Історія справи

Постанова

Іменем України

24 січня 2019 року

м. Київ

справа № 356/291/17

провадження № 51-5010км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С. О.,

суддів Короля В. В., Шевченко Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Малихіної О. В.,

прокурора Опанасюка О. В.,

захисника СергієнкаВ. К.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Сергієнка В. К. на вирок Баришівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 січня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110070000893, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Баришівський районний суд Київської області вироком від 25 жовтня 2017 року визнав ОСОБА_2 винуватим та засудив за:

- ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років;

- ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- ч. 2 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Апеляційний суд Київської області ухвалою від 17 січня 2018 року вирок щодо ОСОБА_2 змінив, на підставі п. 5 ст. 72 КК зарахував у строк відбування покарання період попереднього ув'язнення ОСОБА_2 з 25 жовтня 2016 року до 17 січня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він за обставин, викладених у вироку, по закінченню 05 січня 2015 року служби в зоні проведення АТО, незаконно придбав, а саме залишив при собі доступні під час виконання службових обов'язків 9 запалів УДЗ 334-97-87, які є бойовими припасами, 9 гранат РГН 254-4-88, які є вибуховими пристроями, штик-ніж НОМЕР_1.

Зазначені гранати і запали ОСОБА_2 зберігав за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 до 26 жовтня 2016 року, коли вони були виявлені та вилучені працівниками поліції під час обшуку. Штик-ніж ОСОБА_2 носив при собі приблизно до 17:50 год. 25 жовтня 2016 року, коли був затриманий працівниками поліції поряд з магазином "Наш Край" на вул. Героїв Небесної сотні 32/2 у м. Березань.

Крім того, ОСОБА_2 приблизно о 17:40 год. 25 жовтня 2016 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, після сварки по телефону з ОСОБА_3, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин з метою заподіяти смерть останній приніс до вказаного магазину «Наш Край» бойову гранату РГН 254-4-88, в якому працювала потерпіла.

Розуміючи, що це створить реальну небезпеку для життя інших осіб, які перебували на той час в магазині, ОСОБА_2 дістав з кишені своєї куртки зазначену гранату, витягнув чеку і кинув її через прилавок у бік ОСОБА_3, після чого покинув приміщення.

Злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки вибух гранати відбувся під металевим листом стелажу, що був розміщений поряд з прилавком магазину. Даний металевий лист прийняв на себе вибухову хвилю та уражуючу дію гранати, внаслідок чого ОСОБА_3 вдалось уникнути отримання тілесних ушкоджень несумісних із життям, а інші особи знаходились осторонь центру вибуху гранати.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Сергієнко В. К. ставить вимогу про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначає, що органом досудового розслідування стороні захисту не було належним чином відкрито матеріали провадження, чим було порушено право засудженого на захист. Вважає недоведеним обвинувачення за ч. 2 ст. 15 п. 5 ч. 2 ст. 115 КК, оскільки відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 застосував гранату, а тому його дії мають бути кваліфіковані за ст. 296 КК. Апеляційний суд зазначених порушень не усунув, не надав переконливих відповідей на доводи його апеляційної скарги.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, захисник скаргу підтримав.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Враховуючи положення ст. 438 КПК, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповнота судового розгляду не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 263 КК у касаційній скарзі захисника не піддаються сумніву.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у закінченому замаху на умисне заподіяння смерті способом, небезпечним для життя багатьох осіб, та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 15 п. 5 ч. 2 ст. 115 КК судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку відповідно до ст. 374 КПК наведено докладні мотиви. Оцінка доказів відповідно до вимог ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, що постановив вирок.

Матеріали провадження свідчать, що суди першої та апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Мотивуючи висновок про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 5 ч. 2 ст. 115 КК, суд першої інстанції обґрунтовано послався на:

- показання потерпілої ОСОБА_3 щодо знайомства з ОСОБА_2, яке вона вирішила припинити, проте останній з цим не погодився, у зв'язку із чим між ними виник конфлікт. Після цього він прийшов до неї на роботу в магазин, де перебували інші люди, кинув за прилавок предмет круглої форми темного кольору з білим наконечником, цей предмет вибухнув, внаслідок чого в її ногу потрапили осколки;

- показання свідка ОСОБА_4, яка підтвердила наявність конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також була очевидцем, як останній прийшов до магазину, де перебували інші люди, кинув за прилавок предмет круглої форми з білим наконечником, цей предмет вибухнув;

- показання свідка ОСОБА_5, який був очевидцем, як ОСОБА_2 у магазині, де були інші люди, кинув за прилавок схожий на гранату предмет, цей предмет вибухнув;

- показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12;

- дані протоколу пред'явлення речей для впізнання, під час якого потерпілій ОСОБА_3 було надано фото різних типів гранат, і вона вказала, що на фото № 2 зображений предмет, який ОСОБА_2 кинув під прилавок, а потім вибухнув. На цьому фото зображена граната РГН;

- дані протоколів огляду місця події, проведення слідчих експериментів, обшуків, пред'явлення особи для впізнання;

- дані висновків вибухо-технічних, судово-медичних, судово-психіатричної експертиз;

- дані звіту про причини виникнення пожежі, тощо.

Крім цього, суд обґрунтовано взяв до уваги те, що ОСОБА_2, як учасник АТО, достовірно знав про бойові характеристики гранати РГН та бачив, що у магазині поруч з потерпілою знаходяться й інші люди.

У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви в їх достовірності. Всі докази, покладені судом в основу обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.

Таким чином, сукупність наведених у вироку доказів, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_2 вчинив саме злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК, і підстав для перекваліфікації його дій, зокрема за ст. 296 КК, про що зазначає захисник у касаційній скарзі, не має.

Покарання засудженому ОСОБА_2 суд призначив відповідно до вимог ст. 65 КК з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про його особу, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Вирок суду першої інстанції достатньо умотивований та відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Апеляційний суд, належним чином перевіривши доводи апеляційної скарги захисника СергієнкаВ. К., визнав обґрунтованим висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильність їх правової кваліфікації. На усі доводи апеляції, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, надані обґрунтовані відповіді.

Доводи касаційної скарги захисника про те, що органом досудового розслідування стороні захисту не було належним чином відкрито матеріали провадження спростовуються матеріалами кримінального провадження, відповідно до яких ОСОБА_2 та його захисник Сергієнко В. К. 14 березня 2017 року отримали копії відповідних обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування. Цього ж дня ОСОБА_2 та Сергієнку В. К. надано доступ до матерів досудового розслідування, про що складено відповідний протокол, зауваження або заперечення щодо якого відсутні.

За таких обставин колегія суддів касаційного суду не знаходить підстав вважати, що мало місце порушення права ОСОБА_2 на захист, про яке зазначає захисник у касаційній скарзі.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону органами досудового розслідування, судами першої та апеляційної інстанцій у кримінальному провадженні не виявлено, тому законних підстав для скасування постановлених щодо засудженого ОСОБА_2 судових рішень за доводами касаційної скарги захисника, Верховний Суд не убачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Баришівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 січня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника СергієнкаВ. К. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С. О. Стороженко В.В. Король Т. В. Шевченко