Історія справи

Постанова КЦС ВП від 03.02.2022 року у справі №285/2472/21
Постанова КЦС ВП від 02.02.2022 року у справі №285/2472/21

Постанова

Іменем України

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 285/2472/21-ц

провадження № 61-16597св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С.

О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, державний реєстратор Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Данчук Ганна Олександрівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 червня 2021 року у складі судді Сташків Т. Б. та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, державного реєстратора Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Данчук Г. О. про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 20 квітня 2018 року (справа № 296/3627/18) визнана потерпілою в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30 листопада 2012 року № 12012060090000279 за ознаками злочинів передбачених частиною 1 статті 190, частиною 3 статті 190, частиною 1 статті 366 КК України, оскільки зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1. Зазначає, що досудовим розслідуванням в межах кримінального провадження встановлено, що Відділом державної виконавчої служби Новоград-Волинського РУЮ виставлено на публічні торги вказану квартиру.

Внаслідок проведення незаконних прилюдних торгів, визначено переможця ОСОБА_3, який 30 червня 2015 року також здійснив відчужив квартиру ОСОБА_4.

Стверджує, що ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 20 квітня 2018 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 04 червня 2018 року накладено арешт на спірну квартиру АДРЕСА_1.18 червня 2018 року державним реєстратором Данчук Г. О. здійснено оспорювану реєстрацію права власності на квартиру в період дії арешту, встановленого ухвалою слідчого судді. Вважає, рішення державного реєстратора Данчук Г. О. незаконним, оскільки його вчинено всупереч вимогам чинного законодавства України, і остання не мала жодних прав та повноважень, встановлених законом, на прийняття такого рішення. Оспорюване рішення порушує її права як потерпілої в кримінальному провадженні, досудове слідство в якому до цього часу не завершене.

Посилаючись на викладене, позивач просила визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради від 21 червня 2018 року № 41724532 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 червня 2021року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що законність проведення прилюдних торгів перевірялась у судовому порядку та рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 15 травня 2013 року ( № 285/858/13-ц), яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися та визнання свідоцтва про право власності недійсним.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 07 вересня 2021року рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Данчук Г. О. про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 подала позов про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, хоча зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом першої інстанції обставини справи підтверджують, що відповідний спір у позивача є саме з ОСОБА_2, за якою зареєстровано право власності на квартиру, а тому позовні вимоги заявлені до державного реєстратора як до неналежного відповідача.

Позивач не є власником квартири, щодо якої просить визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Матеріали справи не містять доказів того, що іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, визнаний недійсний.

Суд апеляційної інстанції, погодився з висновками суду першої інстанції про те, що законність проведення прилюдних торгів перевірялась у судовому порядку та рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 15 травня 2013 року у справі № 285/858/13-ц, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися та визнання свідоцтва про право власності недійсним.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі вказує на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 16 вересня 2021 року у справі № 352/1021/19.

Також, в уточненій редакції касаційної скарги як на підставу для оскарження судових рішень заявниця посилається на пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України), а саме: місцевий суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частина 3 статті 411 ЦПК України).

У грудні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу у якому вказала на те, що позивач не подавала заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За змістом частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 з 03 жовтня 2012 року та знята з реєстрації 18 листопада 2013 року, що підтверджується копією паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_1, виданого Новоград-Волинським МВ УМВС України в Житомирській області 30 грудня 2009 року.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 13 грудня 2019 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_5, на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 2005 року.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна підтверджується, що станом на 13 грудня 2019 року квартира АДРЕСА_1 була предметом іпотеки, реєстраційний номер іпотеки: 7267702 від 27 травня 2008 року.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області у справі № 2-169 звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1.

Квартира реалізована на прилюдних торгах, переможцем яких став покупець ОСОБА_6.

Розпискою від 18 листопада 2013 року ОСОБА_1 підтвердила, що вона добровільно звільнила спірну квартиру, зобов'язується знятися з реєстрації та претензій до нового власника квартири не має.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 15 травня 2013 року у справі № 285/858/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 31 липня 2013 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися та визнання свідоцтва про право власності недійсним.

26 лютого 2018 року постановою прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні - прокурором відділу прокуратури області молодшого радника юстиції М. Тещенком квартиру АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_4 визнано речовим доказом у рамках кримінального провадження від 30 листопада 2012 року № 12012060090000279 за ознаками злочинів, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 3 статті 190, частиною 1 статті 366 КК України.

27 лютого 2018 року ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду у справі № 285/2450/17, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Житомирської області від 23 травня 2018 року, затверджено мирову угоду, якою визнано за ОСОБА_2 право власності на спірну квартиру в порядку поділу майна подружжя.

20 квітня 2018 року ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м.

Житомира у межах кримінального провадження № 12012060090000279 від 30 листопада 2012 року за ознаками злочинів, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 3 статті 190, частиною 1 статті 366 КК України, накладено арешт на спірну квартиру в частині заборони відчуження у будь-який спосіб.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 13 грудня 2019 року, державним реєстратором Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради прийнято рішення від 21 червня 2018 року № 41724532 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру.

Зі змісту ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 02 липня 2020 року у справі № 296/5300/20 скасовано арешт на спірну квартиру, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 20 квітня 2018 року, у зв'язку з тим, що кримінальне провадження від 30 листопада 2012 року № 12012060090000279 за ознаками злочинів, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 3 статті 190, частиною 1 статті 366 КК України, - закрито у зв'язку з відсутністю в діях осіб складу злочину.

Згідно з ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 20 липня 2020 року у справі № 296/5786/20 матеріали кримінального провадження № 12016060090000279 направлено до СУ ГУНП в Житомирській області для проведення розслідування.

Нормативно-правове обґрунтування

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити у суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України", яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутій проти Хорватії" (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Як зазначено Конституційним Судом України в Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного закономінтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Вирішуючи питання обґрунтованості вимог позивача, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушених, оспорюваних чи невизнаних прав ОСОБА_1, оскільки позивач не є ні власником квартири ні користувачем, щодо якої просить визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Законність проведення прилюдних торгів перевірялась у судовому порядку та рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 15 травня 2013 року у справі № 285/858/13-ц, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 (власника квартири) про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися та визнання свідоцтва про право власності недійсним.

ОСОБА_1 свого часу проживала у спірній квартирі та на час звернення до суду з позовом знята з реєстрації ще 18 листопада 2013 року, а отже, здійснення державним реєстратором будь-яких реєстраційних дій щодо вказаної квартири не порушують прав позивача.

На підставі наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позову, оскільки у ОСОБА_1 відсутнє цивільне право, яке порушено і потребує захисту, а також відсутній законний інтерес.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки позивач звернулася до суду за відсутності порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, яке підлягає судовому захисту.

У касаційній скарзі заявниця вказує на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 16 вересня 2021 року у справі № 352/1021/19.

У вказаних постановах сформульовано висновок про те, що згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскарженої постанови у справі), на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Водночас з метою ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Наведені висновки не є застосовними при розгляді цієї справи, оскільки суди відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю її порушених прав рішенням державного реєстратора Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради від 21 червня 2018 року № 41724532 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, а тому висновки про те, яким є ефективний спосіб захисту порушених прав не мають значення для розгляду цієї справи.

Крім того, у своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що місцевий суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Верховний Суд відхиляє такі доводи заявника, оскільки сам по собі розгляд справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження не є порушенням норм процесуального права, оскільки за змістом частини 2 статті 274 ЦПК Україниу порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Справа № 285/2472/21-ц не належить до категорій справ, які в силу вимог частини 4 статті 274 ЦПК України підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

У судах першої та апеляційної інстанцій судовий розгляд проведено з повідомлення сторін. Представник ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи у судовому засіданні, що підтверджується протоколами судових засідань.

Отже, доводи заявниці, що стали підставою для відкриття касаційного провадження не знайшли своє підтвердження, а тому касаційна скарга є необґрунтованою.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 червня 2021 року в незміненій частині та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний