Історія справи

Постанова

іменем України

23 червня 2020 року

м. Київ

справа № 199/5652/17

провадження № 51-1303 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Щепоткіної В. В.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І.,

за участю:

секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,

прокурора Гошовської Ю. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Кульбача С. О. на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 2 вересня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040630003571, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився та проживає у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 2 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, тривалістю 1 рік, та покладено обов`язки, передбачені п. 1, п.2 ч. 1 ст. 76 КК.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 жовтня 2016 року приблизно о 15:00, знаходячись біля вхідних дверей квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, на ґрунті неприязних відносин, стоячи позаду ОСОБА_2 , наніс йому удар кулаком у нижню щелепу, заподіявши потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2020 року вирок змінено.

Ухвалено зазначити у вступній частині вироку, що його винесено за участю і прокурора Стрілець І. П.

Виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду як на докази на:

- копію фототаблиці до протоколу проведення слідчого експерименту від 25 січня 2017 року за участю потерпілого ОСОБА_2 ;

- копію фототаблиці до протоколу проведення слідчого експерименту від 20 січня 2017 року за участю свідка ОСОБА_3 ;

- покази свідка ОСОБА_3 , отримані під час досудового розслідування 30 березня 2017 року слідчим суддею Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська в порядку ч. 1 ст. 225 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, які її подала

У касаційні скарзі захисник Кульбач С. О., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що суд необґрунтовано ухвалив обвинувальний вирок, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні допустимі та достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено. Вказує на відсутність процесуальних повноважень у слідчого Тунгускова І. В., а тому суд не міг посилатися на відповідні докази у вироку. В свою чергу апеляційний суд, частково погодившись з доводами сторони захисту та визнавши окремі докази недопустимими, повторно обставин кримінального провадження не дослідив, оцінки іншим доказам сторони обвинувачення на предмет їх допустимості й достатності не надав та безпідставно залишив обвинувальний вирок суду першої інстанції у відповідній частині без зміни. На думку захисника, висновки судово-медичних експертиз щодо встановлення характеру тілесних ушкоджень потерпілого та механізму їх нанесення також є недопустимими в якості доказів, оскільки вони ґрунтуються, зокрема, на даних протоколів проведення слідчих експериментів від 20 та 25 січня 2017 року за участю свідка ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_2 , додатки (фототаблиці) до яких апеляційним судом визнано недопустимими доказами. Також як на порушення вимог ст. 419 КПК посилається на відсутність в ухвалі апеляційного суду дати її постановлення.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість вказані обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.

Так, залишаючи без зміни вирок суду першої інстанції в частині доведеності винуватості ОСОБА_1 в умисному заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції встановити фактичні обставини кримінального провадження та дати юридичну оцінку вчиненому.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК кваліфіковано правильно.

В основу вироку суд обґрунтовано поклав послідовні показання потерпілого ОСОБА_2 , котрий в деталях розповів про обставини спричинення йому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, показання свідків, дані протоколів слідчих дій, висновки експерта та документи на підтвердження тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень.

Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, а тому не викликають сумнівів у їх достовірності.

І хоча свідки, показання яких покладено в основу вироку, самого моменту нанесення ОСОБА_2 удару безпосередньо не бачили, проте всі вони підтвердили, що ОСОБА_1 у цей час перебував із потерпілим, а тому об`єктивно був єдиним, хто міг заподіяти ОСОБА_2 відповідні тілесні ушкодження.

Крім того, сам ОСОБА_1 не заперечував факту наявності у нього конфлікту з ОСОБА_2 з приводу паркувального бар`єру, а також зустрічі з потерпілим 29 жовтня 2016 року в під`їзді будинку.

Відповідно до виписки із медичної карти потерпілого ОСОБА_4 останній був госпіталізований 29 жовтня 2016 року з діагнозом закритий перелом суглобового відростку нижньої щелепи.

Згідно висновку експерта № 235е від 26 січня 2017 року виявлене у потерпілого тілесне ушкодження відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров`я строком більш як 21 день.

Враховуючи характер та локалізацію тілесного ушкодження, дані медичної документації та рентгенівського дослідження експерт дійшов висновку, що воно отримано в термін, на який вказав потерпілий. Тілесне ушкодження не є характерним для спричинення власною рукою потерпілого чи при падінні з висоти власного зросту.

Таким чином, дослідивши докази кримінального провадження, надавши їм належну оцінку на предмет достатності для ухвалення обвинувального вироку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Вирок суду у відповідній частині є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Перевіривши доводи апеляційних скарг захисника та прокурора, апеляційний суд обґрунтовано залишив вирок у частині встановлених місцевим судом обставин та кваліфікації вчиненого ОСОБА_1 діяння за ч. 1 ст. 122 КК без зміни.

При цьому, погодившись з доводами сторони захисту щодо відсутності у слідчого Тунгускова І. В. повноважень на здійснення досудового розслідування та виключивши з мотивувальної частини вироку посилання на показання свідка ОСОБА_3 , а також на фототаблиці до протоколів проведення слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 через недопустимість вказаних доказів, апеляційний суд обґрунтовано зазначив в ухвалі, що це жодним чином не впливає на висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 , оскільки інші докази є належними, допустимими та у своїй сукупності - достатніми для ухвалення обвинувального вироку.

Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогами ст. 419 КПК. Ухвала містить дату її постановлення.

Доводи захисника про необхідність визнання недопустимими в якості доказів даних судово-медичних експертиз є неспроможними.

Так, з матеріалів справи вбачається, що висновки експерта щодо ступеню тяжкості заподіяного ОСОБА_2 тілесного ушкодження ґрунтуються не на даних протоколів слідчих експериментів, а на даних медичної документації, отриманої в результаті госпіталізації потерпілого 29 жовтня 2016 року з діагнозом закритий перелом суглобового відростку нижньої щелепи.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_5 надала пояснення щодо механізму утворення завданих потерпілому тілесних ушкоджень, що не суперечить показанням потерпілого, які він давав в судовому засіданні.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 , не встановлено.

За таких обставин, касаційні скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 2 вересня 2019 року, змінений ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2020 року, та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. В. Щепоткіна Л. Ю. Кишакевич С. І. Кравченко