Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.04.2019 року у справі №442/3010/18

Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 442/3010/18

провадження № 61-6712св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 жовтня 2018 року в складі судді Медведика Л. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що 22 листопада 2007 року ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . Посилалась на те, що подружнє життя між сторонами не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейне життя. Заявник вважала, що примирення між ними неможливе, а подальше спільне життя як подружжя та збереження шлюбу суперечить її інтересам. Разом з тим, заявник зазначала, що відповідач не надавав кошти на утримання дитини, чим ставив сім`ю у важке матеріальне становище.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, а також стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у розмірі 5 000,00 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду

від 26 лютого 2019 року, позов задоволено частково.

Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 22 листопада

2007 року та зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану

м. Дрогобича Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, актовий запис № 754.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500,00 грн щомісячно, починаючи з 14 травня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття.

Допущено негайне виконання щодо стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що подружнє життя сторін не склалося, примирення не є можливим, а примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням прав чоловіка та дружини на особисту свободу. Також, задовольняючи частково вимоги щодо стягнення аліментів, виходив із того, що відповідач є працездатною людиною і як батько зобов`язаний матеріально утримувати свою дитину, забезпечивши її мінімально необхідними благами, які потрібні для її життя та виховання й спроможний сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 1 500,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення аліментів та у цій частині передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються заявником лише в частині стягнення аліментів, у іншій частині у касаційному порядку не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно досліджено докази у справі та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відзив інших учасників справи на касаційну скаргу не подано

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дитина проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частин першої, другої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яке буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Статтею 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вжив заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більше як за три роки.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 77, 81, 89 ЦПК України, керуючись вимогами статей 180, 182 СК України, встановивши, що відповідач є працездатною людиною і як батько зобов`язаний матеріально утримувати свою дитину, забезпечивши її мінімально необхідними благами, які потрібні для її життя та виховання, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з нього на утримання сина на користь матері аліментів у розмірі 1 500,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з

14 травня 2018 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року в частині стягнення аліментів залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська