Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.06.2018 року у справі №542/195/17

Постанова

Іменем України

01 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 542/195/17

провадження № 61-36260св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Сокіл»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл» на постанову апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня

2018 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Лобова О. А.,

Абрамова П. С.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сокіл» (далі - ТОВ «Сокіл») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 в якому просило визнати за ним право власності на нерухоме майно, а саме: ангар для сільськогосподарської техніки, площею 1803,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1; сарай, площею 141,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2; будівлю бані, площею 79,4 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3; будинок механізатора, їдальня, площею 298,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_4; водонапірну башту площею 7,0 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_5; зерносклад-комплекс № 2, площею

2 024,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_6; пункт штучного осіменіння, площею 31,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_7; водонапірну башту, металеву, розташована за адресою: АДРЕСА_8; корівник, площею 1583,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_9; свинарник, площею 813,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_10; телятник, площею 822,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_11; будинок плотні-майстерні, площею 143,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_12; зерносклад (тік) № 3, площею 1124,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_13; зерносклад (тік) № 2, площею

1 050,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_14; зерносклад (тік) № 1, площею 601,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_15; ЗАВ-20, площею 84,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_16; будинок комірника, площею 27,0 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_17; склад матеріалів, площею 532,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_18; автогараж, площею 700,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_19; будинок-диспетчерська, площею 58,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_20; ангар-зерносклад, площею

1 775,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_21; зерносклад, площею 1 217,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_22; вагова, площею 16,9 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_23; свинарник-відгодівельник, площею 954,8 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_24; корівник, площею 1632,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_25; водонапірна башта, металева, розташована за адресою: АДРЕСА_26; комплекс-відгодівельник, площею 1 296,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_27.

Позовна заява мотивована тим, що у 2000 році колективне сільськогосподарське підприємство імені Шевченка (далі - КСП імені Шевченка) було реорганізоване у сільськогосподарський кооператив імені Шевченка (далі - СГК імені Шевченка). У 2004 році, правонаступником

СГК імені Шевченка стало ТОВ «Сокіл» в частині переданого йому майна у відповідності до розподільного та передаточного балансів і актів приймання-передачі активів та пасивів кооперативу.

Розпаювання майна СГК імені Шевченка було проведене на підставі рішення від 15 березня 2003 року загальних зборів власників майнових паїв

СГК імені Шевченка. Було вирішено розпаювати майно колишнього

КСП імені Шевченка, що знаходилось на балансі СГК імені Шевченка, виділити високоліквідне майно основних і оборотних засобів на суму 1 313 038,66 грн для погашення кредиторської заборгованості, затверджено пайовий фонд, покладено контроль за виконанням рішення загальних зборів по розпаювання майна та його видачу в натурі на комісію по розпаюванню майна.

Майно, яке виділяється на погашення кредиторської заборгованості колишнього КСП імені Шевченка визначене у відповідному переліку. Серед іншого майна, у ньому зазначені будівлі щодо яких пред'являється позов.

Згідно розподільчого балансу від 30 квітня 2004 року та акта приймання - передачі активів, капіталу, зобов'язань СГК імені Шевченка станом на

30 квітня 2004 року, від СГК імені Шевченка до ТОВ «Сокіл» були передані всі будинки і споруди.

Колишній керівник ТОВ «Сокіл», відповідач ОСОБА_4, не визнаючи права власності товариства на нерухомі об'єкти, не подав необхідний пакет документів, який був передбачений законодавством, що стало перешкодою для оформлення права власності товариства на це майно.

На даний час єдиною підставою для встановлення та реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно може бути лише відповідне рішення суду, яке визнає право власності товариства на майно.

ТОВ «Сокіл» просило позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від

01 червня 2017 року позовні вимоги ТОВ «Сокіл» задоволено.

Визнано за ТОВ «Сокіл» право власності на нерухоме майно, а саме: ангар для сільськогосподарської техніки, площею 1 803,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1; сарай, площею 141,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2; будівлю бані, площею 79,4 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3; будинок механізатора, їдальня, площею 298,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_4; водонапірну башту площею 7,0 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_5; зерносклад-комплекс № 2, площею

2 024,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_6; пункт штучного осіменіння, площею 31,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_7; водонапірну башту, металеву, розташована за адресою: АДРЕСА_8; корівник, площею 1 583,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_9; свинарник, площею 813,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_10; телятник, площею 822,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_11; будинок плотні-майстерні, площею 143,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_12; зерносклад (тік) № 3, площею 1 124,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_13; зерносклад (тік) № 2, площею

1 050,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_14; зерносклад (тік) № 1, площею 601,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_15; ЗАВ-20, площею 84,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_16; будинок комірника, площею 27,0 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_17; склад матеріалів, площею 532,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_18; автогараж, площею 700,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_19; будинок-диспетчерська, площею 58,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_20; ангар-зерносклад, площею

1 775,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_21; зерносклад, площею 1 217,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_22; вагова, площею 16,9 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_23; свинарник-відгодівельник, площею 954,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_24; корівник, площею 1 632,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_25; водонапірна башта, металева, розташована за адресою: АДРЕСА_26; комплекс-відгодівельник, площею 1 296,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_27.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Сокіл», суд першої інстанції виходив із того, що з розподільчого балансу від 30 квітня 2004 року та акта приймання-передачі активів, капіталу, зобов'язань СГК імені Шевченка станом на 30 квітня 2004 року, від СГК імені Шевченка до ТОВ «Сокіл» було передано усе нерухоме майно, зазначене у позові, а отже позивач є його власником.

Не погодившись із вказаним рішенням, в апеляційному порядку його оскаржила особа, що не брала участі у справі ОСОБА_6

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 01 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішенням суду першої інстанції порушено права та інтереси ОСОБА_6 При цьому позивачем не надано доказів про те, яким чином ОСОБА_4 порушив, не визнав або оспорив права чи інтереси ТОВ «Сокіл». Доказів про те, що позивачем було здійснено будь-які дії щодо юридичного оформлення права власності на спірне майно та (або) рішення про відмову в здійсненні такого оформлення або доказів про наявність інших перешкод у набутті права власності на спірне майно позивачем не надано.

11 травня 2018 року ТОВ «Сокіл» подано до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2018 року та залишити в силі рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 01 червня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_6 не надано доказів про те, що рішенням суду першої інстанції порушено права та інтереси

його, оскільки список, на який посилається заявник та який взято до уваги апеляційним судом є додатком до державного акта на землю та стосується виключно розпаювання землі КСП, а не майна. Зазначений документ має відношення до земельного паю, а не до майнового паю.

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 317, 328, 392 ЦК України, оскільки колишній керівник ТОВ «Сокіл» ОСОБА_4, не визнаючи права власності товариства на нерухомі об'єкти, не подав необхідний пакет документів, який був передбачений зазначеним порядком, що стало перешкодою для оформлення права власності товариства на це майно і виправити цей недолік у позасудовому порядку неможливо.

У липні 2018 року ОСОБА_6 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому просить закрити касаційне провадження.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 є спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 18 квітня 2000 року ОСОБА_6 успадкував право на земельну частку (пай), розміром

4,13 га, що перебувало у колективній власності КСП імені Шевченка.

Відповідно до списку громадян-членів КСП імені Шевченка ОСОБА_7 на момент смерті була членом цього підприємства.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно у підприємстві належить на праві спільної часткової

власності його членам.

До пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства (стаття 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»).

Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального підтвердження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 набув чинності після прийняття ОСОБА_6 спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 Окрім того, Порядок не визначає строків юридичного оформлення права на майновий пай члена

КСП або його спадкоємця.

ОСОБА_6 належним чином прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7, а тому, згідно статті 548 ЦК УРСР в редакції 1963 року, права та обов'язки останньої визнаються належними ОСОБА_6

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенція про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно визначеного до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпринципу мирного користування власністю, за відсутності у позивача можливості юридично оформити право власності на належне йому майно, власнику створюються юридичні перешкоди у повноцінному користуванні та розпорядженні майном.

У контексті фактичних обставин справи та згідно з позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні у справі Skyropiia Yialias проти Туреччини, заява № 47884/99 від

22 вересня 2009 року, таке втручання прирівнюється до позбавлення права власності або ж встановлення контролю за його реалізацією.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 01 червня 2017 року вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_6, як особи, що успадкувала право на майновий пай КСП імені Шевченка.

У 2000 році КСП імені Шевченка було реформовано у правонаступника -

СГК імені Шевченка.

У 2004 році, правонаступником СГК імені Шевченка, після його реорганізації, стало ТОВ «Сокіл» в частині переданого йому майна у відповідності до розподільного та передаточного балансів і актів приймання-передачі активів та пасивів кооперативу, як вказано в пункті 1.1. Статуту ТОВ «Сокіл».

Згідно протоколу № 3 загальних зборів власників майнових паїв

СГК імені Шевченка, розпаювання майна КСП імені Шевченка було проведене на підставі рішення від 15 березня 2003 року.

Згідно розподільчого балансу від 30 квітня 2004 року та акта приймання-передачі активів, капіталу, зобов'язань СГК імені Шевченка станом на

30 квітня 2004 року, від СГК імені Шевченка до ТОВ «Сокіл» були передані всі будинки і споруди.

Згідно положень Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Мінагрополітики від 14 березня 2001 року № 62, чинного на час виникнення спірних правовідносин, вищевказані документи є підставою для оформлення прав власності підприємства-правонаступника на майно реорганізованого підприємства. Таким чином, сам факт складання розподільчого балансу та акта приймання-передачі не означає набуття права власності на майно.

За змістом частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 392 ЦК України визначає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (чинної, на час звернення до суду з даним позовом) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів юридичного оформлення права власності на спірне майно. Більше того, позивачем не надано доказів того, що ним здійснювалися будь-які дії, направлені на таке оформлення. Відомості про те, що ТОВ «Сокіл» було відмовлено або здійснено інші перешкоди у набутті права власності на спірне майно у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ТОВ «Сокіл» є власником спірного майна, то положення статті 392 ЦК України, на які він посилається, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Крім того, позивачем не зазначено, яким чином відповідач ОСОБА_4 порушив, не визнав або оспорив права чи інтереси ТОВ «Сокіл».

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня

2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постановуапеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл» залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська