Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.12.2019 року у справі №686/12334/18

Постанова

Іменем України

03 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 686/12334/18

провадження № 61-12965св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В.

П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі: Прокуратура Хмельницької області, Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2019 року у складі судді Салоїд Н. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П'єнти І. В., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Хмельницької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням та бездіяльністю органів державної влади.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в провадженні слідчих Прокуратури Хмельницької області перебуває кримінальне провадження № 4201721010000037, порушене за заявою позивача з приводу викрадення грошових коштів з його мобільного телефону працівниками Головного управління національної поліції в Хмельницькій області та Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області.

Постановою старшого слідчого Прокуратури Хмельницької області Кухара С. В. від 30 березня 2018 року вказане кримінальне провадження було закрито.

Ухвалою слідчого судді від 23 травня 2018 року постанову старшого слідчого прокуратури Хмельницької області від 30 березня 2018 року скасовано.

Позивач вказував, що винесенням працівниками прокуратури постанови про закриття кримінального провадження йому спричинено моральну та майнову шкоду.

Моральна шкода, завдана незаконним рішенням, полягає у марнуванні часу позивача, який він змушений був витрачати на скасування незаконної постанови, моральних стражданнях, які він переніс внаслідок бездіяльності відповідачів при неналежному розслідуванні злочину. Позивач вважає себе приниженим та морально подавленим.

Майнова шкода обґрунтована тим, що для написання скарг та подачі їх до суду, позивачем був витрачений особистий час, кошти на проїзд та копіювання документів.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з державного бюджету на свою користь 10 000 000 грн моральної шкоди та 50 038,50 грн майнової шкоди, а також покласти на відповідачів судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2019 рокуу задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів про заподіяння йому майнової та моральної шкоди внаслідок протиправних дій посадової особи органу досудового розслідування.

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2019 рокузалишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що районний суд

дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів достатніми

та допустимими доказами факту заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між прийняттям постанови про закриття кримінального провадження, бездіяльністю органу прокуратури та настанням шкоди.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 червня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не врахували його доводи та не надали оцінки поданим ним доказам. Ухвала слідчого судді від 23 травня 2018 року про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження є належним, допустимим та достовірним доказом завдання йому шкоди незаконним рішенням, дією та бездіяльністю органів державної влади. Також суди безпідставно не прийняли до уваги подані ним докази понесення майнової шкоди.

Доводи інших учасників справи

20 серпня 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від Прокуратури Хмельницької області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначено, що оскаржені судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. ОСОБА_1 не надано жодного належного та допустимого доказу, який свідчив би про те, що дії відповідачів є неправомірними, завдали йому шкоди, між ними є безпосередній причинний зв'язок та їх вина.

Інші учасники справи своєї позиції щодо касаційної скарги не висловили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

13 серпня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

19 серпня 2019 року справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанцій установили, що старшим слідчим слідчого відділу Прокуратури Хмельницької області Кухарем С. В. здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4201721010000037, що зареєстровано 06 жовтня 2017 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України за фактом викрадення невстановленою особою шляхом вільного доступу з мобільного рахунку ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 30 грн.

За результатами проведеного досудового розслідування 30 березня 2018 року старшим слідчим слідчого відділу Прокуратури Хмельницької області Кухарем С. В. винесено постанову про закриття цього кримінального провадження з підстав відсутності складу кримінального правопорушення.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 травня 2018 року у справі № 686/5035/18 скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову старшого слідчого Прокуратури Хмельницької області Кухара С. В. від 30 березня 2018 року скасовано як таку, що винесена передчасно та прийнята без дотримання вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, вішкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8, 9 частини 2 статті 16 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (частини 1 статті 1176 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обгрунтовував свої вимоги про відшкодування моральної та майнової шкоди незаконними діями слідчого Прокуратури Хмельницької області щодо винесення постанови про закриття кримінального провадження.

Відповідно до положень частини 3 статті 12 ЦПК України, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами факту заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між прийняттям постанови про закриття кримінального провадження, бездіяльністю органу прокуратури та настанням шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Сам по собі факт того, що прийняте слідчим Прокуратури Хмельницької області процесуальне рішення про закриття кримінального провадження було скасовано судом, не свідчить про незаконність дій відповідача, оскільки постанова слідчого скасована з процесуальних підстав, цей факт не свідчить про заподіяння майнової та моральної шкоди позивачу, а також про причинний зв'язок із заподіяною майновою та моральною шкодою.

Посилання ОСОБА_1 на необхідність відшкодування понесених ним витрат, пов'язаних з придбанням квитків на проїзд в громадському транспорті, копіюванням документів, витрачанням часу на написання скарги, її подачею до суду тощо, спростовуються висновками судів попередніх інстанцій, здійснених на підставі оцінених доказів, про відсутність підстав для стягнення цих витрат.

Інші доводи касаційної не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило