Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.12.2019 року у справі №645/7199/18

Постанова

Іменем України

02 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 645/7199/18

провадження № 61-20942св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луніна Тетяна Анатоліївна та Чуприна Галина Олександрівна , Департамент реєстрації Харківської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луніна Тетяна Анатоліївна та Чуприна Галина Олександрівна , Департамент реєстрації Харківської міської ради, про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації права власності на квартиру шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визнання спадщини відумерлою та передачу спадкового майна у власність громади,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Бровченка І. О., Колтунової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Коваленко Наталія Василівна в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернулася до суду з указаним позовом та просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 28 квітня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луніною Т. А. за № 2247, згідно з яким ОСОБА_4 продала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Луніної Т. А. від 28 квітня 2017 року № 35005477 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04 листопада 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г. О. за № 2522, за яким ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чуприни Г. О. від 04 листопада 2017 року № 37942878 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати спадщину, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_4 та складається з квартири АДРЕСА_1 , відумерлою та передати вказане спадкове майно у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради; вирішити питання щодо судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 посилалася на те, що під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні від 03 жовтня 2017 року № 12017220460002613 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України) за фактом шахрайського заволодіння, зокрема квартирою АДРЕСА_1 прокуратурою встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Харківської міської ради у зв`язку з наступним. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27 липня 1995 року, виданим державним нотаріусом 12-ї Харківської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за № 2-1816, вбачається, що квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_4 . Згідно з актовим записом про смерть від 25 листопада 2016 року № 17281, складеним Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, ІНФОРМАЦІЯ_1 та до смерті проживала за адресою: АДРЕСА_3 . З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 25 жовтня 2018 року, наданої Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою, встановлено відсутність заведених спадкових справ, виданих свідоцтв про право на спадщину, заповітів, спадкових договорів щодо ОСОБА_4 . Згідно з відомостями, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28 квітня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луніною Т. А. посвідчено договір купівлі-продажу квартири за № 2247 за яким ОСОБА_4 продала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . В подальшому, за договором купівлі-продажу від 04 листопада 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г. О. ОСОБА_1 відчужила спірну квартиру ОСОБА_2 . Так як внаслідок смерті цивільна правоздатність, у тому числі право власності ОСОБА_4 , припинилися у момент її смерті, на час нотаріального посвідчення договору від 28 квітня 2017 року, вона не була здатна мати та здійснювати цивільні права та обов`язки, у тому числі цивільні права продавця належної їй за життя квартири. За таких обставин, укладення спірних договорів купівлі-продажу квартири від 28 квітня та 04 листопада 2017 року здійснено всупереч вимогам частини першої статті 658 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою передбачено, що право продажу товару належить його власнику. З огляду на спрямованість вказаних договорів на незаконне заволодіння квартирою АДРЕСА_1 , вказані правочини є такими, що порушують публічний порядок, тобто є нікчемними в силу статті 228 ЦК України. Харківською міською радою не виконується обов`язок щодо подання до суду заяви про визнання спадщини відумерлою, а тому спірна квартира, всупереч інтересам держави, до цього часу не перейшла у власність територіальної громади. Зволікання з визнанням спадщини відумерлою та набуттям права комунальної власності на спірну квартиру обмежує можливості виконання Харківською міською радою завдань, пов`язаних з реалізацією державної політики в сфері забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Наведене вказує на необхідність прокурорського втручання з метою захисту інтересів держави в особі Харківської міської ради та визнання спадщини відумерлою.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Фрунзенський районний суд міста Харкова ухвалою від 31 липня 2019 року у складі судді Мартинової О. М.позовну заяву залишив без розгляду з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Мотивував ухвалу суд першої інстанції тим, що відсутні підстави для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Харківський апеляційний суд постановою від 05 листопада 2019 року ухвалу Фрунзенського районного суду міста Харкова від 31 липня 2019 року скасував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Мотивував рішення апеляційний суд тим, що підставами для звернення прокурора з цим позовом в інтересах держави стало порушення державних інтересів в особі територіальної громади щодо реалізації механізму визнання спадщини відумерлою, бездіяльність Харківської міської ради, як органу, уповноваженого на виконання відповідних функцій у даних правовідносинах. Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України належним чином обґрунтувала наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, визначила, у чому полягає порушення інтересів держави в особі територіальної громади та зазначила орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Висновок суду про те, що прокурором повідомлено Харківську міську раду про пред`явлення позову в її інтересах 26 листопада 2018 року, а подано позов 29 листопада 2018 року, не отримавши результатів розгляду зазначеного повідомлення, є необґрунтованими, оскільки прокурором виконано вимоги частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо повідомлення міської ради про вжиття заходів представницького характеру у її інтересах, а законом не передбачено обов`язку прокурора отримати відповідь на таке повідомлення. В свою чергу, Харківська міська рада проти подання прокурором позову в її інтересах не заперечувала та не висловлювала ініціативи щодо звернення до суду з власним позовом на захист інтересів територіальної громади.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 взагалі не обґрунтував чому саме він, а не територіальна громада міста Харкова звертається до суду з позовом та чи взагалі надсилала прокуратура пропозицію територіальній громаді заявити позов. Обставини, на які послався прокурор при зверненні до суду, не свідчать про порушення інтересів держави, а тому відсутні підстави вважати, що позов прокурора у цій справі має на меті захист інтересів держави. Крім того, звертаючись з позовом прокурор не визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а також не довів, що даний орган (органи) не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави. Суд не дав оцінку тому, що він є добросовісним набувачем, який набув право власності на нерухомість на підставі договору купівлі-продажу, заплативши справедливу ринкову ціну. Позов прокурора, що є предметом розгляду справи, не виправданий з процесуальної точки зору, оскільки не було для цього виключних підстав, визначених законодавством та є таким, що порушує справедливий баланс у питанні рівноправності сторін судового провадження та прямо впливає на дотримання принципу рівності сторін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

28 грудня 2019 року справа № 645/7199/18 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Апеляційним судом встановлено, що у листопаді 2018 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Коваленко Н. В. звернулася до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду в інтересах міської ради прокурор посилалася на те, що спірна квартира набута у власність ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу незаконно, оскільки договір купівлі-продажу був укладений після смерті продавця та попереднього власника квартири - ОСОБА_4 . У подальшому ОСОБА_1 продала спірне нерухоме майно ОСОБА_2 . У зв`язку з тим, що правочини з відчуження спірної квартири є недійсними, наявні підстави для пред`явлення вимог про визнання спірної квартири відумерлою спадщиною та передачу її у власність територіальної громади міста Харкова.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що 03 жовтня 2017 року відкрито кримінальне провадження № 12017220460002613 за частиною другою статті 190 КК України на підставі заяви директора Департаменту реєстрації Харківської міської ради поданої до Немишлянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області від 02 жовтня 2017 року у зв`язку з тим, що невстановлена особа подала до територіального підрозділу Центру надання адміністративних послуг Немишлянського району міста Харкова підроблені документи для здійснення адміністративних дій, за допомогою яких шахрайським шляхом заволоділа квартирою АДРЕСА_1 .

При цьому Харківська міська рада не зверталася до суду з позовом спрямованим на захист майнових інтересів територіальної громади на підставі зазначених обставин.

26 листопада 2018 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 3 Скуратович Р. звернувся з листом до Харківського міського голови Кернеса Г. А. , яким повідомив, що прокуратурою під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні від 03 жовтня 2017 року № 12017220460002613 встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Харківської міської ради. Виконуючи вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор повідомив, що Харківською місцевою прокуратурою № 3 будуть вжиті заходи представницького характеру шляхом звернення з позовною заявою до Фрунзенського районного суду міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації права власності на квартиру шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визнання спадщини відумерлою та передачу спадкового майна у власність громади.

З пояснень Харківської міської ради від 09 квітня 2019 року встановлено, що вона не заперечувала проти пред`явлення прокурором позову в її інтересах та просила його задовольнити.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно із частиною першою статті 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Якщо держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення ЄСПЛ від 15 січня 2009 року в справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини четвертої статті 23 Закону України

«Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Зазначеним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (частини четверта та п`ята статті 56 ЦПК України).

Системне тлумачення частин четвертої та п`ятої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає змогу дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з частиною п`ятою статті 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»: прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з частиною четвертою статті 56 ЦПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки усунуті не були.

Прокурор заявивши позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на виконання частини четвертої статті 56 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у тексті позовної заяви обґрунтував, на його думку, нездійснення заходів Харківською міською радою на відновлення прав територіальної громади міста Харкова щодо визнання спадщини відумерлою (тобто навів підставу для представництва інтересів держави), а також обґрунтував, у чому, на переконання позивача, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову).

26 грудня 2018 року Фрунзенський районний суд міста Харкова постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі. Мотивував ухвалу тим, що подана прокурором позовна заява відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України. Жодних недоліків цієї заяви, в тому числі в частині відсутності обґрунтування прокурором підстави для здійснення представництва інтересів держави, суд першої інстанції не виявив і позовну заяву прокурора як з цих, так і з інших підстав без руху не залишав.

Допустивши згідно з абзацом другим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави, відкривши провадження у справі, Фрунзенський районний суд міста Харкова 31 липня 2019 року постановив ухвалу, якою позовну заяву залишив без розгляду. Підставою для залишення позовної заяви без розгляду суд вважав те, що, звертаючись до суду з позовом, заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 не з`ясував причин, які перешкоджають Харківській міській раді самостійно захистити інтереси ради, які збігаються з інтересами держави, та не повідомив про них суду, відтак не підтвердив підстави для представництва інтересів держави, таким чином, у справі не було передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду в інтересах держави.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 23 Закону України

«Про прокуратуру» Харківська місцева прокуратура № 3 26 листопада 2018 року повідомила Харківську міську раду про вжиття заходів представницького характеру шляхом звернення з позовом до Фрунзенського районного суду міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

Суд першої інстанції встановив, що прокурор зазначив у позовній заяві підставу для здійснення ним представництва. Тобто прокурор виконав вимогу частини сьомої статті 175 ЦПК України. В той же час суд вважав, що прокурор не підтвердив доказами підстави представництва, зокрема не зазначив причини, які перешкоджають Харківській міській раді самостійно захистити інтереси ради, зокрема, щодо визнання спадщини відумерлою.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду, апеляційний суд виходив з того, що прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України належним чином обґрунтувала наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, визначила, у чому полягає порушення інтересів держави в особі територіальної громади та зазначила орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Верховний Суд погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових і електронних доказів; висновку експерта; показань свідків (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Тобто у позовній заяві мають бути або зазначені докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, або підстави для звільнення від доказування таких обставин (стаття 81 ЦПК України). Зазначене відповідає частині першій статті 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Системне тлумачення наведених положень дає підстави для висновку, що стаття 175 ЦПК України вимагає зазначати у позовній заяві докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог (на підтвердження обставин, якими обґрунтовані ці вимоги). Незгода суду з наведеним у позовній заяві на виконання частини п`ятої цієї статті обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і нез`ясування прокурором причин, які перешкоджають Харківській міській раді самостійно захистити інтереси ради, не є підставою для залишення позову без розгляду, як помилково вважав суд першої інстанції у цій справі.

У таких висновках Верховний Суд виходить з обов`язку застосування до оцінки спірних правовідносин правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19).

Як зазначено, держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити на момент відкриття провадження у справі доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень Харківської міської ради, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження

№ 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, відповідно до якого сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Отже, якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив невжиття Харківською міською радою заходів захисту у судовому порядку порушень прав територіальної громад міста Харкова шляхом визнання спадщини відумерлою, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази неможливості Харківською міською радою самостійно захищати інтереси держави. Процедура, передбачена абзацом третім частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Прокурор у спірних правовідносинах, навів підстави для представництва інтересів держави у суді, а тому цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази неможливості Харківською міською радою самостійно захищати інтереси держави. Останнє виключає можливість залишення такого позову прокурора без розгляду з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки прокурор не здійснює представництво особи, а реалізує власні владні повноваження на участь у справі від імені та в інтересах держави.

Обґрунтовуючи право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради, заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 посилався на те, що Харківською міською радою відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 до звернення до суду з цим позовом не вживалися заходи захисту у судовому порядку порушених прав територіальної громади міста Харкова, відповідні позови до відповідачів до судів не пред`являлись. Наведене є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

Сам факт неподання міською радою позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо визнання спадщини відумерлою, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів членів територіальної громади міста Харкова та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування ухвали місцевого суду та направлення справи для продовження розгляду.

У зв`язку з цим, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом того, що заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 взагалі не обґрунтував чому саме він, а не територіальна громада міста Харкова звертається до суду з позовом та чи взагалі надсилала прокуратура пропозицію територіальній громаді заявити позов.

Аргументи касаційної скарги про ненадання апеляційним судом оцінки тому, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної квартири є безпідставними, оскільки судом першої інстанції в цій справі не ухвалювалося рішення по суті спору, а тому апеляційний суд, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, не зобов`язаний встановлювати та надавати оцінку вказаним обставинам.

З урахуванням наведеного аргументи касаційної скарги не свідчать про наявність правових підстав для скасування постанови апеляційного суду.

Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило