Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.06.2019 року у справі №703/2171/17

Постанова

Іменем України

01 червня 2020 року

м. Київ

справа № 703/2171/17

провадження № 61-11013св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 лютого 2019 року у складі судді Прилуцького В. О. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 17 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Сіренко Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просила припинити право власності відповідача ОСОБА_2 на 41/100 частину квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на вказану частину квартиру, зарахувавши її грошові вимоги до відповідача в сумі 103 459,10 грн, залишивши у власності відповідача 9/100 частин вказаної квартири.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 12 червня 2004 року по 26 червня 2015 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, в якому він придбав квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 вересня 2015 вказану квартиру визнано спільною сумісною власністю подружжя та визнано за нею право власності на Ѕ їїчастину.

Узв`язку з тим, що шлюб між сторонами розірвано, у кожного нова сім`я, спільне володіння та користування квартирою є неможливим. Після розірвання шлюбу позивач залишилась проживати у спірній квартирі разом з новою сім`єю. Відповідач постійно проживає в Кіровоградській області та понад 4 роки до спірної квартири не навідувався.

У ОСОБА_2 єнепогашена заборгованість за завдані збитки в сумі 103 459,10 грн, встановлена рішеннями Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, яку вона вважає за можливе на підставі статті 601 ЦК України зарахувати в якості компенсації за частку відповідача в спільному майні.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 17 квітня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у цій справі предметом позову є вимоги про зменшення частки відповідача у праві власності на спірне майно з 50/100 до 9/100 (тобто про часткове припинення в особи права на частку у спільному майні), що нормами матеріального права не передбачено

Позивач ставить питання про припинення права власності відповідача на 41/100 частини трикімнатної квартири, при цьому доказів того, що дана частка є незначною, суду не надала. Також не надала докази того, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членів його сім`ї, більш того, позивач не виконала вимогу чинного законодавства України щодо попереднього внесення вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 лютого 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 14 квітня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що її позовні вимоги стосувалися лише часткового припинення права власності відповідача на спірну квартиру (а саме на 41/100), що не позбавляє його можливості мирно володіти своїм нерухомим майном.

Суди не врахували, що відповідач зареєстрований та проживає в селі Оситняжка Новомиргородського району Кіровоградської області, тому право відповідача на житло у разі задоволення її позову не порушуватиметься.

Суд першої інстанції належним чином не проаналізував її доводи позовної заяви щодо незавдання істотної шкоди правам відповідача у разі припинення його права власності на частку в нерухомому майні.

Розмір заборгованості відповідача перед нею, встановлений рішеннями Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, у розмірі 103 459, 10 грн, складає ринкову вартість 41/100 частини спірної квартири. Враховуючи наведене, попереднє невнесення нею на депозитний рахунок суду вартості частини квартири, на яку вона просить припинити право власності відповідача, з урахуванням наявності у ОСОБА_2 перед нею боргових зобов'язань, не суперечить вимогам частини другої статті 365 ЦК України та не завдає істотної шкоди його інтересам.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали зі Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.

25 червня 2019 року справа № 703/2171/17 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 червня 2004 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 .

01 червня 2006 року, тобто у період перебуванні у шлюбі з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І. М., зареєстрованого в реєстрі за № 4190.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 вересня 2015 року квартиру АДРЕСА_1 визнано спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину вказаної квартири. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3 654 грн.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 квітня 2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 99 805, 10 грн, а саме: 89 952 грн на відшкодування майнової шкоди, 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 1 400 грн на відшкодування витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, 1 261, 10 грн судового збору, 2 000 грн витрат за надання правової допомоги та 192 грн витрат, пов`язаних з публікацією оголошень в газетах «Черкаський край» та «Народне слово».

Отже, відповідно до вищевказаних судових рішень загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 103 459, 10 грн.

На виконання вказаних рішень суду були відкриті виконавчі провадження № 51831016 та № 50267801, що підтверджується відповідними постановами державного виконавця від 31 січня 2017 року та 22 лютого 2016 року.

Позивач посилаючись на те, що вказані рішення суду на даний час не виконані та заборгованість позивачем не погашена, просила в рахунок погашення боргу припинити його право власності на 41/100 частку квартири АДРЕСА_1 .

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26

ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Згідно зі статтею 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що завдана внаслідок такого припинення шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Такі висновки узгоджуються з правовими позиціями, висловленими у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180цс18).

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Також звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 41/100 частину спірної квартири, зарахувавши її грошові вимоги до ОСОБА_2 в сумі 103 459, 10 грн на підставі статті 601 ЦК України.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 914/3217/16 (провадження № 12-176гс18) зазначено, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

Оскільки у цій справі відсутні зустрічні та однорідні вимоги, які можуть підлягати застосуванню (зокрема, ОСОБА_2 не є кредитором ОСОБА_1 та у позивача відсутні будь-які зобов`язання перед відповідачем), відсутні підстави для застосування статті 601 ЦК України до спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що позивач, звертаючись до суду з позовом, просила припинити права власності відповідача на 41/100 частини спірної квартири та залишити у його власності 9/100 її частин, що положеннями ЦПК України не передбачено, при цьому не довела, що дана частка є незначною та що таке припинення права відповідача на частку у спірному майні не завдасть істотної шкоди його інтересам, з урахуванням того, що позивач не виконала вимогу чинного законодавства України щодо попереднього внесення вартості частини квартири на депозитний рахунок суду, суди дійшли правильного висновку про недоведеність позивачем підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, для припинення права відповідача на частку у спільному майні та відсутність правових підстав для задоволення позову.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 лютого 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 17 квітня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 лютого 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 17 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук