Історія справи

Постанова

Іменем України

4 червня 2018 року

м. Київ

справа № 610/1080/17

провадження № 61-5193св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Яцина В. Б., Бурлака І. В., Карімової Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 2 537,00 грн та судового збору в сумі 640,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 02 березня 2017 року приблизно о 15 год. 30 хв. він знаходився у своєму будинку за адресою: АДРЕСА_1, почув звуки розбиття вікон у будинку та виявив, що розбиті склопакети на двох металопластикових вікнах.

На вулиці він побачив розбитий паркан та свою сусідку ОСОБА_5, яка тримала у руках металевий предмет. Його дружина викликала поліцію, яка прийняла заяву про вчинене кримінальне правопорушення та склала відповідний протокол.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 30 серпня 2017 року в складі судді Храмцова В. Б. позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду у розмірі 2 537,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що неправомірні дії ОСОБА_5 підтверджуються матеріалами перевірки за заявою ОСОБА_6 - дружини позивача, та іншими доказами.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивач не надав безспірних доказів на підтвердження своїх вимог, а відповідач спростувала свою участь у завданні шкоди майну позивача.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, у суду апеляційної інстанції не було підстав для його скасування.

У березні 2018 року ОСОБА_5 надала відзив на касаційну скаргу, зазначаючи, що рішення суду апеляційної інстанції відповідає встановленим обставинам справи, підстав для його скасування немає.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Установлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що неправомірні дії ОСОБА_5 підтверджуються матеріалами перевірки за заявою ОСОБА_6, які надійшли з Балаклійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, поясненнями ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про те що ОСОБА_5 тримала у руці пакет із металевою трубою, зламала шиферний паркан та розбила два вікна у будинку позивача.

Суд також посилався на показання допитаних у судовому засіданні свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Суд відхилив доводи ОСОБА_5 про те, що вона не могла перебувати у позивача на подвір'ї та завдати шкоди його майну, оскільки відповідно до довідки Балаклійського Центру дитячої та юнацької творчості Балаклійської районної ради Харківської області з 12 год. 30 хв. до 16 год. 40 хв. була на роботі. Проте суд вважав, що це не виключає можливості ОСОБА_5 залишити місце роботи на певний час та повернутися.

Суд також посилався на ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2015 року, згідно з якою призначення ОСОБА_5 покарання у виді штрафу в сумі 11 900,00 грн при визнані її винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 296 КК України, замінено на громадські роботи на строк 240 год., що характеризує відповідача негативно.

Виходячи з наведеного, суд вважав доведеним завдання ОСОБА_5 шкоди позивачу.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, зазначав наступне.

Згідно з довідкою адміністрації Балаклійського Центру дитячої та юнацької творчості Балаклійської районної ради Харківської області від 6 липня 2017 року ОСОБА_5 працювала 02 березня 2017 року з 12 год. до 16 год. 40 хв.

Суд апеляційної інстанції вважав висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 в робочий час могла залишити місце роботи необґрунтованими, за відсутності з цього приводу належних і допустимих доказів - припущенням, на якому відповідно до частини четвертої статті 60 ЦПК України не може ґрунтуватися рішення суду.

Крім того, суд не надав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_11 про те, що вони разом з відповідачем поверталися з роботи, та ОСОБА_12, яка підтвердила, що відповідач розмовляла зі своєю дитиною по телефону на робочому місці, а потім повернулася до кабінету. Після роботи вона та ОСОБА_5 вийшли разом з ОСОБА_11 і вони пішли у напрямку автобусної зупинки. Відповідач весь час була на роботі і не могли покинути своє робоче місце з огляду на те, що цього дня комісією перевірялася її робота і вона наприкінці робочого дня доповідала директору.

Як убачається з письмових пояснень ОСОБА_5, її розмова з дитиною відбулася на робочому місці біля 15 год., при цьому справа не містить належних і допустимих доказів про те, що ОСОБА_5 після цієї розмови негайно поїхала до подвір'я позивача і могла бути там присутньою о 15 год. 30 хв.

Висновок дільничного Балаклійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області від 03 березня 2017 року про відповідальність ОСОБА_5 за завдану позивачу шкоду також не є належним і допустимим доказом, оскільки відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України 2004 року у таких випадках обов'язкове преюдиційне значення з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, має лише вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення

Ухвала Балаклійського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2015 року не має відношення до цивільного спору в цій справі.

Таким чином, оскільки позивач не надав безспірних доказів на підтвердження своїх вимог, а відповідач спростувала свою участь у завданні шкоди майну позивача, у суду першої інстанції не було передбачених статтею 1166 ЦК України підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В.С. Висоцька

С.П.Штелик