Історія справи

Постанова

Іменем України

24 січня 2019 року

м. Київ

судова справа № 740/133/18

провадження № 51-7723км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Слинька С., С.,

суддів Білик Н. В., Кишакевича Л. Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Гапон С. А.,

прокурора Гаврилюка С. М.,

захисника СамойленкаМ. Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270180001483

від 16 листопада 2017 року, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,

за ч. 1 ст. 121 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 11 липня 2018 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вищевказаним вироком, залишеним апеляційним судом без зміни, ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України

із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі

на строк 2 роки 6 місяців.

Вирішено цивільний позов у кримінальному провадженні, а також питання про стягнення судових витрат та про долю речових доказів.

Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 16 листопада 2017 року близько 02:00 за місцем свого проживання на

АДРЕСА_1 у стані алкогольного сп'яніння на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ході сварки з ОСОБА_3 умисно вдарив останнього кухонним ножем у живіт, завдавши тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій та доведеності винуватості засудженого, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість, а також на істотне порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Мотивує це тим, що місцевий суд не врахував належним чином характеру та ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу і безпідставно застосував до ОСОБА_2 правила ст. 69 КК України. На думку прокурора, ухвала апеляційного суду про залишення апеляційної скарги сторони обвинувачення без задоволення не відповідає вимогам ст. 370, частин 1, 2 ст. 419 КПК України, оскільки цей суд не навів належного обґрунтування достатності обраного ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу, що призвело до призначення надто м'якого заходу примусу.

Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор, висловивши свої доводи, вважав касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник вважав оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, Верховний Суд дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.

Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, кримінально-правової оцінки його дій за ч. 1 ст. 121 КК України відповідно до вимог ст. 433 КПК України колегія суддів не перевіряє, оскільки законність

і обґрунтованість судових рішень у цій частині не оскаржується.

Безпідставними колегія суддів вважає доводи прокурора про призначення ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням

ст. 69 цього Кодексу як такого, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м'якість.

Згідно зі ст. 50 цього Кодексу покарання має на меті не тільки кару,

а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів

як засудженими, так і іншими особами.

За ст. 65 КК України особі, котра вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Відповідно до вищевказаної норми зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинені злочини, визначаються ст. 69 КК України.

Колегія суддів вважає, що в цьому кримінальному провадженні при прийнятті рішення про призначення виду й розміру покарання суд не порушив вищевказаних положень закону.

Під час перевірки його матеріалів було встановлено, що місцевий суд при призначенні ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України врахував

у сукупності ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 цього Кодексу відноситься до тяжких, обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, обставини, що його пом'якшують, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди,

а також дані, що містяться в досудовій доповіді представника уповноваженого органу з питань пробації, та позицію потерпілого, котрий претензій до засудженого ОСОБА_2 не мав і просив не позбавляти його волі.

Такі обставини кримінального провадження, як незадовільний стан здоров'я ОСОБА_2, у тому числі й те, що останній є інвалідом третьої групи,

а також те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягався, примирився з потерпілим, місцевий суд відніс до обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про призначення засудженому ОСОБА_2 покарання із застосуванням

ст. 69 цього Кодексу. Вид і розмір покарання, визначеного ОСОБА_2 місцевим судом, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора, належним чином перевірив викладені у ній доводи, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, обґрунтовано визнав їх безпідставними і свої висновки, з якими погоджується колегія суддів, належним чином мотивував у своєму рішенні.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З урахуванням того, що закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів не встановила, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 11 липня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

С. С. Слинько Н.В. Білик Л. Ю. Кишакевич