Історія справи

Постанова

Іменем України

24 липня 2018 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Лагнюк М.М.,

Стороженко С.О.,

секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Вергізова Л.А.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 червня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220500002531,

відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, звільненого від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурором викладено вимогу про скасування судових рішень відносно ОСОБА_2 із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Вимогу мотивовано істотними порушеннями вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), що перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення. Стверджує про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 46 КК України при звільненні особи від кримінальної відповідальності, що у даному випадку є неможливим, оскільки основним безпосереднім об'єктом інкримінованого ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України (хуліганство) є громадський порядок. Крім того, зазначено про недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1.1 Суд першої інстанції

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова 03 березня 2017 року на підставі ст. 46 КК України ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, із закриттям провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

2.1.2 Суд апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 червня 2017 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 березня 2017 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.

2.1.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами

10 жовтня 2016 року приблизно о 22-ій год. 30 хв. ОСОБА_2, знаходячись поблизу кіоску поблизу буд. № 1 на вул. Перовській у м. Харкові, де розпивав алкогольні напої, помітив раніше незнайомого ОСОБА_3 Саме в той час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та загальних норм поведінки, що супроводжується особливою зухвалістю. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 став ініціатором безпричинного конфлікту із ОСОБА_3, в ході якого ОСОБА_2, відкрито демонструючи свою зневагу до встановлених та загальноприйнятних у суспільстві норм моралі та етичної поведінки, не бажаючи припиняти свої хуліганські дії, відкрито демонструючи зухвалість, спочатку схопив ОСОБА_3 рукою за куртку та, застосовуючи фізичну силу, сильним ривком потягнув на себе, від чого вони впали. Після цього ОСОБА_2, продовжуючи свої хуліганські дії, що супроводжувалися особливою зухвалістю, грубо порушуючи громадський порядок, поєднаний із насильством, піднявшись швидше за ОСОБА_3, підійшов до останнього, спричинив йому не менше двох ударів правою ногою по обличчю. У подальшому ОСОБА_2 припинив свої протиправні хуліганські дії, які тривали більше 5 хвилин. У результаті злочинних дій ОСОБА_2, спричинив потерпілому ОСОБА_3 садна та набряк м'яких тканин на обличчі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали незначні скороминущі наслідки, та перелом кісток носу, що відноситься також до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад шести днів, але не більше трьох тижнів, що підтверджено висновком судово-медичної експертизи від 27 жовтня 2016 року № 6354-ая/16.

Вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.

3. Доводи осіб, які подали касаційні скарги, та інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні суду касаційної інстанції підтримала касаційну скаргу.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний кодекс України

4.1.1 Стаття 12. Класифікація злочинів

Частина 1. Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

Частина 2. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4.1.2 Стаття 46. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

4.1.3 Стаття 296. Хуліганство

Частина 1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, - карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.

4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.2.1 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 1. Ухвала суду апеляційної інстанції складається з:

2) мотивувальної частини із зазначенням:

короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції;

узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

узагальненого викладу позиції інших учасників судового провадження;

встановлених судом першої інстанції обставин;

встановлених судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також мотивів визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними;

мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Судом розгляд касаційної скарги здійснюється в частині правильності застосування судами закону України про кримінальну відповідальність при звільненні особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.

5.2 Щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду [4.1.2].

Суд першої інстанції, застосувавши наведену норму закону України про кримінальну відповідальність, у провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, мотивував своє рішення повною мірою.

Законодавцем встановлена можливість такого звільнення від відповідальності в разі: 1) вчинення злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості; 2) примирення з потерпілим; 3) відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України, відноситься до злочинів невеликої тяжкості [4.1.1, 4.1.3].

Судом встановлено й факт примирення ОСОБА_2 з потерпілим ОСОБА_3 та повне відшкодування завданих злочином збитків.

Наведені обставини прокурором ні під час судового розгляду, ні під час оскарження ухвали суду першої інстанції до апеляційного й касаційного судів не оспорюються.

Доводи прокурора щодо неможливості застосування положень ст. 46 КК України через наявність заподіяння шкоди публічним інтересам, внаслідок злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки законодавцем встановлено лише одну заборону на застосування вказаної норми при звільненні особи від кримінальної відповідальності - вчинення корупційного злочину.

Більш широке тлумачення даної норми, а саме заборона її застосування в разі вчинення певних злочинів, за наявності всіх інших, передбачених законом підстав, є неприпустимим та суперечить основній засаді судочинства - верховенству права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Крім того, застосування в кримінальному провадженні положень КПК України щодо примирення обвинуваченого з потерпілим відповідає тим міжнародним актам, які закріплюють рекомендацію або обов'язок для держав застосовувати форми відновного правосуддя, змінюючи підхід до реакції держави на злочин та його наслідки з карального на гуманістичний.

Апеляційний розгляд проведено відповідно до вимог процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є законною, обґрунтованою й мотивованою, в якій наведено належне мотивування прийнятого рішення із спростуванням доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, які є аналогічними наведеним в касаційній скарзі [4.2.1].

Таким чином неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено.

Керуючись статтями 436, 439, 464 КПК України, пунктами 4-6 параграфа 3 «Перехідні положення» розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 червня 2016 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.С. Стефанів М.М. Лагнюк С.О. Стороженко