Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова КЦС ВП від 05.03.2025 року у справі №760/27764/21 Постанова КЦС ВП від 05.03.2025 року у справі №760...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.03.2025 року у справі №760/27764/21
Постанова КЦС ВП від 24.09.2025 року у справі №760/27764/21

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року

м. Київ

справа № 760/27764/21

провадження № 61-16847св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Свистунової О. В. Макарова М. О.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилим приміщенням (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, визнання права на забезпечення житлом,

ухвалив постанову про таке:

I. Вступ

1. У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, визнання права на забезпечення житлом.

2. Відповідач позовні вимоги не визнав.

3. Суд першої інстанції позов задовольнив частково.

4. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив.

5. Позивач оскаржив постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі.

6. Оскаржуване судове рішення переглядається в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК),

у зв`язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

7. Позов обґрунтований так:

- позивач є полковником запасу Збройних Сил України та має вислугу років: 26 корів 4 місяці. Звільнений на підставі наказу Міністра оборони України у зв`язку із проведенням організаційних заходів;

- на підставі ордеру від 08 серпня 2005 року йому було надано службову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживає зі своєю дружиною і на цей час. Квартира перебуває на обліку у Квартирно-експлуатаційному відділі м. Дніпра;

- з 03 березня 1995 року він перебуває на квартирному обліку Збройних Сил України як військовослужбовець, який потребує поліпшення житлових умов. На даний час житлом не забезпечений;

- відповідно до Закону України № 2011-XII від 20 грудня 1991 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) він має право бути забезпеченим державою жилим приміщенням, як військовослужбовець, який має вислугу років на військовій службі понад 20 років;

- рішенням Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилим приміщенням, оформлене протоколом від 23 червня 2020 року № 6, відмовлено в погодженні надання йому, ОСОБА_1 , для постійного проживання квартири АДРЕСА_2 , де він фактично проживає.

8. Враховуючи викладене, позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилим приміщенням, оформлене протоколом від 23 червня 2020 року № 6; визнати за ним право бути забезпеченим для постійного проживання шляхом виключення з числа службових квартири АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати Комісію з контролю за забезпеченнями військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилим приміщенням прийняти рішення про надання йому, ОСОБА_1 , вказану вище квартиру для постійного проживання шляхом виключення з числа службових.

ІII. Короткий зміст попередніх судових рішень судів першої, апеляційної інстанцій

9. Справа розглядалась судами неодноразово.

10. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року провадження у цивільній справі № 760/27764/21 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК.

11. Постановою Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

12. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що з огляду на припис частини 2 статті 239 КАС за наявності чинної ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва, викладені в ухвалі

від 26 серпня 2021 року про закриття провадження в адміністративній справі № 640/18423/21, яка набрала законної сили, закриття провадження у справі № 760/27764/21 на підставі 1 частини 1 статті 255 ЦПК створило юрисдикційний конфлікт та може порушити гарантоване Конвенцією право позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, тому вирішення цього спору слід продовжити за правилами цивільного судочинства.

IV. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

13. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2024 року позов задоволенні частково, визнано протиправним та скасувано рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилим приміщенням від 23 червня 2020 року № 6, про відмову в погодженні надання ОСОБА_1 та членам його сім`ї житла (квартири АДРЕСА_2 ) для постійного проживання шляхом виключення з числа службового житла; зобов`язано Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей погодити надання ОСОБА_1 та членам його сім`ї житла (квартири АДРЕСА_2 ) для постійного проживання; в решті позовних вимог відмовлено.

14. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має вислугу років на військовій службі понад 20 років, перебуває на квартирному обліку та має право на отримання житла для постійного проживання його та членів його сім`ї. При цьому, обставини, визначені пунктом 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (далі - Порядок № 1081), не встановлені.

15. При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання за ним права бути забезпеченим житлом для постійного користування, суд виходив з того, що оскільки позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання відповідача погодити надання позивачу та членам його сім`ї житла для постійного проживання задоволено, чим повністю вичерпується вирішення питання щодо відновлення порушеного права позивача, у зв`язку з цим вимоги в частині визнання за позивачем права бути забезпеченим житлом для постійного користування є зайвими.

V. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції

16. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська

від 09 квітня 2024 року скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.

17. Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з таких підстав:

- спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачем військової служби як різновиду служби публічної;

- оскільки спір позивача з відповідачем є публічно-правовим, тому належить до юрисдикції адміністративного суду.

VІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. У касаційній скарзі відповідач просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

19. Касаційна скарга мотивована такими обставинами:

- апеляційний суд не звернув увагу, що у спірних правовідносинах порушено право позивача не на забезпечення службовим житлом на час проходження служби, а на забезпечення житлом для постійного проживання;

- зазначає, що до звернення до суду в поряду цивільного судочинства, позивач звертався до із адміністративним позовом із тих самих спірних правовідносин та до того ж самого відповідача та ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року у справі № 640/18423/21 було відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) та роз`яснено, що даний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства;

- при цьому питання юрисдикції у даній справі вже було предметом перегляду Київським апеляційним судом, який в ухвалі від 12 липня 2023 року вказав, що «…суд першої інстанції не звернув увагу на виникнення внаслідок закриття провадження у цивільній справі юрисдикційного конфлікту, який формально унеможливлює доступ позивача до адміністративного суду…»;

- звертає увагу, що в оскаржуваній постанові апеляційним судом фактично застосовано висновки пункту 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), проте з незрозумілих причин проігноровано висновки пункту 77 тої самої постанови, де випадково мова йде про аналогічний випадок як із позовом ОСОБА_1 , оскільки позивач вже звертався до адміністративної юрисдикції та в силу приписів КАС позбавлений права на повторне аналогічне звернення;

- вважає рішення суду першої інстанції є законним і ухвалено без порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду є вірними та такими, що повністю відповідають фактичним обставинам справи, а тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку для його скасування.

VІІ. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

20. 26 листопада 2024 року відповідач подав відзив та навела такі мотиви для відмови в задоволенні касаційної скарги:

- апеляційний суд надав належну правову оцінку обставинами справи та дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки спір позивача з відповідачем є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративного суду;

- судом першої інстанції не враховано, що попереду позивача на квартирному обліку перебувають інші особи, які мають рівнозначні пільги, надати йому житло (шляхом виключення його з числа службових) раніше них немає законних підстав. В іншому випадку відбувається порушення прав цих осіб, які потребують забезпечення житлом, а також порушення статті 24 Конституції щодо рівності громадян перед законом, також відбудеться порушення прав осіб, які перебувають в інших списках черговості забезпечення житлом;

- вказує, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем;

- також чинним законодавством не визначено правових норм, які зобов`язують підприємства, організації, яким належать службовий фонд, змінювати статус квартири у разі наявності у працівника відповідного трудового стажу.

VIІІ. Рух справи в суді касаційної інстанції

21. 17 грудня 2024 року позивач звернувся із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду.

22. Ухвалою Верховного Суду від 07 січня 2025 рокупоновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження.

23. 03 лютого 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

24. Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.

IX. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

25. Наказом Міністра оборони України № 835 від 23 грудня 2014 року полковника ОСОБА_1 , начальника групи зв`язку та автоматизованих систем управління штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнено у запас у зв`язку із проведенням організаційних заходів. В цьому наказі відзначено, що ОСОБА_1 має вислугу 26 років 4 місяці.

26. На підставі ордеру № 08 серія № 03 від 08 серпня 2005 року виконавчим комітетом Індустріальної райради народних депутатів м. Дніпропетровська ОСОБА_1 було видано службовий ордер на зайняття квартир за адресою: АДРЕСА_1 . Склад сім`ї - двоє осіб. Квартира перебуває на обліку у Квартирно-експлуатаційному відділі м. Дніпра.

27. Позивач з 03 березня 1995 року перебуває на квартирному обліку Збройних Сил України як військовослужбовець, який потребує поліпшення житлових умов. На даний час житлом не забезпечений.

28. Рішенням Комісії з контролю за забезпеченнями військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилим приміщенням, оформлене протоколом від 23 червня 2020 року № 6, відмовлено в погодженні надання ОСОБА_1 для постійного проживання квартири АДРЕСА_2 , де він фактично проживає зі своєю дружиною.

X. Позиція Верховного Суду

29. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 6), Верховний Суд зазначає таке.

30. Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, визнання права на забезпечення житлом (див. пункти 7-8).

31. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК).

32. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

33. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС).

34. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК).

35. Як вказує Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

36. Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

37. ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» («Bulanov and Kupchik v. Ukraine», заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» («Andriyevska v. Ukraine», заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» («Mosendz v. Ukraine», заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» («Shestopalova v. Ukraine», заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).

38. При цьому, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що у разі якщо внаслідок ухвалення оскаржених рішень виник юрисдикційний конфлікт, який формально унеможливлює доступ позивача до адміністративного суду, оскільки звернення до суду для вирішення спору між тими самими сторонами, про той же самий предмет із тих самих підстав не допускається, то для забезпечення позивачеві доступу до суду розгляд цього спору треба продовжити за правилами цивільного судочинства.

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження

№ 14-32цс22), у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 522/22172/21 (провадження № 61-816св23).

39. У цій справі ужовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилим приміщенням, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилим приміщенням, оформлене протоколом від 23 червня 2020 року № 6, визнати за ним право бути забезпеченим для постійного проживання шляхом виключення з числа службових квартири АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати Комісію з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилим приміщенням прийняти рішення про надання йому цієї квартири для постійного проживання шляхом виключення з числа службових.

40. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у 2021 році ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, в якому з урахуванням уточнень просив:

- визнати протиправним і скасувати оформлене протоколом засідання Комісії від 23 червня 2020 року № 6 рішення відповідача про відмову у виключенні квартири АДРЕСА_2 , з числа службового житла;

- зобов`язати Комісію прийняти рішення про надання позивачу спірної квартири для постійного проживання шляхом виключення її з числа службових.

41. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі № 640/18423/21 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС та роз`яснено, що даний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства.

42. У цій справі апеляційним судом, який правильно вважав, що спір є адміністративним, не взято до уваги, що закриття провадження у справі зумовило юрисдикційний конфлікт, який поставив під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. Тому, касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

X. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

44. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального

і процесуального права.

45. Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

46. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю, а справу передає до апеляційного суду для продовження розгляду.

47. Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, відповідно до статті 141 ЦПК розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Із цих підстав,

керуючись статтями 400 402 409 411 415 416 419 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року скасувати, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко Судді: П. І. Пархоменко Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати