Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.01.2021 року у справі №334/3133/17

Постанова

Іменем України

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 334/3133/17

провадження № 61-400 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С.

Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності у Запорізькій області;

третя особа - заступник начальника Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності у Запорізькій області Арнаутов Олексій Георгійович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2019 року у складі судді Баруліної Т. Є. та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності в Запорізькій області (далі - НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області), третя особа заступник начальника НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області Арнаутов О. Г., про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що до 24 квітня 2017 року вона працювала методистом вищої категорії обласних та міста Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів УКК І категорії.

Наказом по НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 24 квітня 2017 року № 63 її було звільнено з займаної посади на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків.

Вважала, що наказ про її звільнення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при її звільненні відповідачем було порушено вимоги статей 147, 149 КЗпП України. Вказувала, що наказ про її звільнення підписано тимчасово виконуючим обов'язки НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області - заступником начальника центру Арнаутовим О. Г., який не мав повноважень на його підписання; її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неповним з'ясуванням обставин, за відсутності її провини та без наявності шкоди інтересам установи, а висновки службового розслідування не відповідають дійсності.

Так, її функціональні обов'язки як методиста обласних та міста Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії передбачені посадовою інструкцією, затвердженої наказом НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 09 грудня 2015 року № 192, які, на її думку, вона виконувала сумлінно та у повному обсязі.

Вказувала, що 03 квітня 2017 року по 24 квітня 2017 року згідно плану роботи та особистих вказівок виконуючого обов'язки начальника НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області, заступника завідувача обласних та міста Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії ОСОБА_2 нею проведено розробку плану-конспекту інструктивно-методичного заняття з теми "Методика розробки відео та індивідуального тренінгу за навчальними програмами постійно діючих семінарів", який відповідно до наказу НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 05 жовтня 2016 року № 50 "Про організацію підготовки до проведення занять" мав бути затверджений за три дні до проведення зайняття. Проведення вказаного заходу було заплановано на 21 квітня 2017 року, а отже, затвердження плану-конспекту повинно було відбутися не пізніше 18 квітня 2017 року саме виконуючим обов'язки начальника центру ОСОБА_2, який несподівано з 18 квітня 2017 року по 07 травня 2017 року пішов у відпустку, а заступник завідувача - ОСОБА_3 не була призначена тимчасово виконуючою обов'язки завідувача курсів, тому відмовилася затверджувати план-конспект.

Крім того, у період з 17 квітня 2017 року по 19 квітня 2017 року вона знаходилася у відрядженні у м. Києві на апеляційній комісії при ДСНС України, а з 26 квітня 2017 року по 28 квітня 2017 року було заплановано її відрядження на атестаційну комісію при ДСНС України для підтвердження кваліфікаційної категорії "спеціаліст вищої категорії", про яке 21 квітня 2017 року її особисто повідомив тимчасово виконуючий обв'язки начальника центру Арнаутов О. Г.

Вказувала, що згідно зі своїми функціональними обов'язками вона не має права давати вказівки майстрам виробничого навчання щодо організації інструктивно-методичних занять, оскільки вони не знаходяться у її підпорядкуванні. Такі вказівки і вона, і майстри виробничого навчання отримують від завідувача ОСОБА_2 або заступника завідувача - ОСОБА_3 у письмовому вигляді з реєстрацією. Однак з приводу проведення інструктивно-методичного заняття 21 квітня 2017 року письмових вказівок від виконуючого обов'язки начальника центру, завідувача курсів ОСОБА_2, тимчасово виконуючого обов'язки начальника центру Арнаутова О. Г. та заступника завідувача курсів ОСОБА_3 ані вона, ані майстри виробничого навчання не отримували. Тому 24 квітня 2017 року нею повторно було направлено на електронну пошту центру супровідний лист, план та план-конспект проведення заняття з теми "Методика розробки відео та індивідуального тренінгу за навчальними програмами постійно діючих семінарів". В той же день вона особисто надала ОСОБА_3 ці матеріали на затвердження, однак остання відмовилася їх розглядати.

Вважала, що при вирішені питання про застосування до неї заходів дисциплінарного стягнення відповідачем не було прийнято до уваги її сумлінне та добросовісне ставлення до своїх посадових обов'язків, факт попередньої роботи, її заслуги при проведені науково-дослідної роботи в складі творчої групи, результатом якої стало написання 22 матеріалів.

Позивач також зауважила, що підставою для розірвання з нею трудового договору за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України у наказі зазначено систематичне невиконання нею трудових обов'язків, а системність утворювали накази про притягнення її до дисциплінарної відповідальності від 06 вересня 2016 року № 165 та від 24 січня 2017 року № 12, які оскаржені нею до суду.

Вважала, що всі вищенаведені обставини є підставами для скасування наказу про звільнення та поновлення її на роботі, стягнення з відповідача відповідно до статті 235 КЗпП України середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого станом на 22 лютого 2019 року складає 164 962,87 грн. Посилаючись на душевні страждання, спричинені їй незаконними діями відповідача, що негативно відобразилось на стані її здоров'я та виражається у нервозності, підвищенні тиску, постійно пригніченому стані, нездоровому сні, позивач вважала, що їй завдано й моральну шкоду.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 24 квітня 2017 року № 63 про звільнення її з посади методиста обласних та міста Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області; поновити її на вказаній посаді; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, який станом на 22 лютого 2019 року складає 164 962,87 грн, та заподіяну моральну шкоду в сумі 140 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, факт систематичного порушення та неодноразового притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності підтверджено наказами відповідача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову; в ході апеляційного розгляду справи достеменно встановлена наявність системності у порушенні позивачем трудових обов'язків, яка підтверджується не скасованим та не визнаним незаконним наказом від 06 вересня 2016 року № 165 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, рішенням загальних зборів трудового колективу від 10 листопада 2016 року, оформленим протоколом, про оголошення ОСОБА_1 громадського осуду, а також порушеннями при проведенні запланованого на 21 квітня 2017 року заняття, проведення якого передбачено пунктом 2.9. посадової інструкцією позивача, затвердженої наказом НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 09 грудня 2015 року № 192,

Судом встановлено, що розроблений ОСОБА_1 власний план на квітень 2017 року був затверджений 13 квітня 2017 року, а тому перебуваючи у службовому відрядженні з 17 квітня по 19 квітня 2017 року, позивач мала врахувати свої можливості та завчасно підготувати та затвердити план-конспект заняття, запланованого на 21 квітня 2017 року, до свого відрядження або порушити клопотання перед керівництвом курсів питання про перенесення термінів проведення цього заняття.

Проте, ніяких дій позивачем для виконання свого плану до 21 квітня 2017 року вчинено не було та про обставини, що перешкоджають їй провести заняття, до відома керівництва не доведено. Лише 21 квітня 2017 року, коли заняття мали вже проводитись, не підписаною пояснювальною на ім'я тимчасово виконуючого обов'язки начальника НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області Арнаутова О. Г. ОСОБА_1 інформувала, що протягом квітня 2017 року вона мала інші завдання, а потім перебувала у відрядженні, тому просила надати їй можливість провести заняття, заплановане на 21 квітня 2017 року, у іншу дату - 25 квітня 2017 року.

Досліджуючи наслідки невиконання позивачем запланованого заняття, суд апеляційної інстанції виходив із того, що їх слід оцінювати не тільки за останнім невиконанням трудових обов'язків щодо не проведення позивачем запланованого на 21 квітня 2017 року заходу, а саме за системним невиконанням позивачем запланованих заходів, на що вказують оголошена їй догана та громадський осуд. У такий спосіб шкода має нематеріальний характер, а наслідки дій позивача полягають у дестабілізації роботи колективу шляхом системного зриву запланованих заходів, про що, зокрема, зазначалось і у протоколі № 11 загальних зборів працівників НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 10 листопада 2016 року при оголошенні ОСОБА_1 громадського осуду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року й ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначала порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 700/63/18, від 03 квітня 2019 року у справі № 520/3689/16-ц, від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17 та постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справах №№ 6-119цс15 та 6-703цс15 тощо, що не відповідає вимогам пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказувала на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 334/3133/17 із Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено обставин, які б свідчили про системне невиконання нею своїх посадових обов'язків, зокрема, не надано належної оцінки наказам про накладення дисциплінарних стягнень у вигляді доган, які стали підставою для її подальшого звільнення, а саме: наказу від 24 січня 2017 року № 12, який визнано незаконним та скасовано у судовому порядку, та наказу від 06 вересня 2016 року № 165, факт незаконності якого також встановлено у судовому порядку, проте у задоволенні позову про його скасування було відмовлено у зв'язку з пропуском нею строку, передбаченого частиною 1 статті 233 КЗпП України. Суди безпідставно як на підтвердження системності невиконання нею посадових обов'язків посилались на застосовані до неї заходи громадського впливу у вигляді громадського осуду, прийнятого протоколом № 11 від 10 листопада 2016 року, не дослідивши документи, які стали підставою для його прийняття.

Вказувала, що проведення інструктивно-методичних занять для майстрів виробничого навчання не входило до її посадових обов'язків, тому за не проведення такого заняття вона не могла бути притягнута до дисциплінарної відповідальності, зокрема, до такого крайнього заходу як звільнення. Крім того, суди не звернули уваги на те, що не проведення інструктивно-методичного зайняття 21 квітня 2017 року відбулось без її провини, тоді як вина працівника, як одна із ознак порушення трудової дисципліни, є абсолютною необхідністю для застосування такого заходу дисциплінарного стягнення як звільнення; при обранні виду стягнення роботодавцем не враховано критеріїв тяжкості вчиненого проступку, який не є тяжким, та ту обставину, що заподіяння роботодавцю шкоди не настало. Судами безпідставно та неправомірно не застосовано нормативний документ, яким є наказ МНС від 06 березня 2008 року № 177 "Про затвердження Настанови з організації соціально-гуманітарної роботи з особами рядового і начальницького складу та працівниками органів і підрозділів цивільного захисту" та додаток до нього № 6, оскільки саме цим документом визначено компетенцію загальних зборів трудового колективу та ради загальних зборів установи відповідача при вирішенні питання про звільнення працівника.

Доводи особи, які подали відзив на касаційну скаргу

У квітні 2021 року заступник начальника МЦ ЦЗ та БЖД у Запорізькій області Арнаутов О. Г. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв'язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 01 листопада 2011 року згідно з наказом № 10/0 ОСОБА_1 була прийнята на посаду заступника начальника обласних курсів з навчальної роботи підвищення кваліфікації керівник кадрів НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області.

Наказом 07 червня 2012 року № 883 від ОСОБА_1 підтверджена відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії "Спеціаліст вищої категорії" та присвоєно педагогічне звання "Викладач-методист".

Відповідно до наказу від 08 травня 2015 року № 66 у зв'язку з організаційно-штатними заходами, в межах НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області, позивач була переведена на посаду методиста вищої категорії обласних та міста Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії (а. с. 116 зворот, т. 1).

Згідно посадової інструкції методиста обласних та м. Запоріжжя курсів удосконалення кадрів І категорії НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області, затвердженої наказом НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 09 грудня 2015 року № 192, закріплені наступні посадові обов'язки позивача: пункт 2.1. - організовувати методичну роботу на обласних та м. Запоріжжя курсах удосконалення керівних кадрів І категорії, за що передбачено персональну відповідальність за її результати; пункт 2.2. - готувати проекти планів методичної роботи і представляти їх на затвердження; пункт 2.3. - здійснювати комплексне навчально-методичне забезпечення навчального процесу за відповідними програмами; пункт 2.7. - розробляти та подавати пропозиції щодо удосконалення навчального процесу; пункт 2.8. - проводити навчально-методичне консультування та координацію роботи педагогічних працівників курсів; пункт 2.9. - організовувати та проводити інструктивно-методичні заняття; пункт 2.12. - організовувати роботу з удосконалення фахової освіти та кваліфікації педагогічних працівників обласних та міста Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії; пункт 2.15. - формувати бібліотечний фонд курсів та електрону базу навчальної, довідкової, наукової, методичної літератури, власних розробок і фахових періодичних видань; пункт 2.19. - виконувати окремі службові доручення у межах своєї компетенції.

З посадовою інструкцією ОСОБА_1 була ознайомлена під особистий підпис 19 лютого 2016 року (а. с. 212-214, т. 1).

Згідно наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності

від 06 вересня 2016 року № 165, за невиконання плану усунення недоліків, затвердженого наказом від 11 липня 2016 року № 41, та за систематичне невиконання пунктів 2.1., 2.2., 2.9., 2.12., 2.13., 2.15., 2.19. посадової інструкції ОСОБА_1 на підставі статей 147, 148, 149 КЗпП України оголошено догану (а. с. 1, т. 2).

Протоколом загальних зборів працівників НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 10 листопада 2016 року № 11, згідно пункту 7.1. Положення про загальні збори трудового колективу НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області, за систематичне порушення правил педагогічної етики та професійної деонтології було постановлено оголосити громадський осуд методисту обласних та м. Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії ОСОБА_1 (а. с. 96-98, т. 2).

З протоколу № 11 (позачергових) загальних зборів працівників НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 10 листопада 2016 року вбачається, що четвертим питанням, яке відносилось до порядку денного, члени колективу обговорювали порушення вимог педагогічної етики та професійної деонтології ОСОБА_1. На думку виступаючих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ці порушення виявляються у скоєнні методистом ОСОБА_1 неетичних та аморальних вчинків: підробці та крадіжці документів внутрішнього застосування, постійній брехні та приписування колегам та керівництву висловів та аморальних вчинків, які ті не робили, зухвалості у спілкуванні з колегами та керівництвом, зневажливих та образливих висловлюваннях на їх адресу, прямому ігноруванні вказівок керівництва, вчиненні дій, спрямованих на підрив його авторитету, порушенні субординації, відмові (у тому числі демонстративній) підкорятись, навмисній непокорі вимогам інструкцій, правил, затягуванні і невиконанні покладених посадовою інструкцією завдань у встановлені терміни, спробах перекласти їх виконання на інших. Вказується, що ОСОБА_1 плагіює напрацювання педагогічних працівників, приписує собі досягнення в роботі. Несвоєчасно виконує покладені на неї обов'язки, затягує справи, приховує інформацію про стан справ, власні помилки та прорахунку для подальшого звинувачення керівництва у неякісній організації роботи, неправильних завданнях, неможливості зрозуміти вимоги, в упередженості з боку керівництва, створює видимість роботи (а. с. 97-98, т. 2).

Згідно наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності

від 24 січня 2017 року № 12, за висновками комісії за результатами службового розслідування, з метою подальшого недопущення невиконання посадової інструкції, а саме, пунктів 2.1., 2.2., 2.3., 2.8., 2.9. та 2.15., ОСОБА_1 оголошено догану.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області про визнання незаконним та скасування наказу від 24 січня 2017 року № 12 про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Постановою Запорізького апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2019 року, яка набрала законної сили, за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2018 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено: визнано незаконним та скасовано наказ НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 24 січня 2017 року № 12 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2020 року задоволено позов ОСОБА_1: визнано незаконним та скасовано наказ НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 06 вересня 2016 року № 165 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (а. с. 234-237, т. 4).

Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 серпня 2020 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2020 року скасовано,

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку з пропуском строку звернення до суду із зазначеним позовом та відсутністю поважних причин на його поновлення.

Таким чином, на час перегляду справи в апеляційному порядку із системності порушень, за які звільнено позивача, виключається наказ від 24 січня 2017 року № 12 у зв'язку з його скасуванням у судовому порядку, тоді як наказ від 06 вересня 2016 року № 165 залишився чинним.

Також судами встановлено, заступником завідувача обласних та м. Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії ОСОБА_3 було складено план роботи обласних та м. Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії на квітень 2017 року (а. с. 90-94, т. 2).

Відповідно до вказаного плану було заплановано проведення інструктивно-методичного заняття на тему "Методика розробки відео та індивідуального тренінгу за навчальними програмами постійно діючих семінарів" методистом ОСОБА_1 21 квітня 2017 року о 14.00 год на Циклі практичної підготовки.

ОСОБА_1 на підставі вказаного плану було складено індивідуальний план роботи на квітень 2017 року, у пункті 2.2. якого заплановано проведення 21 квітня 2017 року о 14.00 год. інструктивно-методичного заняття на тему "Методика розробки відео та індивідуального тренінгу за навчальними програмами постійно діючих семінарів" на Циклі практичної підготовки (а. с. 102-105, т. 2).

Вказане зайняття методист ОСОБА_1 не провела, про що не заперечувала в ході розгляду справи.

Наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області Арнаутова О. Г. (з основної діяльності) від 21 квітня 2017 року № 20 призначено комісію для проведення службового розслідування на підставі доповідної записки ОСОБА_3 за фактом невиконання посадових обов'язків методистом обласних та м. Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії ОСОБА_1 щодо не проведення нею 21 квітня 2017 року інструктивно-методичного заняття на тему "Методика розробки відео та індивідуального тренінгу за навчальними програмами постійно діючих семінарів", визначеного планом роботи курсів та планом роботи особисто ОСОБА_1 (а. с. 100-107, т. 2).

В ході службового розслідування комісією зібрані наступні документи: письмові пояснення від 21 квітня 2017 року майстрів виробничого навчання циклу практичної підготовки ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про те, що заняття 21 квітня 2017 року методистом ОСОБА_1 не проводились (а. с.119-121,123-124, т. 2).

Актом від 21 квітня 2017 року, складеними майстром ОСОБА_13, майстром ОСОБА_14 та фахівцем ОСОБА_16, та актом від 21 квітня 2017 року, складеним старшим майстром ОСОБА_9, майстром ОСОБА_15 та майстром ОСОБА_17 в присутності ОСОБА_1, підтверджено факт не проведення позивачем 21 квітня 2017 року інструктивно-методичного заняття на тему "Методика розробки відео та індивідуального тренінгу за навчальними програмами постійно діючих семінарів" (а. с.126,127, т. 2).

У письмових поясненнях від 21 квітня 2017 року начальник циклу практичної підготовки вказував, що відповідальною за виконання (проведення ІМЗ) на підставі затвердженого плану визначено методиста ОСОБА_1, а він в межах посадової інструкції не має права контролю за роботою методиста (а. с.122, т. 2).

Згідно письмових пояснень методиста обласних та міста Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії ОСОБА_1 від 21 квітня 2017 року, вона не змогла вчасно підписати план проведення інструктивно-методичного заняття з теми "Методика розробки відео та індивідуального тренінгу за навчальними програмами постійно діючих семінарів", призначеного на 21 квітня 2017 року, оскільки 07 квітня 2017 року отримала позапланове завдання від виконуючого обов'язки начальника центру ОСОБА_2 щодо розробки формалізованих документів для пункту видачі ЗІЗ, а з 17 квітня 2017 року по 19 квітня 2017 року вона перебувала у відрядженні у м. Києві. Також підготувала та 20 квітня 2017 року надала на узгодження відпрацьовані методичні рекомендації щодо підготовки та проведення командно-штабних навчань органів управління ЦЗ територіальної підсистеми ЄДС ЦЗ Запорізької області та її ланок (а. с.125, т. 2).

Згідно висновку службового розслідування від 24 квітня 2017 року на підставі встановлених, вивчених, перевірених та підтверджених фактів, враховуючи неодноразове невиконання методистом обласних та м. Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків без поважних причин, відсутність з її сторони будь-яких заходів для усунення недоліків у своїй роботі, наявність діючих дисциплінарних стягнень, накладених на ОСОБА_1 (накази НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 06 вересня 2016 року № 165 та від 24 січня 2017 року № 12, оголошений загальними зборами трудового колективу Центру громадський осуд, протокол від 10 листопада 2016 року № 11), комісія рекомендує начальнику центру притягнути методиста обласних та м. Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 147 КЗпП України шляхом звільнення її із займаної посади згідно з пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання посадових обов'язків (а. с. 108-110, т. 2).

24 квітня 2017 року тимчасово виконуючий обов'язки начальника НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області Арнаутов О. Г. звернувся з поданням про розгляд на засіданні Ради загальних зборів центру чергового факту невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків та вирішення питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із займаної посади (а. с. 165, т. 3).

Згідно витягу з протоколу № 1 позачергового засідання ради загальних зборів колективу НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 24 квітня 2017 року, на підставі висновків службового розслідування та враховуючи попередні випадки порушення трудової дисципліни (оголошений ОСОБА_1 громадський осуд, протокол загальних зборів колективу НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 10 листопада 2016 року № 11), безвідповідальне ставлення та невиконання методистом обласних та м.

Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків (накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 06 вересня 2016 року № 165 та від 24 січня 2017 року № 12) було ухвалено звільнити з займаної посади за систематичне невиконання посадових обов'язків методиста обласних та міста Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії ОСОБА_1 (а. с.131-132, т. 2).

Наказом від 24 квітня 2017 року № 63 за систематичне невиконання посадових обов'язків без поважних причин, методиста обласних та міста Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області ОСОБА_1, до якої раніше застосовувались заходи дисциплінарного та громадського стягнень, притягнуто до дисциплінарної відповідальності - звільнено із займаної посади, згідно пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України з 24 квітня 2017 року (а. с.118, т. 1).

Підставою для звільнення у наказі зазначені: матеріали та висновок комісії з проведення службового розслідування від 24 квітня 2017 року вх. № 304, наказ НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 06 вересня 2016 року № 165 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, наказ НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 24 січня 2017 року № 12 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, протокол загальних зборів трудового колективу НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 10 листопада 2016 року № 11, витяг з протоколу засідання ради загальних зборів колективу НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 24 квітня 2017 року № 1 вх. № 309 (а. с. 118, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частини 1 і 2 статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП України).

Відповідно до частини 3 статті 149 КЗпП України, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Отже, для припинення трудових правовідносин з кожної конкретної підстави існує спеціальний порядок, якого роботодавець зобов'язаний дотримуватись для того, щоб звільнення було законним.

З цієї підстави працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, потрібно з'ясувати, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України та чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України необхідна наявність у сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним. При визначенні систематичності як ознаки порушення враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів.

Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Установлено, що наказом від 24 квітня 2017 року № 63 за систематичне невиконання посадових обов'язків без поважних причин, методиста обласних та міста Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області ОСОБА_1, до якої раніше застосовувались заходи дисциплінарного та громадського стягнень, притягнуто до дисциплінарної відповідальності - звільнено із займаної посади, згідно пункту 3 статті 40 КЗпП України з 24 квітня 2017 року.

Підставою для винесення даного наказу стали матеріали та висновок комісії з проведення службового розслідування від 24 квітня 2017 року, накази НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 06 вересня 2016 року № 165 та від 24 січня 2017 року № 12 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, протокол загальних зборів трудового колективу НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 10 листопада 2016 року № 11 про застосування до ОСОБА_1 громадського осуду, витяг з протоколу засідання ради загальних зборів колективу НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 24 квітня 2017 року.

Судами попередніх інстанцій встановлена наявність системності у порушенні позивачем трудових обов'язків, яка підтверджується не скасованим та не визнаним незаконним наказом від 06 вересня 2016 року № 165 про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани, рішенням загальних зборів трудового колективу від 10 листопада 2016 року, оформленим протоколом, про оголошення ОСОБА_1 громадського осуду, підстави для застосування якого викладені у протоколі № 11 від 10 листопада 2016 року.

Крім того, за результатами проведеного 24 квітня 2017 року службового розслідування комісією підтверджено факт невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків без поважних причин, зокрема, пункту 2.9. її посадової інструкції, затвердженої наказом НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 09 грудня 2015 року № 192, яким передбачено організація та проведення інструктивно-методичних занять.

Аналізуючи порушення, зазначені у наказі від 24 квітня 2017 року № 63 про звільнення позивача, судами встановлено, що заступником завідувача обласних та м. Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії ОСОБА_3 було складено план роботи обласних та м. Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії на квітень 2017 року, відповідно до якого на 21 квітня 2017 року було заплановано проведення інструктивно-методичного заняття на тему "Методика розробки відео та індивідуального тренінгу за навчальними програмами постійно діючих семінарів" саме методистом ОСОБА_1, цей захід був внесений до індивідуального плану методиста позивача на квітень 2017 року, який затверджено керівником, а отже мав бути виконаний, як запланований.

Досліджуючи наслідки невиконання позивачем запланованого заняття, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що їх слід оцінювати не тільки за останнім невиконанням трудових обов'язків щодо не проведення запланованого на 21 квітня 2017 року заходу, а саме за системним невиконанням позивачем запланованих заходів, на що вказують оголошена їй догана та громадський осуд. У такий спосіб шкода має нематеріальний характер, а наслідки дій позивача полягають у дестабілізації роботи колективу шляхом системного зриву запланованих заходів, про що, зокрема, зазначалось у протоколі № 11 загальних зборів працівників НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 10 листопада 2016 року при оголошенні ОСОБА_1 громадського осуду.

Установивши, що позивач не виконувала без поважних причин обов'язки, покладені на неї трудовим договором та посадовою інструкцією, що підтверджено наданими відповідачем актами, поясненнями працівників, висновком комісії з проведення службового розслідування й не спростовано нею, врахувавши, що до ОСОБА_1 раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення за невиконання трудових обов'язків, перед звільненням відповідач отримав її письмові пояснення, врахувавши обставини, ступінь тяжкості вчиненого проступку, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача відбулось з дотриманням закону, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про поновлення її на роботі та похідних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Посилання касаційної скарги на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 700/63/18, від 03 квітня 2019 року у справі № 520/3689/16-ц, від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17 та постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справах №№ 6-119цс15 та 6-703цс15 тощо, є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення спору. Судами правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Доводи, наведені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують, на законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій не впливають, а спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції за загальним правилом частини 1 статті 400 ЦПК України, оскільки Верховний Суд не вправі встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта