Історія справи

Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 459/1070/17

провадження № 61-45025св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Генеральна прокуратура України, Міністерство внутрішніх справ України, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Смолинцем Василем Івановичем, на рішення Червноградського міського суду Львівської області в складі судді Рудакова Д. І. від 23 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області в складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П. від 03 вересня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ОСОБА_2 написав заяву в Сокальський РВ ГУМВС України, про нібито вчинення ОСОБА_1 стосовно нього шахрайських дій, чим було заподіяно йому шкоди на суму 439 900 грн. 19 червня 2010 року слідчим СВ Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_4 порушено кримінальну справу № 128-1256 за фактом шахрайських дій, вчинених відносно ОСОБА_2 . Ще до порушення кримінальної справи 10 червня 2010 року, протоколом огляду місця події, слідчим ОСОБА_4 було вилучено технологічне обладнання по виготовленню поролону загальною вартістю 240 000 дол. США. Дане обладнання було демонтоване і вивезене в АДРЕСА_1 на відповідальне зберігання ОСОБА_2 21 червня 2010 року слідчим ОСОБА_4 винесено постанову про накладення арешту на технологічну лінію по виробництву поролону, що є приватною власністю ОСОБА_1 21 червня 2013 року внесено відомості до ЄРДР № 21013150310000524 за частиною третьою статті 190 КК України. 29 серпня 2013 року винесена постанова про закриття даного кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України. Однак майно, яке було вилучене слідчим, не повернуте. 23 вересня 2016 року Сокальський районний суд задовольнив скаргу і скасував арешт накладений постановою слідчого, однак технологічна лінія по виготовленню поролону власнику не повернута. Візуальним оглядом майна, що знаходиться в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 виявив, що половина обладнання відсутня, а решту обладнання, яке залишилося, знищено і до подальшої експлуатації воно не придатне. ОСОБА_1 , як власнику майна заподіяна майнова шкода в розмірі 6 456 000 грн та моральна шкода в розмірі 300 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 23 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові виходив з його необґрунтованості та безпідставності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Львівської області від 03 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 23 серпня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, зазначив про те, що рішення місцевого суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, немає. Апеляційний суд дійшов до висновку, що оскільки постанова слідчого про закриття кримінального провадження скасована, позивач не має права на відшкодування шкоди з держави на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 23 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 03 вересня 2018 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що він неодноразово звертався до органів прокуратури всіх рівнів, в органи Міністерства внутрішніх справ України з вимогою повернути майно, що йому належить, але правоохоронні органи ігнорували законні вимоги, і майно залишилося неповернутим.

Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу

У жовтні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив Міністерства внутрішніх справ України на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що касаційна скарга не містить конкретних фактів та доказів виникнення у позивача майнової та моральної шкоди, тому вона не підлягає задоволенню.

У листопаді 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що судами правильно встановлені фактичні обставини справи, надано належну оцінку поданим доказам та застосовано закон, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі витребувано цивільну справу 459/1070/17 з Червоноградського міського суду Львівської області.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 березня 2020 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 19 червня 2010 року слідчим СВ Сокальського РВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_4 порушено кримінальну справу №128-1256 за фактом вчинення шахрайських дій відносно ОСОБА_2 .

Постановою слідчого СВ Сокальського ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_4 від 21 червня 2010 року, тобто ще до порушення кримінальної справи, накладено арешт на майно, що знаходиться у м. Великі мости Сокальського району Львівської області, а саме: на технологічну лінію по виробництву поролону, яка 16 лютого 2006 року була передана ОСОБА_1 у заставу ПАТ «Родовід Банк», вказане майно арештовано та передано на відповідальне зберігання, і яка ще до порушення кримінальної справи, 10 червня 2010 року, була вилучена слідчим ОСОБА_4 .

З розписки, даної ОСОБА_2 , вбачається, що 10 червня 2010 року на території ЧЗЗБВ прийнято під охорону на відповідальне зберігання обладнання (технологічну лінію по виробництву поролону).

Постановою від 29 серпня 2013 року підтверджується закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 23 вересня 2016 року скасовано арешт, накладений постановою слідчого СВ Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_4 від 21 червня 2010 року. Майно, не яке було накладено арешт і яке було передане на відповідальне зберігання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не повернуто, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 23 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 03 вересня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких визначений частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до пункту першого частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інший процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного накладення арешту на майно ( пункт 1-1 частини першої статті 2 Закону)

Відповідно до пункту п`ятого статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Так, згідно з норм кримінально-процесуального закону арешт майна може бути скасовано, серед іншого, у випадку закриття кримінального провадження судом, або якщо за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано, що у свою чергу дає підстави для застосування до виниклих правовідносин положення норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що оскільки постанова слідчого про закриття кримінального провадження скасована, позивач не має права на відшкодування шкоди з держави на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», проте не врахував, що відповідно до Закону підлягає відшкодуванню й шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного накладення арешту на майно, що повинно бути встановлено у відповідному судовому рішенні (крім ухвали суду про призначення нового розгляду).

Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову в позові не з`ясував з яких саме підстав скасовано арешт накладений на майно позивача, та не звернув уваги на те, що факт саме незаконного накладення арешту має бути встановлено у вироку (чи іншому судовому рішенні), що у свою чергу дає підстави для відшкодування майнової та моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», який регулює спірні правовідносини. Матеріали справи не містять відповідного судового рішення щодо накладеного арешту на майно позивача та його скасування, а вищевказаний закон передбачає й інші випадки скасування арешту, які не породжують права на відшкодування такої шкоди згідно із вищевказаним законом. Суд касаційної інстанції позбавлений можливості з`ясувати вказані обставини від яких залежить правильне вирішення справи, а саме чи має право ОСОБА_1 на відшкодування йому майнової та моральної шкоди, завданої незаконним накладенням арешту на його майно на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Смолинцем Василем Івановичем, задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Львівської області від 03 вересня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун