Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 308/1220/22

провадження № 51-3287км24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заставодавця -захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_8 , на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 березня 2023 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 березня 2024 року у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Берегове Берегівського р-ну Закарпатської обл., жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останні рази: вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 07 червня 2021 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із застосуванням ст. 75 цього Кодексу з іспитовим строком на 3 роки; вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2022 року за ч. 4 ст. 185 КК України та на підставі ст. 71 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 березня 2023 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2022 року та остаточно йому визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 - 94 220 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цим вироком також було ухвалено рішення про звернення у дохід держави застави, внесеної заставодавцем ОСОБА_7 у розмірі 49 620 грн за ОСОБА_8 на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 лютого 2022 року, згідно з квитанцією за № 0201520033 від 15 лютого 2022 року.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів у кримінальному провадженні.

Суд визнав ОСОБА_8 винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаного з проникненням у житло за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, 10 грудня 2021 року приблизно об 11 годині 10 хвилин, перебуваючи у с. Дубрівка Середнянської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області, ОСОБА_8 повторно, шляхом відчинення вхідних дверей, проник до будинку АДРЕСА_2 , звідки із шухляди шафи викрав 1 400 євро та 2 600 доларів США, чим завдав ОСОБА_9 матеріальної шкоди на вказану суму.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27 березня 2024 року апеляційну скаргу захисника - заставодавця ОСОБА_7 , залишено без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 березня 2023 року щодо ОСОБА_8 - без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник - заставодавець ОСОБА_7 , посилаючись на незаконність судових рішень через істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх змінити та повернути заставодавцю унесену на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 лютого 2022 року заставу у розмірі 49 620 грн за ОСОБА_8 . Автор скарги стверджує, що у цьому кримінальному провадженні неправильно вирішено питання щодо звернення застави у дохід держави. Так, указує що у відповідності до ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 07 лютого 2022 року у разі внесення застави щодо ОСОБА_8 , строк дії покладених на нього обов`язків становив два місяці - до 07 квітня 2022 року. З клопотанням про продовження цього строку прокурор не звертався, а відтак саме із вказаної дати ухвала про застосування запобіжного заходу припинила свою дію, а тому застава, що не була звернена у дохід держави повертається заставодавцю. Наполягає, що посилання судів попередніх інстанцій, як на підставу звернення застави в дохід держави, невиконання ОСОБА_8 обов`язків, покладених на нього зазначеною ухвалою (неявка до суду 22 лютого 2022 року), суперечить нормам закону, оскільки останній через свого захисника повідомив суд про те, що хворіє, а надавати докази в підтвердження цього не передбачено процесуальним законом. Указує про неналежне повідомлення ОСОБА_8 про наступні судові засідання, після 22 лютого 2022 року. Зазначає, що при обранні запобіжного заходу останньому не було письмово повідомлено про покладені на нього обов`язки та не роз`яснено як ОСОБА_8 , так і захиснику ОСОБА_7 як заставодавцю, що у разі їх невиконання, застава буде звернена у дохід держави.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор та представник потерпілої заперечували проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_7 .

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора і представника потерпілої, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, правильність юридичної оцінки діяння за ч. 3 ст. 185 КК України та призначене за цим законом засудженому покарання у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги заставодавця - захисника, щодо допущених судами попередніх інстанцій істотних порушень вимог кримінального процесуального закону в частині звернення застави, внесеної у кримінальному провадженні заставодавцем ОСОБА_7 за ОСОБА_8 у дохід держави, колегія суддів вважає безпідставними.

Приписами ч. 8 ст. 182 КПК України регламентовано, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Суд першої інстанції, постановляючи рішення про звернення застави, внесеної заставодавцем - захисником ОСОБА_7 відповідно до ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 лютого 2022 року згідно з квитанцією № 0201520033 від 15 лютого 2022 року в розмірі 49 620 грн за ОСОБА_8 у дохід держави виходив з того, що обвинувачений порушив покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки.

Так, згаданою ухвалою від 07 лютого 2022 року було постановлено рішення про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та визначено розмір застави і, у разі її внесення, на нього покладались обов`язки: прибувати до суду на першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до Головного управління міграційної служби України в Закарпатській області паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Однак ОСОБА_8 порушив покладені на нього обов`язки.

Як убачається з матеріалів цього провадження, 07 лютого 2022 року ОСОБА_8 у судовому засіданні був повідомлений про призначення наступного судового засідання на 22 лютого 2022 року на 10 годину. Призначене судове засідання не відбулось, оскільки до суду надійшло клопотання від захисника ОСОБА_7 про перенесення розгляду кримінального провадження через її хворобу. У цьому ж клопотанні також було зазначено, що ОСОБА_8 хворіє, докази цьому будуть надані в наступному судовому засіданні. У зв`язку з наведеним розгляд указаного провадження було відкладено на 06 квітня 2022 року, проте і цього разу до суду надійшло клопотання від захисника про відкладення через її участь у іншому розгляді справи, також заначено, що ОСОБА_8 хворіє, про що буде надано підтвердження. Разом із тим, належних документів на підтвердження хвороби останнього суду надано не було. У судовому засіданні 26 травня 2022 року щодо ОСОБА_8 ухвалено рішення про його привід. Не з`явився у судові засідання ОСОБА_8 і 01 та 29 липня 2022 року. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2022 року останнього було оголошено в розшук.

У подальшому ОСОБА_8 був затриманий 16 серпня 2022 року в іншому провадженні №12022071100000256 від 21 червня 2022 року за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Отже, як правильно встановив суд, ОСОБА_8 , неодноразово, без поважних причин, не з`являвся у судове засідання Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, що підтверджується даними, які містяться в журналах судових засідань. Твердження захисника - заставодавця ОСОБА_7 про хворобу ОСОБА_8 не знайшли свого підтвердження під час розгляду вказаного кримінального провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_8 порушив обраний зазначеною ухвалою від 07 лютого 2022 року запобіжний захід у вигляді застави, а тому місцевий суд з дотриманням вимог процесуального закону обґрунтовано зарахував її в дохід держави.

Твердження захисника про те, що строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 закінчився 07 квітня 2022 року, а відтак застава, яка не була звернена у дохід держави, повертається заставодавцю, є неспроможними.

Згідно з вимогами ст. 182 КПК України та параграфу 1 Глави 18 цього Кодексу не передбачено строку дії застави як запобіжного заходу. З моменту внесення застави на підозрюваного покладаються обов`язки, визначені ухвалою слідчого судді строком на два місяці, та не продовження цих обов`язків не тягне за собою припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави. Закінчення строку дії покладених на підозрюваного слідчим суддею обов`язків не припиняє дію основного запобіжного заходу (яким у цьому випадку є застава) і не є підставою або умовою повернення визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу внесеної застави.

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 182 КПК України, пунктів 7-8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15), застава повертається заставодавцю лише після припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави та постановлення вироку (ухвали), у якому міститься рішення про повернення застави.

При цьому, після внесення грошових коштів як застави за підозрювану особу, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді застави діє до моменту прийняття остаточного рішення, а саме ухвалення вироку чи закриття кримінального провадження, оскільки відповідно до ст. 182 КПК України цей запобіжний захід не має граничного строку дії. Ураховуючи, що дія запобіжного заходу у вигляді застави не припинялась, а вказаний запобіжний захід діяв як захід забезпечення запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду та виконання ним процесуальних обов`язків, належної процесуальної поведінки то вимога про повернення застави є такою, яка суперечать меті застосування запобіжного заходу.

Таким чином твердження захисника, що запобіжний захід - застава припинила свою дію у зв`язку із закінченням строку дії запобіжного заходу тримання під вартою, на який його було обрано, і тому заставу слід було повернути заставодавцю, суперечить положенням кримінального процесуального Закону.

Доводи захисника про те, що при обранні запобіжного заходу ОСОБА_8 не було письмово повідомлено про покладені на нього обов`язки є необґрунтованими. Оскільки останній був присутній у судовому засіданні 07 лютого 2022 року, що підтверджується журналом судового засідання та звукозаписом до нього, та йому було оголошено про покладені на нього обов`язки у разі внесення щодо нього застави. Окрім того, копію ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 лютого 2022 року про обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 було отримано 09 лютого 2022 року, що підтверджується розпискою (а. п. 49).

Твердження захисника про нероз`яснення їй, як заставодавцю про те, що у разі невиконання покладених на ОСОБА_8 обов`язків, відповідно до вказаної ухвали, застава буде звернена в дохід держави, не є слушними.

Так, слід зазначити, що заставодавцем у цьому провадженні є адвокат ОСОБА_7 - юрист, яка надає професійну правову допомогу учасникам правовідносин. Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, крім іншого, є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань. З огляду на вказане, захисник ОСОБА_7 була юридично обізнаною про те, що у відповідності до вимог пунктів 8 та 10 ст. 182 КПК України при порушенні умов такого запобіжного заходу як застава процедура її застосування включає також застосування заходів кримінально-процесуальної відповідальності. У разі порушення умов застави - вона звертається у дохід держави та це є невід`ємною складовою зміни такого виду запобіжного заходу.

Отже, рішення про звернення застави в дохід держави є законним і обґрунтованим.

Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Крім того, аналогічні за змістом доводи, викладені у касаційній скарзі захисника, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Зазначені доводи, наведені в апеляційній скарзі, цей суд належним чином розглянув і, визнавши їх неприйнятними, відмовив у задоволенні заявлених вимог, навівши належне обґрунтування прийнятого рішення.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає положенням статей 370 419 КПК України.

Істотних порушень норм права, які були би безумовними підставами для зміни оскаржених вироку та ухвали при розгляді справи в суді касаційної інстанції не встановлено. Зазначені у касаційній скарзі доводи не містять нових даних, які би ставили під сумнів законність та обґрунтованість судових рішень і давали підстави для їх зміни.

Тому касаційну скаргу захисника - заставодавця слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 березня 2023 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 березня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника -заставодавця ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3