Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.02.2019 року у справі №752/9777/17

Постанова

Іменем України

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 752/9777/17

провадження № 61-5247 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс",

третя особа - публічне акціонерне товариство "Сведбанк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 травня 2018 року у складі судді

Колдіної О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня

2021 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Березовенко Р. В.,

Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду

з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус КМНО) Кобелєвої А. М., товариства

з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ
"ФК "Вектор Плюс "), третя особа - публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк"), про визнання протиправними дій приватного нотаріуса та скасування рішення

про державну реєстрацію права власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 23 квітня 2004 року між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", було укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику споживчий кредит у розмірі

33 000,00 доларів США під 16 процентів річних зі строком погашення

по 23 квітня 2009 року.

На забезпечення виконання умов кредитного договору цього самого дня

між ними та банком укладено договір іпотеки, предметом якого є належна їм на праві власності квартира

АДРЕСА_1.

12 травня 2017 року їм стало відомо, що приватним нотаріусом КМНО Кобелєвою А.

М. 12 квітня 2017 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на їхню квартиру за ТОВ "ФК "Вектор Плюс", реєстраційний номер 20015546.

Зазначені дії приватного нотаріуса як державного реєстратора вважали неправомірними, оскільки будь-якого повідомлення про перереєстрацію права власності їм не надходило, рішення про державну реєстрацію прийнято приватним нотаріусом без підтвердження фактів укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, без підтвердження завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцями письмової вимоги та повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог кредитора, а також без вчинення будь-яких нотаріальних дій щодо нерухомого майна.

Крім того, вказували, що дії щодо перереєстрації права власності суперечать положенням Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", так як квартира є постійним місцем їхнього проживання, а її загальна площа не перевищує 140 кв. м (69 кв. м).

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили

суд визнати неправомірними дії приватного нотаріуса КМНО

Кобелєвої А. М. щодо проведення реєстрації права власності

на квартиру

АДРЕСА_1 за ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та скасувати рішення про проведення такої реєстрації від 12 квітня 2017 року, реєстраційний номер 20015546.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24 травня

2018 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправними дії приватного нотаріуса КМНО Кобелєвої А. М. щодо проведення реєстрації права власності за ТОВ "ФК "Вектор Плюс"

на квартиру

АДРЕСА_1. Скасовано рішення приватного нотаріуса КМНО

Кобелєвої А. М. від 23 квітня 2017 року, індексний номер 20015546,

про державну реєстрацію права власності за ТОВ "ФК "Вектор Плюс"

на квартиру

АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні докази направлення іпотекодавцям іпотекодержателем, яким є ТОВ "ФК "Вектор Плюс" на підставі договору факторингу № 15, укладеного з банком

28 листопада 2012 року, вимоги про усунення порушень кредитного договору та повідомлення про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, на момент прийняття рішення про здійснення державної реєстрації на предмет іпотеки приватному нотаріусу КМНО Кобелєвій А. М. анульовано доступ до Державного реєстру прав на нерухоме майно, а тому вона не могла вчиняти будь-яких дій щодо реєстрації права власності

з внесенням запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Районний суд вказав, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивачами 01 грудня 2016 року було укладено договір оренди спірного житлового приміщення, а тому квартира не була єдиним місцем їхнього проживання.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Вектор Плюс" задоволено. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року касаційну скаргу

представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвоката Кулешір С. О., задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду

від 19 грудня 2018 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд

до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-2857св19).

Верховний Суд послався, у тому числі, на те, що апеляційний суд

не врахував судову практику Великої Палати Верховного Суду у спірних правовідносинах.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року,

з урахуванням ухвали цього ж суду від 04 березня 2021 року про виправлення описки у резолютивній частині короткого тексту цієї постанови, апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Вектор Плюс" задоволено частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 травня 2018 року змінено у частині скасування рішення приватного нотаріуса КМНО Кобелєвої А. М. від 23 квітня 2017 року, індексний номер 20015546,

про державну реєстрацію права власності за ТОВ "ФК "Вектор Плюс"

на квартиру АДРЕСА_1, зазначено правильну дату реєстрації права власності приватним нотаріусом КМНО Кобелєвою А. М. 12 квітня 2017 року, індексний номер
20015546.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції під час нового апеляційного розгляду справи, виконуючи вимоги суду касаційної інстанції, вказав, що направлені ТОВ "ФК "Вектор Плюс" вимоги до боржника та іпотекодавців про усунення порушень за кредитним договором і можливим зверненням стягнення

на предмет іпотеки, які повинні бути надані нотаріусу для здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт іпотеки, були отримані

20 січня 2014 року лише ОСОБА_2.

Доказів отримання вказаного повідомлення іншим іпотекодавцем

та боржником - ОСОБА_1, матеріали справи не містять.

За таких обставин не можна вважати правомірним здійснення приватним нотаріусом реєстраційної дії за поданою заявою, оскільки Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня

2015 року № 1127 (далі - Порядок), передбачає направлення та одержання такої вимоги як боржником, так й іпотекодавцем. Висновки районного суду у цій частині вірні.

Крім того, на момент внесення відомостей приватним нотаріусом КМНО Кобелєвою А.

М. про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ "ФК "Вектор Плюс" (12квітня 2017 року) було зупинено дію наказу Міністерства юстиції України від 25 січня 2017 року № 185/5

про анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (справа № 826/2758/17), тобто приватний нотаріус не була позбавлена доступу до відповідного державного реєстру.

Пред'явлені позивачами вимоги стосувалися, у тому числі, скасування рішення про державну реєстрацію приватного нотаріуса КМНО

Кобелєвої А. М. від 12 квітня 2017 року, індексний номер 20015546.

Суд першої інстанції погодився із указаними доводами позивачів

у мотивувальній частині свого рішення, але в резолютивній частині помилково зазначив про скасування рішення приватного нотаріуса КМНО Кобелєвої А. М. від 23 квітня 2017 року, індексний номер 20015546,

яке у відповідному реєстрі відсутнє, а тому рішення суду перешої інстанції

у цій частині підлягає зміні із зазначенням правильної дати внесення відомостей про державну реєстрацію права власності - 12 квітня 2017 року, індексний номер
20015546.

Апеляційний суд врахував правовий висновок Верховного Суду України

від 11 квітня 2017 року у справі № 21-1458а16 щодо належних доказів отримання боржником та іпотекодавцем повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ТОВ "ФК "Вектор Плюс", посилаючись

на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішенняй ухвали нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України. Вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах. Крім цього, судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 01 квітня 2021 року касаційну скаргу ТОВ "ФК "Вектор Плюс" залишено

без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У наданий судом строк заявник направив матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 752/9777/17 із Голосіївського районного суду міста Києва. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів.

Роз'яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що іпотекодержатель звернувся

до приватного нотаріуса для реєстрації права власності на предмет іпотеки, що є його правом (стаття 37 Закону України "Про іпотеку"), надавши усі необхідні документи. Посилається у цій частині на відповідну судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду. Також вказує про відсутність правового висновку Верховного Суду у правовідносинах щодо проведення реєстраційних дій за наявності арешту на користь зацікавленої особи і при наявності зареєстрованих малолітніх дітей, права яких виникли після укладення спірного договору іпотеки.

У вказаній справі позивачі не надали суду належних та допустимих доказів

на підтвердження того, що вони не отримували від товариства вимоги

про усунення порушень за основним зобов'язанням. Поклавши цей обов'язок на іпотекодержателя, судом порушено не лише норми

Закону України "Про іпотеку", а й норми процесуального закону та принцип рівності сторін.

Товариство направило на адресу позивачів (через приватного нотаріуса) повідомлення про усунення порушення основного зобов'язанням, а тому причиною неотримання позивачами відповідного повідомлення може бути виключно ігнорування останніми отримання поштової кореспонденції. Посилаючись на статтю 35 Закону України "Про іпотеку" та постанову Вищого господарського суду України від 04 липня 2012 року у справі № 20/5007/121/11, зазначає, що вказане не може бути доказом порушення іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, який не зобов'язаний пересвідчуватися в отриманні позивачами вимог

про усунення порушень основного зобов'язання.

Відзив на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції, не надійшов.

Фактичні обставини справи щодо укладення кредитного договору

та договору іпотеки встановлені Верховним Судом при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 (провадження № 61-2857св19).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частині 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ТОВ "ФК "Вектор Плюс" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанову суду апеляційної інстанціїухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права,

а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті").

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення

на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання

на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній

на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи

на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" норми статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки,

є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Стаття 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка діяла на час

укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно

з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя

не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" змін до статті 36 Закону України "Про іпотеку" її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно

з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Закон України "Про іпотеку" прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності

на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві

та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ,

що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Під час попереднього касаційного перегляду цієї справи (провадження № 61-2857св19) встановлено, що ТОВ "ФК "Вектор Плюс" направило на ім'я іпотекодавців повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, однак доказів отримання вказаного повідомлення боржником

та іпотекодавцем ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

При цьому отримання 20 січня 2014 року зазначеної вимоги лише одним із співвласників іпотечної квартири - ОСОБА_2 (а. с. 106, т. 1), не може свідчити про правомірність здійснення приватним нотаріусом реєстраційної дії, оскільки Порядок передбачає направлення та одержання такої вимоги як іпотекодавцем, так і боржником.

Посилання заявника касаційної скарги на свідоцтво (а. с. 52, т. 1), видане

04 червня 2015 року приватним нотаріусом КМНО Чуловським В. А., як на доказ отримання боржником вимоги, уже визнані необґрунтованими при попередньому касаційному перегляді справи (провадження № 61-2857св19), а тому вони безпідставні.

Нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони

не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також

з використанням технічних засобів. На прохання особи, що подала заяву,

їй видається свідоцтво про передачу заяви (стаття 84 Закону України

"Про нотаріат").

За правилами пункту 3 глави 20 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, заяви подаються нотаріусу належним чином оформлені і не менше ніж у двох примірниках, один з яких пересилається поштою зі зворотним повідомленням або особисто передається адресатам під розписку. Витрати, пов'язані з поштовою пересилкою заяви чи з використанням інших технічних засобів, оплачуються заявником.

Підтвердженням отримання ОСОБА_1 письмової вимоги товариства, яка, як зазначено у вищезгаданому свідоцтві нотаріуса, пересилалася поштою рекомендованим листом, а отже, й завершення 30-денного строку

з моменту її отримання, має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України

від 05 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 12 травня 2006 року № 211.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постанові

від 11 квітня 2017 року у справі № 21-1458а16.

При новому апеляційному перегляді справи встановлено, що до направленого приватним нотаріусом цінного листа із рекомендованим повідомленням та заяви ТОВ
"ФК "Вектор Плюс" на ім'я ОСОБА_1

про усунення порушень кредитного договору не додано квитанції поштового відділення зв'язку, що надається при відправлені листа з повідомленням про вручення, а тому відсутні докази отримання останньою вимоги ТОВ "ФК "Вектор Плюс" про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, приватним нотаріусом не виконано вимог нормативних актів, які регулюють порядок відправлення нотаріусом поштової кореспонденції.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (пункт 4 частини 1 , абзац 1 частини 2 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, що була чинною на час державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ
"ФК "Вектор Плюс").

Отже, за відсутності всіх документів, необхідних для державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ "ФК "Вектор Плюс", така реєстрація проведена без дотриманням вимог Закону України

"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і Порядку.

Указане відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах: від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження №14-501цс18), від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц (провадження № 14-661цс18), від 01 квітня 2020 року

у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), а також правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 лютого

2021 року у справі № 278/3367/19-ц (провадження № 61-13586св20).

Ця судова практика є незмінною і ТОВ "ФК "Вектор Плюс" не вказав,

чому вона є нерелевантною до цієї справи.

Тому Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги у цій частині безпідставними, у тому числі й щодо посилань заявника на неврахування відповідної судової практики Верховного Суду України, Вищого господарського суду України та Верховного Суду.

При цьому посилання на постанову Вищого господарського суду України

від 04 липня 2012 року у справі № 20/5007/121/11 є безпідставними, так як згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду. Аналогічні положення закріплено

у частині 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, судове рішення Вищого господарського суду України не є постановою Верховного Суду, не є джерелом правозастосовчої практики.

Колегія суддів звертає увагу заявника касаційної скарги, що ненадання іпотекодержателем належного підтвердження виконання вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо надіслання боржнику (іпотекодавцю) повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, унеможливлює встановлення приватним нотаріусом завершення 30-денного строку, сплив якого пов'язується з проведенням ним подальших дій

зі звернення стягнення на предмет іпотеки.

ТОВ "ФК "Вектор Плюс" не довело наявності обставин, за яких

ОСОБА_1 мала отримати відповідне повідомлення, але не отримала внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання. Зазначені доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом, оскільки вони

є припущеннями, бездоказовими, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Крім того, суд апеляційної інстанції, враховуючи висновки суду касаційної інстанції (провадження № 61-2857св19), встановив, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2017 року (справа № 826/2758/17), зупинено дію пункту 3 наказу Міністерства юстиції України від 25 січня 2017 року № 185/5, яким приватному нотаріусу КМНО

Кобелєвій А. М. анульовано доступ до Державного реєстру речових прав

на нерухоме майно, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Вказану ухвалу було скасовано ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року.

Разом із цим, постановою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 826/2758/17 (провадження № К/9901/43399/18) касаційну скаргу приватного нотаріуса КМНО Кобелєвої А. М. задоволено. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня

2017 скасовано. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2017 року, якою визнано протиправним та скасовано вищевказаний наказ Міністерства юстиції України від 25 січня 2017 року № 185/5, залишено в силі.

Встановлено, що ТОВ "ФК "Вектор Плюс" набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1, що належала на праві власності позивачам, 12 квітня 2017 року.

Підставою внесення відповідного запису вказано рішення приватного нотаріуса КМНО

Кобелєвої А. М. від 18 квітня 2017 року № 34815872 (а. с. 13, т. 1).

З урахуванням наведеного, апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що на момент вчинення державної реєстрації на предмет іпотеки приватний нотаріус КМНО Кобелєва А. М. не була позбавлена доступу

до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому суд апеляційної інстанції, врахувавши заявлені позивачами вимоги та факт відсутності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації щодо рішення приватного нотаріуса КМНО Кобелєвої А. М. від 23 квітня 2017 року за індексним номером 20015546, обґрунтовано змінив оскаржуване рішення суду першої інстанції у частині зазначення дати внесення відомостей про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, а саме: 12 квітня 2017 року, індексний номер № 20015546.

Висновки суду першої інстанції у незміненій частині та суду апеляційної інстанції узгоджуються з судовою практикою Верховного Суду у подібних справах.

При цьому судова практика у цій категорії справ є сталою,

а відмінність залежить лише від доказування.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції в силу положень частини 5 статті 411 ЦПК України врахував висновки суду касаційної інстанції, з яких було скасовано постанову Київського апеляційного суду

від 19 грудня 2018 рокуі передано вказану справу на новий апеляційний розгляд (провадження № 61-2857св19). Цим самим суд апеляційної інстанції виконав вимогу частини 5 статті 411 ЦПК України, згідно з якою висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції під час нового розгляду справи всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому,

так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення

є мотивованими (частина 3 статті 89 ЦПК України).

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 травня 2018 року у незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць