Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2019 року у справі №750/5901/18

Постанова

Іменем України

04 травня 2020 року

м. Київ

справа № 750/5901/18-ц

провадження № 61-5321св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 листопада 2018 року у складі судді Требух Н. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду

від 07 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Харечко Л. К., Бечка Є. М., Лакізи Г. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином.

Позов мотивовано тим, що вироком Новозаводського районного суду

м. Чернігова від 29 червня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 122 КК України, а саме: нанесенні їй тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що потягло за собою втрату загальної працездатності на 15 %.

Зазначала, що за час лікування нею було придбано медикаменти, та оплачено правову допомогу у зв`язку із розглядом вказаного кримінального провадження.

Також, посилалася на те, що діями відповідача їй завдано моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь з відповідача: майнову шкоду у розмірі 13 000,00 грн, що складається із: витрат на лікування - 5 000,00 грн та витрат на правову допомогу під час розгляду кримінальної справи - 8 000,00 грн; моральну шкоду -

500 000,00 грн та компенсацію втрати працездатності щомісячними платежами у розмірі мінімальної заробітної плати на момент розрахунку, але не менше 1 500,00 грн щомісяця.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 листопада

2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 700,00 грн на відшкодування майнової шкоди, 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та

847,50 грн - судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно по 558,45 грн до відновлення або зростання ступеня працездатності ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі

704,80 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що діями відповідача було завдано шкоду здоров`ю позивачки, у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, у зв`язку із чим остання втратила загальну працездатність на 15 %, отримала третю групу інвалідності та постійно потребувала та несла додаткові витрати для покращення свого здоров`я.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення майнової шкоди у розмірі 3 700,00 грн, суд першої інстанції виходив із того, що така шкода полягає у придбанні позивачкою ліків та оплати медичних послуг, пов`язаних з лікуванням травм, завданих відповідачем, яка підтверджена належними доказами.

Разом із тим, суд першої інстанції вважав, що наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивачки втраченого заробітку за шкоду, завдану каліцтвом на підставі частин першої, другої статті 1195 ЦК України, оскільки внаслідок дій відповідача здоров`ю позивачки було завдано шкоди у зв`язку із чим вона, станом на час розгляду судом цієї справи не працювала.

При цьому, враховуючи обставини справи, завдані позивачці фізичні страждання, що позивачка втратила загальну працездатність на 15 %, стала особою з інвалідністю 3 групи внаслідок дій відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірною поведінкою відповідача та завданою позивачці шкодою, а також виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, які полягали у тому, що винна особа повинна очікувати настання для неї несприятливих наслідків, які, зокрема, виражаються у відшкодуванні у достатньо значному розмірі моральної шкоди, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди підлягали частковому задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 листопада 2018 року у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору у розмірі 704,80 грн скасовано та компенсовано зазначені судові витрати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова

від 19 листопада 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення майнової шкоди суд, першої інстанції правильно виходив із того, що причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідача та тілесними ушкодженнями, отриманими позивачем, що зумовили втрату загальної працездатності на

15 % підтверджені, а тому, обґрунтовано вважав, що підлягала стягненню майнова шкода, яка полягала у придбанні позивачкою ліків та оплаті медичних послуг, пов`язаних із лікуванням травм, завданих відповідачем, яка підтверджена належними доказами.

Разом із тим, задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди, який є необхідним і достатнім, доведеним і таким, що підлягає стягненню з відповідача, враховуючи принцип розумності і справедливості, що повністю відповідає вимогам

статті 1167 ЦК України, а також роз`ясненням, наданим у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Суд апеляційної інстанції вважав, що судом першої інстанції правильно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази та застосовано норми матеріального та процесуального права.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважав, що стягуючи із ОСОБА_2 на користь держави судового збору у розмірі 704,80 грн суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо такого стягнення, оскільки ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни та на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з нього на користь позивачки щомісяця 558,45 грн до відновлення або зростання ступеня працездатності нею та в цій частині позовних вимог відмовлено. Змінити рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення з нього на користь позивачки грошового розміру моральної шкоди зменшивши його до 2 000,00 грн.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відшкодування позивачці витрат на її лікування та стягнення з відповідача на користь держави судового збору до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли, як він вважав, передчасного висновку про наявність у позивачки на час розгляду справи у суді 15 % втрати загальної працездатності та необхідності визначення розміру шкоди, заподіяної здоров`ю саме з розрахунку цих відсотків втрати загальної працездатності, оскільки такі висновки не підтверджені належними та допустимими доказами, а базуються на припущеннях суду, що є порушенням частини п`ятої

статті 263 ЦПК України.

Також, вважав, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не врахував вимоги розумності і справедливості, у зв`язку із чим дійшов не правильного висновку, що розмір завданої позивачці моральної шкоди складає 10 000,00 грн. Разом із тим, вважав, що розмір такої шкоди складає 2 000,00 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Деснянського районного суду м. Чернігова.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 червня

2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 17 січня 2018 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 122 КК України, та призначено покарання у вигляді 2-х років обмеження волі. На підставі статтей 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік, а на підставі статті 49, частини п`ятої статті 74 КК України звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності (а. с. 9-16 т. 1).

У період з 2011 року по 2017 рік ОСОБА_1 періодично перебувала на стаціонарному лікуванні з причин загострення болю внаслідок перенесеної закритої черепно - мозкової травми, яка була їй спричинена відповідачем у 2011 році.

Відповідно до висновку експерта від 02 серпня 2016 року на час проведення комісійної судово - медичної експертизи мали місце наслідки отриманої

25 травня 2011 року ОСОБА_1 закритої черепно - мозкової травми із забоєм головного мозку, що стало наслідком втрати загальної працездатності на 15 %. Цим же експертним висновком досліджувався і акт медико-соціально експертної комісії від 05 лютого 2013 року, за яким

ОСОБА_1 було встановлено 3 групу інвалідності (а. с. 29-42 том 2 кримінальної справи № 751/11288/15к).

На час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій строк інвалідності позивачки продовжений до 01 травня 2019 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини першої статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Частиною другою статті 1195 ЦК України передбачено, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частин першої-другої статті 1195 ЦПК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Частиною першою статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 року до 31 грудня

2018 року становив 3 723,00 грн.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з частиною першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»

від 31 березня 1995 року № 4 судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При визначенні розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди судова колегія приймає до уваги розмір завданої моральної шкоди та її тривалість.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, що протиправною поведінкою відповідача позивачці спричинено шкоду її здоров`ю, внаслідок чого остання втратила 15 % загальної працездатності, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 має право на отримання грошових виплат у визначеному законом розмірі до відновлення або зростання ступеня її працездатності.

Також, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що у відповідності до вимог

статті 1167 ЦК України відповідач зобов`язаний відшкодувати моральну шкоду позивачці, ураховуючи ступінь вини відповідача, характер та обсяг душевних страждань позивачки, визначивши розмір грошової компенсації з урахуванням вимог розумності і справедливості, що узгоджується з характером моральних страждань позивачки.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачці, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо зупинення виконання постанови

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2019 року було зупинено виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова

від 19 листопада 2018 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання судового рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 листопада

2018 року у незміненій частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова

від 19 листопада 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович