Історія справи

Ухвала ККС ВП від 20.05.2021 року у справі №754/7890/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року

м. Київ

справа № 754/7890/19

провадження № 51-2468км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Фоміна С. Б.,

суддів Анісімова Г. М., Булейко О. Л.,

за участю:

секретаря

судового засідання Письменної Н. Д.,

прокурора Сингаївської А. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Синюка Станіслава Леонідовича на вирок Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року, постановлений у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, жителя того АДРЕСА_1), раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі частини 1 статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених частини 1 статті 75 КК.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 08 березня 2019 року о 20 год 16 хв, керуючи автомобілем "Chevrolet Aveo", державний номерний знак НОМЕР_1 у стані наркотичного сп'яніння, рухаючись у крайній лівій смузі на проспекті Маяковського у місті Києві у напрямку вулиці Цвєтаєвої зі швидкістю, яка значно перевищувала максимально допустиму, порушуючи вимоги пунктів 1.5, 2.3 "б", 2.9 "а", 12.1,12.3,12.4 Правил дорожнього руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який здійснював перехід у невстановленому для цього місці, спричинивши йому тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер на місці події.

Вироком Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 скасовано у частині призначеного покарання, призначено йому покарання за частиною 2 статті 286 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. В решті вирок суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Синюк С. Л. не погоджується із вироком апеляційного суду, просить його змінити з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, звільнити її підзахисного від відбування основного покарання, застосувавши приписи статті 75 КК.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що апеляційним судом при розгляді кримінального провадження не враховано висновку спеціаліста у галузі судової медицини Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, згідно з яким діагноз "стан сп'яніння внаслідок вживання стимуляторів" був наданий з грубим порушенням вимог Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції".

Не врахував апеляційний суд і того, що ОСОБА_1 завдану потерпілій у кримінальному провадженні матеріальну та моральну шкоду повністю відшкодував, остання не має до нього жодних претензій та погоджується із визначеною судом першої інстанції мірою покарання. Окрім того, засуджений у вчиненому розкаявся, вину визнав, має постійне місце роботи, характеризується позитивно, утримує батьків, один з яких учасник бойових дій, інвалід та потребує постійного піклування.

Не оцінено належно судом апеляційної інстанції і протиправну поведінку потерпілого, який здійснював перетин проїжджої частини у невстановленому для цього місці та перебував у стані алкогольного сп'яніння.

А тому, за викладених обставин захисник наполягає на безпідставності постановленого апеляційним судом рішення та наявності підстав для застосовування інституту звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, передбаченого статтею 75 КК.

Заперечень на касаційну скаргу від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Сингаївська А. О. у судовому засіданні вказувала на обґрунтованість та вмотивованість оскаржуваного судового рішення, відповідність призначеного апеляційним судом покарання приписам статей 50, 65 КК, а тому наполягала на відсутності підстав для задоволення касаційної скарги захисника.

Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися.

Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину та правильність кваліфікації його дій за частиною 2 статті 286 КК у поданій касаційній скарзі не оспорюються.

Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених статті 370 КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 370 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення звернулася до апеляційного суду зі скаргою, в якій не погоджувалася із прийнятим судом рішенням про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК та наводила доводи на обґрунтування своєї позиції.

У ході касаційного перегляду встановлено, що апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження за доводами апеляційної скарги прокурора, дотримався вимог статей 370, 420 КПК та постановив законне і обґрунтоване судове рішення, з чим погоджується і колегія суддів, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог статті 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до частини 1 статті 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Закон наділяє суд дискреційними повноваженнями визначати, чи знижують встановлені під час судового розгляду обставини ступінь тяжкості вчиненого злочину, і призначати таке покарання, яке за видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення особи й попередження вчинення нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при призначенні засудженому покарання апеляційний суд врахував особу засудженого, який має вищу освіту, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем роботи, щиро розкаявся у вчиненому та відшкодував завдану злочином шкоду потерпілій. Також врахував суд і обставини вчиненого злочину, зокрема порушення потерпілим, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, Правил дорожнього руху, а тому дійшов висновку про можливість пом'якшення призначеного місцевим судом покарання до чотирьох років позбавлення волі, що є наближеним до мінімального строку покарання, визначеного санкцією частиною 2 статті 286 КК.

Однак, враховуючи те, що злочин, вчинено засудженим у стані наркотичного сп'яніння, колегія суддів дійшла висновку про необхідність визначення ОСОБА_1 додаткового покарання на більш тривалий строк, а саме 2 роки, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Окрім того, апеляційний суд констатував неправильне застосування положень статті 75 КК та, як наслідок, безпідставне звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, від протиправних дій засудженого настала смерть потерпілого, а тому застосування у кримінальному провадженні приписів статті 75 КК суперечить принципам верховенства права. При цьому позиція потерпілого, на яку посилався місцевий суд, з огляду на безпосередній об'єкт злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, не є вирішальною при визначенні заходу примусу, який буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчиненню ним нових злочинів.

З таким рішенням погоджується і колегія суддів, та, виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації, вважає покарання, призначене ОСОБА_1 справедливим та домірним вчиненому, при цьому підстав для його пом'якшення, або звільнення від його відбування на підставі статті 75 КК, не вбачає.

Обставини, на які посилається сторона захисту, як на підтвердження необхідності застосування інституту звільнення особи від відбування покарання з випробуванням були предметом оцінки суду апеляційної інстанції та стали підставою для пом'якшення призначеного місцевим судом покарання.

Посилання захисника на неврахування судами висновку спеціаліста, який, на переконання сторони захисту, спростовує встановлений судами факт перебування засудженого у стані наркотичного сп'яніння є безпідставними, оскільки висновок спеціаліста у розумінні абзацу 2 частини 1 статті 298-1 КПК не є доказом у кримінальному провадженні щодо злочинів, а відтак не може підтверджувати чи спростовувати обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачені частиною 1 статті 91 КПК.

Більше того, доводи Синюка С. Л., висловлені ним у поданій касаційній скарзі, свідчать про намагання захисника оскаржити встановлені висновком про результати медичного огляду від 11 березня 2019 року обставини через недостовірність цього доказу. Проте касаційний суд, як вже наголошувалося вище, не вирішує питання достовірності доказів, покладених в основу судових рішень, не встановлює обставин, які не були доведені в судах першої чи апеляційної інстанцій, оскільки вказані обставини належать до предмету перевірки апеляційного суду в межах вимог апеляційних скарг, який фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження.

Враховуючи викладене, у задоволенні касаційної скарги слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника Синюка Станіслава Леонідовича - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С. Б. ФомінГ. М. Анісімов О. Л. Булейко