Історія справи

Постанова

Іменем України

26 липня 2018 року

м. Київ

справа № 682/1720/17

провадження № 51-3236 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бацури О. О.,

прокурора Ковальчука О. С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240270000562, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Красний Луч Луганської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого:

1) вироком Лановецького районного суду Тернопільської області від 01 березня 2001 року за ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією майна, яке є його власністю;

2) вироком Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 03 квітня 2008 року за ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 263, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, яке є його власністю;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Славутського міськрайонного Хмельницької області від 17 серпня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 скасовано та ухвалено свій, яким останнього визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення. В решті вирок суду залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом апеляційної інстанції та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 засуджено за те, що він, 26 квітня 2016 року, близько 14.15 год.,перебуваючи в приміщенні магазину, розташованогопоАДРЕСА_2, зайшовши за прилавок та вступивши условесний конфлікт з потерпілою ОСОБА_2 з приводу обману покупців, застосовуючи фізичну силу, завдав один удар кулаком у тім'яну ділянку голови, після чого схопивши потерпілу за волосся витяг з-за прилавку, і відкрито викрав грошові кошти у сумі 1500 грн., які помітив на полиці прилавку, завдавши останній матеріальну шкоду на зазначену суму. Потерпіла ОСОБА_3, намагаючись перешкодити засудженому ОСОБА_1 заволодіти грошовимикоштами,завдала останньому удар дерев'яною рахівницеювліву ділянку голови. Після цього, ОСОБА_1, виказуючи потерпілій погрози фізичної розправи, демонструючи кухонний ніж, який він взяв з прилавку магазину, змусив останню вибігти з приміщення магазину та вибігши за нею, висловлюючи при цьому намір про вбивство, тримаючи в руках дерев'яну палицю та кухонний ніж, завдав одного удару дерев'яною палицею по спині останній, яка намагаючись уникнути фізичного насильства з боку засудженого, заховалась у підсобному приміщенні.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 повернувшись до магазину, відкрито, умисно викрав грошові кошти в сумі 360 грн., після чого був затриманий на місці події працівниками поліції. Усього ОСОБА_1 заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_3 на загальну суму 1860 грн.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати з підстави неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 185 на ч. 2 ст. 186 КК України не надав належної оцінки доводам прокурора про кваліфікацію дій ОСОБА_1 як розбій. Вказує, що апеляційний суд, ухвалюючи свій вирок за наслідками апеляційного розгляду, фактично зазначив про те, що дії засудженого були розпочаті як грабіж проте переросли у розбій, оскільки він демонструючи ножа погрожував потерпілій фізичною розправою, однак дійшов помилкового висновку про кваліфікацію дій за ч. 2 ст. 186 КК України.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримав подану касаційну скаргу та вважав, що є підстави для її задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому згідно зі ст. 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.

Відповідно до положень ст. 420 КПК України, вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків.

Однак, вирок суду апеляційної інстанції, постановлений за результатами розгляду апеляційних скарг прокурора та засудженого не відповідає вищенаведеним вимогам кримінального процесуального закону.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненому особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаному з проникненням у приміщення та його дії були кваліфіковані за ч. 3 ст. 187 КК України.

Суд першої інстанції, розглянувши кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, допитавши потерпілу, свідків та дослідивши безпосередньо докази, прийшов до висновку, що його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно. Прийнявши таке рішення, місцевий суд виходив з того, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а оскільки: грошових коштів в сумі 1500 грн., якими нібито заволодів засуджений не виявлено; а потерпіла ОСОБА_3 під час огляду місця події не зазначала про погрози ножем з боку ОСОБА_1 і останній вибіг за нею з магазину з погрозами саме через спричинення потерпілою удару по голові, а не з метою заволодіння коштами.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_1, перекваліфікував дії останнього з ч. 2 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України та своє рішення вмотивував тим, що спрямованість умислу засудженого було саме на відкрите викрадення майна, а не таємне, як зазначив суд першої інстанції.

Проте, колегія суддів не погоджується з наведеними висновками апеляційного суду і вважає, що суд не врахував усіх фактичних обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, дійшовши суперечливих висновків про те, що засуджений мав умисел на відкрите викрадення майна потерпілої, а погроза фізичного насильство з застосуванням ножа були висловлені потерпілій з мотивів не заволодіння коштів, а через те, що потерпіла вдарила засудженого по голові.

Так, зі змісту вироку апеляційного суду вбачається, що перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора та дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо докази, апеляційний суд встановив, що потерпіла ОСОБА_3 завдавши потерпілому удару по голові дерев'яною рахівницею намагалась перешкодити йому саме заволодіти грошовими коштами, однак ОСОБА_1 почав висловлювати їй погрози фізичної розправи та позбавлення життя, демонструючи кухонний ніж, який він взяв з прилавку, що змусило потерпілу вибігти з приміщення магазина, а засуджений вибіг за нею, почавши її переслідувати тримаючи в руках дерев'яну палку та кухонний ніж, завдавши удару дерев'яною палкою по спині. Ці показання потерпілої апеляційним судом визнані послідовними та такими, що підтверджують обставинам вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення та не вбачає підстав для сумніву. Крім цього, вищезазначені обставини кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 підтвердив і свідок ОСОБА_4 в апеляційному суді, який зазначив, що після того як засуджений застосував насильство щодо потерпілої, заволодівши грошовими коштами, взявши кухонний ніж з прилавку та погрожував зарізати потерпілу, а коли потерпіла вибігла з приміщення магазина, ОСОБА_1 вибіг за нею. Також це підтверджується даними протоколу слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_3 від 09 червня 2017 року та свідком ОСОБА_4 від 04 травня 2017 року, та даними протоколу огляду місця події, де було знайдено ніж, що підтверджує показання потерпілої і свідків щодо погроз з боку засудженого ОСОБА_1 позбавити життя потерпілої з застосуванням кухонного ножа, який він взяв з прилавку магазину.

За таких об'єктивних даних зроблений судом апеляційної інстанції висновок, на думку колегії суддів, є суперечливим, а тому апеляційним судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, в зв'язку з чим вирок апеляційного суду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду справи суду слід ретельно перевірити всі докази по справі, дати діям ОСОБА_1 належну юридичну оцінку і, виходячи із достовірно встановлених обставин, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук Л.Ю. Кишакевич В. В. Щепоткіна