Постанова

Іменем України

02 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 584/585/18

провадження № 61-12166св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Суми-Авто»,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фалькон-Авто»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Буринського районного суду Сумської області від 06 березня 2019 року у складі судді Куцан В. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 27 травня 2019 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Криворотенко В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суми-Авто» (далі - ПрАТ «Суми-Авто»), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фалькон-Авто» (далі - ТОВ «Фалькон-Авто»), про захист прав споживача.

Позовна заява мотивована тим, що 18 березня 2016 року між ним та ПрАТ «Суми - Авто» було укладено договір купівлі-продажу автомобіля № 414303- Y05085. Відповідно до умов вказаного договору відповідач, серед іншого, взяв на себе гарантійні зобов`язання стосовно проданого автомобіля, які обмежуються спливом періоду 60 місяців або пробігом 150 000 км з дати його продажу. Зазначав про те, що 23 квітня 2018 року ним була виявлена несправність вказаного автомобіля, тому він звернувся до відповідача з вимогою про безоплатне усунення цього недоліку та надання йому товару аналогічної марки на час проведення ремонту. Відповідач прийняв транспортний засіб на ремонт, однак відмовив йому у наданні товару аналогічної марки на час проведення ремонту. Також вказує про те, ремонт його автомобіля тривав набагато довше ніж встановлено в Законі України «Про захист прав споживачів», а саме більше 14 календарних дів. На його думку, відповідач повинен сплатити йому неустойку за ненадання товару аналогічної марки та несвоєчасне проведення ремонту його автомобіля.

У зв`язку з викладеним та з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача на свою користь 120 301,86 грн неустойки за невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару, нараховану за період з 24 квітня до

03 травня 2018 року; 252 633,90 грн неустойки за невиконання вимоги про надання аналогічного товару за період з 04 травня до 25 травня 2018 року; 216 543,34 грн неустойки за затримку усунення недоліків автомобіля за період з 08 травня 2018 року до 25 травня 2018 року.

28 вересня 2018 року позивач знову подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача неустойку в загальному розмірі 709 780,96 грн, однак в прийнятті такої заяви, ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 05 березня 2019 року було відмовлено.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 06 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 27 травня

2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач фактично прийняв на гарантійний ремонт транспортний засіб позивача без письмової заяви останнього, а саме

23 травня 2018 року, а від так ним не порушено строку проведення гарантійного ремонту транспортного засобу. Крім того, судами було зазначено, що відповідач виявивши відповідні пошкодження автомобіля, міг здійснити їх ремонт лише після отримання відповідних запчастин на заводі - виробника транспортного засобу. Також судами вказано, що відповідач згідно переліку товарів, з яких утворюється обмінний фонд, який є додатком № 2 до постанови Кабінету Міністрів України від

19 березня 1994 року № 172 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів», не зобов`язаний створювати обмінних фондів з транспортних засобів, оскільки такий товар не входить до вищевказаного переліку, тому у нього не було правових підстав для надання позивачу товару аналогічної марки на час ремонту його автомобіля.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Буринського районного суду Сумської області від 06 березня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 27 травня 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не було належним чином встановлено обставин, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин. Зокрема вказував, що суд першої інстанції незаконно відмовив йому у прийнятті його зави про збільшення його позовних вимог, а суд апеляційної інстанції встановивши що він мав таке процесуальне право на збільшення позовних вимог, однак незаконно вказав, що оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог, то виявлені порушення суду першої інстанції не дають підстав для скасування правильного по суті рішення суду. Також вказував про те, що постанова суду апеляційної інстанції обов`язково має бути скасована на підставі пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, оскільки він подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, а суд його не задовольнив та розглянув її за його відсутності та відсутності його представника. Наголошує на тому, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, ухвалив у справі рішення суду на підставі неналежних та недопустимих доказів, а тому оскаржувані судові рішення мають бути скасованими й на підставі пункту

3 частини третьої статті 411 ЦПК України. Вказує, що оскільки Законом України «Про захист споживачів» було встановлено, що безоплатне усунення недоліків товару повинно бути усунутим протягом 14 днів з дати пред`явлення товару або за згодою стороні в інший строк, то посилання судів обох інстанцій на умови укладеного між сторонами договору, яким передбачено інший строк є незаконним та необґрунтованим. Зокрема посилається на вимоги частини четвертої статті 698 ЦК України та вказує, що та частина договору купівлі-продажу спірного автомобіля, якою встановлено інший строк усунення недоліків товару ніж у вищевказаному законі є нікчемною, однак суди обох інстанцій не взяли цього до уваги, тому їх судові рішення мають бути скасованими. Також вважає незаконним висновок судів обох інстанцій про те, що відповідач не повинен був надавати йому на період ремонту його автомобіля товар аналогічної марки, оскільки ним незаконно не було створено обмінного фонду товарів, які він продає.

Доводи інших учасників справи

У відзиві ТОВ «Фалькон-Авто» на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказано, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги такими, що не відповідають дійсності та вимогам законодавства, тому її необхідно визнати такою, що не підлягає задоволенню. Вказують, що суди на підставі наданих їм доказів дійшли правильного висновку, щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог. Вказують, що доводи позивача щодо незаконного відхилення його останніх збільшених вимог є необґрунтованими, оскільки заява про збільшення таких вимог була подана до суду першої інстанції після першого судового засідання, яке було проведено 01 червня 2018 року, тому відповідно до пункту

2 частини другої статті 49 ЦПК України не мав права збільшувати позовні вимоги. Звертають увагу на те, що доводи касаційної скарги про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції була постановлена без його участі, а він не був належним чином повідомлений про розгляд його апеляційної скарги спрямовані на введення суду касаційної інстанції в оману, оскільки в матеріалах справи містяться докази щодо його належного повідомлення про її розгляд. Також вказують, що необґрунтованими є доводи касаційної скарги стосовно того, що суди обох інстанцій дійшли неправильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки такі доводи спростовуються описовою та мотивувальною частинами оскаржуваних судових рішень.

У відзиві ПрАТ «Суми-Авто» на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказано, що доводи касаційної скарги є безпідставними та такими, що не спростовують законних і обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Вказано, що доводи касаційної скарги є такими, що спрямовані на введення суду касаційної інстанції в оману, оскільки вони спрямовані на перекручування встановлених судами фактів. Вказують, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки гарантійний ремонт автомобіля згідно договору купівлі-продажу, який було укладено між ними та позивачем, передбачав додаткові умови щодо усунення гарантійних недоліків, зокрема надав згоду на усунення недоліків в інший строк, пов`язуючи цей строк з настанням певної події, а саме отримання дилером відповідних запчастин.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Буринського районного суду Сумської області.

У серпні 2019 року справу № 584/585/18 передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що між позивачем та ПрАТ «Суми-Авто» 18 березня 2016 року було укладено договір купівлі-продажу автомобіля, згідно якого ОСОБА_1 став власником автомобіля KIA Sorento 2.2D, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який був придбаний ним у відповідача 29 квітня 2016 року. Вартість автомобіля на момент його придбання становила 1 203 018,60 грн. Гарантійні зобов`язання продавця діють протягом

60 місяців з дати продажу автомобіля або обмежуються пробігом в 150 000 км

(а. с. 11-22).

23 квітня 2018 року позивач звернувся до ПрАТ «Суми-Авто» із скаргою на підозру виходу з ладу стоянкового гальма вказаного автомобіля, у зв`язку з чим був оформлений наряд-замовлення № ЗН4-000460 на діагностику його електричних систем. При цьому позивач здав, а відповідач прийняв вказаний транспортний засіб, сторони погодили об`єм виконаних робіт, про що свідчать їхні підписи в наряді-замовленні № ЗН4-000460 (а. с. 23).

Того ж дня ОСОБА_1 подав відповідачу заяву про надання йому автомобіля аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації), на час ремонту його автомобіля відповідного до положень частини дев`ятої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» (а. с. 24).

24 квітня 2018 року ПрАТ «Суми-Авто» направило на адресу позивача письмову відповідь, в якій повідомили, що відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1994 року № 172, автотранспортні засоби не входять до переліку товарів, з яких утворюється обмінний фонд, тому вони не можуть надати йому автомобіль аналогічної марки (а. с. 25).

10 травня 2018 року ОСОБА_1 знову звернувся до ПрАТ «Суми-Авто» із заявою, в якій він звернув увагу відповідача на те, що він не усунув протягом 14 днів, починаючи з 23 квітня 2018 року, виявлену поломку та причини невиконання гарантійного ремонту протягом встановлених термінів (а. с. 38).

16 травня 2018 року відповідач направив на адресу позивача письмову відповідь про те, що необхідна запчастина для ремонту його автомобіля була ними замовлена, однак вона відсутня на складах України та Європи і очікується її поставка від заводу виробника (а. с. 39).

22 травня 2018 року відповідачем запчастина була отримана від дистриб`ютора автомобіля КІА в Україні ТОВ «Фалькон-Авто», що підтверджується видатковою накладною № КІА18-006125 (а. с. 84).

23 травня 2018 року на заміну запчастини по гарантії, та виконання робіт по її заміні, відповідачем було оформлено наряд-замовлення № ЗН-000660 від 23 травня

2018 року. 25 травня 2018 року, згідно акта виконаних робіт № ЗА4-000613, ремонт автомобіля було завершено, про що повідомлено позивача телеграмою (а. с. 44-46).

Звертаючись до суду, позивач зазначав, що датою пред`явлення автомобіля на гарантійний ремонт є 23 квітня 2018 року, який сплинув 07 травня 2018, а фактично автомобіль був відремонтований лише 25 травня 2018 року, у зв`язку з чим вважав, що відповідачем порушено строк виконання зобов`язання визначеного статтею

8 Закону України «Про захист прав споживачів».

При цьому, визначаючи розмір неустойки, позивач виходив з вартості автомобіля станом на день його придбання, тобто 1 203 018,60 грн, не з`ясувавши його фактичну вартість на день виникнення спірних правовідносин.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року

№ 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційноїскарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

З пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»вбачається, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару (частина перша статті

8 Закону України «Про захист прав споживачів»).

За змістом частини дев`ятої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» при пред`явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом 14 днів з дати його пред`явлення або за згодою сторін в інший строк.

Пунктом 1 частини першої статті 708 ЦК України передбачено, що у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право, серед іншого, вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення.

Відповідно до частини третьої статті 709 ЦК України вимога покупця про безоплатне усунення недоліків товару підлягає задоволенню продавцем або виготовлювачем протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк.

Згідно з пунктом 1 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року № 721, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 року за № 72/10352(далі - Порядок) недоліком є окрема невідповідність дорожнього транспортного засобу вимогам нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до нього, а також інформації про дорожній транспортний засіб, яка надана виробником (виконавцем, продавцем).

Пунктом 20 Порядку визначено, що у разі виявлення у процесі експлуатації дорожнього транспортного засобу недоліку або істотного недоліку споживач має право звернутися до виконавця на один з пунктів сервісної мережі, зазначених у сервісній книжці, за власним вибором.

У разі ухилення або безпідставної чи необґрунтованої відмови виконавця від виконання гарантійного ремонту дорожнього транспортного засобу споживач має право звернутися безпосередньо до продавця або виробника для усунення цих недоліків і виконання гарантійного ремонту, або до уповноважених органів захисту прав споживачів.

У разі ухилення або безпідставної чи необґрунтованої відмови продавця або виробника від виконання гарантійного ремонту дорожнього транспортного засобу споживач має право для захисту своїх прав звернутися до суду.

Згідно з пунктами 25, 26 Порядку документом, який підтверджує передавання дорожнього транспортного засобу на гарантійний ремонт, є наряд-замовлення. Споживач підписом у наряді-замовленні погоджує обсяги та терміни виконання гарантійного ремонту. Після виконання робіт із гарантійного ремонту виконавець робить відмітку в сервісній книжці про проведення гарантійного ремонту із зазначенням номера й дати оформлення наряду-замовлення, згідно з яким було виконано гарантійний ремонт.

Отже з аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що гарантійний ремонт дорожнього транспортного засобу здійснюється протягом 14 календарних днів, якщо іншого терміну не встановлено договором укладеним між сторонами, а факт передання такого автомобіля на гарантійний ремонт та факт встановлення початку перебігу строку гарантійного ремонту є саме наряд-замовлення на гарантійний ремонт автомобіля.

Судами обох інстанцій було встановлено, що відповідач листом від 16 травня

2018 року повідомив позивача про те, що ним з метою проведення ремонту його автомобіля було замовлено електронний блок ЕРВ (електроручник), однак станом на цей день вказана запчастина до відповідача не надійшла, оскільки відсутня на всіх складах України та Європи, а її поставка очікується ними від заводу виробника

(а. с. 39).

Згідно з пункту 1.6. Гарантійних зобов`язань (додаток 2 до договору купівлі-продажу автомобіля від 18 березня 2016 року №414303-Y05085) гарантійний ремонт автомобіля виконується протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту фактичного надання автомобіля на СТО Дилера за умови наявності необхідних запчастин у Дилера. У разі відсутності у Дилера необхідних запчастин, перебіг строку гарантійного ремонту починається з моменту отримання Дилером відповідних запчастин та додаткового погодження з покупцем не потребує (а. с. 16-20).

Отже судами було встановлено, що сторонами договору купівлі-продажу автомобіля було визначено та погоджено строк гарантійного обслуговування, початок його перебігу та спливу в договірному порядку, а саме у випадку відсутності у відповідача необхідних запчастин, перебіг строку гарантійного ремонту починається з моменту отримання ним відповідних запчастин та додаткового погодження з покупцем не потребує.

Відповідач необхідну для ремонту транспортного засобу позивача запчастину отримав лише 22 травня 2018 року, що підтверджується видатковою накладною від 22 травня 2018 року № КІА18-006125 (а. с. 84), а ремонт цього автомобіля відповідач виконав уже 25 травня 2018 року, про що свідчить акт виконаних робіт (а. с. 45).

Таким чином суди обох інстанцій дійшли правильного висновку стосовно того, що початок перебігу строку гарантійного ремонту автомобіля позивача необхідно відраховувати починаючи саме з 23 травня 2018 року, тобто з наступного дня після отримання відповідачем необхідної автозапчастини, тому правові підстави для застосування до відповідача неустойки за затримку усунення недоліків автомобіля понад 14 календарних днів відсутні.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів обох інстанцій не спростовують, оскільки позивач особисто підписав гарантійні зобов`язання (додаток 2 до договору купівлі-продажу автомобіля від 18 березня 2016 року №414303-Y05085), згідно якими було встановлено інший термін виконання гарантійного ремонту автомобіля у випадку відсутності необхідної його запчастини у Дилера, вказані гарантійні зобов`язання є чинними, оскільки позивачем вони до суду не оскаржувалися.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення неустойки через ненадання йому на час ремонту його автомобіля аналогічного товару слід зазначити наступне.

Відповідно до частини третьої, п`ятої статті 709 ЦК України, на вимогу покупця на час ремонту йому має бути наданий у користування аналогічний товар, незалежно від моделі, з доставкою. За кожний день прострочення продавцем або виготовлювачем усунення недоліків товару і невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару на час усунення недоліків продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару.

Абзацом 2 частини дев`ятої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено положення про те, що на письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов`язані створювати (мати) обмінний фонд товарів. Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міністрів України.

За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару. Таким чином, надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі здійснюється виключно із обмінного фонду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 172 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів» затверджено перелік товарів з яких виробники разом з продавцями на договірній основі утворюють обмінний фонд, для надання їх в тимчасове користування споживачам на час гарантійного ремонту куплених ними товарів (за додатком 2). Однак, у вказаному переліку відсутній такий товар, як автомобіль.

Отже з урахуванням аналізу вказаних норм законодавства у відповідача відсутній обов`язок створювати обмінний фонд, оскільки автомобілі відсутні в визначеному постановою Кабінету Міністрів України переліку, тому відповідач не повинен був надавати на час ремонту автомобіля в користування позивачу товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації).

Доводи касаційної скарги про те, що суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме не мали права брати до уваги постанову Кабінету Міністрів України, якою було затверджено перелік товарів з яких виробники утворюють обмінний фонд є необґрунтованими та зводяться до власного тлумачення заявником норм матеріального права.

Також необґрунтованими є доводи касаційної скарги стосовно того, що суд апеляційної інстанції не повідомив його належним чином про розгляд його апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Зокрема згідно розписки ОСОБА_1 особисто 18 квітня 2019 року в приміщенні суду апеляційної інстанції отримав судову повістку про виклик до суду на

10:00 годину 27 травня 2019 року (а. с. 205), а 22 травня подав до суду апеляційної інстанції заяву про відкладення розгляду справи призначеного на вказану дату.

Таким чином посилання заявника на пункт 5 частину першу статті 411 не знайшли свого підтвердження під час вивчення матеріалів справи.

Крім того, доводи касаційної скарги заявника є аналогічними доводам, наведеним ним в апеляційній скарзі, яким суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку.

Зокрема доводи касаційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції прийняв незаконну ухвалу від 05 березня 2019 року про відмову у прийнятті його заяви про збільшення позовних вимог були предметом перегляду суду апеляційної інстанції та ним була надана належна правова оцінка вказаним порушенням суду першої інстанції.

Крім того, згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, вказані порушення суду першої інстанції норм процесуального права не дають підстав для скасування законного і обґрунтованого рішення суду

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Буринський районний суд Сумської області від 06 березня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 27 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик