Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.03.2018 року у справі №130/1831/17

Постанова

Іменем України

04 липня 2018 року

м. Київ

справа № 130/1831/17

провадження № 61-10658св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28 листопада 2017 року у складі судді Заярного А. М., та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Якименко М. М., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та дружину.

Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 21 вересня 2014 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб між сторонами не розірвано.

Зазначала, що дитина проживає разом з нею, вона не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідач припинив надавати їй грошову допомогу на її утримання та на утримання їхньої доньки, вона не в змозі самостійно забезпечити себе та дитину усім необхідним.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути із ОСОБА_2 на її користь аліменти на доньку у твердій грошовій сумі у розмірі 5 500 грн щомісячно та на своє утримання - 2 500 грн до досягнення дитиною трирічного віку.

У запереченнях на позовну заяву відповідач зазначив, що він не має можливості сплачувати аліменти в розмірі, який визначила позивач, через те, що його середній дохід на місяць складає від 5 000 грн до 8 000 грн та йому також необхідні кошти на власне проживання.

Крім того, повідомив суду, що на даний час він є приватним підприємцем та займається роздрібною торгівлею електроінструментів, приміщення під магазин він також орендує. Погоджується з позовними вимогами частково щодо сплати аліментів на утримання дитини у розмірі 2 000 грн та взагалі не визнає аліментів на утримання дружини.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно у розмірі 2 000 грн, починаючи з 26 липня 2017 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання щомісячно у розміні 842 грн, починаючи з 26 липня 2017 року до досягнення донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2.

В іншій частині вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач зобов'язаний та може сплачувати на утримання дитини аліменти у розмірі 2 000 грн щомісяця, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття. Зазначена сума є необхідною, достатньою, законною та такою, що відповідає потребам дитини на цей час з урахуванням сум, які отримує позивач.

Крім того, відповідач зобов'язаний та може сплачувати на утримання дружини аліменти на її утримання у розмірі 842 грн щомісячно, до досягнення донькою трирічного віку. Зазначені суми є розумними та справедливими з огляду на те, що позивач працездатна, має постійну роботу, з якої пішла в декретну відпустку, дитина влаштована до дитячого садочку, що дає їй можливість працювати та отримувати заробітну плату.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2017 року рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28 листопада 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 не надала належних та обґрунтованих доказів того, що відповідач може сплачувати аліменти саме у зазначеному нею розмірі.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідач має свій власний бізнес, може собі дозволити володіти дорогими автомобілями, має у власності нерухомість, яку здає в оренду, що у сукупності дає усі підстави задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Заперечення на касаційну скаргу відповідачем не подано.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та дружину призначено до судового розгляду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 21 вересня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2перебувають у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно із витягом з наказу від 09 червня 2014 року № 71-В Комунальної установи «Жмеринська центральна районна лікарня» ОСОБА_1 - сестрі медичній стаціонару (для обслуговування новонароджених) пологово-гінекологічного відділення надано відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до трирічного віку з 09 червня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до довідки про заробітну плату та інші доходи за 2016-2017 роки ОСОБА_2 працює на посаді продавця-консультанта у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та його заробітна плата з березня 2016 року по лютий 2017 року становить 15 465 грн 05 коп.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09 лютого 2017 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в Жмеринській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області як фізична особа-підприємець з видом економічної діяльності - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах та згідно з податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за І квартал 2017 року, його доходи відсутні.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно із частиною першою статті 27 цієї Конвенції визнано право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно із частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Положеннями статті 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (стаття 184 СК України).

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік» прожитковий мінімум дітей віком до 6 років з 01 травня 2017 року по 30 листопада 2017 рік складає 1 426 грн, а для працездатних осіб - 1 684 грн.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що на основі аналізу наявних у справі доказів є підстави для часткового задоволення позову, визначивши аліменти, які підлягають стягненню на дитину, у розмірі 2 000 грн та на утримання позивача у розмірі 842 грн.

Цивільне процесуальне законодавство України зобов'язує учасників справи надавати суду докази на підтвердження своїх вимог і заперечень (стаття 10 ЦПК України 2004 року), а суд - належним чином оцінити ці докази (стаття 212 ЦПК України 2004 року).

Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій того факту, що позивач як приватний підприємець отримує значний дохід від реалізації товару та передачі належних йому приміщень в оренду, спростовуються матеріалами справи.

Посилання заявника на той факт, що з 2014 року у власності відповідача перебували декілька транспортних засобів, на висновки судів не впливають з огляду на таке.

Пунктами 3-1 та 3-2 частини першої статті 182 СК України, крім іншого, передбачено врахування судом при визначенні розміру аліментів наявність у платника аліментів грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, а також витрат на їх придбання. Водночас вищевказана норма покладає обов'язок щодо доведення наявності та розміру цих витрат саме на стягувача аліментів.

Відповідних відомостей позивачем суду не надано.

Таким чином, доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю.В. Черняк