Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.10.2018 року у справі №461/5764/17

Постанова

Іменем України

04 травня 2020 року

м. Київ

справа № 461/5764/17

провадження № 61-44648св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство акціонерна страхова компанія «Скарбниця»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 20 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до приватного акціонерного товариства акціонерної страхової компанії «Скарбниця» (далі - ПрАТ АСК «Скарбниця») про відшкодування матеріальної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 13 вересня 2013 року о 20 год. 45 хв. на 1км+700м автодороги Львів-Винники водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем ЗАЗ-110217, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зіткнення із автобусом марки Богдан-09201, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , в результаті чого пасажир автомобілям ЗАЗ-110217 - ОСОБА_5 від отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

08 травня 2014 року вироком Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_6 було визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ЗАЗ-110217, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_6 на час ДТП, згідно страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0419564, була застрахована у ПрАТ АСК «Скарбниця».

Вказувала, що заяву про виплату страхового відшкодування ПрАТ АСК «Скарбниця» отримало 31 серпня 2016 року, що підтверджується проставленою представником страховика відміткою на екземплярі позивача. Таким чином, відповідач зобов`язаний був здійснити виплату страхового відшкодування до 29 листопада 2016 року включно.

Проте, порушивши вимоги положень статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач виплатив суму страхового відшкодування в розмірі 20 374 грн 10 лютого 2017 року, що підтверджується банківською випискою. Тобто відповідачем було допущено прострочення виконання свого грошового зобов`язання з виплати страхового відшкодування на 72 календарні дні.

Враховуючи наведене ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПрАТ АСК «Скарбниця» пеню у розмірі 1 125 грн 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 783 грн 60 коп., три відсотки річних у розмірі 121 грн та витрати на правову допомогу в сумі 4 000 грн.

Короткий зміст судового рішення місцевого суду

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 листопада 2017 року у складі судді Волоско І. Р. позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПрАТ АСК «Скарбниця» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 1 125 грн 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 783 грн 60 коп., три відсотки річних у розмірі 121 грн та витрати на правову допомогу в сумі 4 000 грн, а всього 6 029 грн 91 коп.

Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що ПрАТ АСК «Скарбниця», отримавши заяву про виплату страхового відшкодування 31 серпня 2016 року, в порушення вимог статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснило таку виплату лише 10 лютого 2017 року, тобто з прострочення виконання свого грошового зобов'язання з виплати страхового відшкодування на 72 календарні дні, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що витрати на правову допомогу документально підтверджено, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача вказаних витрат у розмірі 4 000 грн.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 20 серпня 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ АСК «Скарбниця»задоволено.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що у простроченні виплати страхового відшкодування відсутня вина страховика, оскільки до заяви про виплату страхового відшкодування від 31 серпня 2017 року, поданої представником ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , не було додано оригіналу довіреності ОСОБА_1 , якою остання уповноважувала представника на вчинення дій щодо отримання страхового відшкодування від її імені. Враховуючи те, що страховик 22 вересня 2016 року звернувся до ОСОБА_7 із проханням надати довіреність, а останній надав такий документ лише через 109 днів, апеляційний суд дійшов висновку про те, що страховиком прострочено строк здійснення виплати з вини представника ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат, відсотків за користування чужими коштами та витрат на правову допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судове рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга представникаОСОБА_1 - ОСОБА_8 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 вересня 2018 року справу призначено судді-доповідачеві Хопті С. Ф.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року № 1022/0/226-20 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що висновки апеляційного суду суперечать фактичним обставинам справи. Зокрема, як вбачається із зареєстрованої страховиком заяви на виплату страхового відшкодування від 31 серпня 2016 року у переліку документів, які додаються до заяви, під пунктом 4 вказано довіреність на ім'я ОСОБА_7 на право одержання відшкодування. Крім того, факт отримання копії довіреності підтверджує і сам страховик у своєму листі від 22 вересня 2016 року № 210.

Таким чином, вважає, що апеляційний суд докази у справі в повній мірі не дослідив, що є порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що у відповідно до положень пункту 35.2 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», документи зазначені у пунктах «а»-«ґ», надаються для огляду та зняття копій або в копіях, засвідчених заявником. До групи «решта документів» зазначених у пунктах «д»-«є», надання яких законом вимагається в оригіналі або належним чином оформленій копії, довіреність не належить. Отже, надання страховику копії довіреності, посвідченої органом, установою чи організацією, що її видала, або нотаріально посвідченої або посвідченої особою, якій подається заява про страхове відшкодування, законом не передбачено.

Посилається на те, що представником позивача - ОСОБА_7 разом із заявою про виплату страхового відшкодування було подано усі документи, передбачені пунктом 35.2 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які, окрім завірених копій паспортів, подавались в оригіналі, у тому числі в оригіналі надавалась для огляду і спірна довіреність, аби страховик міг зняти з неї копію. Саме тому у матеріалах спадкової справи, як вказує страховик, залишилась ксерокопія довіреності від 15 серпня 2016 року.

Таким чином, апеляційний суд, вважаючи, що відповідачем було прострочено виплату страхового відшкодування з вини позивача та її довіреної особи, не звернув увагу на те, що звернення ПрАТ АСК «Скарбниця» від 22 вересня 2016 року із проханням надати належним чином засвідчену копію довіреності є незаконним.

Відзив на касаційну скаргу від сторін не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 вересня 2013 року о 20 год. 45 хв. на 1км+700м автодороги Львів-Винники водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем ЗАЗ-110217, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зіткнення із автобусом Богдан-09201, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , в результаті чого пасажир автомобілям ЗАЗ-110217 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

08 травня 2014 року вироком Личаківського районного суду м. Львова Янчинського О. М. було визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

З матеріалів справи вбачається, що заяву на виплату страхового відшкодування відповідач отримав 31 серпня 2017 року.

ПрАТ АСК «Скарбниця» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 20 374 грн 10 лютого 2017 року, що підтверджується банківською випискою.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представникаОСОБА_1 - ОСОБА_8 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представникаОСОБА_1 - ОСОБА_8 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законними і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

Кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Оскаржуючи у касаційному порядку постанову Апеляційного суду Львівської області, заявник вказує, що страхова компанія своєчасне не виплатила страхове відшкодування, а тому ОСОБА_1 має право на відшкодування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Судами встановлено, що 13 вересня 2013 року о 20 год. 45 хв. на 1км+700м автодороги Львів-Винники водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем ЗАЗ-110217, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зіткнення із автобусом Богдан-09201, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , в результаті чого пасажир автомобілям ЗАЗ-110217 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від отриманих під час ДТП тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статі 35 цього Закону, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Заяву на виплату страхового відшкодування ПрАТ АСК «Скарбниця» отримало 31 серпня 2017 року від представника ОСОБА_1 по довіреності ОСОБА_7 .

Відповідно до положень статті 36 Закону № 1961-IV ОСОБА_1 . мала отримати страхове відшкодування у строк до 29 листопада 2016 року включно, проте вказана виплата була нею отримана 10 лютого 2017 року, тобто із простроченням на 72 дні.

22 вересня 2016 року ПрАТ АСК «Скарбниця» звернулось до ОСОБА_7 із листом, у якому просило надати довіреність, оформлену відповідно до вимог статті 35 Закону № 1961-IV, оскільки до самої заяви на виплату страхового відшкодування була додана ксерокопія.

Положенням статті 35 Закону № 1961-IV визначено перелік документів, які необхідно подати страховику для отримання страхового відшкодування.

У підпункті «б» пункту 35.2 вказаної статті передбачено надання документа, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником.

Документи, зазначені у підпунктах «а»-«ґ» цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів.

10 січня 2017 року ПрАТ АСК «Скарбниця» отримало від ОСОБА_7 заяву про долучення до матеріалів страхової справи наступних документів: нотаріально засвідчену копію довіреності на його ім'я, нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_9 про відмову від одержання частки моральної шкоди від 05 січня 2017 року, фотографії пам'ятника.

10 лютого 2017 року ПрАТ АСК «Скарбниця» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 20 374 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 309, тобто через 31 день.

Абзацом 5 пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV визначено, що у разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки з часу звернення страховика до представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 із проханням надати довіреність, оформлену відповідно до статті 35 Закону № 1961-IV, пройшло 109 днів, тому і ПрАТ АСК «Скарбниця» було проведено виплату страхового відшкодування, як передбачено статтею 36 Закону № 1961-IV, на 72 дні пізніше, тобто вина страховика у недотриманні строків виплати страхового відшкодування відсутня.

Колегія суддів не вбачає підстав для нарахування пені, інфляційних втрат, відсотків за користування чужими коштами, оскільки дії страховика, пов'язані із вимогою надання належним чином оформленої довіреності, відповідають вимогам статті 35 Закону № 1961-IV.

Крім того, суд критично оцінює посилання заявника у касаційній скарзі на те, що страховиком було навмисно здійснено затягування виплати страхового відшкодування, оскільки представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 відреагував на лист ПрАТ АСК «Скарбниця» щодо надання належним чином оформленої довіреності лише через три місяці, а страховик у свою чергу не відмовлявся від здійснення такої виплати.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Львівської області від 20 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян