Історія справи

Постанова

іменем України

24 січня 2019 р.

м. Київ

справа № 461/8209/17

провадження № 51-8088км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Ємця О. П.,

суддів: Кравченка С. І., Білик Н. В.,

секретаря судового засідання Гапона В. О.,

за участю:

прокурора Пашкова Є. Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140050003711, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Чебоксари Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Галицького районного суду м. Львова від 11 липня 2014 року за ч. 2 ст. 185 КК України та на підставі ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 , ч. 2 ст. 185 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Галицького районного суду м. Львова від 11 грудня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 17 серпня 2017 року о 20.15 год, маючи умисел на заволодіння чужим майном, повторно таємно намагався викрасти сумку, в якій знаходилися жилети із хутра, вартістю 4574, 29 грн., які належали ОСОБА_2, однак свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий вантажником товару ринку «Вернісаж».

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18 травня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме: ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Також зазначає, що апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив та не надав оцінки доводам прокурора щодо явної несправедливості призначеного засудженому покарання через м'якість.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Пашков Є.Є. підтримав подану скаргу та вважав за необхідне ухвалу апеляційного суду скасувати й призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам ст.ст.370, 419 КПК України.

Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

Із системного аналізу вимог закону України про кримінальну відповідальність слідує, що, окрім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суду потрібно встановити достатню підставу для звільнення від його відбування з випробуванням, при цьому належним чином вмотивувати таке рішення, дослідивши і оцінивши всі обставини, що мають значення для справи, та врахувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.

На ці законодавчі приписи апеляційний суд при перегляді вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1 не зважив.

Як убачається з вироку місцевого суду, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд урахував те, що скоєне засудженим кримінальне правопорушення відноситься до злочинів середньої тяжкості, його щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання та дійшов висновку про можливість звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Не погодившись із вироком, заступник прокурора Львівської області подав апеляційну скаргу, в якій, наводячи конкретні аргументи, просив апеляційний суд скасувати оспорюване рішення в частині призначеного покарання й ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання, що належить відбувати реально.

Переглянувши кримінальне провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України відповідає вимогам статей 50, 65 КК України. При цьому суд апеляційної інстанції не звернув уваги на положення закону, згідно з якими при вирішенні зазначеного питання суд має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи, та враховувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави, на які слід послатися у рішенні. Окрім того, переконливих мотивів прийнятого рішення про безпідставність усіх доводів апелянта у своєму рішенні, апеляційний суд не навів.

Як правильно вказав прокурор у касаційній скарзі, апеляційний суд належним чином не проаналізував доводи щодо даних про особу засудженого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних тяжких злочинів проти власності, маючи непогашену судимість, знову скоїв злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості та не зважив на інші обставини справи. Зокрема, не врахував те, що ОСОБА_1 саме в день звільнення з місць позбавлення волі вчинив новий умисний корисливий злочин.

Також поза належної уваги апеляційного суду залишилось те, що засуджений перебуває на обліку у наркологічному диспансері.

Більш того, у даному кримінальному провадженні хоча і визнано обставиною, яка пом'якшує покарання засудженого його щире каяття у вчиненому злочині, проте не зазначено в чому воно полягає. Так, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині. Також ця обставина може бути визнана такою, що пом'якшує покарання лише в тому разі коли щире каяття було дієвим і включає в себе активні дії.

Верховний Суд вважає висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України необґрунтованим, його зроблено без урахування особливостей правозастосування наведеної норми матеріального права, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності рішення апеляційного суду вимогам ст.ст.370, 419 КПК України.

Ураховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід урахувати наведене, ретельно перевірити доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, належно оцінити всі дані, що мають правове значення при призначенні покарання. При цьому суду слід мати на увазі, що за тих самих даних про особу засудженого та пом'якшуючих обставин призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України є неправильним та явно несправедливим через м'якість.

За таких обставин, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 434, 436 441 442 КПКУкраїни Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О. П. Ємець С. І. Кравченко Н. В. Білик