позивачу, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Ураховуючи тривале перебування позивача під вартою (24 повних місяці) та знаходження його під слідством протягом 72 місяців суди дійшли висновків про відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн. Позивач був позбавлений можливості на отримання заробітної плати, поніс збитки, які із врахуванням мінімального розміру заробітної плати становлять 37 937,73 грн.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, Державна Казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що чинним законодавством визначений порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, який позивачем не дотримано. Вказує, що розмір моральної шкоди має визначатися виходячи із засад розумності та справедливості. Крім того, за основу для розрахунку такої шкоди має бути взята сума у розмірі 1 700,00 грн, а не мінімальна заробітна плата у розмірі 3 723,00 грн. Вказує на те, що відповідачем у вказаній справі повинен бути орган, діями якого заподіяно шкоду позивачу.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що межі відшкодування моральної шкоди визначаються у розмірі співмірному із мінімальною заробітною платою. Таке відшкодування має бути достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення. Вказує, що позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між діями органів досудового слідства і прокуратури та захворюваннями позивача. Зазначає, що позивач не довів настання негативних наслідків морального характеру внаслідок перебування під слідством.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У вересні 2018 року від Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, надійшов відзив на касаційну скаргу Державної Казначейської служби України у якому управління просить оскаржувані судові рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити, оскільки такі рішення є безпідставними.

Вказує, що позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між діями державних органів та спричиненою шкодою.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 17 серпня 2018 року та від 23 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, щовироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 189, частиною 3 статті 190, частиною 3 статті 357 КК України та засуджено до трьох років і шести місяців позбавлення волі. Грошові кошти в сумі 3 887,00 грн, вилучені у засудженого ОСОБА_1 які зберігалися на депозитному рахунку, зараховано в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області 06 листопада 2012 року вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2012 року залишено в силі.

Ухвалою ВССУ від 24 жовтня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2012 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Копаківського районного суду м. Суми від 02 жовтня 2014 року кримінальну справу відносно обвинувачуваного ОСОБА_1 за частиною 2 статті 198, частиною 3 статті 190, частиною 3 3 статті 357 КК України повернуто прокурору м. Суми на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства.

Як вбачається з довідки про звільнення, серії ПОЛ № 10787, ОСОБА_1 відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 15 червня 2011 року по 04 вересня 2013 року, звільнений по хворобі на підставі ухвали Комсомольського міського суду Полтавської області від 27 серпня 2013 року.

ОСОБА_1 перебував незаконно під слідством та судом 72 повних місяці (з липня 2011 року по червень 2017 року).

01 листопада 2016 року Сумською місцевою прокуратурою закрито кримінальне провадження від 04 лютого 2015 року № 12015240070000747 за ознаками злочинів, передбачених частинами 1 , 2 статті 189, частиною 3 статті 190, частиною 3 статті 357 КК України, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 186, частиною 3 статті 190 КК України.

06 червня 2017 року Сумською місцевою прокуратурою закрито кримінальне провадження від 29 вересня 2016 року № 12016200440004256, яке було виділено з матеріалів судової справи № 592/13037/13-к, кримінальної справи № 11290315 за частиною 2 статті 189, частиною 3 статті 357, частиною 2 статті 190 КК України від 07 липня 2011 року, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення відповідно до частини 3 статті 357 КК України.

Установлено, що Сумська місцева прокуратура розглянула звернення ОСОБА_1 від 14 серпня 2017 року щодо визначення та виплати матеріальної шкоди та 19 лютого 2017 року повідомила, що вони не вбачають підстав для вжиття заходів реагування з боку прокуратури та спрямовують заявника до органу, що здійснював досудове слідство УМВС України в Сумській області.

Ліквідаційна комісія УМВС України в Сумській області 11 вересня 2017 року повідомила ОСОБА_1, що оскільки провадження в кримінальних провадженнях були закриті Сумською місцевою прокуратурою, тож і питання вирішення виплати заявнику матеріальної шкоди віднесено саме до прокуратури, і це питання не віднесено до компетенції ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law37~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law38~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law39~ (08 лютого 2020 року).

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина 2 статті 389 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 367, частини 1 статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону судові рішення у повній мірі не відповідають.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Вважаючи, що наявні умови та підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Державна казначейська служба України є належним відповідачем у цій справі та несе відповідальність за неправомірні дії чи бездіяльність інших установ, підприємств або державних органів.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна з огляду на таке.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" визначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до пунктів 1, 1.1 частини 1 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди у розмірах і у порядку, передбачених пунктів 1, 1.1 частини 1 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду; незаконного взяття і тримання під вартою.

Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у наведених у пунктом 5 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

У частинах 5 , 6 статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Статтею 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" визначено, щопитання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з Статтею 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно з частиною 6 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала в інших випадках, встановлених законом.

У статтях 1173, 1174 ЦК України встановлено, що шкода завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

У пункті 10 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам також роз'яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до частини 1 статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, належним відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету) та орган, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди.

Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, провадження № 12-110гс18.

У частині 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених частини 5 статті 12 ЦПК України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Однак в порушення вимог наведеної правової норми суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, а апеляційний суд на зазначені порушення закону уваги не звернув.

Вказане має важливе значення для правильного вирішення спору, оскільки, залучивши до участі у справі лише Державну казначейську службу України, яка є органом, що здійснює тільки списання коштів з державного бюджету, і не залучивши органи, дії яких, за твердженням позивача, призвели до завдання йому моральної шкоди, суди не встановили всіх фактичних обставин справи, які необхідні для визначення розміру відшкодування цієї шкоди. Державна казначейська служба України таких дій відносно позивача не вчиняла, тому й об'єктивно не могла надати пояснення з приводу обставин, викладених у позові.

Відповідно до статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до пункту 1 частини 3 , частини 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суди обох попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірили належним чином доводи сторін і надані на їх підтвердження докази та не встановили склад учасників справи, то ухвалені у справі судові рішення відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, вирішити питання про залучення органів, дії яких призвели до завдання позивачу моральної шкоди, як співвідповідачів у порядку статті 51 ЦПК України (роз'яснивши позивачу його право заявити відповідне клопотання) та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної казначейської служби України та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 04 липня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов