Історія справи

Постанова КЦС ВП від 03.04.2025 року у справі №690/240/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 690/240/21

провадження № 61-1386св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб?єкт оскарження - головний державний виконавець Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ) Музиченко Тетяна Василівна, головний державний виконавець Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Крикун Сергій Адамович,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Чехонадського Андрія Олексійовича на ухвалу Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 вересня 2023 року у складі судді Линдюка В. С., постанову Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Новікової О. М., Сіренка Ю. В. та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 09 січня 2024 рокуу складі колегії суддів: Гончар Н. І., Новікової О. М., Сіренка Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

17 серпня 2023 року Ізотов В. В. звернувся до суду із скаргою на дії, бездіяльність та рішення головних державних виконавців Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ) (далі - державні виконавці) Музиченко Т. В., ОСОБА_4 .

Скарга мотивована тим, що державні виконавці Крикун С. А. і Музиченко Т. В. , які здійснюють примусове виконання виконавчого листа Ватутінського міського суду Черкаської області від 05 липня 2021 року № 690/240/21 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 01 червня 2021 року і до досягнення старшою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, допустили суттєві порушення Закону України «Про виконавче провадження».

Ізотов В. В. зазначав, що станом на 21 квітня 2023 року він не мав заборгованості зі сплати аліментів, однак державний виконавець Крикун С. А.

всупереч статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» під час винесення оскаржуваної постанови про арешт коштів, про наявність якої представник боржника дізнався лише 09 серпня 2023 року, не обчислив наявність заборгованості боржника зі сплати аліментів станом на вказану дату, що свідчить про незаконність постанови про арешт коштів від 21 квітня

2023 року, яка підлягає скасуванню.

Ізотов В. В. просив: визнати неправомірними дії головного державного виконавця Музиченко Т. В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, пов`язані із складанням розрахунку заборгованості зі сплати аліментів б/н та б/д за виконавчим листом № 690/240/21; зобов`язати головного державного виконавця Музиченко Т. В. або іншого державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні

№ НОМЕР_1 з урахуванням платіжних документів, поданих боржником

ОСОБА_1 , щодо перерахування коштів на утримання дітей та висновків суду; визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Крикуна С. А. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, що полягала

у необчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на 21 квітня 2023 року; визнати протиправною та скасувати постанову від 21 квітня

2023 року про арешт коштів, винесену головним державним виконавцем Крикуном С. А. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

31 серпня 2023 року адвокат Чехонадський А. О. для спільного розгляду

із вказаною скаргою подав додаткову скаргу в порядку статті 447 ЦПК України, за змістом якої просив: визнати дії головного державного виконавця

Музиченко Т. В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, пов`язані зі складанням розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 18 серпня

2023 року № 31521 за виконавчим листом № 690/240/21відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» неправомірними; зобов`язати головного державного виконавця Музиченко Т. В. або іншого державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з урахуванням платіжних документів, поданих боржником ОСОБА_1 , щодо перерахування коштів на утримання дітей та висновків суду; визнати бездіяльність головного державного виконавця Крикуна С. А. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, що виразилась

у необчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на дату звернення стягувача з виконавчим листом для примусового виконання, неправомірною.

13 вересня 2023 року адвокат Чехонадський А. О. для спільного розгляду із зазначеними скаргами подав ще одну додаткову скаргу в порядку статті 447 ЦПК України, за змістом якої просив: визнати неправомірними дії головного державного виконавця Музиченко Т. В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, пов`язані із складанням розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від

04 вересня 2023 року № 33409 за виконавчим листом № 690/240/21відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язати головного державного виконавця Музиченко Т. В. або іншого державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з урахуванням платіжних документів, поданих боржником ОСОБА_1 , щодо перерахування коштів на утримання дітей та висновків суду.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 вересня

2023 року скаргу задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність головного державного виконавця

Крикуна С. А., що полягала в необчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на 21 квітня 2023 року.

Провадження у справі в частині оскарження постанови від 21 квітня 2023 року про арешт коштів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 закрито.

У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

Суд першої інстанції, врахувавши, що Закон України «Про виконавче провадження» не містить імперативної норми щодо невідкладного здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у день надходження виконавчого документа від стягувача, дійшов висновку, що немає підстав для задоволення скарги представника боржника в частині визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Крикуна С. А. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, що полягала у необчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на дату звернення стягувача з виконавчим листом для примусового виконання.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що скарга в частині визнання неправомірними дій головного державного виконавця Музиченко Т. В., пов`язаних зі складанням розрахунків заборгованості зі сплати аліментів б/н та б/д (станом на 30 червня 2023 року) та від 18 серпня 2023 року № 31521 (станом на 01 серпня 2023 року) за виконавчим листом № 690/240/21, не підлягає задоволенню, оскільки на час розгляду справи такі розрахунки вже не

є актуальними.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення скарги в частині визнання неправомірними дій головного державного виконавця Музиченко Т. В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, пов`язаних зі складанням розрахунку заборгованості зі сплати аліментів відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» від 04 вересня 2023 року № 33409 за виконавчим листом № 690/240/21, а також зобов`язання державного виконавця

Музиченко Т. В. або іншого державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості з аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1

з урахуванням платіжних документів, поданих боржником ОСОБА_1 , щодо перерахування коштів на утримання дітей та висновків суду, суд першої інстанції виходив із правильності проведеного розрахунку з урахуванням наявних матеріалів виконавчого провадження і доводів представника боржника та, відповідно, відмовив у задоволенні скарги в цій частині.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова про арешт коштів від 21 квітня 2023 року як акт індивідуальної дії вже вичерпала свою дію, оскільки станом на час звернення представника боржника із скаргою до суду предмет скарги, а саме постанова про накладення арешту на кошти вже не мала юридичної сили, а тому з урахуванням пункту 2 частини першої статті 256 ЦПК України закрив провадження у справі в цій частині у зв?язку з відсутністю предмета спору.

Задовольняючи скаргу в частині визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Крикуна С. А. у виконавчому провадженні

№ НОМЕР_1, що полягала у необчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на 21 квітня 2023 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що необчислення розміру такої заборгованості та невизначення співвідношення такого розміру заборгованості із сумою місячного платежу перед винесенням постанови про накладення арешту на майно боржника свідчить про бездіяльність державного виконавця, яка суперечить засадам здійснення виконавчого провадження, тобто є протиправною.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Чехонадського А. О. задоволено частково.

Ухвалу Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 вересня 2023 року в частині закриття провадження у справі в частині оскарження постанови від

21 квітня 2023 року про арешт коштів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відмови визнати дії державного виконавця Музиченко Т. В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, пов`язаних зі складанням розрахунків заборгованості зі сплати аліментів відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» від 18 серпня 2023 року № 31521 та від 04 вересня 2023 року

№ 33409 за виконавчим листом № 690/240/21 неправомірними, відмови зобов`язати головного державного виконавця Музиченко Т. В. або іншого державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментами

у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з урахуванням платіжних документів, поданих боржником ОСОБА_1 щодо перерахування коштів на утримання дітей та висновків суду скасовано й ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким вимоги представника ОСОБА_1 - Чехонадського А. О. задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця

Крикуна С. А. від 21 квітня 2023 року про арешт коштів, винесену у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Музиченко Т. В.

у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо включення для розрахунків заборгованості з аліментів від 18 серпня 2023 року № 31521 та від 04 вересня 2023 року № 33409 в розмір доходу ОСОБА_1 для визначення розміру аліментів на дітей за листопад 2022 року додаткової винагороди в розмірі

30 000,00 грн, нарахованої та виплаченої за жовтень 2022 року.

Зобов`язано головного державного виконавця Музиченко Т. В. або іншого державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментами

у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 без урахування додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн, нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 за жовтень

2022 року.

В іншій оскаржуваній частині ухвалу суду залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Визнаючи протиправною та скасовуючи постанову від 21 квітня 2023 року про арешт коштів, апеляційний суд виходив із того, що оскільки станом на 21 квітня 2023 року Ізотов В. В. не мав заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, оскаржувана постанова від 21 квітня 2023 року про арешт коштів, є протиправною та підлягає скасуванню. Апеляційний суд зазначив, що та обставина, що на момент розгляду скарги арешт з коштів боржника знято, не усуває протиправності такого арешту на дату його винесення, а отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження в цій частині з підстав відсутності предмета спору.

Визнаючи неправомірними дії державного виконавця Музиченко Т. В.

у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо включення для розрахунків заборгованості з аліментів від 18 серпня 2023 року № 31521 та від 04 вересня 2023 року № 33409 в розмір доходу ОСОБА_1 для визначення розміру аліментів за листопад 2022 року додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн, нарахованої та виплаченої за жовтень 2022 року, та зобов`язуючи державного виконавця Музиченко Т. В. або іншого державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості з аліментів без урахування додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн, нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 за жовтень

2022 року, апеляційний суд зробив висновок, що державний виконавець при складанні розрахунків заборгованості від 18 серпня 2023 року № 31521 (станом на 01 серпня 2023 року) та від 04 вересня 2023 року № 33409 не повною мірою дотримав норм законодавства щодо нарахування аліментів, оскільки в розмір доходу ОСОБА_1 включив винагороду в розмірі 30 000,00 грн, яка

є додатковою винагородою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час воєнного стану», яка нарахована та виплачена за жовтень 2022 року та не враховується при визначенні розміру аліментів.

В частині відмови в задоволенні скарги про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Крикуна С. А., що полягала у необчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на дату звернення стягувача із виконавчим листом для примусового виконання, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд вказав, що заявник в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 вересня 2023 року в частині відмови

в задоволенні скарги та закриття провадження у справі, і прийняти постанову, якою скаргу представника боржника ОСОБА_1 - адвоката

Чехонадського А. О. в частині відмови у задоволенні скарги та закриття провадження у справі задовольнити, а тому колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції саме в цій частині.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09 січня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - Чехонадського А. О. про ухвалення додаткового рішення повернено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що представник ОСОБА_1 не надав доказів надсилання копії заяви про ухвалення додаткового рішення та доданих до неї документів до електронного кабінету інших учасників справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

25 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - Чехонадський А. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 вересня 2023 року

в частині, яку апеляційний суд залишив без змін, та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року в частині залишення ухвали Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 вересня 2023 року без змін та ухвалити нове рішення, яким визнати неправомірними дії головного державного виконавця Музиченко Т. В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, пов?язані із складанням розрахунку заборгованості зі сплати аліментів б/н та б/д за виконавчим листом № 690/240/24; визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Крикуна С. А. у виконавчому проваджені

№ НОМЕР_1, що виразились у необчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на дату звернення стягувача з виконавчим листом для примусового виконання; змінити постанову Черкаського апеляційного суду від

27 листопада 2023 року, доповнивши її мотивувальну частину в редакції постанови Верховного Суду та викласти абзаци 3, 5, 6. Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 09 січня 2024 року скасувати, справу в цій частині направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що розрахунки заборгованості зі сплати аліментів не враховують всіх платежів, які здійснював боржник стягувачу як аліменти протягом періоду червень 2021 року - червень 2023 року. Вказує на необов?язковість зазначення боржником призначення платежу при перерахуванні коштів на сплату аліментів. Звертає увагу, що суди застосували практику Верховного Суду, яка не є релевантною, і не врахували висновків Верховного Суду, які підлягали застосуванню. Надходження виконавчого документа на виконання від стягувача вже саме по собі є підставою для обчислення виконавцем розміру заборгованості зі сплати аліментів, а висновок судів попередніх інстанцій про протилежне є неправильним, оскільки суперечить закону. Апеляційний суд не дав відповіді на всі аргументи апеляційної скарги. Звертає увагу на те, що заява про ухвалення додаткового рішення не входить до переліку заяв і скарг, у разі подання яких учасник справи зобов?язаний надати суду докази надсилання іншим учасникам справи шляхом направлення відповідного документа або до електронного кабінету іншого учасника справи, або у вигляді опису вкладення. Таким чином, представник боржника не зобов?язаний був надсилати копії заяви про ухвалення додаткового рішення саме до електронного кабінету інших учасників справи або з описом вкладення таким учасникам. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги що до цієї заяви було долучено докази її надсилання іншим учасникам справи на їх електронну адресу.

Доводи інших учасників справи

14 березня 2024 року Звенигородський відділ державної виконавчої служби

у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав до Верховного Суду відзив,

у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Аналогічний відзив було направлено до Верховного Суду засобами поштового зв?язку 15 березня 2024 року.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ватутінського міського суду Черкаської області.

30 квітня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвала Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 вересня 2023 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року оскаржуються в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Крикуна С. А. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, що полягала

у необчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на дату звернення стягувача з виконавчим листом для примусового виконання.

В іншій частині ухвала Ватутінського міського суду Черкаської області від

20 вересня 2023 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року не оскаржуються, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Перевіривши доводи касаційної скарги в межах заявлених вимог, урахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенняз таких підстав.

Фактичні обставини справи

У провадженні Звенигородського відділу державної виконавчої служби

у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження

№ НОМЕР_1, відкрите 06 липня 2021 року, з примусового виконання виконавчого листа Ватутінського міського суду Черкаської області від 05 липня 2021 року № 690/240/21 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи

з 01 червня 2021 року і до досягнення старшою дитиною повноліття, тобто до

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Виконавчі та процесуальні дії у цьому виконавчому провадженні здійснювали головні державні виконавці Крикун С. А. і Музиченко Т. В., дії, бездіяльність та рішення яких оскаржуються представником боржника.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги в межах її доводів та заявлених вимог, колегія суддів враховує таке.

У скарзі Ізотов В. В. зазначив, зокрема, що станом на 21 квітня 2023 року він не мав заборгованості зі сплати аліментів, однак головний державний виконавець Крикун С. А. всупереч статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» під час винесення постанови про арешт коштів від 21 квітня 2023 року, не обчислив наявність заборгованості станом на вказану дату.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що обов`язковість судового рішення належить до основних засад судочинства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону,

а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно

і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У частинах другій, третій статті 451 ЦПК України передбачено, що в разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону,

в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно із статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем

у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів.

Згідно з частиною другою статті 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або

є фізичною особою підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід)

у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Суди правильно зазначили, що Закон України «Про виконавче провадження» не містить імперативної норми щодо невідкладного здійснення державним виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів безпосередньо

в день надходження виконавчого документа від стягувача, оскільки такий розрахунок відповідно до змісту розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від

02 квітня 2012 року № 512/5 (зі змінами), має проводитись після здійснення заходів для отримання інформації про доходи боржника за певний період та на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Суди правильно врахували, що заявник не надав відомостей про те, що боржник упродовж періоду із червня 2021 року до червня 2022 року оскаржував бездіяльність державного виконавця щодо необчислення жодного разу розміру заборгованості зі сплати аліментів, чим позбавлено право оскаржити такий розрахунок, та не спростував доводів головного державного виконавця

Крикуна С. А., що після відкриття 06 липня 2021 року виконавчого провадження № НОМЕР_1 постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана сторонам, і здійснено виклик боржника, який з`явився за викликом, надав довідку про його фактичні доходи, після чого зроблено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, про що безпосередньо повідомлено

ОСОБА_1 , а також роз`яснено порядок і строки сплати аліментів на депозитний рахунок відділу ДВС.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, про відсутність підстав для задоволення скарги боржника про визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Крикуна С. А. у виконавчому провадженні

№ НОМЕР_1, що полягала у необчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на дату звернення стягувача з виконавчим листом для примусового виконання.

Зі змісту скарг від 17 серпня 2023 року, від 31 серпня 2023 року та від

13 вересня 2023 року відомо, що їх правовою підставою та предметом не

є визначення витрат виконавчого провадження в розмірі 69,00 грн, а отже,

з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства такі вимоги апеляційної скарги обґрунтовано не були розглянуті апеляційним судом.

За наведених обставин безпідставними є аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не розглянув усіх вимог апеляційної скарги та не надав оцінки всім аргументам апеляційної скарги.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги щодо незаконності ухвали Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 вересня 2023 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2023 рокув оскаржуваній частині не спростовують висновків, які обґрунтовано викладені в оскаржуваних судових рішеннях, правильне дотримання судами норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків про незаконність і неправильність оскаржуваних судових рішень та зводяться до необхідності переоцінки доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо ухвали Черкаського апеляційного суду від 09 січня 2024 року

Відомо, що 01 січня 2024 року до Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Чехонадського А. О. про ухвалення додаткового рішення, сформована в системі «Електронний суд» 30 грудня 2023 року.

Повертаючи заяву про ухвалення додаткового рішення без розгляду, апеляційний суд виходив із того, що представник ОСОБА_1 не надав доказів надсилання копії заяви про ухвалення додаткового рішення та доданих до неї документів до електронного кабінету інших учасників справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду з таких підстав.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань.

Тож подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати з дотриманням норм ЦПК України щодо подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено, - він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення

з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.

Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 626/133/21 (провадження № 61-11044св22) під час вирішення питання щодо прийняття апеляційним судом додаткового рішення за заявою учасника справи зроблено висновок, що «до поданої позивачем заяви підлягали застосуванню правила статті 183 ЦПК України та відповідні процесуальні наслідки у разі недотримання вимог процесуального закону щодо форми та порядку подання такої заяви».

Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691св21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали доказів надіслання (надання) іншим учасникам такої заяви з доданими до неї додатками, сформована і в ухвалах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 906/977/19, від 01 вересня 2022 року у справі № 759/13013/14-ц (провадження № 61-14029св21), від 16 січня 2023 року

у справі № 640/23065/14 (провадження № 61-1456ск21), від 02 лютого 2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035св22), від 27 березня 2023 року у справі № 756/820/20 (провадження № 61-8952св22) на стадії касаційного розгляду справи.

Встановлено, що до заяви про ухвалення додаткового рішення не долучено доказів надіслання іншим учасникам справи такої заяви з доданими до неї додатками.

За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок про повернення заявнику заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду

у зв?язку з недотриманням вимог частини другої статті 183 ЦПК України

Аргументи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали Ватутінського міського суду Черкаської області від

20 вересня 2023 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Крикуна С. А.

у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, що полягала у необчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на дату звернення стягувача

з виконавчим листом для примусового виконання та ухвали Черкаського апеляційного суду від 09 січня 2024 року- без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

Розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Чехонадського Андрія Олексійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 вересня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Крикуна Сергія Адамовичау виконавчому провадженні № НОМЕР_1, що полягала у необчисленні розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на дату звернення стягувача з виконавчим листом для примусового виконання та ухвалу Черкаського апеляційного суду від

09 січня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська