Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.08.2019 року у справі №201/14449/17

Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 201/14449/17

провадження № 61-14290св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У вересні 2017 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про визнання договору укладеним, посилаючись на те, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 21 липня 2011 року № 5/14 (зі змінами та доповненнями) затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська (далі - Порядок). Цим Порядком визначено розмір пайової участі замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська. До фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, надійшло звернення ОСОБА_1 щодо укладання договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська по об'єкту: "Реконструкція будівлі автомийки з розміщенням пральні по обслуговуванню населення (друга черга) по АДРЕСА_1". До звернення надано копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 25 січня 2013 року № ДП 1431302406 та лист із зазначеними фактичними показниками вказаного об'єкта, який погоджено постійною комісією з питань бюджету, фінансів та місцевого самоврядування.

Листом Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради від 30 червня 2017 року № 10/15-463 ОСОБА_1 було направлено для ознайомлення та підписання два примірники договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра по об'єкту: "Реконструкція будівлі автомийки з розміщенням пральні по обслуговуванню населення (друга черга) по АДРЕСА_1", які мають однакову юридичну силу та підлягають поверненню до департаменту у двадцятиденний строк після отримання.

Зазначений лист було повернуто до Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради за закінченням терміну зберігання. Відповідач договір не уклала, кошти пайової участі не сплатила. Отже, ОСОБА_1 порушено вимоги статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку, внаслідок чого Дніпровська міська рада не отримала кошти від пайової участі, які мала можливість отримати за звичайних обставин. Враховуючи викладене, Дніпровська міська рада просила визнати укладеним між ним та ОСОБА_1 договір про пайову участь замовників на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра, стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 частково визнала позовні вимоги Дніпровської міської ради та просила викласти пункт 2.1 розділу 2 договору про пайову участь замовників на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра в такій редакції: "Величина пайової участі становить 10 % від загальної кошторисної вартості реконструкції, а саме 19 740 грн (без ПДВ)".

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 серпня 2018 року у складі судді Федоріщева С. С. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що за законом граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд. В пункті 2.1 та додатку № 1 договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра позивач визначив пайовий внесок в розмірі 128 147,05 грн, однак загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта значно нижча. В декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 25 січня 2013 року № ДП 1431302406 зазначено кошторисну вартість будівництва в розмірі 197 400 грн. Ця сума підтверджена також у заяві відповідача про фактичні витрати на будівництво, направленій директору фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради. 07 червня 2005 року між ОСОБА_1 та Малим підприємством "МИИС" було укладено договір № 17 будівельного підряду, за яким загальна вартість будівництва склала 197 400 грн. Крім цього, в матеріалах справи міститься позитивний експертний звіт від 23 червня 2016 року, складений Товариством з обмеженою відповідальністю "ДН-Консалтинг" (далі - ТОВ "ДН-Консалтинг") на замовлення ОСОБА_1, згідно з яким кошторисна документація відповідає вимогам ДБН Д.1.1-1-2000, враховує обсяги робіт, передбачені робочим проектом та кошторисом за цінами на початок будівництва і станом на 23 червня 2016 складає 197 400 грн. Тобто розмір пайової участі стосовно реконструкції об'єкта по АДРЕСА_1 не може перевищувати 10 % від загальної кошторисної вартості реконструкції, за умови, що викладений у позитивному експертному звіті від 23 червня 2016 року висновок про визначення загальної кошторисної вартості реконструкції (будівництва) об'єкта згідно з будівельними нормами, державними стандартними і правилами відповідає дійсності. Доводи позивача про те, що ТОВ "ДН-Консалтинг", яке виготовило позитивний експертний звіт від 23 червня 2016 року, відсутнє в переліку експертних організацій, що відповідають критеріям, встановленим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 серпня 2017 року № 204 та можуть проводити експертизу проектів будівництва, спростовуються листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23 березня 2012 року № 7/15-10342, в якому зазначено, що ТОВ "Консалтинг" може здійснювати експертизу проектів будівництва об'єктів виробничого та невиробничого призначення I-V категорії складності, по усіх галузях економіки, крім вугільної, дорожньої та атомної енергетики, за всіма розділами проектної документації, що реалізуються в місті Дніпропетровську та Дніпропетровській області. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання укладеним договору про пайову участь замовників на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра в запропонованій редакції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним задоволено частково. Визнано укладеним договір про пайову участь замовників на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра між Дніпровською міською радою та ОСОБА_1 в наступній редакції:

"ДОГОВІР №

про пайову участь на розвиток соціальної та

інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра

м. Дніпро "" "20___ року

Дніпровська міська рада, в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, в особі заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директора департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради Міллера Володимира Володимировича, діючого на підставі Положення про департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та довіреності від 20.06.2017 зареєстрованої в реєстрі за №365 (далі - Міська рада) з однієї сторони, та гр. ОСОБА_1 (далі - Забудовник), з іншої сторони, які надалі іменуються Сторони, керуючись Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року №3038-VI (зі змінами та доповненнями) та рішенням Дніпровської міської ради від 21.03.07 №6/11 "Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська" (зі змінами та доповненнями) уклали даний договір про наступне.

1. Предмет договору

1.1. Предметом даного договору є здійснення оплати Забудовником величини пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра (далі - величина пайової участі) шляхом перерахування грошових коштів до спеціального фонду міського бюджету у зв'язку із реконструкцією будівлі автомийки з розміщенням пральні по обслуговуванню населення (друга черга) (фактичне розміщення) за адресою: АДРЕСА_1.

1.2 Сторони, керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, домовились, що всі умови цього договору розповсюджують свою дію на відносини (які за своєю суттю є предметом договору), які виникли між Сторонами до його укладення.

2. Загальні положення

2.1. Величина пайової участі становить 194 400 (сто дев'яносто чотири тисячі чотириста) грн. 00 коп.

3. Права та обов'язки Сторін

3.1. Міська рада зобов'язана:

3.1.1 На протязі трьох робочих днів з моменту отримання звернення Забудовника видати довідку про виконання вимог по повній сплаті величини пайової участі.

3.2. Забудовник зобов'язаний:

3.2.1. Перерахувати величину пайової участі у розвитку інфраструктури м. Дніпра, яка визначена п. 2.1. даного договору та відповідним розрахунком, до спеціального фонду міського бюджету на умовах, визначених договором.

3.3. Міська рада має право:

3.3.1. Вимагати від Забудовника додержання вимог чинного законодавства з питань пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

3.3.2. Здійснювати перевірки додержання Забудовником умов даного договору.

3.3.3. Вимагати від Забудовника своєчасної та в повному обсязі сплати величини пайової участі.

3.4. Сторони також мають інші права, визначені законодавством України.

4. Порядок здійснення розрахунків

4.1. Забудовник сплачує величину пайової участі, вказану у п. 2.1. даного договору, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня укладення даного договору, до спеціального фонду міського бюджету за наступними реквізитами:

Одержувач: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпро;

Банк одержувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпро;

МФО: 805012;

Код ЄДРПОУ: 37988155;

р/р: 31519921700002;

Код бюджетної класифікації: 24170000 "Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту".

4.2. Після надходження повної суми величини пайової участі за вказаними у п.
4.1. реквізитами, Міська рада на протязі трьох робочих днів з моменту отримання звернення Забудовника видає довідку про виконання вимог по повній сплаті величини пайової участі (далі - Довідка).

4.3. У випадку порушення строку сплати величини пайової участі або неналежного виконання, Довідка видається Забудовнику після повної оплати величини пайової участі, а також нарахованих штрафних санкцій.

4.4. Довідка видається Забудовнику особисто з відміткою про отримання на копії довідки, яка залишається в Міській раді.

5. Відповідальність Сторін

5.1. За невиконання або неналежне виконання договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України, даного договору та Порядку, затвердженого рішенням міської ради від 21.03.07 №6/11 (зі змінами та доповненнями).

5.2. Забудовник несе повну відповідальність за надання достовірних даних, на підставі яких здійснюється розрахунок величини пайової участі.

5.3. За несвоєчасну або неповну сплату коштів пайової участі Забудовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

6. Інші умови

6.1. Внесення змін та/або доповнень до даного договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою Сторін, шляхом укладання додаткової угоди, що є невід'ємною частиною цього договору.

6.2. Всі суперечки між Сторонами, в яких не було досягнуто згоди, вирішуються у судовому порядку згідно з чинним законодавством України.

6.3. Даний договір не може бути розірвано в односторонньому порядку.

6.4. Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до виконання зобов'язань у повному обсязі.

6.5. Даний договір складено в 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної Сторони.

7. Юридичні адреси Сторін

Міська рада пр. Д. Яворницького, буд. 75 м. Дніпро, 49000 Заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директор департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради В.

В. Міллер Забудовник АДРЕСА_2 паспорт серія НОМЕР_1, виданий Жовтневим РВУМВС України в Запорізькій обл., 08.06.1999 року, ІПН НОМЕР_2 ОСОБА_1".Днем укладення договору визнано день набрання судовим рішенням законної сили. В задоволенні іншої частини позовних вимог Дніпровської міської ради відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради судові витрати в розмірі 4 000 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання покладеного на неї Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язку щодо укладення договору про пайову участь замовників на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра.

Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 25 січня 2013 року № ДП 1431302406 ОСОБА_1 є замовником реконструкції будівлі автомийки з розміщенням пральні з обслуговування населення по АДРЕСА_1, кошторисна вартість будівництва та затверджена проектною документацією вартість будівництва складає 197 400 грн. Інформація у вказаній декларації перевірена Департаментом архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, декларація зареєстрована в реєстрі дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, а тому відсутні підстави вважати, що дані, зазначені в цій декларації, є неправильними. Доводи позивача про те, що величина пайової участі відповідача повинна складати 128 147,05 грн, що дорівнює 10 % від розміру кошторисної вартості вищевказаного будівництва, є безпідставними. Належні та допустимі докази на підтвердження такої позиції позивач не надав і клопотань про витребування відповідних доказів та про призначення судової експертизи не заявляв. Лист постійної комісії з питань бюджету, фінансів та місцевого самоврядування від 27 жовтня 2016 року № БК-277 щодо зазначення відповідачем заниженої вартості будівництва (реконструкції), листи Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2012 року № 7/15-1649, від 17 липня 2012 року № 7/15-11715, згідно з якими опосередкована вартість 1 кв. м загальної площі об'єктів нежитлового призначення для Дніпропетровської області станом на 01 січня 2012 року складала 8 564 грн, а станом на 01 липня 2012 року - 9 041 грн, не свідчать про наявність підстав для визначення величини пайової участі відповідача саме у розмірі 128 147,05 грн, оскільки такі розміри вартості 1 кв. м загальної площі об'єктів нежитлового призначення є середньостатистичними даними для певного регіону (Дніпропетровської області), визначені без врахування технічних характеристик конкретного об'єкта нерухомості, місця його розташування тощо. Тому в пункті 2.1 розділу 2 Загальні положеннядоговору про пайову участь замовників на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра необхідно визначити величину (розмір) пайової участі в сумі 19 740 грн, що складає 10 % від розміру кошторисної вартості будівництва (витрати на будівельно-монтажні роботи, витрати на машини, обладнання та інвентар). Місцевий суд не звернув уваги на вказані обставини та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з наявністю недоліків у запропонованих позивачем умовах договору.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2019 року виправлено описку в резолютивній частині вступної та резолютивної частин та повної постанови Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року, зазначено у пункті 2.1 розділу 2 Загальні положення величину пайової участі "19 740

(дев'ятнадцять тисяч сімсот сорок) грн 00 коп.", замість помилкового "194 400
(сто дев'яносто чотири тисячі чотириста) грн 00 коп.".

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

23 липня 2019 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року, з урахуванням ухвали цього суду від 20 червня 2019 року про виправлення описки, в частині визначення судом розміру пайової участі відповідача в розвитку інфраструктури населеного пункту - 19 740 грн, ухвалити нове рішення про визнання укладеним договору про пайову участь замовників на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра в запропонованій нею редакції, а в іншій частині судове рішення залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом допущено неправильне тлумачення статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та не застосовано до спірних правовідносин положення пункту 2.7 Порядку, яким передбачено, що у випадку, якщо замовником не надані документи про затвердження у встановленому порядку кошторисної вартості об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, остаточний розрахунок величини пайової участі проводиться відповідно до пунктів 2.1-2.4 цього Порядку за фактичними показниками створених потужностей без застосуванням норм щодо граничного розміру пайової участі. Апеляційний суд не звернув уваги на листи Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2012 року № 7/15-1649, від 17 липня 2012 року № 7/15-11715, згідно з якими опосередкована вартість 1 кв. м загальної площі об'єктів нежитлового призначення для Дніпропетровської області станом на 01 січня 2012 року складала 8 564 грн, а станом на 01 липня 2012 року - 9 041 грн, натомість визначив величину (розмір) пайової участі в сумі 19 740 грн виходячи з наданого позивачем позитивного експертного звіту від 23 червня 2016 року, складеного ТОВ "ДН-Консалтинг", в якому вартість 1 кв. м становить 838,57 грн, тобто в 10 разів нижча від визначеної Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України опосередкованої вартості будівництва. З огляду на положення локального нормативно-правового акту, які не враховані апеляційним судом, норма щодо граничного розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту при розрахунку розміру пайової участі ОСОБА_1 не підлягала застосуванню.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, зазначивши про його законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.

15 серпня 2018 року справа № 201/14449/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Апеляційним судом встановлено, що 07 червня 2005 року між ОСОБА_1 та Малим підприємством "МИИС" було укладено договір № 17 будівельного підряду, за умовами якого підрядник зобов'язався разом із замовником виконати роботи з реконструкції будівлі автомийки з розміщенням пральні з обслуговування населення (друга черга) по АДРЕСА_1.

За квитанціями до прибуткового касового ордера від 07 червня 2005 року, від 27 липня 2005 року, від 03 серпня 2005 року, від 17 серпня 2005 року на виконання умов договору № 17 будівельного підряду від 07 червня 2005 року ОСОБА_1 сплатила Малому підприємству "МИИС" кошти в загальній сумі 197 400 грн.

23 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, із заявою, в якій просила підготувати договір про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська по об'єкту: "Реконструкція будівлі автомийки з розміщенням пральні з обслуговування населення (друга черга) по АДРЕСА_1" з графіком сплати пайової участі 100 % з моменту укладення договору.

Разом з вищевказаною заявою відповідач подала декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстровану 25 січня 2013 року за № ДП 1431302406, а також лист із зазначенням фактичних витрат по об'єкту "Реконструкція будівлі автомийки з розміщенням пральні з обслуговування населення (друга черга) по АДРЕСА_1", які складають 197 400 грн.

Згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, який належить до ІІІ категорії складності, зареєстрованою 25 січня 2013 року за № ДП 1431302406, кошторисна вартість будівництва об'єкта "Реконструкція існуючої будівлі автомийки з розміщенням пральні - будівництво другої черги (збільшення будівельного об'єму) по АДРЕСА_1" за затвердженою проектною документацією складає 197 400 грн.

За позитивним експертним звітом від 23 червня 2016 року, складеним ТОВ "ДН-Консалтинг" на замовлення ОСОБА_1, кошторисна документація відповідає вимогам ДБН Д.1.1-1-2000, враховує обсяги робіт, передбачені робочим проектом та кошторисом за цінами на початок будівництва і станом на 23 червня 2016 складає 197 400 грн.

Листом Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради від 30 червня 2017 року № 10/15-463 ОСОБА_1 було направлено для ознайомлення та підписання два примірники договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра по об'єкту: "Реконструкція будівлі автомийки з розміщенням пральні по обслуговуванню населення (друга черга) по АДРЕСА_1", які мають однакову юридичну силу та підлягають поверненню до департаменту у двадцятиденний строк після отримання.

Вказаний лист та пропозиція щодо укладення договору залишені відповідачем без відповіді.

Відповідно до частин 1 -3 , 5 , 6 , 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до частин 1 -3 , 5 , 6 , 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території (стаття 144 Конституції України).

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 21 березня 2007 року № 6/11 затверджено Порядок.

В подальшому рішенням Дніпропетровської міської ради від 29 липня 2011 року № 5/14 Порядок викладений в новій редакції, чинній на час звернення Дніпровської міської ради до суду з цим позовом, тобто 29 вересня 2017 року.

Згідно з розділом 1 Порядку цей Порядок визначає розмір пайової участі (внеску) замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська з урахуванням соціально-економічного значення об'єктів будівництва (реконструкції), зміни функціонального призначення тощо для міста. Пайова участь (внесок) замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська (далі - пайова участь) є внеском, який замовник (забудовник) має сплатити до бюджету міста Дніпропетровська без урахування ПДВ. Залучені кошти спрямовуються на фінансування об'єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста. Цей порядок застосовується для визначення розмірів пайової участі замовників (забудовників), які мають намір здійснити на території міста: будівництво (реконструкцію) будь-яких об'єктів, незалежно від форми власності; зміну функціонального призначення (перепрофілювання, переобладнання тощо) об'єктів виробничого та невиробничого призначення; зміну функціонального призначення житлових будинків (приміщень) на нежитлові відповідно до встановленого порядку; будівництво, прокладання, влаштування телекомунікаційних мереж.

Пунктами 2.1-2.4 Порядку передбачено визначення величини пайової участі, порядок її нарахування та сплати.

Згідно з пунктом 2.5 Порядку граничні розміри пайової участі у відсотках від загальної кошторисної вартості об'єктів визначені у додатку 3 до цього Порядку та не перевищують встановленого законом розміру. Величина пайової участі із застосуванням норми щодо граничного розміру встановлюється з урахуванням зонального коефіцієнта. Загальна кошторисна вартість для розрахунку величини пайової участі повинна бути визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами та не враховує витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Норма щодо граничного розміру пайової участі застосовується за умови надання замовником (забудовником) належним чином оформленої копії звіту експертної організації, визначеної у встановленому порядку, який містить інформацію про дотримання вимог кошторисної частини проекту. У разі, якщо загальна кошторисна вартість не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона (величина пайової участі) визначається на основі нормативів одиниці створеної потужності відповідно до пунктів 2.1-2.4 цього Порядку.

За приписами пункту 2.6 Порядку договір на пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста укладається між Дніпропетровською міською радою в особі фінансово-економічного департаменту та замовником (забудовником) не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради звернення замовника (забудовника) про його укладання.

Відповідно до абзацу одинадцятого пункту 2.7 Порядку у випадку, якщо замовником (забудовником) не надані документи про затвердження у встановленому порядку кошторисної вартості об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, остаточний розрахунок величини пайової участі проводиться відповідно до пунктів 2.1-2.4 цього Порядку за фактичними показниками створених потужностей без застосуванням норм щодо граничного розміру пайової участі.

Згідно з наданою Дніпровською міською радою редакцією договору про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра позивач пропонував укласти цей договір, керуючись Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (зі змінами та доповненнями) та рішенням Дніпропетровської міської ради від 21 березня 2007 року № 6/11 "Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська" (зі змінами та доповненнями).

Укладення договору про пайову участь є обов'язковим для відповідача згідно з вимогами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та вказаного Порядку.

Визначений частиною дев'ятою статті 40 Закону строк тривалістю у п'ятнадцять робочих днів встановлений для добровільного виконання замовником будівництва обов'язку звернутися до органу місцевого самоврядування з метою укладення договору про пайову участь. Ухилення замовника будівництва від ініціювання укладення цього договору до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням обов'язку, прямо передбаченого чинним законодавством.

Факт реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкту нерухомого майна не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь після такої реєстрації.

Вказані правові висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 339/388/16-ц (провадження № 14-261цс18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що відповідач ухиляється від укладення договору про пайову участь замовників на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра, що передбачено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання укладеним між сторонами такого договору.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд правильно застосував положення частини 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та обґрунтовано виходив з того, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен обчислюватися з урахуванням кошторисної вартості будівництва, зазначеної в декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до ІІІ категорії складності, зареєстрованої 25 січня 2013 року за № ДП 1431302406.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 частково визнала позовні вимоги Дніпровської міської ради та не заперечувала щодо визначення величини пайової участі в розмірі 10 % від загальної кошторисної вартості реконструкції будівлі автомийки з розміщенням пральні з обслуговування населення по АДРЕСА_1, а саме 19 740 грн (без ПДВ).

Відповідач не оскаржила судове рішення апеляційного суду в цій справі та не навела заперечень щодо визначеного апеляційним судом розміру її пайової участі у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра.

Передбачених частиною 3 статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачем не надано документів про затвердження у встановленому порядку кошторисної вартості об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, є необґрунтованими з огляду на таке.

За змістом пунктів 16,18,19 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об'єкта до експлуатації, за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката. Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру. У разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Оскільки інформація щодо кошторисної вартості будівництва в розмірі 197 400 грн зазначена в декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до ІІІ категорії складності, інформація у вказаній декларації перевірена Департаментом архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, а декларація зареєстрована в реєстрі дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, то відсутні підстави вважати, що дані, зазначені в цій декларації, є неправильними.

За таких обставин декларація про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до ІІІ категорії складності, зареєстрована 25 січня 2013 року за № ДП 1431302406, є належним доказом, зазначені в ній дані не потребують додаткової перевірки судом.

Тому вказані доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Викладене узгоджується з правовими висновками, сформульованими Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 646/4770/17-ц (провадження № 61-23967св18), від 26 вересня 2019 року у справі № 643/16818/18 (провадження № 61-14066св19), від 11 грудня 2019 року у справі № 642/2925/17 (провадження № 61-26030св18), від 01 квітня 2020 рокуу справі № 646/6902/17 (провадження № 61-38562св18).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76, 77, 78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги, зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В.

А. Стрільчук