Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.03.2019 року у справі №317/3636/18

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 317/3636/18

провадження № 61-4651св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, державний реєстратор Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Полтавець Дмитро Володимирович,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління № 51",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 07 листопада 2018 року у складі судді Нікітіна В. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2019 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С.

В., Гончар М. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради та державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Полтавця Д. В., третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління № 51" (далі - ТОВ "Ремонтно-будівельне управління № 51"), про визнання протиправним та скасування рішення.

Позов мотивовано тим, що судовим рішенням від 30 липня 2012 року задоволено позов ПрАТ "Ремонтно-будівельне управління № 51", витребувано із чужого незаконного володіння та зобов'язано ОСОБА_1 повернути позивачеві нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1.

03 лютого 2017 року державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради внесено запис № 19127406 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ПрАТ "Ремонтно-будівельне управління №51".

Посилаючись на те, що реєстрація права власності за ПрАТ "Ремонтно-будівельне управління № 51" була вчинена з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки останнім був наданий неповний пакет документів для вчинення відповідної дії, просив суд визнати дії відповідачів протиправними та скасувати запис про державну реєстрацію права власності за третьою особою.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 07 листопада 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз'яснено, що вказана справа належить до юрисдикції Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір про право власності на об'єкт нерухомості вже вирішений судом, предметом спору є правомірність дій державного реєстратора при здійсненні реєстрації права власності на об'єкт нерухомості у відповідності із судовим рішенням.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 07 листопада 2018 року залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що установивши, що позовна заява ОСОБА_1 не містить будь-яких вимог майнового характеру та не випливає з майнових правовідносин, спір щодо майна вже вирішено судом і оскаржувані дії державного реєстратора вчинені на виконання такого судового рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Висновки суду першої інстанції узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати від 14 березня

2018 року у справі № 619/2019/17 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та зобов'язання вчинити певні дії, яка розглядалась Великою Палатою Верховного Суду на підставі частини 6 статті 346 КАС України - в зв'язку з оскарженням судового рішення з питань порушення правил предметної юрисдикції. Зокрема, Верховним Судом зазначено, що в зазначеній вище справі, яка була передана на розгляд Великої Палати, спір щодо майна був вирішений судами, а позивач у справі не порушував перед судом питання про визнання за ним речових прав на нерухоме майно (предмет іпотеки) та не обґрунтовував своїх вимог цими обставинами. Позовні вимоги стосувались лише рішення державного реєстратора та зобов'язання поновити попередній реєстраційний запис.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року справу за позовом

ОСОБА_1 до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради та державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Полтавця Д. В., третя особа - ТОВ "Ремонтно-будівельне управління № 51", про визнання протиправним та скасування рішення призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач оскаржує рішення відповідача щодо зазначеної вище реєстрації нерухомого манна, оскільки вважає, що рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 25 червня 2013 року у справі № 808/2999/13-а не визначено право власності на спірне манно за ПрАТ "Ремонтно-будівельне управління № 51", а відтак у разі скасування рішення та запису державного реєстратора право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1, а саме адміністративно-побутовий корпус і корпус № 2 цеху виробництва мастик літ. Д-2, трансформаторна підстанція літ. Б знову буде зареєстровано за ним (тобто позивачем).

Аналіз зазначених фактичних обставин справи дає підстави вважати, що оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про цивільне право, зокрема, про зміну власника спірного майна, а також реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за позивачем або третьою особою.

Оскільки у справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про цивільне право, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на нерухоме майно, а тому цей спір не пов'язаний з захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України у постанові

від 24 січня 2017 року у справі № 815/6165/14 та Палатою Верховного Суду у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 396/2550/17.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

Згідно зі статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень статтею 16 ЦК України.

У відповідності до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Аналіз зазначеної вище норми свідчить про те, що для віднесення справи за вимогами, пов'язаними з реєстрацією майна та майнових прав, інших реєстраційних дій до цивільної юрисдикції необхідно дотримання такої умови, як наявність спору щодо майна або майнових прав, питання щодо реєстраційних дій з яким є похідним від самого майнового спору.

Судами попередніх інстанцій встановлено те, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення державного реєстратора за своїми формою та процедурою прийняття не відповідають вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1127

від 25 грудня 2015 року). При цьому позивачем ОСОБА_1 не зазначено будь-яких вимог майнового характеру, оскільки майнового спір щодо нерухомого майна, відносно якого було вчинено реєстраційні дії оскаржуваним рішенням, вже вирішений судом, і оскаржувані дії вчинені відповідачем на виконання судового рішення.

Установивши, що позовна заява ОСОБА_1 не містить будь-яких вимог майнового характеру та не випливає з майнових правовідносин, спір щодо майна вже вирішено судом і оскаржувані дії державного реєстратора вчинені на виконання такого судового рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги про те, що у цій справі оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про цивільне право, є необґрунтованими, оскільки спір про право вирішено в іншій справі № 2-728/11, а саме рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 30 липня 2012 року позовні вимоги ПАТ "Ремонтно-будівельне управління № 51" задоволено частково. Витребувано із чужого незаконного володіння та зобов'язано ОСОБА_1 повернути ПАТ "Ремонтно-будівельне управлінню № 51" належне йому нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, - адміністративно-побутовий корпус і корпус № 2 цеху виробництва мастик літ. Д-2 загальною площею 1 821,1 кв. м, трансформаторна підстанція літ. Б. загальною площею 44.5 кв. м.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 410 ЦК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 07 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 січня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович