Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.02.2019 року у справі №444/1113/14

Постанова

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 444/1113/14-ц

провадження № 61-30270св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 березня 2015 року у складі судді Ясиновського Р. Б. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Шандри М. М., Левика Я. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 про поділ будинку та земельних ділянок в натурі.

Позовну заяву мотивовано тим, що він є власником 2/3 частини житлового будинку, двох сараїв, гаража та вбиральні, які розташовані на земельній ділянці розміром 0,1 га, призначеній для їх обслуговування, за адресою: АДРЕСА_1. 2/3 частини вказаної ділянки належить йому на праві приватної власності.

1/3 частини будинку належить ОСОБА_2, що підтверджується технічним паспортом, витягами з реєстру речових прав на нерухоме майно та договорами дарування від 11 грудня 2013 року.

Зазначав, що вказаний будинок і господарські будівлі потребують проведення ремонтних робіт та коштів, що підтверджується описами стану житлового будинку в технічному паспорті, а господарських будівель - у довідці про технічний стан конструктивних елементів господарських будівель станом на 04 квітня 2014 року. На його неодноразові звернення до відповідачки щодо проведення робіт, необхідних для підтримання будинку і господарських будівель у належному стані, він отримував відповідь про недостатність у неї коштів; також зазначав, що остання чинить йому перешкоди при здійсненні ним таких робіт.

З огляду на вказане вважав, що єдиним способом реалізації та захисту його прав як власника 2/3 частини спірного житлового будинку та господарських будівель є звернення із позовом до суду про поділ будинку, господарських споруд та земельних ділянок в натурі.

Ураховуючи викладене вище, а також уточнивши у процесі розгляду справи позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив поділити в натурі житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 та земельні ділянки для його обслуговування і для ведення особистого селянського господарства з урахуванням того, що гараж літ. «В» та сарай літ. «Г» належать йому та знаходяться в його користуванні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 31 березня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Проведено в натурі реальний розподіл житлового будинку та земельних ділянок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, виділивши сторонам житлові приміщення, будівлі, споруди та земельні ділянки відповідно до висновку експерта від 12 вересня 2014 року № 147/14, а саме: ОСОБА_2 виділено такі житлові приміщення, будівлі та споруди: (жовтий колір таблиць № 4, 5, додатків до висновку). На першому поверсі житлового будинку «А»: частину приміщення коридору III площею 2,6 кв. м, яке зобов'язано розділити перегородкою товщиною 0,14 м (площа під перегородкою 0,14 х 2,3 =

0,32 кв. м) та влаштувати новий дверний проріз для входу у виділені приміщення: кухню 1-1 площею 20,9 кв. м; житлову кімнату 1-2 площею 18,5 кв. м; житлову кімнату 1-3 площею 22,4 кв. м, в якій зобов'язано замурувати дверний проріз, що з'єднує житлову кімнату 1-3 з кімнатою 1-4. Всього ОСОБА_2 виділено приміщень на першому поверсі житлового будинку площею 64,56 кв. м на суму 146 203 грн.

У підвалі «Пд.» житлового будинку надано ОСОБА_2 приміщення І площею 11,4 кв. м вартістю 8 714 грн.

Існуючий дверний проріз між приміщеннями І та II зобов'язано замурувати.

Також ОСОБА_2 надано сходи «сх.» вартістю 425 грн та 1/2 частини сходів «сх.» вартістю 363 грн.

Всього в житловому будинку ОСОБА_2 надано приміщень на суму 155 705 грн.

Крім цього, ОСОБА_2 надано ворота металеві № 3 вартістю 4 343 грн, огорожу зі штахетника № 1 вартістю 2 463 грн, частину огорожі з металевої сітки № 2 вартістю 6 911 грн, а всього надано господарських споруд на суму 13 717 грн.

Всього по будинковолодінню ОСОБА_2 надано будівель та споруд на суму 169 422 грн, що менше ідеальної частки на 4 177 грн, яку стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за перевищення ідеальної частки.

ОСОБА_1 виділено такі житлові приміщення в будинку, будівлі та споруди: (жовтий колір таблиць № 4, 5 додатків до висновку). На першому поверсі житлового будинку «А»: частину приміщення коридора III площею 10,38 кв. м, яке зобов'язано розділити перегородкою товщиною 0,14 м (площа під перегородкою 0,14 х 2,3 = 0,32 кв. м) та влаштувати новий дверний проріз для входу у виділені приміщення; кухню 2-1 площею 15,2 кв. м; житлову кімнату

2-2 площею 22,7 кв. м; житлову кімнату 1-4 площею 29,8 кв. м, у якій зобов'язано замурувати дверний проріз, що з'єднує житлову кімнату

1-3 з кімнатою 1-4.

Всього ОСОБА_1 виділено приміщень на першому поверсі житлового будинку площею 78,24 кв. м на суму 177 182 грн.

В мезоніні «Мз»: коридор IV площею 13,3 кв.м; кухню 3-1 площею 20,9 кв. м; житлову кімнату 3-2 площею 29,8 кв. м; житлову кімнату 3-3 площею

18,5 кв. м.

Всього ОСОБА_1 виділено приміщень у мезоніні житлового будинку площею 82,3 кв. м на суму 106 740 грн.

У підвалі «Пд.» житлового будинку надано ОСОБА_1 приміщення II площею 13,3 кв. м, вартістю 10 167 грн.

Існуючий дверний проріз між приміщеннями І та II зобов'язано замурувати.

Вхід у приміщення підвалу співвласника ОСОБА_1 зобов'язано облаштувати за одним із варіантів: влаштувати дверний проріз в існуючому віконному прорізі підвалу або влаштувати вхід у підвал з приміщення кухні

2-1 через люк у перекритті підвалу.

ОСОБА_1 надано1/2 частини сходів «сх.» вартістю 364 грн.

Всього в житловому будинку ОСОБА_1 надано приміщень на суму 294 452 грн.

Також ОСОБА_1 надано сарай «Б» вартістю 27 670 грн, гараж «В» вартістю 15 569 грн, сарай «Г» вартістю 5 084 грн, вбиральню «Д» вартістю 2 342 грн, частину огорожі з металевої сітки № 2 вартістю 6 258 грн, а всього надано господарських будівель та споруд на суму 56 923 грн.

Всього по будинковолодінню співвласнику ОСОБА_1 надано будівель та споруд на суму 351 376 грн, що більше ідеальної частини на 4 177 грн, яку він повинен сплатити ОСОБА_2 за перевищення ідеальної частини.

Вирішено розділити горище таким чином: дві частини горища (№ 1, 2), які розташовані над житловими кімнатами 1-2 та 1-3, надано ОСОБА_2, вхід у ці частини горища зобов'язано облаштувати зовні з приставних драбин, частину горища, яка розташована над приміщеннями кухні 2-1 та житлової кімнати 2-2, надано ОСОБА_1

Земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,10 га поділено таким чином: ОСОБА_2 надано земельну ділянку площею 0,0333 га, що відповідає її ідеальній частці геометричними розмірами по периметру за годинниковою стрілкою від точки 1: по існуючій огорожі зі сторони вул. Воїнів УПА 11,74; по лінії розподілу 25,50; 5,00; 2,22; 11,79; 6,98; по лінії розподілу, що проходить по середині перегородок та стін житлового будинку 2,62; 1,50; 3,28; 3,55; 4,95; по зовнішній стіні будинку 1,72; по лінії розподілу 3,73 розміри вказано в метрах (жовтий колір таблиці № 6 додатків до висновку).

На земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2, площею 63,0 кв. м та геометричними розмірами по периметру за годинниковою стрілкою від точки 2: 6,30; 4,50; 5,94; 4,81; 6,01; 3,62; 1,50; 3,28; 3,55; 2,40 (заштрихована ділянка таблиці № 5 додатків до висновку), яка розташована під приміщеннями мезоніну, що належать ОСОБА_1, та зовні вздовж стіни житлового будинку на ширину один метр встановлено право сервітуту для співвласника ОСОБА_1 згідно із статтею 99 Земельного кодексу України на випадок необхідності проводити ремонтні роботи по приміщеннях мезоніну та фасаду будинку.

ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 0,0667 га, що відповідає його ідеальній частці геометричними розмірами по периметру проти годинникової стрілки від точки 1: по існуючій огорожі зі сторони вул. Воїнів УПА, 10,99; по межі суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 38,03; по лінії поділу земельних ділянок для будівництва та ОСГ 31,67; 4,57; 4,58; 28,53; по існуючій огорожі зі сторони вул. Воїнів УПА 4,00; по лінії розподілу 25,50; 5,00; 2,22; 11,79; 6,98; по лінії розподілу, що проходить по середині перегородок та стін житлового будинку 2,62; 1,50; 3,28; 3,55; 4,95; по зовнішній стіні будинку 1,72; по лінії розподілу 3,73. Розміри вказано в метрах (зелений колір таблиці № 6 додатків до висновку).

На земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1, площею 18,1 кв. м та геометричними розмірами по периметру за годинниковою стрілкою від точки 3: 3,60; 3,50; 1,50; 3,62; 1,80; 7,12 (заштрихована ділянка таблиці № 5 додатків до висновку), на якій розташовано приміщення підвалу співвласника ОСОБА_2, встановлено право сервітуту для співвласника ОСОБА_2, згідно із статтею 99 ЗК України для експлуатації та обслуговування приміщення підвалу.

Зобов'язано ОСОБА_1 влаштувати новий заїзд на свою частину ділянки з вул. Воїнів УПА.

Вирішено розділити земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1177 га наступним чином: ОСОБА_2 надано земельну ділянку площею 0,0392 га, що відповідає її ідеальній частці геометричними розмірами по периметру за годинниковою стрілкою від точки 1: по існуючій огорожі зі сторони вул. Воїнів УПА 8,08; по межі суміжної земельної ділянки ОСОБА_4 52,82; по лінії розподілу 8,08; 17,76; 5,50; 4,57; 4,58; 28,53. Розміри вказано в метрах (жовтий колір таблиці № 7 додатків до висновку).

Зобов'язано ОСОБА_2 влаштувати новий заїзд на свою частину ділянки з вул. Воїнів УПА.

ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 0,0785 га, що відповідає його ідеальній частці геометричними розмірами по периметру проти годинникової стрілки від точки А: по межі суміжної земельної ділянки ОСОБА_5 15,69; по межі суміжної земельної ділянки ОСОБА_6 8,00; 12,12; 15,82; по межі суміжної земельної ділянки ОСОБА_7 10,29; по межі суміжної земельної ділянки ОСОБА_4 13,57; по лінії розподілу 8,08; 17,76; 26,17. Розміри вказано в метрах (зелений колір таблиці № 7 додатків до висновку).

Господарські будівлі сараю «Б», гаража «В», сараю «Г» та вбиральні «Д» надано ОСОБА_1

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що запропонований висновком експерта від 12 вересня 2014 року № 147/14 варіант поділу відповідає вимогам Державних будівельних норм (далі - ДБН) В.2.2-115-2005 «Житлові будинки. Основні положення» для облаштування окремих квартир, варіант поділу земельних ділянок забезпечує можливість обслуговування співвласниками своєї частини житлового будинку та господарських будівель і споруд та в'їзд-виїзд з кожної частини земельної ділянки на вул. Воїнів УПА в м. Рава-Руська, що відповідає вимогам ДБН-360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29 жовтня 2015 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Курій Н. М., Крайник Н. П., апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволені частково.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року у складі колегії суддів: Юровської Г. В., Коротуна В. М., Мазур Л. М., Нагорняка В. А., Писаної Т. О., касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 29 жовтня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15 серпня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилені. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 березня 2015 року залишено без змін.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав усім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поділ будинковолодіння та земельних ділянок згідно з висновком від 12 вересня 2014 року № 147/14, оскільки запропонований ним спосіб поділу відповідає нормам ДБН, у результаті чого співвласники і надалі користуються тими самими приміщеннями в житловому будинку з незначним відхиленням від ідеальних часток сторін. Виділивши позивачу більше ідеальної частини приміщень, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з нього на користь відповідачки різницю вартості частини відхилення у розмірі 4 177 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не є законними та обґрунтованими.

Проведення поділу будинку та земельних ділянок за варіантом висновку від 12 вересня 2014 року № 147/14 судової інженерно-технічної експертизи про поділ будинку та земельних ділянок в натурі не забезпечує дотримання майнових прав ОСОБА_2 як співвласника спірного майна. Під час первісного розгляду справи в апеляційному порядку висновки вказаної експертизи апеляційним судом визнавались такими, що містять помилки, а також суб'єктивні висновки на користь позивача. Експертизи, наявні у матеріалах справи, унеможливлюють поділ спірного жилого будинку з виокремленням окремих квартир, які мали б окремий вхід, та облаштування окремого входу до горища через приставні драбини ззовні будинку. Висновки апеляційного суду про поділ спірного майна за технічною документацією, наданою позивачем, зроблені без урахування зміни площі та конфігурації окремих об'єктів. Вирішення питання про стягнення судових витрат лише з ОСОБА_2 є неправомірним, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Враховуючи наявність договору користування житловим приміщенням, доцільним є розподіл судових витрат пропорційно частинам сторін.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу позивачем до суду не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15 серпня 2017 року.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року цивільну справу № 444/1113/14-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ будинку та земельних ділянок в натурі призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності, в якому ОСОБА_1 належить 2/3 його ідеальної частини, а ОСОБА_2 - 1/3 ідеальної частини.

З копії технічного паспорта на вказаний житловий будинок, складеного Червоноградським бюро технічної інвентаризації, вбачається, що будинковолодіння складається з таких будівель і споруд: житловий будинок з мезоніном, підвал, сходи, сарай, гараж, сарай, вбиральня, огорожа 1, огорожа 2, ворота, колодязь.

Згідно з державними актами на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 (2/3 ідеальної частини) та ОСОБА_2 (1/3 ідеальної частини) є співвласниками земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,1000 га та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1177 га, розташованих за вказаною вище адресою.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 213 ЦПК України 2004 року передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пунктів 1-5 частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Згідно зі статтею 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до положень статей 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 ЦК України.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Під час вирішення зазначених спорів суди повинні враховувати роз'яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок».

Відповідно до положень статей 183, 367 ЦК України та роз'яснень, що містяться в пунктах 6, 7 указаної постанови, виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим відповідно до статті 119 ЦК України ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

За приписами статті 152 ЖК УРСР виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої ради (стаття 152 ЖК УРСР). Якщо сторона оспорює рішення виконкому щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необґрунтованим, суд може не погодитись з ним, мотивуючи це в рішенні (абзац третій пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7).

Звертаючись до суду з позовом про реальний виділ належної йому 2/3 ідеальної частини у спірному домоволодінні, ОСОБА_1 посилався на те, що згоди щодо такого виділу з іншим співвласником ним не досягнуто, що у свою чергу є підставою для вирішення цього спору судом.

З метою встановлення можливих варіантів поділу спірного нерухомого майна, враховуючи необхідність спеціальних знань в галузі будівництва, ухвалами Жовківського районного суду Львівської області від 04 липня та 26 листопада 2014 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу та додаткову судову будівельно-технічну експертизу.

За результати проведених експертиз судом отримано висновок судової інженерно-технічної експертизи від 12 вересня 2014 року № 174/14 та висновок експерта додаткової судової інженерно-технічної експертизи від 09 лютого 2015 року.

Як вбачається із висновку судової інженерно-технічної експертизи від 12 вересня 2014 року № 147/14, вартість спірного будинковолодіння визначена витратним підходом на дату оцінки та становить 520 798 грн, ідеальна частина ОСОБА_2 складає 173 599 грн, а частина ОСОБА_1 - 347 199 грн. Експертом пропонується всього по будинковолодінню ОСОБА_2 надати будівель та споруд на суму 169 422 грн, що менше її ідеальної частки на 4 177 грн, а ОСОБА_1 надати будівель та споруд на суму 351 376 грн, що у свою чергу більше його ідеальної частки на 4 177 грн, а тому він повинен сплатити відповідачці грошову компенсацію за перевищення його ідеальної частини (а. с. 83-98, т. 1).

Варіанти поділу житлового будинку за висновком додаткової судової інженерно-технічної експертизи від 09 лютого 2015 року № 170/15 фактично збігаються з варіантом поділу житлового будинку, запропонованим в експертному висновку від 12 вересня 2014 року № 147/14 (а. с. 169-185, т. 1).

Установивши, що між сторонами спору склалися відносини, за яких поділ будинку, господарських споруд та земельних ділянок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, не може бути проведено за їхньою домовленістю та проаналізувавши зазначені висновки судових експертиз, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що реальний розподіл указаного майна в натурі слід провести, виділивши сторонам житлові приміщення, будівлі, споруди та земельні ділянки відповідно до висновку експерта від 12 вересня 2014 року № 147/14.

Поділ житлового будинку за таким висновком відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» для облаштування сторонам окремих квартир (з окремим входом), а запропонований варіант поділу земельних ділянок забезпечує можливість обслуговування співвласниками своєї частини житлового будинку та господарських будівель і споруд, в'їзд та виїзд з кожної частини земельної ділянки, що відповідає вимогам

ДБН-360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сілких поселень».

Доводи касаційної скарги щодо порушення частин сторін та неможливості технічного здійснення поділу жилої площі будинку за висновком експерта від 12 вересня 2014 року № 147/14 та необхідності використання одного з варіантів висновку від 19 лютого 2015 року № 170/15, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються встановленими обставинами, а також дослідженими у справі доказами.

Під час судового розгляду встановлено, що обидва висновки судових експертиз щодо фактичного поділу житлового будинку є подібними, за виключенням незначних відхилень в експертизі від 19 лютого 2015 року № 170/15, які полягають у зміні цільового призначення деяких приміщень та їх переобладнання, шляхом нераціональної зміни площі, що ускладнить їхнє використання в подальшому.

Крім того, застосування варіанту поділу земельної ділянки для обслуговування житлового будинку згідно з висновком експерта від 12 вересня 2014 року № 147/14 забезпечить збереження розмірів її частин, які виділятимуться її співвласникам, відповідно до їхніх ідеальних часток, тобто без проведення компенсації.

Такий варіант поділу земельних ділянок забезпечує можливість обслуговування співвласниками своєї частини житлового будинку та господарських будівель і споруд та безперешкодний в'їзд-виїзд з кожної частини земельної ділянки.

За таких умов суди попередніх інстанцій обґрунтовано віддали перевагу саме висновкам судової інженерно-технічної експертизи від 12 вересня 2014 року № 147/14.

Крім того, варто зазначити, що на виконання вимог ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року судом апеляційної інстанції враховано погодження Рава-Руської міської ради від 10 листопада 2016 року № 1404/04-08 щодо технічної можливості надання дозволу на переобладнання і перепланування жилого будинку, дані інвентаризаційної та реєстраційної справ щодо жилого будинку АДРЕСА_1 отримані на вимогу апеляційного суду.

Доводи касаційної скарги про неправомірне стягнення судових витрат лише з ОСОБА_2 є безпідставними.

Відповідно до положень частини першої статті 88 ЦПК України 2004 року стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково, ОСОБА_2 є відповідачем у справі, то розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог є правильним.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року було зупинене виконання рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 березня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 15 серпня 2017 року.

Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2016 року підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15 серпня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Жовківського районного суду Львівської області від 31 березня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 15 серпня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В.Синельников

Ю. В. Черняк