Історія справи

Постанова

Іменем України

04 липня 2018 року

м. Київ

справа № 285/1807/17

провадження № 61-8493св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г.І.,

учасники справи:

позивач - Виконавчий комітет Новоград-Волинської міської ради як орган опіки та піклування,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради як органу опіки та піклування на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 жовтня 2017 року у складі судді Савицької Л. Й. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 14 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Виконавчий комітет Новоград-Волинської міської ради як орган опіки та піклування звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, у якому просив позбавити їх батьківських прав стосовно дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та стягнути з них аліменти на утримання дітей в розмірі 1/4 частини усіх видів їх доходів щомісяця на кожну дитину до досягнення ними повноліття.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ухиляються від виконання своїх обов'язків з утримання та виховання своєї доньки ОСОБА_5, не піклуються про її фізичний, духовний та моральний розвиток. З 2016 року дівчинка ОСОБА_5 влаштована до Комунального навчального закладу «Довбиська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради (далі - школа-інтернат), де знаходиться на неповному державному утриманні, позбавлена спілкування із своєю молодшою сестрою ОСОБА_7, не розвивається належним чином, її психологічний стан погіршився, позбавлена можливості виховуватись у повноцінній сім`ї. Відповідачі забирають її на вихідні та канікули додому, проте не виконують покладених на них батьківських обов'язків, не знайшли підхід до дитини.

У червні 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали зустрічний позов до Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради як органу опіки та піклування, у якому просили скасувати усиновлення ними малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, з внесенням відповідних змін до актового запису про народження дівчинки; відмовити в позові про позбавлення їх батьківських прав стосовно дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_7 та стягнення з них аліментів на їх утримання.

Зустрічний позов мотивовано тим, що згідно з рішенням суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4усиновили двох дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які є рідними сестрами. Згідно з історією розвитку на час усиновлення, ОСОБА_5 психічних відхилень не мала, а у ОСОБА_7 встановлені інші розлади психологічного розвитку. Діти були влаштовані до Новоград-Волинського дошкільного навчального закладу № 16 (далі - ДНЗ № 16) компенсуючого типу в корекційну групу, який батьки регулярно відвідували, постійно цікавились їх поведінкою, станом успішності, належно доглядали за обома дітьми, створили всі умови для їх проживання та розвитку. Старшу сестру - ОСОБА_5 за рекомендацією лікарів було прооперовано в науково-медичному центрі дитячої кардіології та кардіохірургії. При однакових зусиллях щодо корекції психологічного стану дітей стан молодшої сестри - ОСОБА_7 суттєво покращився, а досягти покращення стану розвитку ОСОБА_5 не вдавалось, тому їй забезпечили проведення індивідуальних занять з педагогом - психологом. Під час медогляду для оформлення до загальноосвітньої школи, за результатами огляду дитячим психіатром ОСОБА_5 була направлена в установленому порядку до Житомирської обласної психіатричної лікарні № 1, де рішенням лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) було визначено, що вона потребує навчання за спеціальною програмою, встановлено діагноз: легка недоумкуватість та рекомендовано пробне навчання за програмою для дітей з легкою розумовою відсталістю, у зв'язку з чим її направлено та зараховано до школи - інтернату. Незважаючи на викладені обставини, вони як батьки регулярно цікавились навчанням ОСОБА_5, відвідували її, забирали на вихідні, святкові дні та канікули, забезпечували можливість спілкуватися із сестрою ОСОБА_7.

Проте на момент усиновлення ОСОБА_5 їх не було проінформовано, що у неї можуть виникнути психічні розлади в майбутньому, вона страждає на недоумство та є тубінфікованою. Тому, оскільки дитина потребує спеціального навчання, яке забезпечити в умовах сім`ї неможливо, просять скасувати усиновлення старшої дитини ОСОБА_5

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 жовтня 2017 року в позові Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради як органу опіки та піклування відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено. Скасовано усиновлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Ухвалено внести Чуднівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - Чуднівським відділом ДРАЦС ГУЮ у Житомирській області) зміни до актового запису № 3 від 12 травня 2010 року про народження ОСОБА_5, а саме: змінено прізвище дитини з «ОСОБА_5» на «ОСОБА_5», по батькові - з «ОСОБА_5» на «ОСОБА_5», місце народження з «м. Новоград-Волинський Житомирської області» на «с. П'ятка Чуднівського району Житомирської області», відомості про батька - з «ОСОБА_3» на «ОСОБА_8», відомості про матір - з «ОСОБА_4» на «ОСОБА_9», поновлено актовий запис про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 12 травня 2010 року, вчинений Виконавчим комітетом П'ятківської сільської ради Чуднівського району Житомирської області.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 14 листопада 2017 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради як органу опіки та піклуваннявідхилено. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 жовтня 2017 року залишено без змін.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у позові Виконавчого комітету Новоград-Волиснької міської ради, виходили з того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків з виховання малолітніх дітей, постійно виявляють до них батьківську турботу, любов, цікавляться життям та здоров'ям дітей, забезпечують їх усім необхідним, спілкуються з ними, дочку ОСОБА_5 забирають зі школи-інтернату на вихідні, свята та канікули. Позивачем за первісним позовом не надано належних доказів на підтвердження ухилення відповідачів від виконання батьківських обов'язків з виховання малолітніх дітей.

Частково задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що між усиновлювачами і дитиною склалися не залежні від їхньої волі стосунки, що робить неможливим їх спільне проживання і виконання усиновителями своїх батьківських обов'язків щодо дитини, оскільки вони не знали та не могли знати про те, що вона страждатиме на недоумство.

У грудні 2017 року Виконавчий комітет Новоград-Волинської міської ради як орган опіки та піклування звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У лютому 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

22 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради як органу опіки та піклування у вказаній цивільній справі.

У березні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на касаційну скаргу.

22 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є необґрунтованими і такими, що не захищають законні права та інтереси малолітніх дітей, не повною мірою встановлено обставин, які мають значення для справи. Суди не взяли до уваги, що в березні 2016 року ОСОБА_3 уже звертався до Служби у справах дітей Новоград-Волинської міської ради із заявою про ініціювання скасування усиновлення стосовно ОСОБА_5, оскільки між усиновлювачами та дитиною склалися незалежно від волі усиновлювачів стосунки, які унеможливлюють їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачами своїх батьківських обов'язків. Мотивом цього слуговувало те, що дитина не слухається і не виконує їхні вимоги, псує домашні речі, не підкоряється волі батьків. Інших підстав для скасування усиновлення стосовно ОСОБА_5, зокрема наявності у дитини психічного захворювання, усиновлювачі не наводили. При перевірці обставин, про які сім'я ОСОБА_5 повідомили службу, не виявлено підстав для підготовки позову до суду щодо скасування усиновлення стосовно однієї дитини, батькам було надано відповідні рекомендації з метою налагодження стосунків з дитиною, залучення до роботи з ОСОБА_5 психолога. Вказані рекомендації усиновлювачі проігнорували. Таким чином, відповідачі не вчинили жодних дій, щоб налагодити стосунки з малолітньою ОСОБА_5.

Твердження про те, що на момент усиновлення ОСОБА_5 усиновлювачів не інформували, що у неї можуть виникнути психічні розлади у майбутньому, що вона страждає на недоумство та є тубінфікованою, не відповідає дійсності, оскільки кандидатів в усиновлювачі спеціалісти служби ознайомлювали з усіма аспектами усиновлення, в тому числі з історіями розвитку обох дітей, їх діагнозами.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були поінформовані про те, що вони мають право до усиновлення провести належне медичне обстеження обох дітей для встановлення інших захворювань. На момент усиновлення в обох дітей був діагноз: інші розлади психічного розвитку, про який кандидати в усиновлювачі знали.

У доказах, наданих батьками до суду першої інстанції, немає документів, які вказували б на те, що ОСОБА_5 на момент усиновлення страждала недоумством, а також доказів про те, що легка недоумкуватість, яку їй діагностовано у лютому 2017 року, після двох років перебування в сім'ї усиновлювачів, є вродженою, а не набутою внаслідок перебування у спецінтернаті. Цей факт свідчить про порушення норм процесуального права. Обстеження ОСОБА_5 було проведене після того, як батьки відмовилися виконувати рекомендації служби у справах дітей щодо налагодження стосунків з дитиною за допомогою практичного психолога, що ставить під сумнів наданий доказ. Проте суди не дослідили цей факт належним чином.

При ухвалені рішення про скасування усиновлення малолітньої ОСОБА_5 суди першої та апеляційної інстанцій дослідили лише копію витягу з протоколу Житомирської обласної психічно-медико-педагогічної консультації, що є порушенням норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мотивований тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права. За час навчання у школі-інтернаті батьки регулярно цікавились навчанням ОСОБА_5, відповідально ставились до її виховання, регулярно відвідували школу, забирали доньку на вихідні та святкові дні, де вона спілкувалася зі своєю сестрою ОСОБА_7. Тому доводи касаційної скарги про упереджене ставлення усиновлювачів до старшої дитини, а також що погіршення її розумового розвитку настало через влаштування ОСОБА_5 до спеціальної загальноосвітньої школи не підтвердженні жодними доказами та є надуманими.

Обґрунтованими і такими, що відповідають матеріальному закону, є висновки судів про задоволення зустрічного позову, скасування усиновлення малолітньої ОСОБА_5, оскільки через наявність психічних розладів та попри всі зусилля незалежно від їхньої волі не мають змоги впливати на її неконтрольовану поведінку та налагодити з нею контакт, що робить неможливим спільне проживання та подальше виконання своїх батьківських обов'язків.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради як органу опіки та піклування без задоволення, а судових рішень - без змін.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перебували у Комунальному закладі «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків» Житомирської обласної ради на повному державному утриманні та вихованні у будинку дитини з 24 лютого 2015 року до 27 травня 2015 року.

За час перебування у цьому закладі ОСОБА_5 встановлено діагноз: інші розлади психологічного розвитку, вторинний дефект міжпередсердечної перегородки, пупова кила, психічних відхилень не було, не потребує влаштування у спеціалізований заклад. За час перебування ОСОБА_7 у будинку дитини було встановлено діагноз: інші розлади психологічного розвитку, далекозорість, психічних відхилень не було, не потребувала влаштування у спеціалізований заклад.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13 травня 2015 року подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усиновили двох малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, з внесенням відповідних змін в актові записи про народження дітей, зокрема, щодо прізвища, по батькові, місця народження та батьків.

Згідно з рішенням психолого-медико-педагогічної комісії від 22 серпня 2016 року ОСОБА_5 направлено на навчання в Довбиську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат.

Відповідно до листа Комунального навчального закладу «Довбиська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради, ОСОБА_5 з 01 вересня 2016 року навчається у вказаному закладі, а її батьки, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, постійно відвідують дівчинку, забирають на вихідні, святкові дні та канікули, кожен день у телефонному режимі цікавляться її навчанням, справами у школі. Батьки привозять останню з дому завжди охайно одягненою, чистою, привозять гостинці дочці та дітям класу, дбають про здоров'я дитини.

З актів обстеження матеріально-побутових умов видно, що житловий будинок, де проживають діти разом з батьками, складається із п`яти кімнат, у яких є необхідні меблі, є місце для проведення дозвілля, навчання та відпочинку, для дітей створено належні умови для виховання та гармонійного розвитку.

Відповідно до інформації від 16 березня 2017 року, наданої завідувачем ДНЗ № 16 про вихованок - ОСОБА_7 та ОСОБА_5, їх батьки беруть активну участь у житті дітей та групи, де вони навчаються, цікавляться успіхами та поведінкою доньок, у колективі, відвідують святкові заходи, дівчата з любов'ю і теплотою ставляться до рідних, ОСОБА_5 відвідує садок із серпня 2015 року, є вихованкою середньої логопедичної групи, вона гіперактивна, має нормальне мислення для дитини її віку, середній рівень емоційно-вольової сфери, потребує підтримки та допомоги дорослих, оскільки не завжди справляється з негативними емоціями.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Відповідно до частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Верховний Суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків з виховання малолітніх дітей, постійно виявляють до них батьківську турботу, любов, цікавляться їх життям та здоров'ям, забезпечують їх усім необхідним, спілкуються з ними, мають належні умови для проживання та розвитку дітей, що підтверджується доказами у справі.

Наведені обставини свідчать, що суд першої інстанції при розгляді справи повністю врахував вимоги законодавства та обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Відповідають встановленим обставинам справи, висновки судів про задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з огляду на таке.

Частиною першою статті 238 СК України передбачено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду у разі, якщо воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.

Відповідно до історії розвитку дітей від 27 травня 2015 року № 11 та повідомлення Житомирського обласного спеціалізованого будинку дитини від 10 листопада 2016 року, на час усиновлення у ОСОБА_5, встановлено діагноз: інший розлад психологічного розвитку, вроджена вада серця, пупкова кила, психічних відхилень не було.

Проте згідно з випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 25 липня 2016 року, витягом з протоколу засідання Житомирської обласної психолого-медико-педагогічної консультації від 22 серпня 2016 року № 1028/6 у малолітньої ОСОБА_5 встановлено діагноз: порушення психологічного розвитку, синдром гіперактивності з дефіцитом уваги внаслідок органічного ушкодження ЦНС, специфічне порушення артикуляції мовлення, порок серця, дефект міжпередсердної перетинки, стан після перенесеного хірургічного втручання та рекомендовано пробне навчання за спеціальною програмою для дітей з легкою розумовою відсталістю на 2016 - 2017 роки, заняття з логопедом та психологом.

Згідно з характеристикою учениці 1-го класу від03 листопада 2016 року та психолого-педагогічною характеристикою ОСОБА_5 від 29 грудня 2016 року, наданими школою-інтернатом, де вона проходить корекційне навчання, дівчинка потребує постійного контролю та корекції з боку педагога (часто ображає однокласників, не запам'ятовує зауважень дорослих, зазнає труднощів при оволодінні програмовим матеріалом).

23 січня 2017 року дитячий психіатр ОСОБА_5 направив на госпіталізацію в Житомирську обласну психіатричну лікарню для дообстеження, уточнення діагнозу та лікування, де вона перебувала з 26 січня 2017 до 10 лютого 2017 рік.

Рішенням Житомирської обласної психолого-медико-педагогічної консультації від 15 травня 2017 року у зв'язку з порушення розумового розвитку у формі легкої недоумкуваті, з порушенням поведінки внаслідок органічного ураження ЦНС, було рекомендовано продовжити навчання ОСОБА_5 за програмою для дітей з легкою розумовою відсталістю, за умови інтенсивного навчання 8 годин, корекційно - розвиткових занять із забезпеченням асистента вчителя, супроводу психолога, спостереження у дитячого психоневролога.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (справа «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» (пункт 67), «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» (пункт 45).

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з частинами першою, другою статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей, ратифікованої Законом № 3017-VI від 15 лютого 2011 року із застереженням та заявою, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Перевіряючи доводи касаційної скарги Верховний Суд виходить з того, що у вказаній справі скасування усиновлення викликано серйозними обставинами і відповідає вимогам закону.

Виходячи з аналізу зазначених приписів законодавства, визнання усиновлення недійсним - це припинення відносин, які виникають із факту усиновлення на майбутній час, якщо цього потребують інтереси дитини на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що факти, викладені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог про скасування усиновлення щодо малолітньої ОСОБА_5, є достовірними та підтверджені письмовими доказами.

З огляду на встановлені обставини суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що орган опіки відповідно до положень частини першої статті 164 СК України не довів та не надав належних доказів на підтвердження ухилення відповідачів від виконання батьківських обов'язків з виховання малолітніх дітей, а тому дійшли обґрунтованого і законного висновку про відмову у первісному позові. Установивши, що між усиновлювачами і дитиною склалися не залежні від їх волі стосунки, що робить неможливим їх спільне проживання і виконання усиновителями своїх батьківських обов'язків щодо дитини, оскільки вони не знали та не могли знати про те, що вона страждатиме на недоумство, суди правильно застосували частину першу статті 238 СК України та дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення зустрічного позову про скасування усиновлення дитини з внесенням відповідних змін до актового запису про її народження.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради як органу опіки та піклування залишити без задоволення.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 14 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

Г.І. Усик