Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 225/774/23

провадження № 51-3867км24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023052220000033 від 16 січня 2023 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівки Донецької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років. Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2020 року і за сукупністю вироків остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць.

Вирішено питання щодо заходів забезпечення провадження, речових доказів та судових витрат.

Відповідно до встановлених судом фактичних обставин, які детально викладено у вироку, на початку грудня 2022 року, у вечірній час доби, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_7 , таємно, в умовах воєнного стану, попередньо домовившись з особою, матеріали стосовно якої виділено окреме провадження, проникли на територію ПС 110кВ «Північна» за адресою: вул. Центральна, 1, с-ще Північне, м. Торецьк, Донецька область, на якій знаходиться обладнання ДП «Регіональні електричні мережі» (далі - ДП) та АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» (далі - АТ), та за допомогою завчасно принесених із собою інструментів, демонтували із знеструмленої електромережі автоматичні вимикачі, що належать ДП, а також кабелі, що належать АТ, а саме: кабелі КВВГ та мідні шинки.

Після чого покинули місце злочину, розпорядившись майном на власний розсуд, чим заподіяли майнову шкоду АТ на загальну суму 6480,36 грн та ДП на загальну суму 32548,37 грн.

Крім того, 15 грудня 2022 року приблизно о 12:00 ОСОБА_7 , повертаючись додому з магазину «Каскад», що розташований по вул. Дружна в с. Дружба м. Торецька Донецької області, на узбіччі дороги підняв два світлих згортка, у яких були два предмета, на його думку, схожі на вибухові пристрої та переніс їх до сараю, що розташований на прибудинковій території будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому він мешкає, тим самим придбав вибухові пристрої та почав їх зберігати.

19 січня 2023 року в період часу з 15:55 до 16:40 працівниками ВП №1 Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області був проведений огляд будинку за вказаною адресою в ході якого у сараї було виявлено та вилучено два головних вибухника М-12, які відносяться до категорії вибухових пристроїв та придатні для здійснення вибуху.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 09 липня 2024 року апеляційну скаргу захисника залишив без задоволення, а вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 25 грудня 2023 року - без змін.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження закрити у зв`язку з недоведеністю вини обвинуваченого у вчинені інкримінованих йому злочинів.

На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:

· матеріали кримінального провадження не містять беззаперечних доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України. Наголошує, що показання останнього про те, що кабель знаходився у його будинку ще до того, як він переїхав до нього, не спростовані. Зазначає, що показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не свідчать про винуватість ОСОБА_7 ;

· у ОСОБА_7 не було умислу на зберігання вибухових пристроїв, оскільки він не має спеціальних знань, отже вважав що зберігає металобрухт. Стверджує, що судами надана неправильна оцінка показанням обвинуваченого в цій частині;

· слідчий експеримент з ОСОБА_7 проведений у формі допиту, оскільки не містить ознак відтворення дій, обстановки та обставин події, отже є недопустимим доказом;

· органом досудового розслідування в присутності ОСОБА_10 був проведений огляд ділянки місцевості поблизу будинку, однак у протоколі огляду від 17 січня 2023 року зазначено, що місцем огляду є квартира АДРЕСА_2 вказаного будинку. Зауважує, що на фототаблиці до цього протоколу зафіксовано вилучені речі, які не були упаковані та на яких не було вказано жодного маркування, проте слідчий, не маючи спеціальних знань, зазначив у протоколі огляду марки та назви вилученого устаткування, що свідчить про те, що цей процесуальний документ складався не на місці проведення слідчої дії. Вказане, на думку захисника, свідчить про недопустимість даних, отриманих під час огляду;

· огляд автомобіля від 19 січня 2023 року фактично був проведений як обшук без дозволу слідчого судді, тому отримані в ході його проведення речові докази є недопустимими;

· слідчий експеримент проведений з ОСОБА_10 , а також показання останнього, надані у судовому засіданні, є недопустимими доказами, оскільки на момент проведення вказаних процесуальних дій він був обвинуваченим у тих же злочинах у співучасті з ОСОБА_7 та є його братом, однак був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань і не повідомлений про право, передбачене ст. 63 Конституції України;

· органом досудового розслідування не була проведена експертиза з визначення вартості викраденого майна, у той же час акт інвентаризації у АТ від 08 січня 2023 року не підписаний двома членами інвентаризаційної комісії. Наданий в судовому засіданні прокурором другий примірник вказаного акта не відкривався стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, а тому не міг бути прийнятий судом як доказ. Наголошує, що ДП не проводилася інвентаризація, а вартість викраденого майна підтверджується лише актом оцінки збитків;

· в обвинувальному акті не встановлено часу вчинення крадіжки, що позбавило ОСОБА_7 можливості захищатися від висунутого обвинувачення;

· суд апеляційної інстанції здійснив розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не роз`яснив останньому його процесуальні права, а також не вирішив клопотання сторони захисту про витребування доказів;

· оскаржувані рішення є невмотивованими і не відповідають вимогам ст. 370 КПК України.

На адресу Суду від прокурора ОСОБА_11 надійшли заперечення на касаційну скаргу захисника, у яких остання просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Засуджений і його захисник касаційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Решту учасників справи було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про їхню особисту участь або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

За приписами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 чи ст. 381 цього Кодексу.

Положеннями ч. 3 ст. 21 КПК України передбачено, що кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, встановленому гл. 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи. Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом (ч. 1 ст. 136 КПК України).

Частиною 1 ст. 135 КПК України передбачено, що особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. При цьому суд повинен переконатися, що таке повідомлення мало місце.

Як визначено ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених гл. 31 цього Кодексу. Частиною 4 цієї статті передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

За приписами статей 342 405 КПК України суд апеляційної інстанції перед початком апеляційного розгляду повинен з`ясувати, чи вручені судові повістки та повідомлення тим особам, які не прибули у судове засідання.

Тобто закон вимагає від суду апеляційної інстанції з`ясувати причини неприбуття в судове засідання учасників кримінального провадження та вирішити питання про можливість продовження розгляду без учасників, які не з`явилися в судове засідання, або про відкладення судового розгляду.

Проте зазначених вимог кримінального процесуального закону апеляційний суд не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2024 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 .

Відповідно до супровідного листа від 18 квітня 2024 року вказана ухвала разом із копією апеляційної скарги та пам`яткою про процесуальні права була направлена в тому числі і до ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для вручення ОСОБА_7 (т. 3, а.с. 12). Вказані документи з повідомленням останнього про дату судового засідання були отримані ним 30 квітня 2024 року та 03 травня 2024 року, про що свідчать відповідні розписки (т. 3, а.с. 17-18).

29 травня 2024 року на адресу апеляційного суду від захисника ОСОБА_6 надійшли доповнення до його апеляційної скарги, у зв`язку із чим судове засідання, призначене на 30 травня 2024 року, судом було відкладено на 09 липня 2024 року (журнал судового засідання т. 3, а.с. 38).

Згідно із супровідним листом від 01 липня 2024 року апеляційним судом на електронну адресу ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для вручення ОСОБА_7 було направлено повідомлення про дату, час та місце апеляційного розгляду з доданими до нього доповненнями до апеляційної скарги (т. 3, а.с. 39).

Втім, як убачається із розписки від 03 липня 2024 року, підписаною ОСОБА_7 , останній отримав лише копію апеляційної скарги (т. 3, а.с. 82), однак жодних відомостей про те, що йому були вручені доповнення до апеляційної скарги та повідомлення про дату час та місце апеляційного розгляду матеріали справи не містять.

Варто зауважити вказана розписка була отримана апеляційним судом лише 01 серпня 2024 року, тобто більш як через три тижні після судового засідання. У той же час, дослідивши технічний запис судового засідання від 09 липня 2024 року, колегією суддів встановлено, що головуючий суддя перед початком розгляду апеляційної скарги по суті формально констатував, що усі учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання кримінального провадження.

Отже, розгляд справи стосовно ОСОБА_7 у Кропивницькому апеляційному суді за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 було здійснено 09 липня 2024 року без участі обвинуваченого, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Необхідно зауважити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що принцип змагальності та принцип рівності сторін є наріжним каменем справедливого судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Відповідно до зазначених принципів кожна зі сторін повинна мати змогу надати власне розуміння справи.

Адекватний захист обвинуваченого як у суді першої інстанції, так і в суді вищої інстанції має вирішальне значення для справедливості в системі кримінального судочинства. Право на публічний розгляд справи буде позбавлене сенсу, якщо сторону, яка бере участь у справі, не сповіщають про судове засідання з таким розрахунком, щоб вона мала можливість з`явитися в суд у тому випадку, якщо особа вирішить скористатися своїм правом, передбаченим національним законодавством (рішення ЄСПЛ від 10 липня 2003 року в справі «Мультиплекс» проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), від 15 березня 2005 року в справі «Яковлєв проти Російської Федерації»).

У рішенні ЄСПЛ від 15 квітня 2015 року у справі «Чопенко проти України» наголошується на тому, що виходячи з гарантій, закріплених у підпункті «с» пункту 3 статті 6 Конвенції, надзвичайно важливим для справедливості системи кримінального судочинства є те, що обвинувачений повинен мати адекватний захист як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді (справа «Лала проти Нідерландів» (Lala v. the Netherlands). Участь представника прокуратури в засіданні суду апеляційної інстанції, на якому не були присутні обвинувачений або його представник, є такою, що порушує право заявника на захист та принцип рівності сторін, що є невід`ємною складовою права на справедливий суд (справи «Бельзюк проти Польщі» (Belziuk v. Poland) і «Піралі Оруджов проти Азербайджану» (Pirali Orujov v. Azerbaijan).

Тож апеляційний суд не вжив належних заходів для забезпечення можливості ОСОБА_7 брати особисту участь у ході апеляційного розгляду справи і відстоювати в суді власну позицію, що відповідно до приписів ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не відповідає гарантіям справедливого судового розгляду.

За таких обставин касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Ураховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу ОСОБА_7 , наявність ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, можливого переховування від суду, та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень у справі, Верховний Суд уважає, що останньому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Керуючись статтями 376, 433 434 436 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року стосовно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 28 червня 2025 року включно.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3