Історія справи

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 459/3399/17

провадження № 51-8173 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н.В.,

суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,

прокурора Міщенко Т.М.,

захисника Огорілка Ю.В. (у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2018 року та захисника Огорілка Ю.В. на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 29 січня 2018 року і ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2018 року у кримінальному провадженні № 12015140150001650 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Брянка Луганської області, жительки АДРЕСА_1 ) Львівської області , такої, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 29 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2018 року апеляційні скарги прокурора та захисника залишені без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнана винуватою у тому, що вона 28 липня 2015 року приблизно о 10:20 год. умисно, з корисливих мотивів у квартирі АДРЕСА_3 незаконно збула за 100 грн ОСОБА_2 особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, вагою в перерахунку на суху речовину 0,04959 г.

Вона ж у невстановлений досудовим розслідуванням час і місці незаконно придбала наркотичний засіб, який зберігала з метою збуту та повторно збула 28 серпня 2015 року ОСОБА_2 за 100 грн. Маса опію в перерахунку на суху речовину становила 0,0624 г.

Крім того, ОСОБА_1 у невстановлений час та місці придбала наркотичний засіб, який незаконно зберігала з метою збуту, а також незаконно, повторно збула 15 вересня 2017 року за 200 грн ОСОБА_3 , вагою в перерахунку на суху речовину 0,174 г.

Також ОСОБА_1 повторно, у невстановлений час та місці незаконно придбала особливо небезпечний наркотичний засіб - бупренорфін у виді таблеток, який зберігала з метою збуту та збула 03 жовтня 2017 року ОСОБА_3 за 150 грн, масою 0,00128 г.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить змінити судові рішення та звільнити засуджену від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Зазначає, що суди при призначенні покарання недостатньо врахували усі дані про особу засудженої, її позитивні характеристики та здійснення нею догляду за хворою матір`ю. Також захисник вказує на неправильну вказівку у вироку, що судовий розгляд проведено відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки під час судового слідства були досліджені письмові докази, просить виключити з вироку посилання на зазначену норму процесуального закону.

Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не дав належної відповіді на доводи прокурора щодо безпідставного застосування до призначеного покарання положень ст. 69 КК України, не врахував усіх даних про особу винної, зокрема те, що вона раніше неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності, не врахував відсутність як мінімум двох обставин, що пом`якшують покарання, а тому призначене ОСОБА_1 покарання є м`яким.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримав скаргу прокурора та заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник у суді касаційної інстанції підтримав свою скаргу та заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора, просив урахувати усі дані про особу засудженої та звільнити її від відбування призначеного покарання.

Мотиви суду

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація її дій у касаційному порядку не оскаржуються. При розгляді доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції.

Доводи касаційних скарг про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу винної внаслідок м`якості (прокурор) або суворості (захисник) не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, а також не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції відповідної статті як обов`язкове.

Суди при призначенні ОСОБА_1 покарання урахували характер і ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, конкретні обставини справи, а саме невеликі розміри наркотичних засобів, особу винної, яка в силу ст. 89 КК України не має судимості, є людиною середнього віку, одружена, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, працює, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно. При цьому судом також враховано, що ОСОБА_1 вину визнала, щиро розкаялася, має на утриманні хвору на глаукому обох очей матір, що у сукупності з вищенаведеними даними суд визнав обставинами, які пом`якшують покарання, та дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженій покарання відповідно до вимог ст. 69 КК України нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, за якою її засуджено, а також без призначення їй додаткового покарання та належним чином умотивував своє рішення.

Статтею 66 КК України визначено обставини, які пом`якшують покарання. Однак наведений у ст. 66 перелік не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті. Ними, зокрема, можуть бути: вчинення злочину вперше; визнання вини особою, що вчинила злочин; молодий вік цієї особи; позитивна характеристика за місцем праці, навчання чи проживання; стан її здоров`я;' наявність малолітніх дітей чи інших осіб на її утриманні та інше.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд розмежував обставини, що його пом`якшують. Окремо зазначив обставину, яка чітко визначена ст.66 КК України, а також окремо зазначив усі інші обставини, які також визнав такими, що пом`якшують покарання. Таке розмежування прокурором помилково сприйнято, як зазначення лише однієї обставини , що пом`якшує покарання.

Апеляційний суд у межах своїх повноважень переглянув вирок місцевого суду та погодився із розміром призначеного ОСОБА_1 покарання, належним чином мотивував своє рішення, у тому числі щодо доводів прокурора про безпідставне застосування місцевим судом положень ст. 69 КК України. Ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Суд касаційної інстанції погоджується із таким висновком та вважає, що саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. А тому доводи прокурора про безпідставне застосування положень ст. 69 КК України колегія суддів вважає необґрунтованими.

Що стосується доводів захисника про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, то вони не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону.

Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Судами обґрунтовано зазначено, що наведені дані про особу винної та обставини, що пом`якшують покарання, не дають підстав зробити висновок про можливість виправлення ОСОБА_1 без реального відбування нею покарання. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, застосовуючи положення ст. 69 КК України, у своєму рішенні зазначив, які саме обставини справи та дані про особу винної він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання. Врахування одних і тих же обставини справи як таких, що дають підстави для одночасного застосування до засудженої положень ст. 69 КК України і призначення їй покарання нижчого від найнижчої межі санкції статті, так і положень ст. 75 КК України та звільнення її від відбування покарання з випробуванням є недостатнім. Одночасне застосування двох різних інститутів, пов`язаних із пом`якшенням покарання та звільненням особи від його відбування за вчинення тяжкого злочину, має мати для цього достатні підстави, яких Суд не вбачає.

Твердження захисника про неправильне зазначення судом про розгляд кримінального провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи.

Відповідно до зазначеної норми процесуального закону суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Як убачається з журналу та аудіозапису судового засідання суду першої інстанції, суд визначив такий порядок та обсяг доказів, що підлягають дослідженню: допитати обвинувачену та дослідити письмові докази. При цьому суд визнав недоцільним допитувати в судовому засіданні свідків, оскільки їх показання не викликали заперечень в учасників судового розгляду, обставини, які мали підтвердити свідки ніким не оспорювались. З таким обсягом та порядком дослідження доказів погодилися всі учасники судового провадження, яким суд роз`яснив наслідки такого розгляду, а тому посилання у вироку на ч. 3 ст. 349 КПК України є обґрунтованим.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги захисника та прокурора не підлягають задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 29 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та захисника Огорілка Ю.В. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.В. Білик С.І. Кравченко О.П. Ємець