Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.02.2019 року у справі №235/1163/18

Постанова

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 235/1163/18

провадження № 61-2265св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», Покровська міська рада Донецької області,

представник публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» - ОСОБА_9,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, у складі судді Хмельової С. М., від 03 вересня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Дундар І. О., Корчистої О. І., від 19 грудня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У березні 2018 року позивачі звернулись до суду з позовом до

публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», яке у подальшому змінило назву на приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» (далі - ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське»), Покровської міської ради Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що вони працювали у ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське». У грудні 2000 року ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з кожним із них уклало контракт, відповідно до умов якого на підставі спільного рішення адміністрації шахти та профспілкового комітету підприємство надає кожному із них жиле приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, на період роботи працівника на шахті. Жилі приміщення складаються з однокімнатних, двокімнатних та трикімнатних квартир відповідно до кількості членів сім'ї. Для вселення у квартири та реєстрації у ній кожному із позивачів були видані ордери. Відповідно до пункту 1.3 контракту зі спливом добросовісно відпрацьованих на шахті працівником 10 років вищезгадане житло зберігається за ним. Зазначали, що вони пропрацювали на шахті майже 20 років, більшості з них була встановлена інвалідність через професійні захворювання та одержані при виконанні трудових обов'язків травми. Згідно рішення виконавчого комітету Красноармійської міської ради Донецької області від 13 жовтня 2010 року № 531 будинок АДРЕСА_1 ПрАТ Шахтоуправління «Покровське» на праві приватної власності. Починаючи з 2017 року, відповідачі виявили готовність підготувати документи для подальшої приватизації позивачами квартир у гуртожитку № АДРЕСА_1 Донецької області, але відповідачі затягують вирішення цього питання та не приймають рішення про передачу гуртожитку у власність Покровської міської ради Донецької ради відповідно до Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності». Фактично відповідачі не заперечують, що підприємство готово передати гуртожиток Покровській міській раді Донецької області, а міська рада - прийняти гуртожиток для подальшої приватизації позивачами квартир, але ніякі дії для цього не вчиняються, їхнє право на приватизацію житла залишається порушеним.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачі, уточнивши позовні вимоги, просили суд зобов'язати ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» передати у власність територіальної громади Покровської міської ради Донецької області гуртожиток, що розташований у АДРЕСА_1. Зобов'язати Покровську міську раду Донецької області прийняти від ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» у власність територіальної громади м. Покровська гуртожиток, що розташований у АДРЕСА_1. Встановити відповідачам строк для виконання необхідних дій для передачі та приймання гуртожитку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області

від 03 вересня 2018 рокуу задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовна вимога про зобов'язання міської ради прийняти у власність спірний гуртожиток є безпідставною, оскільки рішенням Покровської міської ради від 25 жовтня 2017 року № 7/42-8 надано згоду ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на передачу зазначеного гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста шляхом укладення договорів дарування згідно додатку. Вирішення питання щодо передачі ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» у власність територіальної громади спірних квартир у зазначеному гуртожитку та укладання договорів про безоплатну передачу є правом підприємства, а прийняття - віднесено до компетенції міської ради. Така передача має проводитись у встановленому законом порядку.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Донецького апеляційного суду від 19 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що квартири, якими користуються позивачі, є приватною власністю ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», право якого не оспорюється та не заперечується позивачами. Позивачі та члени їх сімей мають право користування цими житловими приміщеннями, це право виникло у них на підставі укладених у грудні 2000 року контрактів, що також підтверджується реєстрацією позивачів та членів їх сімей у цих квартирах.

ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» не здійснює дій, які б свідчили про примусове виселення позивачів з займаних ними приміщень. Контракти, укладені позивачами у грудні 2000 році, не гарантували їм набуття права власності на квартири, а також не зобов'язували відповідача передати саме ці квартири у власність позивачів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 просять скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме: ухвала про відмову у проведенні судового засідання у режимі відеоконференції від 19 грудня 2018 року була отримана позивачами лише 25 грудня 2018 року, у зв'язку з чим позивачі були позбавлені права на участь у розгляді справи. Апеляційний суд не застосував положення частини другої статті 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Зазначили, що вони були вселені та зареєстровані у спірних квартирах на підставі контрактів, які підписали після фактичної реєстрації у квартирах, не розуміючи їх значення. У будинку № АДРЕСА_1 вже були приватизовані квартири № 26 та № 2, що свідчить про можливість реалізації позивачами свого права на приватизацію житла, але ця обставина була проігнорована судами попередніх інстанцій. Перелік гуртожитків, які не можуть бути приватизовані, є вичерпним, а спірний гуртожиток не міститься у цьому переліку, а тому позивачі мають право на приватизацію, як громадяни, які більше 10 років працювали на шахті та проживали у гуртожитку.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Зазначило, що на спірний гуртожиток не розповсюджуються положення Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», оскільки він є приватною власністю підприємства. Перешкодою для укладання договорів дарування з Покровською міською радою Донецької області від 25 жовтня 2017 року № 7/42-8 є те, що ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» значиться у реєстрі боржників (внаслідок численних позовів про відшкодування моральної шкоди внаслідок професійних захворювань), у зв'язку з чим нотаріус не може посвідчити угоду про відчуження підприємством об'єктів нерухомого майна.

У відзиві на касаційну скаргу Покровська міська рада Донецької області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

01 березня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у судовому засіданні з викликом учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У грудні 2000 року між ОСОБА_2 та ДВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1» (правонаступником якої є

ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське») укладено контракт, відповідно до умов якого шахта виділила житлове приміщення для проживання сім'ї працівника у гуртожитку № АДРЕСА_1, у

м. Красноармійськ (Покровськ) Донецької області на період його роботи у шахті. Пунктом 1.3 контракту передбачено, що по закінченню сумлінно відпрацьованих на шахті працівником 10 років вказане житлове приміщення зберігається за працівником (а. с. 7). ОСОБА_2 зареєстрований у зазначеній квартирі № 53 з 11 листопада 2000 року

(а. с. 41).

У грудні 2000 року між ОСОБА_3 та ДВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» (правонаступником якої є ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське») укладено контракт, відповідно до умов якого шахта виділила житлове приміщення для проживання сім'ї працівника у гуртожитку АДРЕСА_1 на період його роботи в шахті. Пунктом 1.3 контракту передбачено, що по закінченню сумлінно відпрацьованих на шахті працівником 10 років вказане житлове приміщення зберігається за працівником (а. с. 8). ОСОБА_3 зареєстрований у квартирі № 61 з 11 листопада 2000 року (а. с. 41).

У грудні 2000 року між ОСОБА_4 та ДВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» (правонаступником якої є ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське») укладено контракт, відповідно до умов якого шахта виділила житлове приміщення для проживання сім'ї працівника у гуртожитку № АДРЕСА_1 на період його роботи в шахті. Пунктом 1.3 контракту передбаченого, що по закінченню сумлінно відпрацьованих на шахті працівником 10 років вказане житлове приміщення зберігається за працівником (а. с. 9). ОСОБА_4 зареєстрований у квартирі № 68 з 12 грудня 2000 року (а. с. 42).

У грудні 2000 року між ОСОБА_5 та ДВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1» (правонаступником якої є ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське») укладено контракт, відповідно до умов якого шахта виділила житлове приміщення для проживання сім'ї працівника у гуртожитку АДРЕСА_1 на період його роботи в шахті. Пунктом 1.3 контракту передбачено, що по закінченню сумлінно відпрацьованих на шахті працівником 10 років вказане житлове приміщення зберігається за працівником (а. с. 10). ОСОБА_5 зареєстрований у квартирі № 57 з 21 листопада 2000 року (а. с. 40).

У грудні 2000 року між ОСОБА_6 та ДВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1» (правонаступником якої є ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське») укладено контракт, відповідно до умов якого шахта виділила житлове приміщення для проживання сім'ї працівника у гуртожитку АДРЕСА_1 на період його роботи в шахті. Пунктом 1.3 контракту передбачено, що по закінченню сумлінно відпрацьованих на шахті працівником 10 років вказане житлове приміщення зберігається за працівником (а. с. 11). ОСОБА_6 зареєстрований у квартирі № 58 з 11 листопада 2000 року (а. с. 40).

У грудні 2000 року між ОСОБА_7 та ДВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» (правонаступником якої є ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське») укладено контракт, відповідно до умов якого шахта виділила житлове приміщення для проживання сім'ї працівника у гуртожитку АДРЕСА_1 на період його роботи в шахті. Пунктом 1.3 контракту передбачено, що по закінченню сумлінно відпрацьованих на шахті працівником 10 років вказане житлове приміщення зберігається за працівником (а. с. 12). ОСОБА_7 зареєстрований у квартирі № 54 з 21 листопада 2000 року (а. с. 39).

У грудні 2000 року між ОСОБА_8 та ДВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1» (правонаступником якої є ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське») укладено контракт, відповідно до умов якого шахта виділила житлове приміщення для проживання сім'ї працівника у гуртожитку АДРЕСА_1 на період його роботи в шахті. Пунктом 1.3 контракту передбачено, що по закінченню сумлінно відпрацьованих на шахті працівником 10 років вказане житлове приміщення зберігається за працівником (а. с. 13). ОСОБА_8 зареєстрований у квартирі № 52 з 11 листопада 2000 року (а. с. 39).

Рішенням виконавчого комітету Красноармійської міської ради Донецької області від 15 грудня 2010 року № 531 «Про оформлення права власності на сімейний гуртожиток № АДРЕСА_1 вирішено оформити право власності на сімейний гуртожиток АДРЕСА_1, за ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» та видати свідоцтво про право власності (а. с. 46).

Квартири АДРЕСА_1 належать ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на праві приватної власності (а. с. 110-118).

Рішенням Покровської міської ради Донецької області від 25 жовтня

2017 року № 7/42-8 надано згоду ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на передачу до комунальної власності територіальної громади м. Покровськ Донецької області квартир у будинку АДРЕСА_1, які є приватною власністю

ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», шляхом укладання договорів дарування, згідно додатку. Уповноважено начальника житлово-комунального відділу міської ради укласти відповідні договори дарування. У додатку до даного рішення зазначено перелік 17 квартир, у тому числі квартир, у яких проживають позивачі, які підлягають передачі до комунальної власності шляхом укладання договорів дарування (а. с. 43).

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами статті 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.

Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону (державної форми власності, а також у гуртожитках, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Зазначене право поширюється на дітей законних мешканців гуртожитків, які народилися під час проживання їхніх батьків у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону.

Відповідно до частин першої, третьої статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» гуртожитки (як об'єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.

Гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів: 1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду; 2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради;

б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради; 3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються: а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку; б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Встановивши, що позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення, невизнання чи оспорення відповідачами їхніх прав, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» звернулось до Покровської міської ради Донецької області із заявою про передачу територіальній громаді на безоплатній основі квартир сімейного гуртожитку у будинку АДРЕСА_1, зокрема квартир, у яких проживають позивачі, а Покровською міською радою Донецької області прийнято рішення від 25 жовтня 2017 року № 7/42-8, яким надано згоду

ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на передачу зазначеного гуртожитку до комунальної власності шляхом укладання договорів дарування згідно додатку. Позивачами не надано доказів на підтвердження того, що власник квартир здійснює дії по примусовому виселенню позивачів із спірних квартир. Саме ж ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» не порушує житлових прав позивачів, погоджується передати спірні квартири у власність позивачів, тому суди не встановили підстав для зобов'язання товариства вчинити дії з передачі гуртожитку у власність територіальної громади.

Посилання касаційної скарги на порушення апеляційним судом норм процесуального не може бути взято судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зазначене не вплинуло на правильність вирішення спору по суті, а самі заявники не заперечують факт їх повідомлення апеляційним судом про час і місце проведення судового засідання у справі. Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасовано правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням наведеного, оскаржені судові рішення є такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області

від 03 вересня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду

від 19 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта