Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №686/18993/17

Постанова

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 686/18993/17-ц

провадження № 61-48870св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Хмельницька міська рада,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Хмельницької міської радина постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року Хмельницька міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником тваринницького приміщення воловні № 3 площею 1 539,3 кв. м у м. Хмельницькому.

Рішенням Хмельницької міської ради від 06 серпня 2008 року № 40 ОСОБА_1надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 4 169 кв. м.

Відповідач дій щодо розроблення проекту землеустрою не здійснив, право користування (оренди) вказаною земельною ділянкою відповідно до вимог законодавства не оформив та плату за користування землею не сплачував.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 13 липня 2017 року № 488 затверджено акт визначення розміру збитків за фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою без правовстановлюючих документів від 12 травня 2017 року.

19 липня 2017 року на адресу відповідача направлено акт комісії з визначення збитків, рішення виконавчого комітету, повідомлення від 19 липня 2017 року з пропозицією добровільно відшкодувати збитки визначені в акті впродовж одного місяця. Проте відповідачем збитки, завдані Хмельницькій міській раді використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів,не відшкодовано.

Ураховуючи викладене, Хмельницька міська рада просила суд стягнути на її користь із ОСОБА_1 збитки у розмірі 180 208,08 грн, завдані використанням земельної ділянки по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів, і сплачений судовий збір у розмірі 2 703,12 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2018 року позов Хмельницької міської ради задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради 180 208,08 грн збитків, завданих використанням земельної ділянки по АДРЕСА_2 без правовстановлюючих документів та судовий збір у розмірі 2 703,12 грн.

Задовольняючи позов Хмельницької міської ради, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач фактично користується спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, дій з виготовлення та погодження технічної документації не вчинив, договір оренди вказаної земельної ділянки не уклав, орендної плати за договором не сплачував. Бездіяльність відповідача щодо вжиття передбачених законом заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою призвела до неодержання територіальною громадою доходів. Відтак, Хмельницькій міській раді за період з 01 травня 2014 року до 01 травня 2017 року, як власнику землі, завдано збитки у розмірі 180 208,08 грн, які підлягають стягненню на підставі положень ЗК України, статей 22, 1166 ЦК України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2018 року скасовано.

У задоволені позову Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та неотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Оскільки Хмельницька міська рада не визначилася з площею земельної ділянки, яка використовується ОСОБА_1, що унеможливлювало визначити розмір коштів, які слід сплатити відповідачу, та звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки у розмірі 0,3961 га без правовстановлюючих документів, посилаючись на приписи статей 22, 1166 ЦК України, глави 24 ЗК України, апеляційний суд відмовив у задоволенні позову Хмельницької міської ради, оскільки підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні.

При цьому суд послався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, провадження № 14-77цс18.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2018 року Хмельницька міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 686/18993/17 з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року справу за позовом Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував положення закону, які підлягали застосуванню, а саме положення статей 22, 1166 ЦК України.

Відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Отже, єдина форма здійснення плати за землю як землекористувача це сплата орендної плати.

Внаслідок набуття відповідачем права власності на нерухомість у силу положень ЗК України у нього, як у власника нерухомого майна, виникає обов'язок з оформлення відповідного речового права на землю, проте бездіяльність відповідача щодо вжиття передбачених законом заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою призвела до неодержання територіальною громадою доходів. Відтак, Хмельницькій міській радіза період з 01 травня 2014 року до 01 травня 2017 року, як власнику землі, завдано збитки у розмірі 180 208,08 грн, які підлягають стягненню на підставі положень ЗК України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.

Суд апеляційної інстанції невірно дав оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми чинного законодавства України.

Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання у касаційній скарзі про необхідність застосування до спірних правовідносин норм, що регулюють деліктні зобовязання, є помилковими.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Звертаючись до суду з позовом про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки, у розмірі 0,3961 га без правовстановлюючих документів,Хмельницька міська рада обґрунтувала свої позовні вимоги,посилаючись на положення статті 22, 1166 ЦК України, глави 24 ЗК України, а не на главу 83 ЦК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником тваринницького приміщення воловні № 3 площею 1 539,3 кв. м у м. Хмельницькому відповідно до договору купівлі-продажу від 28 березня 2008 року (а. с. 8-10).

Рішенням Хмельницької міської ради від 06 серпня 2008 року № 40 ОСОБА_1 було надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4 169 кв м по АДРЕСА_1

Відповідачем подальших дій щодо укладення договору оренди земельної ділянки не вчинено.

З 01 травня 2014 року до 01 травня 2017 року відповідачем право користування (оренди) вказаною земельною ділянкою відповідно до вимог законодавства не оформлено та плату за користування землею не сплачено.

Згідно з актом від 13 липня 2017 року, поданим комісією для визначення збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 488, визначено розмір збитків внаслідок використання ОСОБА_1 за період з 01 травня 2014 року до 01 травня 2017 року указаної земельної ділянки, а саме Хмельницькій міській раді заподіяно збитки на суму 180 208,08 грн (а. с. 32-34).

19 липня 2017 року Управлінням земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради ОСОБА_1 надіслано повідомлення № 1093/02-01-14 з пропозицією у 10-денний термін розглянути акт комісії щодо визначення розміру збитків, рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради про його затвердження та повідомити про результати їх розгляду (а. с. 12).

ОСОБА_1 збитки, завдані Хмельницькій міській раді використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, не відшкодовано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Хмельницької міської ради підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 182 ЦК України встановлені такі ж саме вимоги щодо здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.

Таким чином, відповідач правомірно володіє лише тваринницьким приміщенням воловні № 3 площею 1 539,3 кв. м у м. Хмельницькому відповідно до договору купівлі-продажу від 28 березня 2008 року, яка знаходиться на спірній земельній ділянці. Проте, з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нежитловою будівлею.

Згідно з положеннями частини першої статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Безпідставне набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не є результатом протиправного діяння, а є наслідком законних дій, а саме придбання відповідачем у власність будівлі, яка безпосередньо пов'язана із земельною ділянкою.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень».

Таким чином, з огляду на те, що речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому він використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Отже, у зв'язку з тим, що правова підстава для набуття (збереження) майна - земельної ділянки по АДРЕСА_1, у відповідача відсутня, у Хмельницької міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів, отриманих безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет.

При цьому суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Таким чином, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Проте апеляційний суд зазначених вимог закону не врахував та дійшов передчасного й формального висновку про відмову у задоволенні позову, не застосувавши до спірних правовідносин правову норму, яка підлягає застосуванню, повноваження на які суд має згдно вимог ЦПК України.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 ПК України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.36, 14.1.125, 288.5 ПК України).

Хмельницькою міською радою обґрунтовано, що ОСОБА_1 фактично одержав дохід у результаті нездійснення плати за землю, а саме, в період з з 01 травня 2014 року до 01 травня 2017 року не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, у результаті чого безоплатно користувався цією земельною ділянкою, тобто безпідставно набув дохід, отриманий від безпідставно набутого майна у розмірі 180 208,08 грн.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, провадження № 14-77цс18, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, провадження № 12-182гс18, на які апеляційний суд правильно звернув увагу, але невірно зрозумів їх висновки.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об'єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщено.

При цьому виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Отже, немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Разом з тим для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Таким чином, у порушення статей 89, 263-264, 382 ЦПК України апеляційний суд: у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, по суті спір не вирішив, тому дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Хмельницької міської радизадовольнити частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк