Постанова

Іменем України

27 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 297/2837/17

провадження № 61-7846св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області у складі судді Ільтьо І. І. від 21 березня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду в складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Джуга С. Д., Фазикош Г. В. від 12 березня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей, поділ майна подружжя та визначення права власності на частину нерухомого майна.

Позовна заява мотивована тим, що 19 листопада 2005 року між сторонами укладено шлюб. У період шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, які знаходяться на її утриманні та вихованні.

Зазначала, що фактично сімейні відносини із відповідачем припинені, з жовтня 2017 року вони проживають окремо. Відповідач веде антисуспільний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.

Тому просила розірвати між ними шлюб та щомісячно стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання дітей у твердій грошовій сумі по 1000 грн щомісячно на кожну дитину і до досягнення ними повноліття.

Під час шлюбу 28 серпня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу ними була придбана квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки з нею проживає двоє малолітніх дітей, які фактично перебувають на її утриманні, тому позивач вважає, що є підстави для відступлення від засад рівності часток подружжя.

Посилаючись на вказані обставини, просить суд в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та визнати за відповідачем право власності на 1/3 частини зазначеної квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 березня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_2, розірвано.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі по 1000 грн щомісячно, на кожну дитину, починаючи з 14 грудня 2017 року і до досягнення ними повноліття.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_2 право власності за кожним на 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції в частині розірвання шлюбумотивовано тим, що сторони припинили шлюбні відносини і сім'я фактично перестала існувати, припинення шлюбних відносин між сторонами носить не тимчасовий, а постійних характер, що унеможливлює їх примирення.

Задовольняючи позов у частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей, суд виходив із обов'язку обох батьків утримувати дітей до їх повноліття, передбаченого статтею 180 СК України. Оскільки відповідач в добровільному порядку допомогу на утримання дітей не надає, суд визначив у судовому порядку необхідну щомісячну суму на їх утримання.

Вирішуючи спір в частині вимог про поділ спірного майна подружжя, суд виходив із того, що оскільки спірна квартира була придбана у період перебування сторін у шлюбі, тому є спільною сумісною власністю подружжя, кожен з яких має право на Ѕ її частини. Позивачем не доведено існування обставин, за наявності яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірної квартири.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 березня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивоване тим, що належних та достовірних доказів на підтвердження обставин, що мають істотне значення для справи, як підстави для відступлення від засад рівності часток подружжя позивачем не надано, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Узагальнені доводи касаційної скарги

ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 березня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 березня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і змінити рішення суду першої інстанції в частині поділу спільного сумісного майна подружжя, виклавши рішення суду в цій частині в такій редакції: поділити квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, між ОСОБА_2 і ОСОБА_2, визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частини квартири, а за ОСОБА_2-2/3 частини.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що малолітні діти проживають разом із позивачем та перебувають на її утриманні, відповідач не дбає про матеріальне забезпечення своєї сім'ї, ухиляється від участі в утримання своїх дітей. Спільне проживання з відповідачем є неможливим, оскільки він веде аморальний спосіб життя та застосовує до позивача фізичне насильство.

Оскільки судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржується в частині вирішення спору про розірвання шлюбу і стягнення аліментів на утримання дітей, то в цій частині не є предметом касаційного перегляду (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 297/2837/17 з Берегівського районного суду Закарпатської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 листопада 2005 року, під час якого у них народились діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За час перебування сторін у шлюбі, згідно договору купівлі-продажу від 26 серпня 2008 року на ім'я ОСОБА_2 було придбано квартиру АДРЕСА_2.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частин 1 , 5 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до положень частини 1 статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2 , 3 статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина 1 статті 60 СК України).

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, встановивши, що спірна квартира була придбана подружжям у період перебування у шлюбі, а тому є їх спільною сумісною власністю, обґрунтовано виходили із того, що частки сторін є рівними, підстави для відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна відповідно до частини 3 статті 70 СК України відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що проживання дітей з позивачем, з огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини та положення статті 70 СК України, само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя. Наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірної квартири, позивачем не доведено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення спору про поділ спільного сумісного майна подружжя без змін.

Оскільки оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення спору про поділ спільного сумісного майна подружжя залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 березня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 березня 2019 року в частині вирішення спору про поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме, квартири АДРЕСА_2, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун