Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.06.2021 року у справі №932/3553/21

Постанова

Іменем України

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 932/3553/21

провадження № 61-9437св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Держава Україна в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Головне управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області,

треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Благодійний фонд "Екологія-Геос",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2021 року у складі судді Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, Благодійний фонд "Екологія-Геос", у якому просив суд визнати дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень чи Держави Україна

з питання забезпечення гарантії екологічних та інших прав протиправною, зобов'язати вчинити дії, на підставі частини 1 статті 276 ЦК України, спрямовані на негайне поновлення та забезпечення гарантії екологічних та інших прав та відшкодувати шкоду, заподіяну протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2021 року у складі судді Лукінової К. С. позовну заяву ОСОБА_2 повернуто позивачу.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 у травні

2021 року через систему "Електронний суд" подав до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Бабушкінського районного суду м.

Дніпропетровська від 05 травня 2021 року про повернення його позовної заяви.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначав, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункт 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір".

Короткий зміст судових рішень апеляційного суду

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху до надходження справи

із суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2021 року

в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Бабушкінського районного суду м.

Дніпропетровська від 05 травня 2021 року відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 05 травня 2021 року залишено без руху для усунення недоліку протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії ухвали, шляхом подачі квитанції про сплату судового збору.

Апеляційний суд вважав, що посилання ОСОБА_2 у клопотанні про звільнення від сплати судового збору на статтю 8 Конституції України, Закону України "Про судовий збір" та на те, що предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, не заслуговують на увагу, а тому підстави для звільнення

ОСОБА_2 від сплати судового збору відсутні. Також апеляційним судом не встановлені підстави для звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору у зв'язку з його майновим станом.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 05 травня 2021 рокувизнано неподаною та повернуто скаржнику.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 не виконав вимоги ухвали суду, якою його апеляційну скаргу залишено без руху,

не надав суду доказів сплати судового збору у розмірі 454,00 грн, направив на електронну адресу апеляційного суду повторне клопотання про звільнення його від сплати судового збору, тому відповідно до частини 6 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, справу направити на повторний розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги.

Вказує, що на підставі статей 3, 8, 19, 22, 24, 55, 64 Конституції України, Закону України "Про судовий збір" він звільнений від сплати судового збору у цій справі, оскільки предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, незадовільний матеріальний стан.

Також посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду

від 21 квітня 2021 року у справі № 204/8756/20 (провадження № 61-2791св21).

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких розумні строки розгляду справи судом, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

В Україні основоположним принципом судочинства, згідно з Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів", є принцип верховенства права.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада

2004 року № 15-рп/2004 (справа про призначення судом більш м'якого покарання), верховенство права - це панування права

в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначається, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але

й щодо національних судів (пункт 47 Рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі "Diya 97 проти України", справа № 19164/04).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури,

в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним

(§ 59 рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France"

від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі "Bellet v. France" від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права

в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на підставі частини 6 статті 357 ЦПК України, посилався на те, що ОСОБА_2 не виконав вимоги ухвали апеляційного суду, якою його апеляційну скаргу залишено без руху та не надав суду доказів сплати судового збору у розмірі 454,00 грн, а направив на електронну адресу апеляційного суду повторне клопотання про звільнення його від сплати судового збору.

Згідно з пунктом 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", на який посилається заявник, судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", яким керувався суд апеляційної інстанції, за подання до суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (454,00 грн).

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду 20 червня 2018 року у справі № 914/1748/17 виклав висновок про те, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях судового процесу, а саме при апеляційному перегляді справи. Ці стадії судового захисту є єдиним судовим процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення справ з метою захисту порушеного права.

Системне тлумачення приписів статей 3 та 4 Закону України "Про судовий збір" дозволяє зробити висновок про те, що законодавець обрав спосіб справляння судового збору із застосуванням процентного співвідношення ставки судового збору в апеляційному та касаційному суді від ставки в суді першої інстанції.

Отже, якщо позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", відповідно, він звільняється від сплати судового збору також і в разі подання ним апеляційної (касаційної) скарги на судові рішення у цій справі.

Такий підхід при тлумаченні положень пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" відповідає висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові 21 березня

2018 року у справі № 761/24881/16-ц (звільнення споживачів від сплати судового збору).

Враховуючи наведене, ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої державним органом, на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", то відповідно ОСОБА_2 і звільнений від сплати судового збору також за подання ним апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у цій справі.

Отже, апеляційний суд безпідставно висував вимогу про сплату

ОСОБА_2 судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі, тому повернення апеляційної скарги з підстав несплати судового збору не може вважатисязаконним та обґрунтованим.

Частинами 3 , 4 статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За таких обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк