Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.04.2019 року у справі №188/917/17

Постанова

Іменем України

30 липня 2021 року

м. Київ

справа № 188/917/17

провадження № 61-7157св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

третя особа - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області

від 27 березня 2018 року у складі судді Ніколаєвої І. К. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2019 року у складі колегії суддів:

Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру

у Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсним рішення про передачу в приватну власність земельної ділянки

та скасування державної реєстрації земельної ділянки та такого права.

Позовну заяву мотивовано тим, що йому як учаснику бойових дій безоплатно було надано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,906 га ріллі, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель резервного фонду Осадченської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 01 листопада 2011 року № Р-589-11 йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,906 га ріллі, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель резервного фонду Осадченської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

ОСОБА_1 вважав, що термін дії у часі зазначеного розпорядження необмежений.

Зазначав, що з 2012 року він користувався, розпоряджався та володів зазначеною земельною ділянкою для власних потреб відповідно

її цільового призначення. Щорічно сплачував земельний податок за надану йому у приватну власність земельну ділянку. В осінньо-весняний період

2016-2017 років ним були здійснені роботи щодо підготовки спірної земельної ділянки до вирощування сільськогосподарської продукції,

у травні 2017 року здійснив на її території посів зернових культур.

26 травня 2017 року за місцем розташування спірної земельної ділянки прибули представники товариства з обмеженою відповідальністю "Геосервіс" (далі - ТОВ "Геосервіс") з метою встановлення меж земельної ділянки на підставі правочину третьої особи, яка є власником цієї земельної ділянки.

ОСОБА_1 зазначав, що після звернення до державних органів реєстрації прав на нерухоме майно він дізнався про те, що 04 березня

2016 року до реєстру були внесені відомості про право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка раніше була надана йому у приватну власність.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним рішення Управління Держгеокадастру у Петропавлівському районі Дніпропетровської області від 04 березня 2016 року про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,9783 га, кадастровий номер 1223884000:02:001:0085, за ОСОБА_2 та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію за ОСОБА_2 права приватної власності на земельну ділянку, площею 0,9783 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1223884000:02:001:0085, розміщену на території Осадченської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області

від 27 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, не має жодного відношення до земельної ділянки ОСОБА_2, оскільки має інше цільове призначення та площу, а також відсутність у земельному масиві, в якому розташовані вказані земельні ділянки, земель для ведення особистого селянського господарства. Позивач звернувся до суду з позовом після спливу двох років, передбачених пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою"

та втрати чинності розпорядженням Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 01 листопада 2011 року № Р-589-11, на розроблення землевпорядної документації. При цьому

у зазначеному розпорядчому документі мова не йшла про конкретну земельну ділянку як сформований об'єкт нерухомості з визначенням його меж на місцевості.

Крім того, за розпорядженням Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 01 листопада 2011 року № Р-589-11 у позивача не виникало право власності, а лише виникала правова підстава для оформлення такого права. Зазначене розпорядження саме по собі не є правовстановлюючим документом, а лише створює правову підставу для початку розроблення землевпорядної документації

на земельну ділянку, яка підлягатиме подальшому затвердженню іншим розпорядчим актом. Після отримання зазначеного розпорядження позивач повинен був виконати всі дії, зазначені у Порядку отримання земельних ділянок у приватну власність, та діяти виключно на підставі норм Земельного кодексу України. Отримання дозволу на розроблення тієї

чи іншої землевпорядної документації є першим кроком на шляху

до оформлення відповідних документів на земельну ділянку, відсутність яких унеможливлює легальне її використання. Позивач жодних дій

по оформленню відповідних документів на земельну ділянку не вчинив. Судом першої інстанції не було встановлено об'єктивних перешкод для здійснення зазначених дій.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення його права відповідачами та виникнення будь-яких прав

на земельну ділянку, кадастровий номер 1223884000:02:001:0085, площею 0,9783 га, власником якої є ОСОБА_2.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області

від 27 березня 2018 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог

та ухвалено рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відсутні належні та допустимі докази того, що позивачу розпорядженням Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 01 листопада 2011 року № Р-589-11 було надано земельну ділянку, кадастровий номер 1223884000:02001:0085, власником якої є ОСОБА_2. Йому було надано дозвіл на розробку землевпорядної документації на земельну ділянку з земель резервного фонду. Цільове призначення та розмір земельних ділянок різні.

У земельному масиві, в якому розташована спірна земельна ділянка

ОСОБА_2, відсутні землі для ведення особистого селянського господарства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій

не прийняли до уваги те, що він є учасником бойових дій, має у приватній власності земельну ділянку, площею 3,774 га, на території Осадченської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області,

як колишній член сільськогосподарського підприємства. Поруч

із зазначеною земельною ділянкою розташована спірна земельна ділянка, площею 0,906 га, на розробку проекту землеустрою на яку йому було надано дозвіл на підставі розпорядження Петропавлівської районної державної адміністрації від 01 листопада 2011 року № Р-589-11. Вказує, що термін дії такого розпорядження указано не було, і чинним на той час законодавством термін дії такого розпорядження не встановлювався.

ОСОБА_1 зазначає, що земельна ділянка, на яку було видано зазначене розпорядження, відносилась до резервного фонду. Ним не було повністю проведено процедуру оформлення його права на спірну земельну ділянку, у той же час земельну ділянку у нього не вилучали.

Вважає, що з урахуванням чинного законодавства він має право

на приватизацію земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні,

а передача її у власність відповідача порушує його права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2019 року було поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року

та постанови Дніпропетровського апеляційного суду від 09 січня 2019 року.

Відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 188/917/17 із Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_3

та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

на касаційну скаргу, у яких зазначено, що оскаржувані судові рішення

є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Власником земельної ділянки, площею 0,9783 га, кадастровий номер 1223884000:02:001:0085, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є ОСОБА_2 на підставі державного акта про право приватної власності на землю від 27 березня 2002 року, серії IV-ДП №050675, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а. с. 67,74,75).

Земельна ділянка, вказана у зазначеному державному акті, площею

7,4600 га, фактично складається із двох частин - земельних ділянок: кадастровий номер 1223884000:02:001:1085, площею 6,4817 га, та земельної ділянки, кадастровий номер 1223884000:02:001:0085, площею 0,9783 га.

Спірна земельна ділянка, кадастровий номер 1223884000:02:001:0085, площею 0,9783 га, як і земельна ділянка, кадастровий номер undefined, площею 6,4817 га, перебувають в оренді

у ФОП ОСОБА_3, право щодо якої зареєстроване у встановленому законодавством порядку, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а. с. 10-12).

Розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації від 01 листопада 2011 року № Р-589-11 надано ОСОБА_1 дозвіл

на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,906 га ріллі для ведення особистого селянського господарства

на території Осадченської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області за рахунок земель резервного фонду сільської ради.

Площу земельної ділянки зобов'язано уточнити за результатами геодезичних вимірювань. Розроблений проект землеустрою зобов'язано погодити з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органами містобудування і архітектури природоохоронним

й санітарно-епідемілогічним органам, органами охорони культурної спадщини та зобов'язано надати до районної державної адміністрації для прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність (а. с. 7).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того,

що ОСОБА_1 після отримання зазначеного рішення були вчинені дії щодо оформлення відповідних документів на земельну ділянку.

Також матеріали справи не містять копій рішення управління Держгеокадастру у Петропавлівському районі Дніпропетровської області від 04 березня 2016 року про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,9783 га, кадастровий номер 1223884000:02:001:0085,

за ОСОБА_2.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно із положеннями частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи

в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частинами 1 -4 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення

її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної

чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель

у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння

їй кадастрового номера.

Частинами 1 , 2 статті 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок

або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених статтею 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі (частини 1 , 2 статті 16 Закону України "Про державний земельний кадастр").

Частинами 1 , 3 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної

чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Відповідно до частини 9 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування

та державної реєстрації права власності на неї.

Частинами 1 , 3 статті 116 ЗК України передбачено,

що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Частинами 1 , 3 статті 116 ЗК України або

за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок

у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок

із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Частинами 1 , 3 статті 116 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель

і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача

(у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

ОСОБА_1, бажаючи одержати безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території Осадчевської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у 2010 році звертався із заявою до уповноваженого органу, який розпоряджався цією земельною ділянкою, - Петропавлівської районної державної адміністрації.

Відповідно до частин 7 , 8 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частин 7 , 8 статті 118 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених

у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності

у власність відповідно до повноважень, визначених частин 7 , 8 статті 118 ЗК України, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні,

то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк

з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт

із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому частин 7 , 8 статті 118 ЗК України.

Частиною 1 статті 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З аналізу статті 118 ЗК України випливає, що для отримання безоплатно

у власність громадян земельної ділянки відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною 9 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених Частиною 9 статті 118 ЗК України,

у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно

із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку та право постійного користування і право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані,

на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими

і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести

ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України.

Вирішуючи спір, суди на підставі належним чином оцінених доказів, встановивши, що передбачених законом дій, спрямованих на отримання

у власність земельної ділянки, дозвіл на розробку проекту якої було надано розпорядженням Петропавлівської районної державної адміністрації

від 01 листопада 2011 року № Р-589-11, позивачем не було здійснено,

та ураховуючи відсутність належних та допустимих доказів виникнення майнових прав позивача на спірну земельну ділянку, обґрунтовано вважали, що зазначене розпорядження саме по собі не є правовстановлюючим документом, а лише створює правову підставу для початку розроблення землевпорядної документації на земельну ділянку, яка підлягатиме подальшому затвердженню іншим розпорядчим актом.

При цьому суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено, які саме права на спірну земельну ділянку він мав (володіння, користування, розпорядження) на час надання її у власність у 2002 році ОСОБА_2, виходячи з того, що відповідно до положень

статті 5 ЦПК України, статей 15, 16 ЦК України суд може захистити лише

ті права особи, які їй належали і які було порушено відповідачами.

Посилання у касаційній скарзі на те, що позивач тривалий час користується земельною ділянкою, тому його інтереси, що виникли на підставі розпорядження Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 01 листопада 2011 року № Р-589-11, підлягають захисту, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на підставі зазначеного рішення у позивача не виникло право власності, а виникла лише правова підстава для належного оформлення такого права, проте позивач жодних дій щодо оформлення відповідних документів на земельну ділянку тривалий час не вчиняв.

При цьому матеріали справи не місять належних та допустимих доказів,

що ОСОБА_1 зазначеним розпорядженням Петропавлівської районної державної адміністрації було надано дозвіл на розробку проекту щодо земельної ділянки, кадастровий номер 1223884000:02:001:0085, власником якої є ОСОБА_2, тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивачем не надано доказів порушення його права саме відповідачами та виникнення будь-яких прав на спірну земельну ділянку, кадастровий номер undefined, площею 0,9783 га, власником якої є ОСОБА_2.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно

і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції

та постанову суду апеляційної інстанцій залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області

від 27 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 09 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович