Історія справи

Постанова

Іменем України

24 січня 2019 року

м. Київ

справа № 140/863/17

провадження № 51-5634км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,

прокурора Гладкого О.Є.,

в режимі відеоконференції

захисника Кіцули В.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 січня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020240000027, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт. БрацлавНемирівського району Вінницької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 19 жовтня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням вимог ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на

6 років.

Запобіжним заходом ОСОБА_2 залишено тримання під вартою до набрання цим вироком законної сили і постановлено, що строк відбування покарання ОСОБА_2 слід обраховувати з 14 січня 2017 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання за цим вироком зараховано строк попереднього ув'язнення ОСОБА_2 з 14 січня

2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 14 січня 2017 року приблизно о 02:00, неподалік приміщення кафе «Південний Буг», що розташоване на вул. Соборній, 9 в смт. Брацлав Немирівського району Вінницької області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час суперечки із ОСОБА_3, що виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, із прикладенням значної фізичної сили, умисно наніс ОСОБА_3 близько п'ятнадцяти ударів в область обличчя та тулуба. Такими своїми діями

ОСОБА_2 спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння і які в подальшому спричинили його смерть.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12 січня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м'якість.

Стверджує, що в рішенні апеляційного суду всупереч вимогам ст. 419 КПК України відсутні переконливі доводи щодо обґрунтованості застосування місцевим судом до ОСОБА_2 положень ст. 69 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу не подавалися.

У судовому засіданні прокурор виступив на підтримку касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про винність ОСОБА_2та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та м'якість покарання призначеного

ОСОБА_2, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього кодексу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції послався на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який раніше не судимий, його позитивну характеристику за місцем проживання, стан здоров'я засудженого, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей та на те, що витрати на поховання потерпілого були відшкодовані за рахунок членів його сім'ї. Обставиною, що пом'якшує покарання визнано - щире каяття. Обставиною, яка обтяжує покарання, судом встановлено - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. На підставі наведених даних районний суд дійшов висновку про необхідність застосування вимог ст. 69 КК України та призначення засудженому ОСОБА_2 покарання за вчинений злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті.

Так, не погоджуючись з вироком районного суду від 19 жовтня 2017 року, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, порушив питання про скасування вироку місцевого суду щодо ОСОБА_2 в частині призначеного йому покарання і постановлення апеляційним судом свого вироку з призначенням останньому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років без застосування положень ст. 69

КК України.

Проте апеляційний суд, розглянувши провадження за апеляційною скаргою прокурора в порушення вимог ст. 419 КПК України належно не проаналізував змісту його апеляційної скарги та залишив вирок місцевого суду без зміни.

При цьому, як правильно зазначається у касаційній скарзі прокурора, суд належним чином не оцінив і не врахував суспільну небезпеку скоєного злочину, характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який віднесено до категорії тяжких, конкретних обставин вчиненого злочину, який ОСОБА_2 скоїв у стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, встановлена судом лише одна пом'якшуюча обставина - щире каяття, не давала суду підстав для застосування ст. 69 КК України, яка вимагає наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Також дані про особу винного, та те, що витрати на поховання потерпілого були відшкодовані за рахунок членів його сім'ї, не дають можливості дійти висновку про призначення покарання із застосовуванням зазначеної вище норми, тобто нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 121 КК України.

За змістом кримінального закону ступінь тяжкості вчиненого злочину передбачає не тільки врахування самої категорії тяжкості, визначеної ст. 12 КК, а й індивідуальних особливостей злочинного діяння.

Виходячи з положень ст. 50 КК рішення суду про призначення покарання, з-поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Як ґрунтовно зазначає прокурор, апеляційний суд при розгляді провадження щодо ОСОБА_2 не дотримався вказаних вимог Закону, а тому доводи касаційної скарги, про неправильне застосування ст. 69 КК України, є слушними.

На думку колегії суддів, ці обставини у сукупності свідчать про те, що призначене ОСОБА_2 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України є явно м'яким і не буде сприяти виправленню засудженого.

За таких обставин рішення апеляційного суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, а тому відповідно до ст. 438 КПК України підлягає скасуванню, а провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Питання про призначення покарання вирішує суд при постановленні вироку в залежності від доведеності винуватості особи у вчиненні злочинних дій за обставин, пред'явлених в обвинуваченні, з урахуванням вимог статей 50, 65 КК України.

Під час нового розгляду у суді апеляційної інстанції, суду необхідно повно, всебічно розглянути кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 перевірити обґрунтованість доводів касаційної скарги прокурора та постановитизаконне, обґрунтоване і умотивоване рішення.

Якщо під час нового розгляду кримінального провадження не будуть встановлені інші обставини, які можуть вплинути на висновки суду щодо виду та розміру покарання ОСОБА_2, то призначене йому покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України слід вважати м'яким.

Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_2, з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати імовірність повторного визнання його вини за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ураховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК України, та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити

ОСОБА_2 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 діб.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 січня 2018 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_2 залишити під вартою до вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо обрання йому запобіжного заходу, але не більш ніж на 60 діб.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук О.П.Могильний В.В. Наставний