Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 385/1812/23

провадження № 61-6538св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним

за касаційною скаргою адвоката Боруша Андрія Олександровича як представника ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2023 року у складі судді Венгрина М. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 березня 2024 року у складі колегії суддів:Чельник О. І., Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 11 січня 2010 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 .

Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_4 на праві власності належав спірний будинок. За домовленістю з нею ОСОБА_5 мав продати їй цей будинок, а вона - сплатити за нього кошти. На виконання домовленості 02 січня 2010 року ОСОБА_1 сплатила йому повну вартість будинку - 8 000,00 грн, що підтверджується розпискою, а 11 січня 2010 року між ними в письмовій формі укладено договір купівлі-продажу будинку, в якому вони узгодили всі істотні умови цього договору та умову його нотаріального посвідчення. Факт звільнення продавцем спірного будинку та передання його позивачу підтверджується актом приймання-передачі від 11 січня 2010 року.

11 січня 2010 року ОСОБА_1 вручила ОСОБА_4 повідомлення про необхідність з`явитися до Гайворонської державної нотаріальної контори 20 січня 2010 року, а у разі неможливості - 03 лютого 2010 року для нотаріального посвідчення договору, однак ОСОБА_4 в обумовлений строк до нотаріуса не з`явився.

Вказувала, що з моменту передання коштів за будинок ОСОБА_4 вона розпоряджається будинком без будь-яких обмежень, однак не може зареєструвати речові права на нього. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла його дочка ОСОБА_3 .

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, оскільки договір купівлі-продажу, який є предметом цього позову, не був нотаріально посвідчений і зареєстрований в установленому законом порядку, підстав для визнання його дійсним відповідно до частини другої статті 220 ЦК України немає.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. Договір купівлі-продажу спірного будинку є неукладеним, тому неможливо застосувати до цих правовідносин частину другу статті 220 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Боруш А. О. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 березня 2024 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 179/9/21, від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21, від 27 вересня 2022 року у справі № 199/315/21, від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20; зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 травня 2022 року у справі № 629/5243/16-ц та від 11 серпня 2020 року у справі № 207/4472/15-ц; відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо способу захисту в разі ухилення будь-якої сторони від державної реєстрації договору до 01 січня 2013 року у контексті норми статті 220 ЦК України.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Незастосування застосування статті 220 ЦК України до правовідносин через відсутність державної реєстрації договору є незаконним і необґрунтованим, оскільки з урахуванням положень Тимчасового порядку (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) нотаріальне посвідчення правочину включало в себе одночасно і державну реєстрацію правочину, яка відбувалась шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів.

Матеріали справи підтверджують ухилення продавця від нотаріального посвідчення договору. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на тепер можливості посвідчити договір купівлі-продажу житлового будинку від 11 січня 2010 року у нотаріальному порядку об`єктивно немає.

Правове становище позивача не може залежати від моменту отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину, яке засвідчує лише його право розпорядитися майном, оскільки нівелює право на доступ до правосуддя, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Можливість скористатися правом на судовий захист не може ставитись у залежність від волевиявлення відповідача завершити процедуру оформлення спадкових прав шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, строк видачі якого не визначений законом і залежить лише від волі спадкоємця, який прийняв спадщину.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

20 травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 .

02 січня 2010 року ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 8 000,00 грн за проданий ним спірний будинок. Оплату проведено в повному обсязі. Претензій у сторін договору немає (розписка від 02 січня 2010 року).

11 січня 2010 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач придбала у ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 37,20 кв. м за 8 000,00 грн. Згідно з пунктом 3.1 договору право власності на будинок у покупця виникає з моменту підписання і реєстрації договору та реєстрації прав власності на нерухоме майно. Відповідно до п. 6.1 договору витрати на його нотаріальне посвідчення сплачуються покупцем. Договір підписаний продавцем та покупцем особисто, відомостей про його нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію немає.

Згідно з актом приймання-передачі від 11 січня 2010 року, підписаним ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , ОСОБА_4 після отримання коштів у сумі 8 000,00 грн звільнив спірний будинок від особистих речей і передав його ОСОБА_1 , а також передав ключі від будинку, оригінали технічної документації і правовстановлювальних документів на нього.

11 січня 2010 року ОСОБА_1 вручила ОСОБА_4 повідомлення про необхідність з`явлення до Гайворонської державної нотаріальної контори 20 січня 2010 року, а в разі неможливості з`явитися в цей день - 03 лютого 2010 року для нотаріального посвідчення договору. Повідомлення містить особистий підпис ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

ОСОБА_3 - єдиний спадкоємець ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину після його смерті, однак свідоцтво про право на спадщину щодо будинку ОСОБА_3 не отримувала, позов визнала.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з частиною другою статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (частина третя статті 640 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 657 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 640 ЦК України пов`язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін (пункт 13 Постанови Пленум Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Подібні за змістом висновки виклав Верховний Суд у постановах від 21 листопада 2019 року у справі № 2-4824/06, від 05 серпня 2020 року у справі № 305/821/16-ц, від 25 червня 2024 року у справі № 496/5051/19.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що договір купівлі-продажу спірного будинку від 11 січня 2010 року відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України в редакції, чинній на час

виникнення спірних правовідносин, підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання його дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України, оскільки цей договір є неукладеним, тому не створює прав та обов`язків для його сторін.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах судових рішень, та зводяться до незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів, необхідності переоцінки доказів.

Верховний Суд є судом права, а не судом факту, і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.

За встановлених судами обставин судові рішення не суперечать правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 29 травня 2022 року у справі № 629/5243/16-ц та від 11 серпня 2020 року у справі № 207/4472/15-ц, колегія суддів не встановила.

Порушень норм процесуального права, що є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд також не встановив.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов